Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/173/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 500/173/20 пров. № А/857/9812/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М., при секретарі судового засідання: Герман О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року у справі №500/173/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу (головуючий суддя першої інстанції Мірінович У.А., час ухвалення 15 год. 02 хв, місце ухвалення - Тернопіль, дата складання повного тексту - 06.07.2020р.),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Національної поліції України в якій просить: визнати протиправним та скасувати наказ «По особовому складу Департаменту захисту економіки» № 411 о/с від 05.12.2019, як незаконний; визнати протиправним звільнення позивача зі служби в поліції та з посади оперуповноваженого міжрайонного відділу №2 (м. Кременець) управління захисту економіки в Тернопільській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України; зобов`язати відповідача поновити позивача на службі в Національній поліції України; виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, зокрема з 07.11.2015 проходив службу в поліції. Однак, наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України «По особовому складу» №411 о/с від 05.12.2019 звільнено підполковника поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого міжрайонного відділу №2 (м. Кременець) управління захисту економіки в Тернопільській області, з 09.12.2019 за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), а саме у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Виданий оскаржений наказ позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він є учасником бойових дій та має безперервний стаж роботи в поліції 27 років, а тому поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції, а при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, учасникам бойових дій. Однак, відповідачем під час звільнення такої служби не було запропоновано позивачу щодо призначення його на іншу посаду, чим недотримано вимоги статті 68 Закону №580-VIII та статті 42 Кодексу законів про працю України. Водночас, звернув увагу на те, що після відповідної співбесіди йому ніхто не пропонував жодних посад в Національній поліції чи в УСР в Тернопільській області, а самостійно він не міг звернутись із письмовим рапортом про прийняття його на ту чи іншу посаду, так як йому не було відомо про штатний розпис і наявність вільних посад. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України «По особовому складу» №411 о/с від 05.12.2019 в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом чотири частини 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» підполковника поліції ОСОБА_1 (0096369) оперуповноваженого міжрайонного відділу №2 (м. Кременець) управління захисту економіки в Тернопільській області, з 09 грудня 2019 року. Зобов`язано Департамент захисту економіки Національної поліції України поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого міжрайонного відділу №2 (м. Кременець) управління захисту економіки в Тернопільській області, з 10 грудня 2019 року. Стягнуто з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 94 709 (дев`яносто чотири тисячі сімсот дев`ять) гривень 34 коп. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що не погоджується із рішенням суду першої інстанції, вважає його необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Вважає, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Так апелянт звернув увагу, що твердження позивача на те, що йому повинні були запропонувати ту чи іншу посаду в новоствореному Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України у зв`язку з ліквідацією ДЗЕ НПУ, є хибним, оскільки правонаступників ДЗЕ НПУ не визначено, а тому останній не мав можливості перевести позивача на іншу посаду, так як ДЗЕ НПУ ліквідовано, а вся штатна чисельність скорочена. При цьому, голова ліквідаційної комісії не наділений повноваженнями щодо вирішення питань про працевлаштування попереджених про звільнення працівників в інших органах поліції. 05.11.2019 позивач, на якого поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» був запрошений на співбесіду в якості кандидата на посаду оперуповноваженого УСР в Тернопільській області. За результатом проведеної співбесіди позивачу було запропоновано посаду оперуповноваженого 4-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Тернопільській області та 03.12.2019 за № 143/55/118/01-2019 підготовлено та скеровано запит до Тернопільського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо доцільності призначення позивача в Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України. Однак, зваживши всі обставини, а саме відсутність житла в м. Тернополі та за наявності вислуги років, яка дає право для призначення пенсії, ним особисто було прийнято рішення щодо звільнення у зв`язку із скороченням штатів. Крім того власноручно написаного ним рапорту на запропоновану посаду до УСР в Тернопільській області не надходило. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Згідно із ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що з 07.11.2015 проходив службу в поліції на посаді оперуповноваженого міжрайонного відділу №2 (м. Кременець) управління захисту економіки в Тернопільській області, маючи спеціальне звання підполковник поліції, про що свідчить також трудова книжка позивача. Також трудовою книжкою підтверджується, та не заперечується сторонами, що позивач має безперервний стаж роботи в поліції більше 27 років. Водночас, позивач є учасником бойових дій, про що свідчить відповідне посвідчення. Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України «По особовому складу» №411 о/с від 05.12.2019 звільнено підполковника поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого міжрайонного відділу №2 (м. Кременець) управління захисту економіки в Тернопільській області, з 09.12.2019 за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, а саме у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Згідно розписки від 09.12.2019 позивач отримав відповідні трудову книжку, військовий квиток та витяг з наказу про його звільнення. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що позивач мав переважне право на призначення за його згодою на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції, так як він є учасником бойових дій та має безперервний стаж роботи в поліції більше 27 років Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 №841 «Про ліквідацію територіального органу Національного поліції» ліквідовано як юридичну особу публічного права Департамент захисту економіки як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції. У зв`язку з ліквідацією ДЗЕ НПУ наказом Національної поліції України від 26.09.2019 № 959 «Про внесення змін до структури та штатів Національної поліції України» внесено зміни до штатів Національної поліції та скорочено всі посади Департаменту. Наказом Національної поліції України від 23.09.2019 №939 «Про утворення ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки» утворено ліквідаційну комісію Департаменту захисту економіки Національної поліції України. Наказом ДЗЕ НПУ від 27.09.2019 №755 «Про затвердження персонального складу комісії з ліквідації Департаменту захисту економіки» затверджено персональний склад ліквідаційної комісії юридичної особи публічного права ДЗЕ НПУ. Наказом ДЗЕ НПУ від 30.09.2019 №758 «Про затвердження Плану заходів з ліквідації Департаменту захисту економіки» затверджено План заходів, пов`язаних з ліквідацією ДЗЕ НПУ. Відповідно до №2.2 Плану заходів з ліквідації ДЗЕ НПУ, який є Додатком №1 до наказу ДЗЕ НПУ від 30.09.2019 №758, у зв`язку з ліквідацією ДЗЕ НПУ заплановано здійснити такі заходи, зокрема: здійснити заходи щодо працевлаштування вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини - інваліда та учасників бойових дій, з числа працівників Департаменту, що ліквідується шляхом звернення до Національної поліції України, служби зайнятості, тощо. При цьому, відповідальні виконавці щодо виконання заходу за № 2.2 Плану заходів з ліквідації ДЗЕ НПУ є: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які входять у персональний склад ліквідаційної комісії юридичної особи публічного права ДЗЕ НПУ відповідно до наказу ДЗЕ НПУ від 27.09.2019 №755. З огляду на зазначене у зв`язку із ліквідацією ДЗЕ НПУ відповідальні виконавці щодо виконання заходу за № 2.2 Плану заходів з ліквідації ДЗЕ НПУ зобов`язані були здійснити захід щодо працевлаштування, зокрема, учасників бойових дій, з числа працівників ДЗЕ НПУ. Таким чином, враховуючи те, що позивач являється учасником бойових дій та працював на момент ліквідації ДЗЕ НПУ в управлінні захисту економіки в Тернопільській області ДЗЕ НПУ, суд першої дійшов висновку, що на позивача поширювався зазначений План заходів з ліквідації ДЗЕ НПУ. Водночас, відповідно до статті 68 Закону № 580-VIII у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення. Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. Частиною першою статті 42 Кодексу законів про працю України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, учасникам бойових дій (пункт 5 частини другої статті 42 Кодексу законів про працю України). Аналізуючи зазначені норми права, суд дійшов висновку, що позивач мав переважне право на призначення за його згодою на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини другої статті 68 Закону № 580-VIII та статті 42 Кодексу законів про працю України, так як він є учасником бойових дій та має безперервний стаж роботи в поліції більше 27 років. Суд встановив, що позивача 02.10.2019 було попереджено про його звільнення за два місяці до такого звільнення у зв`язку з ліквідацією ДЗЕ НПУ, про що свідчить відповідне Попередження від 02.10.2019 (арк. справи 34). При цьому, суд встановив, що відповідачем не було запропоновано позивачу у призначенні його на ту чи іншу посаду в Департаменті стратегічних розслідувань НПУ, про що зазначається позивачем, та не спростовано відповідачами. При цьому, суд не бере до уваги довідку від 26.05.2020, у якій зазначено, що 05.11.2019 за результатом проведеної співбесіди позивачу було запропоновано посаду оперуповноваженого 4-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Тернопільській області, внаслідок чого 03.12.2019 за № 143/55/118/01-2019 підготовлено та скеровано запит до Тернопільського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо доцільності призначення позивача в Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, оскільки така довідка складена 26.05.2020, тобто більш як через шість місяців після такої співбесіди, в тому числі і після звільнення позивача із займаної посади та постановлення ухвали про відкриття провадження у даній справі, а тому така довідка не є належним та допустимим доказом щодо запропонування позивачу відповідної посади (арк. справи 222). Більше того, згідно пояснень позивача співбесіда з ним проводилась лише раз та лише з приводу звільнення 28.10.2019, а не 05.11.2019, як це зазначено у вказаній довідці. Щодо скерування відповідачем запиту від 03.12.2019 за № 143/55/118/01-2019 до Тернопільського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо доцільності призначення позивача в Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, суд зазначає, що відповідь на такий запит була підготовлена лише 19.12.2019 за № 2015/42-19/01-19, тобто вже після звільнення позивача зі займаної посади (дата звільнення 05.12.2019). З огляду на викладене, відповідачем не доведено, а судом не встановлено обставин які б свідчили, що позивачу було запропоновано іншу посаду в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України на виконання заходу за № 2.2 Плану заходів з ліквідації ДЗЕ НПУ та на дотримання вимог до статті 68 Закону № 580-VIII. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач мав переважне право на призначення за його згодою на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції, так як він є учасником бойових дій та має безперервний стаж роботи в поліції більше 27 років, а також те, що позивачу протягом двох місяців після попередження про можливе його звільнення з поліції не було запропоновано іншу посаду в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України, суд дійшов висновку, що відповідач звільнив позивача з порушенням вимог статті 68 Закону №580-VIII та статті 42 Кодексу законів про працю України, в тому числі не дотримав № 2.2 Плану заходів з ліквідації ДЗЕ НПУ, який є Додатком № 1 до наказу ДЗЕ НПУ від 30.09.2019 №

758. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року у справі №500/173/20 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 07.12.2020р.