Рішення КЦС ВС № 175/5298/23

УХВАЛА 10 липня 2026 року м. Київ справа № 175/5298/23 провадження № 61-16426св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Дніпропетровська обласна державна адміністрація, розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Дніпропетровська обласна державна адміністрація, про визнання частково недійсними матеріалів лісовпорядкування, визнання відсутнім права користування земельною ділянкою, визнання та зарахування земельної ділянки до земель рекреаційного призначення, визнання права на оформлення права оренди земельної ділянки рекреаційного призначення, зобов`язання вчинити певні дії та визнання права комунальної власності територіальної громади на земельну ділянкуза касаційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року, ухвалене у складі судді Озерянської Ж. М., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 6 лютого 2024 року, ухвалену колегією у складі суддів Никифоряка Л. П., Новікової Г. В., Гапонова А. В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства (далі - ДП) «Ліси України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Дніпропетровська обласна державна адміністрація, про визнання частково недійсними матеріалів лісовпорядкування, визнання відсутнім права користування земельною ділянкою, визнання та зарахування земельної ділянки до земель рекреаційного призначення, визнання права на оформлення права оренди земельної ділянки рекреаційного призначення, зобов`язання вчинити певні дії та визнання права комунальної власності територіальної громади на земельну ділянку. В обґрунтування позову вказувала, що 5 грудня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу вона набула у приватну власність нерухоме майно - базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на АДРЕСА_1 , а також в користування - земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно площею 0,578 га з кадастровим номером 1221411000:01:147:0073, цільове призначення - земля рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. За даними Державного земельного кадастру (далі - ДЗК), на час укладення правочину, були відсутні відомості про наявність будь-якого землекористувача цієї земельної ділянки. Рішенням виконавчого комітету Підгородненської міської ради Дніпропетровського району від 24 листопада 1999 року № 256 базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» присвоєно юридичну адресу АДРЕСА_1 та рішенням ХХ сесії ХХІІІ скликання Підгородненської міської ради Дніпропетровського району від 18 травня 2001року земельну ділянку площею 1,14 га надано в оренду для розміщення цієї бази відпочинку без визначеного строку. 25 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровської обласної державної адміністрації з клопотанням про отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,14 га за рахунок земель рекреаційного призначення за межами населеного пункту на території Підгородненської міської ради Дніпровського району в оренду для рекреаційного призначення - обслуговування бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та Розпорядженням голови Дніпропетровської обласної держадміністрації від 10 травня 2019 року № Р-274/0/3-19 ОСОБА_1 надано такий дозвіл. Під час розробки проєкту землеустрою з урахуванням висновку Державного агентства лісових ресурсів України від 16 липня 2020 року № 02-33/4643-20 Державне підприємство «Новомосковське лісове господарство» (далі - ДП «Новомосковський лісгосп») надало нотаріально посвідчену заяву про згоду на вилучення на користь ОСОБА_1 земельної ділянки площею1,14 га (Новомосковське лісництво, квартал 76, виділ 5), яка перебувала в користуванні цього підприємства згідно з матеріалами лісовпорядкування. Позивач зазначала, що на час виготовлення проєкту землеустрою від громадськості, ДП «Новомоськовський лісгосп», Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства не надходило жодних зауважень чи пропозицій. Інформація Східного лісового офісу ДП «Ліси України» та філії «Новомосковське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 30 березня 2023 року про віднесення спірної земельної ділянки до земель, які обліковуються у Новомосковському лісництві, ґрунтується тільки на планово-картографічних матеріалах лісовпорядкування, виконаних ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» у 2014 року, що погоджено Міністерством екології та природних ресурсів України та затверджено наказом Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства від 15 лютого 2016 року, а не центральним органом виконавчої влади, як того вимагає стаття 48 Лісового кодексу України. Водночас відповідно до «Проекту формування території і визначення меж Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області» були визначені землі ДП «Новомосковський лісгосп», однак межі таких земельних ділянок не встановлені; також відсутні картографічні матеріали і рішення про виділення вказаних земель для ведення лісового господарства у користування вказаному підприємству. Позивач вказувала на відсутність доказів надання та використання ДП «Новомосковський лісгосп» спірної земельної ділянки для потреб лісового господарства. З 1980 року спірна земельна ділянка надавалась та використовується для рекреаційного призначення. За таких обставин просила: - визнати частково недійсними матеріали лісовпорядкування Новомосковського лісництва (квартал 76, виділ 5) в частині земельної ділянки площею 1,14 га на АДРЕСА_1 , за місцем розташування бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; - визнати відсутнім право користування у ДП «Ліси України» та будь-яких інших осіб зазначеною земельною ділянкою відповідно до координат зовнішніх меж, встановлених у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1221411000:01:147:0161 в оренду ОСОБА_1 ; - визнати та зарахувати земельну ділянку з кадастровим номером 1221411000:01:147:0161 до земель рекреаційного призначення (землі запасу, не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб) та визнати право комунальної власності територіальної громади на цю земельну ділянку, відповідно до пункту 24 розділу Х Земельного кодексу України; - визнати право ОСОБА_1 на оформлення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1221411000:01:147:0161; - зобов`язати ДП «Ліси України» забезпечити внесення в порядку поточного лісовпорядкування змін до матеріалів лісовпорядкування щодо земель ДП «Новомосковське лісове господарство», правонаступником якого є ДП «Ліси України», виключивши із виділу 5, кварталу 76 Новомосковського лісництва спірну земельну ділянку, відповідно до координат зовнішніх меж вказаної земельної ділянки, встановлених в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1221411000:01:147:0161 в оренду ОСОБА_1 . Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року позов задоволено. Визнано: - частково недійсними матеріали лісовпорядкування ДП «Новомосковське лісове господарство» (Новомосковське лісництво, квартал 76, виділ 5), розроблені Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» у 2014 році, в частині земельної ділянки площею 1,14 га на АДРЕСА_1 , за місцем розташування бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1»; - відсутнім право користування ДП «Новомосковське лісове господарство», ДП «Ліси України», Філії «Новомосковське лісове господарство» ДП «Ліси України» та будь-яких інших осіб на земельну ділянку площею 1,14 га на АДРЕСА_1 за місцем розташування бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відповідно до координат зовнішніх меж вказаної земельної ділянки, встановлених у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1221411000:01:147:0161 в оренду ОСОБА_1 . Зараховано земельну ділянку площею 1,14 га на АДРЕСА_1 , за місцем розташування бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 »до земель рекреаційного призначення (землі запасу, не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб), та визнано право комунальної власності територіальної громади на цю земельну ділянку (кадастровий номер 1221411000:01:147:0161) відповідно до пункту 24 розділу X ЗК України. Визнано право ОСОБА_1 на оформлення оренди земельної ділянки рекреаційного призначення загальною площею 1,14 га з кадастровим номером 1221411000:01:147:0161 на АДРЕСА_1 за місцем розташування бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Зобов`язано ДП «Ліси України» та Філію «Новомосковське лісове господарство» ДП забезпечити внесення в порядку поточного лісовпорядкування змін до матеріалів лісовпорядкування щодо земель ДП «Новомосковський лісгосп» (правонаступником якого є ДП «Ліси України»), виключивши із виділу 5, кварталу 76 Новомосковського лісництва земельну ділянку площею 1,14 га на АДРЕСА_1 за місцем розташування бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відповідно до координат зовнішніх меж вказаної земельної ділянки, встановлених у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1221411000:01:147:0161 в оренду ОСОБА_1 . Суд першої інстанції зазначив, що: - позивач є власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці; - з 1980 року відсутній будь-який зв`язок щодо належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення; - матеріали лісовпорядкування Новомосковського лісництва затверджені з порушенням статті 48 ЛК України, оскільки такі матеріали не затверджені в установленому порядку центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства; - рішенням ХХ сесії ХХІІІ скликання Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 18 травня 2001 року спірну земельну ділянку для розміщення бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » надано в оренду ТОВ «Соната», яке на той час було власником бази відпочинку; - право користування земельною ділянкою площею 1,14 га відповідно до статті 120 ЗК України та 377 ЦК України слідує за нерухомим майном - базою відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», що на час розгляду справи належить позивачу; - позивач позбавлений можливості у загальному порядку оформити право користування земельною ділянкою у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки відповідач заявляє про наявність права на земельну ділянку та спонукає позивача до проходження додаткового порядку вилучення та зміни цільового призначення земельної ділянки. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 6 лютого 2024 року апеляційну скаргу ДП «Ліси України» залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року - без змін. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про існування правових підстав для задоволення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Апеляційний суд врахував, що ОСОБА_1 набула право власності на нерухоме майно та право користування земельною ділянкою, на якій це майно розташовано, а відповідач не довів неправомірності дій та рішень уповноважених органів щодо надання землі в користування для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (обслуговування бази відпочинку) чи щодо наявності правових підстав для зміни цільового призначення спірної земельної ділянки і проведення такої зміни в порядку, визначеному законом. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи осіб, які їх подали У грудні 2024 року представник ДП «Ліси України» - адвокат Логачов В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 6 лютого 2024 року. Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, від 23 грудня 2015 року у справі № 6-377цс15, від 24 січня 2014 року у справі № 6-212цс14, про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України, за якими до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Зазначає про неврахування судами першої та апеляційної інстанції того, що за договором купівлі-продажу від 15 грудня 2015 року № 1804, на підставі якого позивачу належить база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », зазначене нерухоме майно розташовано на земельній ділянці площею 0,578 га з кадастровим номером 1221411000:01:147:0073 та є землею рекреаційного призначення. Позиція інших учасників справи У березі 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність доводів касаційної скарги та правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначала, що посилання заявника на неврахування судами висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, від 23 грудня 2015 року у справі № 6-377цс15, від 24 січня 2014 року у справі № 6-212цс14 є безпідставними, оскільки у цій справі не доведені обставини віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, в тому числі, і планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, які в цій справі складені з порушенням вимог законодавства. Провадження у суді касаційної інстанції Верховний Суд ухвалою від 30 грудня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував її матеріали із суду першої інстанції. Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, від 23 грудня 2015 року у справі № 6-377цс15, від 24 грудня 2014 року у справі № 6-212цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що право колективної власності на базу відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» (Підгородне) виникло у ВАТ «Прогрес» на підставі наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 30 листопада 1995 року № 12/130-АО. На підставі вказаного наказу ВАТ «Прогрес» регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області видано підтвердження права власності на будівлю, передану до статутного фонду вказаного товариства від 27 серпня 1999 року № 12/7-2473. Крім того, на підставі наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 12 січня 1998 року № 12/ОІ/ЗВП Комунальне підприємство Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації видало реєстраційне посвідчення від 16 вересня 1999 року № 118, за яким право колективної власності на базу відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» належало в цілому ВАТ «Прогрес». З довідки-характеристики від 20 вересня 1999 року № 876, виданої Комунальним підприємством Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації, суди встановили, що база відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» розташовувалась на земельній ділянці площею 11 372 кв.м. За договором купівлі-продажу від 12 жовтня 1999 року, , посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л. Л. за № 4266, ВАТ «Прогрес» продало ТОВ «Соната» базу відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташовану у місті Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, яка складалась із будівель та споруд, що розташовані на земельній ділянці площею 11 372кв.м. Рішеннями виконавчого комітету Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 24 листопада 1999 року № 256/1 та від 14 листопада 1999року № 256 ТОВ «Соната» погоджено реконструкцію бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» та присвоєно їй юридичну адресу - АДРЕСА_1. Рішенням ХХ сесії ХХІІІ скликання Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 18 травня 2001 року вирішено надати земельну ділянку площею 1,4 га в оренду ТОВ «Соната» для розміщення бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». У подальшому за договором купівлі-продажу, посвідченим державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Іванчук Н. П. 23 серпня 2005 року за № 2469, ТОВ «Соната» продало ОСОБА_2 базу відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташовану на АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці площею 11 400 кв. м. З довідки управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області Головного управління Держземагенства в Дніпропетровській області від 12 лютого 2014 року № 7166 суди встановили, що згідно з обліковими даними державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями - земельна ділянка площею 1,1400 га з кадастровим номером 1221411000:01:147:0073, розташована в Дніпровському районі, Підгородненської міської ради, належить до державної форми власності, відноситься до категорії землі рекреаційного призначення, цільове призначення 07.01 - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, угіддя-57.4 Кемпінги, будинки для відпочинку або для проведення відпусток (під спорудами). Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 4 березня 2014 року № Р-88/0/291-14 «Про затвердження проекту землеустрою щодо визначення розмірів та встановлення меж водоохоронної зани та прибережної захисної смуги р. Самара в районі бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» на території Підгородненської міської ради Дніпропетровського району» затверджено проєкт землеустрою та покладено на інвесторів проєкту ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобов`язання щодо забезпечення вільного доступу до даної земельної ділянки та можливості здійснення права загального водокористування для громадян України, підтримання водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в належному стані. 15 грудня 2015 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Білаковським К. О. за № 1504, купила у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 базу відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташовану на АДРЕСА_1 , яка належала продавцям на підставі cвідоцтва про право на спадщину за заповітом № 2394, виданого 17 грудня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Єдаменко О. А. У договорі зазначено, що база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розташована на земельній ділянці загальною площею 0,578 га з кадастровим номером 1221411000:01:147:0073. З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 4 липня 2018 року № 129681002 суди встановили, що за договором купівлі-продажу від 15 грудня 2015року у власність ОСОБА_1 перейшла база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на АДРЕСА_1 , розташована на земельній ділянці площею 11 400 кв. м. З витягів з Державного земельного кадастру від 8 жовтня 2014 року № НВ-1201914402014 та від 3 лютого 2022 року № НВ-9900378492022 суди встановили, що земельна ділянка з кадастровим номером 1221411000:01:147:0073, розташована в Підгородненському районі Дніпропетровського району Дніпропетровської області, має площу 0,578 га, цільове призначення - 07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, категорію - землі рекреаційного призначення, вид використання - для обслуговування об`єкта рекреаційного призначення (бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 »); також в Державному земельному кадастрі зазначені відомості про обмеження у використанні земельної ділянки - водоохоронна зона та охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи. 25 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровської обласної адміністрації із клопотанням, в якому просила надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для рекреаційного призначення (обслуговування бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») орієнтовною площею 1,1400 га за рахунок земель рекреаційного призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 10 травня 2019 року № Р-274/0/3-19 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,1400 га в оренду із земель державної власності за межами населеного пункту на території Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (для обслуговування бази відпочинку). Суди встановили, що ОСОБА_1 зверталася до Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства щодо надання погодження на вилучення земельної ділянки площею 1,14 га, розташованої на території Новомосковського лісництва ДП «Новомосковський лісгосп» (квартал 76 виділ 5), для обслуговування бази відпочинку та отримала відповідь від 6 серпня 2020 року № 495, згідно з якою Дніпропетровське обласне управління лісового та мисливського господарства після погодження цього питання з Держлісагенством України не заперечувало щодо вилучення зазначеної земельної ділянки. У заяві від 21 серпня 2020 року ДП «Новомосковський лісгосп» в особі тимчасово виконуючого обов`язки директора Смільського С. О. зазначило, що з огляду на лист Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства від 6 серпня 2020 року № 495 щодо вилучення земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Новомосковський лісгосп» відповідно до матеріалів лісовпорядкування (Новомосковське лісництво квартал 76 виділ 5 площею 1,14 га) та висновок Державного агентства лісових ресурсів України від 16 липня 2020 року № 02-33/4643-20, підприємство не заперечує щодо вилучення земельної ділянки для обслуговування бази відпочинку на користь ОСОБА_1 . Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Працевич В. В. за №

980. З листа Дніпровської міської ради від 17 березня 2021 року № 823/0/2-21 суди встановили, що ця рада не приймала рішень чи розпоряджень про виділення для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг або для іншого лісогосподарського призначення у користування ДП «Новомосковський лісгосп» або будь-якому іншому користувачу земель, де розташована земельна ділянка з кадастровим номером 1221411000:01:147:0073 чи суміжних із нею земель площею 3,7 га за межами населеного пункту Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Аналогічна інформація про неприйняття рішень чи розпоряджень щодо передання зазначених земель у користування ДП «Новомосковський лісгосп» надана Підгородненською міською радою Дніпровського району Дніпропетровської області в листі від 18 липня 2023 року № 2391. З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29 серпня 2022 року № НВ-3500713052022 суди встановили, що 29 серпня 2022 року сформовано земельну ділянку площею 1,1400 га з кадастровим номером 1221411000:01:147:0161, розташовану в Підгородненському районі Дніпропетровського району Дніпропетровської області, цільовим призначенням якої є ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (09.01), категорія - землі лісогосподарського призначення; у вказаному витягу зазначено про відсутність в Державному земельному кадастрі інформації про зареєстроване право на цю земельну ділянку. З інформації про функціональну зону території, існуючий план і статус території на АДРЕСА_1 , наданої Управлінням інфраструктури, містобудування та архітектури, житлово-комунального господарства, екології Дніпровської районної державної адміністрації у листі від 17 травня 2023 року № 81-11/23, суди встановили, що за даними чинної містобудівної документації «Детальний план частини території Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту, щодо можливості розміщення бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», затвердженої розпорядженням голови Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 31 травня 2019 року № Р-160/0/291-19, в прибережній зоні озера «Самарська затока» розташовані рекреаційні території та за вихідними даними - Схема комплексної оцінки території згідно з проєктом районного планування Дніпропетровського-сільського адмінрайону Дніпропетровської області від 1982 року - територія бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» відноситься до зони рекреації. Згідно з актом від 13 травня 2019 року № 2 «Щодо містобудівної документації, а саме детального плану території» за результатами громадських слухань за проєктом «Детальний план частини території Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту щодо можливості розміщення бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» не було зареєстровано будь-яких звернень чи зауважень, або пропозицій, в тому числі від ДП «Новомосковський лісгосп» та Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства. ДП «Дніпровський інститут землеустрою» листом від 31 серпня 2023 року № 01-07/18 повідомило, що: - відповідно до «Проєкту формування території і визначення меж Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області», розробленого Дніпропетровським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук в 1992 році та затвердженого рішенням сесії Підгородненської міської ради народних депутатів від 26 лютого 1992 року «Про затвердження проекту формування території Підгородненської міської ради», визначені землі Новомосковського лісгоспу, однак межі таких земель Новомосковського лісгоспу не встановлені, картографічні матеріали межі не надавалися; - підставою для внесення відомостей до вказаного проєкту формування території Підгородненської міської ради були планово-картографічні матеріали, надані Новомосковським лісгоспом; - у матеріалах та вихідних даних проєкту будь-які документи або інформація про наявність рішень, розпоряджень тощо про виділення вказаних земель для ведення лісового господарства у користування Новомосковського лісгоспу чи будь-якому іншому користувачу відсутні; - матеріали та вихідні дані науково-технічної документації по роздержавленню земель і видачі державних актів на землю колишнього КСП «Нижньодніпровський» відділення Підгородне, складеної Дніпропетровським філіалом «УкрНДІземпроект» у 1998 році, також не містять будь-яких документів або інформації про існування документів (рішення, розпорядження, накази тощо) про надання вказаних земель для ведення лісового господарства у користування Новомосковського лісгоспу чи будь-якому іншому користувачу.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд при постановленні ухвали Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Аналіз пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України свідчить, що якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилалася особа у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то касаційне провадження закривається. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц (провадження № 14-128цс18) зазначено, що «під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначено, що «процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що «під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи». У справі, що переглядається, позивач звернулась з позовом про визнання частково недійсними матеріалів лісовпорядкування, визнання відсутнім права користування земельною ділянкою, визнання та зарахування земельної ділянки до земель рекреаційного призначення, визнання права на оформлення права оренди земельної ділянки рекреаційного призначення, зобов`язання вчинити певні дії та визнання права комунальної власності територіальної громади на земельну ділянку. При цьому зазначала, що: - вона є власником бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої на АДРЕСА_1 ; - земельна ділянка, на якій розташовано зазначене нерухоме майно, на підставі статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України перейшла в її користування від попереднього власника (ТОВ «Соната»), якому спірну земельну ділянку передано в оренду без визначеного строку рішенням ХХ сесії ХХІІІ скликання Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 18 травня 2001 року; - докази надання та використання спірної земельної ділянки для потреб лісового господарства відсутні; - з 1980 року спірна земельна ділянка надавалась та використовується для рекреаційного призначення, а включення її до земель лісокористування згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, виконаними ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» у 2014 року, проведено з порушенням вимог ЗК України. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, вважав обґрунтованими зазначені доводи ОСОБА_1 та виснував, що: - позивач є власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці; - з 1980 року відсутній будь-який зв`язок щодо належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення; - ДП «Ліси України» не заперечувало, що спірна земельна ділянка розміщена під будівлями та спорудами бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1»; - матеріали лісовпорядкування Новомосковського лісництва затверджені у 2014 році з порушенням статті 48 ЛК України, оскільки такі матеріали не затверджені в установленому порядку органом центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарств. Касаційне провадження відкрито за касаційною скаргою АТ «Ліси України» з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постановах у постановах від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, від 23 грудня 2015 року у справі № 6-377цс15, від 24 січня 2014 року у справі № 6-212цс14, є необґрунтованою, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, у зазначених заявником справах, та у справі, яка переглядається у касаційному порядку, є різними. Так, у постановах від 24 грудня 2014 року у справі № 6-212цс14 та від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14 за позовами заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, фізичної особи про визнання незаконним і скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки Верховний Суд України зазначив, що: - системний аналіз норм земельного і лісового законодавства дозволяє дійти висновку, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України; - відмовляючи прокурору у позові, суди керувалися відсутністю доказів про перебування спірної земельної ділянки в державній власності та її належності до земель лісового фонду, оскільки немає належним чином оформлених планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, які б підтверджували належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду; - будь-які документи щодо відведення та закріплення спірної земельної ділянки за будь-якими лісовпорядними організаціями відсутні; - визначаючи правовий статус спірної земельної ділянки, суди не врахували інші матеріали, які мають значення для правильного визначення правового режиму спірної земельної ділянки, а саме: довідку відділу Державного агентства земельних ресурсів України у Києво-Святошинському районі Київської області від 1 лютого 2013 року, згідно з якою відповідно до державної статистичної звітності за формою 6-зем за ДП «Київське лісове господарство» у межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області обліковуються землі площею 35,52 га; планшет № 3 Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання (лісовпорядкування); проект організації та розвитку лісового господарства виробничої частини державного лісогосподарського об`єднання «Київліс»; експлікацію земель, що надана управлінням Державного агентства земельних ресурсів України у Києво-Святошинському районі Київської області під час виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, за якою відповідно до форми 6-зем указана земельна ділянка належить до категорії земель «Ліси та інші лісовкриті площі». У постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-377цс15, переглядаючи судові рішення за позовом прокурора Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави до Житомирської районної державної адміністрації та фізичних осіб про визнання недійсними розпоряджень, державних актів, зобов`язання вчинити певні дії і зустрічним позовом фізичної особи до Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері про зобов`язання вчинити певні дії, Верховний Суд України зазначив: - про помилковість висновку судів про те, що належність частини спірної земельної ділянки (1,9 га) до лісового фонду є припущенням, оскільки доведення цього потребує спеціальних знань, у тому числі через проведення судової експертизи; - про залишення поза увагою судів положення пункту 5 Розділу VII «Прикінцеві положення» ЛК України щодо встановлення належності земельних ділянок до земель лісового фонду на підставі планово-картографічних матеріалів та інших доказів, наявних у матеріалах справи та передбачених нормами процесуального права. Верховний Суд України у постановах від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, від 23 грудня 2015 року у справі № 6-377цс15, від 24 січня 2014 року у справі № 6-212цс14 вказав, що, установлюючи фактичні обставини справи, суд має застосовувати всі можливі джерела та засоби доказування, передбачені нормами матеріального та процесуального права відповідно до положень процесуального закону, скасував ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ і направив справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції. При цьому суттєвою відмінністю між справами № 6-224цс14, № 6-377цс15, № 6-212цс14, неврахування висновків у яких заявник визначив підставою касаційного оскарження, та справою, що переглядається, є те, що: - у справах, які переглядалися Верховним Судом України, суди, посилаючись виключно на відсутність планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, не врахували докази, які мають значення для правильного визначення правового режиму спірної земельної ділянки; - у справі, яка переглядається, суди надали належну оцінку як планово-картографічним матеріалам лісовпорядкування, які за висновками судів затверджені у 2014 році з порушенням статті 48 ЛК України (касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного застосування цієї норми права судами), так і іншим зібраним у справі доказам, що вказують про розташування на спірній земельній ділянці бази відпочинку, яка належить позивачу, і передачу цієї земельної ділянки у користування попередньому власнику нерухомого майна (без визначення строку). Верховний Суд викладає правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц (провадження № 14-43цс22)). З урахуванням того, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України Верховним Судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, викладені у постановах Верховного Суду України та на які посилалася заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме - застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, від 23 грудня 2015 року у справі № 6-377цс15, від 24 січня 2014 року у справі № 6-212цс14. Керуючись статтями 260, 389, 396, 400 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 6 лютого 2024 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Дніпропетровська обласна державна адміністрація, про визнання частково недійсними матеріалів лісовпорядкування, визнання відсутнім права користування земельною ділянкою, визнання та зарахування земельної ділянки до земель рекреаційного призначення, визнання права на оформлення права оренди земельної ділянки рекреаційного призначення, зобов`язання вчинити певні дії та визнання права комунальної власності територіальної громади на земельну ділянку. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська