Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/2233/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2233/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 04 грудня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Франовської К.С. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Хмельницькій області про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : позивачка, ОСОБА_1 , звернулась в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДПС в Хмельницькій області (відповідача), в якому просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.07.2019 по 07.04.2020 в сумі 26986,69 грн. (двадцять шість тисяч дев`ятсот вісімдесят шість грн. 69 коп.). Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від15.07.2020 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що на відповідача вже було покладено передбачену статтею 117 КЗпП України відповідальність за непроведення своєчасного повного розрахунку при звільненні (постанова від 26.02.2020 по справі №560/2957/19), а також компенсувати позивачеві втрату частини доходів - індексації заробітної плати - у зв`язку з порушенням строків її виплати (рішення по справі №560/3045/19), тобто, відповідач поніс фінансову відповідальність у зв`язку із нездійсненням своєчасної виплати позивачу коштів. Не погоджуючись з рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації заробітної плати за період роботи з 01.01.2013 по 31.12.2015, а саме за період затримки розрахунку з 01.05.2016 по 17.07.2019, ГУ ДПС у Хмельницькій області зобов`язана була виплатити 17.07.2019 (в день виплати індексації), однак виплатила, 07.04.2020, в день виплати компенсації втрати частини заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку, тобто за період з 17.07.2019 по 07.04.2020, відповідачем виплачено не було. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації заробітної плати проведена у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Постанови КМ України від 21.02.2001 року №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», а не відповідно до статті 116 та 117 КЗпП України. Також зазначає, що ОСОБА_1 була звільнена з посади ГДРІ Кам`янець-Подільської ОДПІ 31.03.2016, однак просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.07.2019 по 07.04.2020. Вважає, що у спірному випадку статті 116 та 117 КЗпП України не застосовуються. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31.03.2016, згідно наказу Кам`янець-Подільської ОДПІ Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 28.03.2016 №51-о, на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України позивачка була звільнена з посади головного державного ревізор-інспектора відділу адміністрування майнових податків управління доходів і зборів з фізичних осіб Кам`янець-Подільської ОДПІ Головного управління ДФС у Хмельницькій області. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.09.2016 по справі №822/1537/16, яка набрала законної сили згідно з ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016, зобов`язано Кам`янець-Подільську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Хмельницькій області нарахувати та виплатити індексацію заробітної плати за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 включно. 17.07.2019 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду по справі №822/1537/16 ГУ ДФС у Хмельницькій області, як правонаступником Кам`янець-Подільської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області, проведено виплату позивачу індексації заробітної плати за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 року на суму 9360,12 гривень. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 по справі №560/2957/19 стягнуто з Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2016 по 17.07.2019 в сумі 138375 грн. (сто тридцять вісім тисяч триста сімдесят п`ять гривень). У цьому судовому рішенні зазначено, що час затримки розрахунку при звільненні (невиплата індексації заробітної плати) за період з 01.04.2016 по 17.07.2019 складає 820 робочих днів. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.11.2019 по справі №560/3045/19, яке набрало законної сили згідно з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2020 по справі №560/3045/19, стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації заробітної плати за період роботи з 01.01.2013 по 31.12.2015, а саме за період затримки розрахунку з 01.05.2016 по 17.07.2019, в сумі 9153,78 грн. 07.04.2020 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду по справі №560/3045/19 ГУ ДПС у Хмельницькій області проведено виплату компенсації втрати частини заробітної плати в сумі 9153,78 грн. Позивачка звернулась до ГУ ДПС у Хмельницькій області із заявою від 09.04.2020, у якій просила виплатити середній заробіток за період затримки виплати компенсації заробітної плати з 18.07.2019 по 07.04.2020 в сумі 30881,25 грн. Згідно інформації викладеної в листі відповідача від 27.04.2020 №14206/10/22-01-13-02-20 встановлено, що заяву позивачки від 09.04.2020 розглянуто та повідомлено про виплату суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації заробітної плати, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2016 по 17.07.2019, та утримання з таких податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Однак доказів надіслання чи отримання позивачем такого листа відповідачем не надано. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу. За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Отже, з аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення. Зазначені правові висновки щодо застосування статті 117 КЗпП України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №821/1083/17. Як вірно зазначено судом першої інстанції, у рішенні по справі №560/3045/19 суд зазначив, що враховуючи факт затримки виплати позивачу індексації заробітної плати за період роботи з 01.01.2013 по 31.12.2015, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації заробітної плати за період затримки розрахунку з 01.05.2016 по 17.07.2019. Водночас, рішенням по справі №560/3045/19 присуджено на користь позивача компенсацію, що мала місце після її звільнення, за період з 01.05.2016 по 17.07.2019, внаслідок порушення строків виплати індексації заробітної плати. Так, згідно зі ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Отже, така компенсація не є належною до виплати сумою при звільненні позивача в розумінні ст.116 КЗпП, оскільки на момент звільнення позивача (31 березня 2016 року) строк нарахування та виплати такої компенсації не настав (компенсація нарахована за період затримки розрахунку з 01.05.2016 по 17.07.2019). Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не має обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом та за наявності спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку у розумінні частини першої статті 117 КЗпП України є безпідставним. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 24.01.2018 у справі №807/1502/15 та від 27.06.2018 у справі №810/1543/17. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні сум був відсутній спір щодо обов`язку відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходів, підстави для застосування до спірних відносин положень статті 117 КЗпП України відсутні. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.04.2019 по справі № 524/8024/16-а, яка є обов`язковою для врахування згідно приписів ч.5 ст.242 КАС України. Зокрема, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 по справі №560/2957/19 стягнуто з Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2016 по 17.07.2019 в сумі 138375 грн. Також, на відповідача судом було покладено обов`язок компенсувати позивачеві втрату частини доходів - індексації заробітної плати - у зв`язку з порушенням строків її виплати (рішення по справі №560/3045/19), тобто, відповідач поніс фінансову відповідальність у зв`язку із нездійсненням своєчасної виплати позивачу коштів. Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, виникнення права на отримання такої компенсації після звільнення свідчить про безпідставність позовних вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.07.2019 по 07.04.2020. Отже, доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Однак, під час перегляду рішення суду першої інстанції порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог скаржника та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Франовська К.С. Біла Л.М.