Постанова КЦС ВС № 154/3029/14-ц

Постанова Іменем України 25 листопада 2020 року м. Київ справа № 154/3029/14-ц провадження № 61-7515св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач), суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Крата В. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - Володимир-Волинська міська рада, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області в складі судді Пікули Н. В. від 24 квітня 2017 року та постанову Волинського апеляційного суду в складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В. від 01 березня 2019 року, ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У 2014 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила виділити їй в натурі 1/3 частину садибного будинку з господарськими будівлями і спорудами та 1/3 частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Свої вимоги позивач мотивувала тим, що сторонам на праві спільної часткової власності належить будинковолодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: позивачу належить 1/3 частка, а відповідачу - 2/3 частки цього будинку. Між сторонами склались неприязні відносини та наявний спір з приводу користування вищезазначеним будинком та земельною ділянкою, на якій знаходиться спірний будинок. Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з указаним позовом. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2017 року позов задоволено частково. Виділено ОСОБА_1 в натурі 1/3 частину садибного будинку з господарськими будівлями та спорудами та 1/3 частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з наступних приміщень: приміщення 2-4 - площею 8,5 кв.м., приміщення 2-2 площею 2,0 кв.м., приміщення 2-3 площею 1,9 кв.м., приміщення 2-7 площею - 2,3 кв.м., запроектоване приміщення 2-8* - площею 20,6 кв.м., а разом загальною площею 35,3 кв.м.; запроектоване приміщення 2-11* - площею 3,8 кв.м.; запроектоване приміщення 2-11** - площею 3,8 кв.м.; запроектоване приміщення 2-11** - площею 3,3 кв.м., а разом загальною площею 7,1 кв.м.; приміщення 2-14 - загальною площею 4,3 кв.м.; сходи (б-3), балкон (а-5); 18/100 частин тераси (а-4); частина господарської будівлі (Б-2) (другий поверх - літнє приміщення); 44/100 частин огорожі (1-4), а всього вартість 797 881,11 грн, що складає 39/100 будинковолодіння. Решту частини житлового будинку та господарських споруд, що становлять 61/100 частини будинковолодіння на суму 1 253048,89 грн, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 залишено у власності ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 114237,78 грошової компенсації за відхилення від ідеальних часток. Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 демонтувати вбиральню (б-1), вольєр (б-2); закласти цеглою дверний проріз між приміщеннями 2-3 і 2-1, 2-7 і 2-9; демонтувати частину перегородки довжиною 3,00 метри між приміщеннями 2-8 і 2-9; влаштувати перегородку товщиною 0,15 метра в приміщенні 2-9 таким чином, щоб утворились запроектовані приміщення 1-8* і 1-9* з розмірами, як показано на плані; влаштувати цегляну перегородку товщиною 0,15 метра по лінії розподілу між терасою; влаштувати автономні мережі електропостачання, водопостачання, каналізації, газопостачання, опалення після надання технічних умов відповідним комунальними службами по варіантах розподілу для кожного із співвласників. ОСОБА_1 влаштувати перегородку товщиною 0,12 метра в приміщенні 2-11 таким чином, щоб утворились запроектовані приміщення (коридор 2-11* - 3,8 кв.м., ванна 2-11** - 3,3 кв.м.) з розмірами, як показано на плані; влаштувати віконний проріз в приміщенні 2-11*; влаштувати дверний проріз між приміщеннями 2-11* і 2-4; переобладнати приміщення 2-4 в кухню; влаштувати віконний проріз в приміщенні 2-8*. ОСОБА_2 влаштувати перегородку товщиною 0,10 метра (верх із склопакету) і товщиною 0,15 метра (цегла) в приміщенні 2-1 таким чином, щоб утворились запроектовані приміщення (коридор 2-1* - 11,6 квм.; кухня 2-1*** - 8,1 кв.м.; санвузол 2-1** - 3,8 кв.м.) з розрізами, як показано на плані; влаштувати міжповерхові сходи на терасу; закласти цеглою частину отворів між цегляними стовпами на і під терасою, на іншій частині вставити вікна у відповідності до будівельних вимог, а також вхідні двері. Виділено в користування ОСОБА_1 , як співвласнику 1/3 частини земельної ділянки площею 0,0247 га в тому числі в зоні дії сервітуту на користь другого співвласника для обслуговування своєї частини господарської будівлі - 13 кв.м (розміри земельної ділянки вказано в додатку № 10 судової будівельно-технічної експертизи № 0-29 від 15 квітня 2016 року). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за надання правової допомоги в сумі 6 820,80 грн, 243 грн судового збору та 1 512 грн витрат на оплату судової будівельно-технічної експертизи, а всього 8 576,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 3 410,10 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виділ частки, належної позивачеві, можливий відповідно до ІІ варіанту судової будівельно-технічної експертизи № 0-29 від 15 квітня 2016 року. Зазначений варіант відповідає фактичному користуванню будинком, який склався між сторонами, та передбачає найбільш наближені розміри часток до належних сторонам ідеальних частин у спільному домоволодінні та найменший розмір грошової компенсації. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Волинського апеляційного суду від 01 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2017 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, немає. Аргументи учасників справи Узагальнені доводи вимог касаційної скарги У квітні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2017 року та постанову Волинського апеляційного суду від 01 березня 2019 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що обираючи варіант розподілу будинковолодіння згідно запропонованих експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 0-29 від 15 квітня 2016 року, суд безпідставно зупинився на варіанті ІІ. Запропонований варіант не передбачає ізольованого користування земельною ділянкою з відокремленням двох квартир. Крім того, фактично за обраним судом варіантом земельна ділянка залишається в спільному користуванні, що є неможливим та не відповідає способу захисту, оскільки при зверненні до суду позивач просила здійснити розподіл будинковолодіння таким чином, щоб ізолювати виділені частини будинку та земельної ділянки один від одного. Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу У червні 2019 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що судами попередніх інстанцій, при постановленні рішень про виділ частки позивачу будинку, який перебуває у спільній частковій власності, враховано розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинковолодіння, відповідно до часток співвласників. Відповідно до технічної можливості виділу частки позивачу, в результаті виділу позивачу, як співвласнику, передано частину житлового будинку з господарськими спорудами, який перевищує його частку, і судами правомірно і законно стягнуто з нього відповідну грошову компенсацію, зазначено в рішенні про зміну часток в праві власності на будинок. Розподіл земельної ділянки, проведено відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», з`ясовано і враховано можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель тощо. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 16 травня 2019 відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 154/3029/14-ц з Володимир-Волинського міського суду Волинської області. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судом Суд установив, що сторонам на праві спільної часткової власності належить будинковолодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: позивачу належить 1/3 частка, а відповідачу - 2/3 частки цього будинку. Спірне будинковолодіння складається із частини, право власності на яку відповідач набув у порядку спадкування після смерті батька, яка відповідно до технічного паспорта складається з приміщень 2-1 площею 8,9 кв.м., 2-2 площею 14,5 кв.м., 2-3 площею 11,3 кв.м., 2-4 площею 8,2 кв.м., а також іншої частини, яку за час перебування у шлюбі сторонами було добудовано та реконструйовано. Суд встановив, що між сторонами склались неприязні відносини та наявний спір з приводу користування будинком та земельною ділянкою. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2017 року та постанову Волинського апеляційного суду від 01 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частини другої статті 376 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки із спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки у праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні. Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки. Так, відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що «виділ часток (поділу) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно». Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто становити окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України та пунку 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікаю об`єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них». Виходячи з планування і розмірів приміщень, експерт запропонував два варіанти розподілу спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами з компенсацією за відступ від частки. При цьому місцевий суд вважав, що ІІ варіант поділу майна найбільш прийнятний з точки зору доцільності, наближений до ідеальних часток власності та потребує менше матеріальних витрат. Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Виділивши у власність позивачу частину спірного домоволодіння, та зазначивши в рішенні про виділ 61/100 частини спірного будинковолодіння у власність ОСОБА_2 , суд тим самим не визначив конкретний окремий об`єкт нерухомості майна, який виділив відповідачу. Не виділивши відповідачу конкретний об`єкт нерухомості в розумінні статті 181 ЦК України, суд поклав на ОСОБА_2 витрати по проведенню переобладнань і будівельних робіт по влаштуванню ізольованих квартир, що є неприпустимим. Апеляційний суд не врахував, що правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року (справа № 6-4цс14). За відсутності встановлення зазначених обставин, висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для здійснення реального поділу спірного будинковолодіння в натурі за обраним судом варіантом є передчасними. Оскільки поділ в натурі земельної ділянки між співвласниками пов`язаний із поділом будинку в натурі, судове рішення апеляційного суду і в зазначеній частині також підлягає скасуванню. Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлено, а тому судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу вимог статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Волинського апеляційного суду від 01 березня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. І. Крат