Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/3079/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8070/20 Справа № 212/3079/20 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи : позивач - ОСОБА_1 , відповідач- Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка», на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 червня 2020 року, ухваленого суддею Власенком М.Д. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 17 червня 2020 року,- ВСТАНОВИВ : У травні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі - ПрАТ «Суха Балка»), посилаючись на те, що він працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Висновком МСЕК від 23.04.2020 року позивачу первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності (25% - вібраційна хвороба, 15% - радикулопатія) в зв`язку з професійним захворюванням, строком з 13 квітня 2020 року до 01 травня 2021 року з наступним переоглядом 01.04.2021 року, група інвалідності не визначена. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває біль у шийному та поперековому відділах хребта з іррадіацією в плечовий пояс та нижні кінцівки, більше в праву, що посилюється при рухах і після фізичних навантажень, біль і оніміння в кистях, мерзлякуватість в них, побіління пальців рук на холоді, судоми в литкових м`язах та м`язах передпліч, частіше в нічний час, біль та обмеження рухів в плечових, ліктьових та колінних суглобах, утруднена хода, загальна слабкість, підвищена втомлюваність, періодичне підвищення артеріального тиску. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 188 920 грн., яку просив стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 червня позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я задоволені частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб, а також витрати в сумі 3900 (три тисячі дев`ятсот) гривень. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на користь держави судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі, відповідач ПрАТ «Суха Балка», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду викладених у рішенні, обставинам справи, порушує питання про скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового, яким у повному обсязі відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог. При цьому, скаржник зазначає, що оскільки ПрАТ «Суха Балка» не вчиняло будь-яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку з ушкодженням здоров`я та заподіянню моральних страждань позивачу, суд першої інстанції помилково зробив висновок про обов`язок підприємства відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду. Звертає увагу на те, що позивач свідомо пропрацював в шкідливих умовах праці та усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки. Також, скаржник вважає, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим і явно завищеним, таким, що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Відзив на апеляційну скаргу відповідача не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів протягом 18 років, а саме з 03.11.1999 року по 03.11.2017 року, підземним електрослюсарем черговий та з ремонту устаткування, підземним гірником очисного забою шахти Ювілейна, Приватного акціонерного товариства «Суха Балка»( а.с. 15-17). Висновком МСЕК від 23.04.2020 року позивачу первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності (25% - вібраційна хвороба, 15% - радикулопатія) в зв`язку з професійним захворюванням, строком з 13 квітня 2020 року до 01 травня 2021 року з наступним переоглядом 01.04.2021 року, група інвалідності не визначена ( а.с.8). Медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 29.01.2020 р. №191, позивачу було встановлено професійне захворювання: «Вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації, виражений церебрально-периферичний ангіодистонічний синдром з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях та частими акроангіоспазмами, двобічний плечолопатковий періартроз (ПФ другого ступеня), деформуючий остеоартроз у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня). Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 білатеральна, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромами. (а.с.9-11). Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 24.02.2020 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме працюючи на підприємстві відповідача внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди та робочого місця, мавших місце порушень режимів експлуатації гірничошахтного устаткування підпадав під вплив підвищених показників локальної вібрації та незручної робочої пози. Позивач виконував роботи в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища: умови праці за показниками вібрації відносяться до 3 класу 1 ступеня шкідливості, за показниками важкості праці відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості, за параметрами мікроклімату - до 3 класу 2 ступеня шкідливості. Загальна оцінка умови праці відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості. Вібрація локальна: Еквівалентний рівень віброприскорення 79 дБ при гранично допустимому 76дБ. Важкість праці: робоча поза - незручна 48,6% тривалості зміни при нормі до 25 % (а.с.4-5). Згідно п.20 вказаного акту визначити конкретних посадових осіб, відповідальних за профілактику виникнення професійних захворювань неможливо, через тривалий час роботи ОСОБА_1 в шкідливих умовах, а саме впродовж 21 року 8 місяців та неодноразову зміну керівників структурних підрозділів (а.с.5). Член комісії по розслідуванню хронічного професійного захворювання начальник відділу профілактики страхових експертів страхового експерта з охорони праці Криворізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 виявив незгоду зі змістом п.19 акту розслідування хронічного професійного захворювання від 24.02.2020 року, мотивуючи свою відмову тим, що при розгляді документів на комісії з розслідування причин виникнення професійного захворювання було з`ясовано, що ОСОБА_1 працював підземним гірником очисного забою з 09.11.2005 року по 03.11.2017 року - 11 років 11 місяців. Згідно з інформаційною довідкою про умови праці від 21.06.2019 року №497/4.6-11, складеною Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, на робочому місці підземного гірника очисного забою виражене фізичне навантаження відсутнє, є тільки незручна робоча поза. Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 29.01.2020 №191 підставою для встановлення професійних захворювань також послужив профмаршрут: 07.07.1993 - 12.09.1995 - електрогазозварник, ВО «Кривбасруда»; 14.04.1998 - 30.06.1999 електрогазозварник, ВАТ «ПівнГЗК»; 05.07.1999 - 03.11.1999 - підземний гірник, шахта «Ювілейна», ВАТ «СухаБалка»; 03.11.1999 -09.11.2005 підземний електрослюсар черговий та з ремонту устаткування, шахта Ювілейна, ВАТ «Суха Балка». Звертає увагу, що у вище вказаній інформаційній довідці на цих робочих місцях також відсутні виражене фізичне навантаження та вібрація. 03.11.2017 року ОСОБА_1 було звільнено з підприємства, і під вплив шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу більше не підпадав. Оскільки, зв`язок захворювання за професією після припинення роботи в шкідливих умовах можливий тільки найближчим часом (до 2 років, а симптоматика вібраційної хвороби через вказаний час регресує і зміни, що лишаються, не можливо однозначно тлумачити як прояви вібраційної патології, вважає, що захворювання ОСОБА_1 не пов`язані з умовами праці і цей випадок захворювання не є страховим. Члени комісії по розслідуванню хронічного професійного захворювання начальник служби з охорони праці та промислової безпеки шахти «Ювілейна» ПрАТ «СУХА БАЛКА» ОСОБА_3 , провідного інженера з охорони праці відділу з охорони праці та промислової безпеки ПрАТ «СУХА БАЛКА» ОСОБА_4 , начальника медичної служби ПрАТ «СУХА БАЛКА» ОСОБА_5 виявили незгоду зі змістом п.19 акту розслідування хронічного професійного захворювання від 24.02.2020 року, мотивуючи свою відмову тим, що ПрАТ «СУХА БАЛКА», як роботодавець, не винне у виникненні професійного захворювання у ОСОБА_1 , вказуючи, що умови праці, у яких працював ОСОБА_1 , не створювались шахтою «Ювілейна» ПрАТ «СУХА БАЛКА», а є наслідком недосконалості технології розробки корисних копалин підземним способом. Крім того, законодавчо допускається робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів виробничого середовища за умови застосування засобів індивідуального та колективного захисту. Тому ймовірною причиною професійного захворювання даного працівника, є незастосування ним у процесі виконання трудових обов`язків засобів індивідуального та колективного захисту, а також не дотримання напрямків організації технологічних процесів з метою зменшення впливу фізичного навантаження. Жодних заяв про відмову від дорученої роботи у зв`язку з небезпекою для здоров`я, або розірвання трудового договору за власним бажанням у зв`язку з невиконанням підприємством законодавства про охорону праці від ОСОБА_1 не надходило. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги позивача, керувався нормами статей ст.ст.153, 237-1, КЗпП, України й виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини і відповідач є особою, яка повинна нести відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу ОСОБА_1 , оскільки професійні захворювання отримано ним при виконанні трудових обов`язків на підприємстві відповідача. Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, та не погоджується із доводами сторони відповідача про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та завищеного розміру відшкодування моральної шкоди, з огляду на наступне. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року , абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно дост.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Відповідно до ст.1167 ЦК України - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Згідно п.3 ч.1ст.268 ЦК України відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до статті 153 КЗпП України з забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода у зв`язку з отриманими ним на підприємстві відповідача професійними захворюваннями. Доводи відповідача щодо вини самого позивача у виникненні у нього професійних захворювань, колегія суддів відхиляє, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин з відшкодування моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Доводи відповідача про недоведеність позивачем факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", роз`яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, характер моральних страждань і наслідки, що наступили. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, у зв`язку із чим відхиляє доводи відповідача щодо завищеного розміру моральної шкоди, стягнутої судом з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 . Так, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань, який відчуває біль у шийному та поперековому відділах хребта з іррадіацією в плечовий пояс та нижні кінцівки, більше в праву, що посилюється при рухах і після фізичних навантажень, біль і оніміння в кистях, мерзлякуватість в них, побіління пальців рук на холоді, судоми в литкових м`язах та м`язах передпліч, частіше в нічний час, біль та обмеження рухів в плечових, ліктьових та колінних суглобах, утруднена хода, загальна слабкість, підвищена втомлюваність, періодичне підвищення артеріального тиску, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, також суд врахував ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 40% без встановлення групи інвалідності, період праці на підприємстві відповідача в шкідливих умовах праці, який становить 18 років 3 місяці та, виходячи із засад розумності і справедливості, визначив до стягнення компенсацію з відповідача на користь позивача в розмірі 80 000 грн., з розміром якої повністю погоджується і суд апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями на підприємстві ПрАТ «Суха Балка». Колегія суддів вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 10 грудня 2020 року. Головуючий: Судді: