Постанова 4875 № 922/1223/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" листопада 2020 р. Справа № 922/1223/20 Колегія суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Шутенко І.А. при секретарі Пархоменко О.В. за участю: позивача - адвокат Потерайло А.М., посвідчення № 2407 від 23.10.2018 року; відповідача - адвокат Ткачова В.С., посвідченя №21/1920 від 19.02.2019 року; третьої особи - адвокат Янковський С.А., посвідчення №1675 від 11.02.2009 року; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 (вх. № 2458Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року у справі №922/1223/20, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Жигалкін І.П.), повний текст якого складено 04.09.2020 року за позовом Фізичної особи ОСОБА_2 , м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Аста Плюс", м. Харків до відповідача Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків про визнання повноважень припиненими ВСТАНОВИЛА: Рішенням господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року у справі №922/1223/20 позов задоволено повністю; визнано повноваження ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Аста Плюс" припиненими з моменту набрання рішенням законної сили; стягнуто з Фізичної особи ОСОБА_1 на користь Фізичної особи ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. Фізична особа ОСОБА_1 з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року у справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; стягнути з позивача на користь відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу. Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує таке. Позивач через свого представника - Мартіну Людмилу Григорівну, прийняв участь у зборах 14.07.2020 року, що підтверджується журналом реєстрації учасників позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Науково-виробнича фірма "Аста Плюс" від 14.07.2020 року та підписав протокол від 14.07.2020 року з зауваженнями. Питання всіх учасників зборів були включені до порядку денного зборів у повному обсязі. Будь-яких порушень прав іншого учасника товариства, тобто, позивача, не вбачається. Представником позивача було винесено на загальних зборах питання про припинення повноважень директора ТОВ Науково-виробнича фірма "Аста Плюс" ОСОБА_1., втім рішення не було прийнято, у зв`язку з нестачею голосів. Питання, за яким позивач звернувся до суду вже було розглянуто на загальних зборах і більшості голосів за припинення повноважень директора ОСОБА_1 вказане рішення не набрало. Щодо встановлення господарським судом першої інстанції факту погіршення майнового стану товариства і доведення його до неплатоспроможності, ніякої примусової реалізації майна товариства не існує, що підтверджено наявними в матеріалах справи належними доказами. Матеріали справи містять єдину вимогу про проведення зборів від 16.03.2020 року, яка була задоволена виконавчим органом і збори були проведені 14.07.2020 року, що підтверджено матеріалами справи і не спростовується позивачем. Місцевий господарський суд послався на рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 року (справа №1-рп/2010), втім останнє чітко визначає дискрецію органів управління господарського суб`єкту приймати рішення як щодо прийняття так і щодо звільнення органу управління та не містить висновку щодо можливості судом переобирати на себе функції органу управління товариством. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні введений карантин; постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року №291, від 11.05.2020 року №349, від 20.05.2020 року №392, від 17.06.2020 року №500, від 22.07.2020 року №641, від 26.08.2020 року №760, від 13.10.2020 року №956 до постанови від 11.03.2020 року № 211 внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 31.12.2020 року. Рада суддів України на офіційному сайті 11.03.2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін та листом №9рс-186/20 від 16.03.2020 року до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, в тому числі роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами. Для запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед працівників суду на період з 13.03.2020 року по 03.04.2020 року наказом голови Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 за № 04-а встановлено особливий режим роботи суду в умовах карантину; наказами голови суду від 26.03.2020 року № 05-а, від 23.04.2020 року №07-а, від 08.05.2020 року №08-а, від 22.05.2020 року №10-а, від 22.06.2020 року №12-а, від 28.07.2020 року №14-а, від 31.08.2020 року №15-а, від 22.10.2020 року №21-а на період дії карантину суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Шутенко І.А. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 року апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року у справі залишено без руху; останню зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту. 01.10.2020 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№9309), з доказами надіслання копії апеляційної скарги третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Аста Плюс". Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року у справі; позивачу та третій особі встановлено строк до 30.10.2020 року на протязі якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на "09" листопада 2020 року; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась. 30.10.2020 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Потерайло А.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10456), з додатками в копіях: свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, ордером від 27.10.2020 року серії ВІ №1023450, Додатковою угодою №1 до договору про надання правової (правничої допомоги) від 12.08.2020 року, рахунком на оплату №96 від 27.10.2020 року, Актом здавання -прийому наданої правничої допомоги від 27.10.2020 року, адвокатським запитом, листом - відповіддю Фірми "Поліавто", заявою про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП; в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача та розгляд апеляційної скарги здійснювати за його участі, який долучено до матеріалів справи, в обґрунтування якого вказує на те, що факт того, що ОСОБА_1 діє всупереч інтересам товариства встановлений господарським судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів; учасникам товариства має бути забезпечена реальна можливість захистити свої порушені права у судовому порядку, з обранням того способу захисту, який не суперечить закону та сприятиме ефективному відновленню порушеного права; учасник товариства повинен мати змогу усунути члена виконавчого органу товариства, що своїми діями чи бездіяльністю шкодить інтересам товариства та порушує права такого учасника; припинення повноважень директора є вірним способом захисту порушеного права, оскільки недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб. 09.11.2020 року на адресу суду від апелянта надійшло додаткове обґрунтування апеляційної скарги (вх.№10798), яке долучено до матеріалів справи, в якому вказує на те, що ані чинним законодавством України, ані установчим документом товариства не передбачено можливості звільнення директора за рішенням суду; звільнення директора є виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства. У судовому засіданні 09.11.2020 року представник відповідача та представник третьої особи просили скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року у справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 року, для забезпечення прав учасників справи на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спору у справі, дотримання основних засад господарського судочинства, зокрема, змагальності сторін, повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, оголошено перерву у розгляді справи до "30" листопада 2020 року, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась; роз`яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon". 10.11.2020 року на адресу суду, електронною поштою від представника позивача - адвоката Потерайло А.М. надійшла заява про отримання процесуальних документів в електронному вигляді (вх.№10887, вх.№3672), яку долучено до матеріалів справи. 10.11.2020 року на адресу суду, електронною поштою від представника позивача - адвоката Потерайло А.М. надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№10895, вх.№3673), яке долучено до матеріалів справи. 30.11.2020 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Потерайло А.М. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказу сплати витрат на професійну правничу допомогу (вх.№11769), в якому останній просить долучити до матеріалів справи оригінал квитанції про сплату 15 000,00 грн., яке, разом з додатком, долучено до матеріалів справи. У судовому засіданні 30.11.2020 року представник відповідача та представник третьої особи підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, просили скасувати оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представник позивача у судовому засіданні 30.11.2020 року проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України"). Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з карантинними заходами, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, від 21.12.2019 року №1006122327, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Аста Плюс" зареєстроване 19 грудня 2013 року, код в ЄДРПОУ 39029247. Засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Аста Плюс" є фізичні особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , які володіють рівними частками в статутному капіталі Товариства, по 50% кожна. З 17 грудня 2013 року керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Аста Плюс" є ОСОБА_1 . На підставі рішення загальних зборів Товариства від 17.12.2013 року призначено ОСОБА_1 на посаду директора, згідно протоколу №1 від 17.12.2013 року. Згідно з наказом ТОВ "НВФ "Аста Плюс" від 19.12.2013 року №1-к, ОСОБА_1 з 17.12.2013 року заступила на посаду директора та прийняла на себе виконання посадових обов`язків. Відповідно до протоколу загальних зборів засновників від 03.01.2014 року, директору - ОСОБА_1 надані повноваження щодо укладення від імені товариства договорів, сума яких перевищує 10 000, 00грн. без затвердження на загальних зборах учасників товариства. 19.03.2020 позивачем була направлена письмова вимога від 16.03.2020 року про надання документів, які стосуються діяльності товариства та про призначення (проведення) позачергових загальних зборів, яка була отримана товариством 27.03.2020 року та іншим учасником товариства - 31.03.2020 року (т.1, а.с.53). 14.06.2020 року відповідачем направлено на адресу позивача повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників товариства на вимогу виконавчого органу товариства 14.07.2020 року о 12:00 год., з проектом запропонованої до затвердження нової редакції Статуту товариства (т.1, а.с.202-211). 14.07.2020 року відбулися загальні збори позачергових загальних зборів учасників товариства, на яких були присутні ОСОБА_1 та Мартіна Л.Г. , яка діяла в інтересах ОСОБА_2 , яка підписала протокол позачергових загальних зборів учасників товариства від 14.07.2020 року, з зауваженнями (т.1, а.с.212-221). Позивач вказує на те, що відповідач свої обов`язки керівника товариства не виконує, що грубо порушує права і матеріально-правові інтереси позивача, як учасника товариства; товариство діє на підставі Статуту 2013 року, затвердженого рішенням загальних зборів засновників товариства від 17.12.2013 року (протокол №1 від 17.12.2013 року), його положення не відповідають та істотно суперечать положенням Закону; відповідач не прийняв заходів для приведення положень Статуту товариства у відповідність вимог Закону та не скликав загальні збори учасників з зазначеного питання; за час керівництва товариством, відповідач погіршив його майновий стан і довів до неплатоспроможності, де товариство має борги перед іншими суб`єктами господарювання; під час перевірки стану товариства, позивачу стало відомо, що ліцензія №2013048954 від 21.03.2018 року анульована органом який її видав, за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю); згідно Акту від 25.01.2019 року №16 у товариства були виявлені порушення законодавства, що привело до санкцій, а саме до анулювання ліцензії, що позбавило товариство займатись даним видом діяльності і отримувати прибуток; на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Харківській області Бабенко Д.А. знаходиться зведене виконавче провадження № 59278499 відносно боржника ТОВ "НВФ "Аста Плюс"; до зведеного виконавчого провадження приєднані виконавчі провадження про стягнення з боржника на користь ТОВ "Газенергопроект", КП "Харківські теплові мережі" коштів, на підставі рішення суду: № 59623140; № 59651714; № 59277903; № 59269317; № 59371725; №59370892 та №59914467; на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Шиндель В.А. знаходиться виконавче провадження №61437757 про стягнення з боржника ТОВ "НВФ "Аста Плюс" на користь КП "Харківські теплові мережі" коштів на підставі рішення суду; нерухоме майно товариства, а саме нежитлове приміщення 1-го поверху загальною площею 93,3 кв.м., яке розташоване в житловому будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1 , арештоване на підставі постанови приватного виконавця Бабенко Д.А. від 13.02.2020 року №35473250 та передано на примусову реалізацію з аукціону, що підтверджується витягом з порталу Українська універсальна біржа - оператор системи електронних торгів арештованим майном (arest@uub.in.ua); на адресу товариства та другого учасника ОСОБА_1 направлялись вимоги про надання документів, які стосуються діяльності товариства та про призначення (проведення) позачергових загальних зборів, які були проігноровані відповідачем; директор відмовляє у проведенні загальних зборів, фінансові звіти та інші документи, які стосуються господарської діяльності товариства не надає, то позбавляє можливості призначити та провести незалежний аудит. Відповідач посилається на те, що на письмову вимогу позивача від 16.03.2020 року про скликання позачергових зборів учасників та надання копій документів товариства останньому було направлено відповідь № 02-14/06-20 про втрату запитуваної документації товариства; з цього приводу за фактом втрати документації товариство змушене було звернутися до компетентних державних органів із відповідною заявою, за якою була проведена необхідна перевірка і прийнято рішення відповідно до вимог чинного законодавства. На адресу позивача було направлено лист №01-14/06-20 разом із повідомленням про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "АСТА ПЛЮС", в якому повідомлялось про скликання загальних зборів учасників на 14.07.2020 року на 12:00 год. До повідомлення було додано проект пропонованої до затвердження нової редакції статуту ТОВ "НВФ "АСТА ПЛЮС", розробленого у відповідності до чинного законодавства України. Позивач через свого представника, Мартіну Людмилу Григорівну , прийняв участь у зборах 14.07.2020 року, що підтверджується журналом реєстрації учасників позачергових загальних зборів учасників ТОВ "НВФ "АСТА ПЛЮС" від 14.07.2020 року та підписав протокол від 14.07.2020 року із зауваженнями; питання всіх учасників зборів були включені до порядку денного зборів у повному обсязі; виконавчі провадження, які знаходились на примусовому виконанні приватного виконавця Бабенка Д.А., які входили до складу зведеного виконавчого провадження № 59278499: № 59269317, № 59277903, № 59370892, № 59371725, № 59623140, № 59651714, № 59914467 були закінчені 05.05.2020 року, а виконавче провадження № 61437757, яке знаходилось на примусовому виконанні приватного виконавця Шиндель В.А., було закінчено 15.05.2020 року; дії позивача спрямовані на руйнування фінансово-господарської діяльності товариства і приведення останнього до банкрутства, оскільки позивач, не роблячи фактично дій, які б сприяли розвитку товариства, постійно намагається позбавити останнього фінансового підґрунтя; представник позивача у даній справі є також представником підприємства ТОВ "Газенергопроект", який безпосередньо організовував реалізацію виконавчих проваджень направлених на позбавлення майна відповідача шляхом примусового продажу основних фондів підприємства - будівлі, з публічних торгів. Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив визнати повноваження ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "Науково-виробнича фірма "Аста Плюс" припиненими з моменту набрання рішенням законної сили. 25.08.2020 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище. Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства. З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права. Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги про визнання припиненими повноважень ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "Науково-виробнича фірма "Аста Плюс" виходив того, що матеріалами справи підтверджено та не спростовується, що перебування відповідача на посаді директора негативно відображається на господарській діяльності товариства, порушує права позивача як учасника товариства на отримання інформації стосовно діяльності товариства та прийняття участі в його управлінні і діяльності; позивачем правомірно обрано такий спосіб захисту як визнання повноважень директора припиненими у зв`язку з тим, що іншого способу захисту законом не врегульовано. Колегія суддів вважає передчасними вказані висновки місцевого господарського суду, з огляду на таке. За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Застосування конкретного захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Особа, яка звертається до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально -правового інтересу у спірних відносинах, і у разі порушення встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний захист юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Згідно з ч. 3 ст. 80 ГК України, товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів. Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 року № 1576-XII (в редакції, чинній на дату проведення загальних зборів товариства та обрання ОСОБА_1 на посаду директора), товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Положеннями ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства. При цьому, ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства. Згідно зі ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Частинами 1, 5 ст. 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду. Відповідно до ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо. За приписами ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений ст. 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу могли бути в будь-який час припинені або він міг бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №145/166/18, де, окрім іншого, вказано на те, що припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. Отже, зміст положень ч. 3 ст. 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час з будь-яких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. За змістом ч. 1 статті 89 ГК України, управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Згідно з ч. 2 статті 97 ЦК України органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених законом, може бути виключений з товариства (ч. 2 ст. 100 ЦК України). Згідно зі ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який набрав чинності 17.06.2018 року, загальні збори учасників є вищим органом товариства. За змістом п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", до компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства. Згідно з ч. 13 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. Так, у п. 14 розділу 5 "Органи управління та контролю" Статуту товариства, який є чинним, зазначено, що до виключної компетенції зборів відноситься, зокрема, виключення учасника з товариства. З цього питання, як передбачено Статутом товариства, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства у вищому органі (розділ 5 "Органи управління та контролю" Статуту товариства). Отже, вирішення питання про звільнення директора відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства. Виключна компетенція полягає в тому, що лише єдиний орган (збори учасників товариства) може вирішувати питання про виключення учасника з товариства по суті. Вказане питання не може бути передане на вирішення виконавчому органу або суду. Рішення про виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю приймається товариством в особі вищого органу - загальних зборів учасників, а не учасниками як такими чи судом. Таким чином, виключення учасника з товариства згідно з нормами Закону України "Про господарські товариства" фактично виступає санкцією за невиконання корпоративних обов`язків перед товариством. А отже, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про виключення учасника зі складу учасників товариства на підставі рішення суду, оскільки вказане питання згідно з положеннями Закону України "Про господарські товариства" відноситься до виключної компетенції зборів учасників товариства, а не суду. Разом з тим, згідно рішення загальних зборів засновників ТОВ "Науково - виробнича фірма "Аста Плюс", оформленого протоколом №1 від 17.12.2013 року, ОСОБА_1 обрана головою "Науково - виробнича фірма "Аста Плюс". Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду (ст. 98 ЦК України). Матеріали справи не містять доказів оскарження до суду учасником товариства, в тому числі і позивачем, рішення учасників загальних зборів товариства від 17.12.2013 року, оформленого протоколом №1; вказане рішення не скасовано та не визнавалось недійсним в установленому законом порядку. А отже, беручи до уваги, що виключення учасника з товариства належить до компетенції загальних зборів учасників товариства та те, що рішення загальних зборів може бути оскаржено учасником товариства до суду, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання повноважень директора припиненими не призведе до поновлення цього порушеного права, а відтак і така вимога не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки чинним законодавством не передбачено механізму виконання такого рішення. Господарський суд має право лише перевірити законність і обґрунтованість вже прийнятого товариством рішення про позбавлення повноважень колишнього директора та обрання нового директора товариства, а не підміняти органи управління товариства та замість них приймати управлінське рішення самостійно. Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 року у справі №923/1106/16, де, між іншим зазначено на те, що встановивши наявність порушеного права позивача, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення позивача до суду та забезпечити поновлення порушеного права, у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року в справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд з прав людини наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом. Таким чином, висновок місцевого господарського суду про те, що позивачем правомірно обрано такий спосіб захисту як визнання повноважень директора припиненими у зв`язку з тим, що іншого способу захисту законом не врегульовано, є передчасним. Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі №910/21493/17, де, зокрема, вказано на те, що з огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. За відсутністю доведення наявності зазначених обставин, які свідчать про протиправну поведінку посадової особи товариства, підстави для задоволення позову про стягнення з неї збитків відсутні. Втім, предметом спору у справі 910/21493/17 є стягнення збитків за неналежне та недобросовісне виконання відповідачем своїх зобов`язань при вчиненні дій від імені товариства, а не вирішення питання щодо припинення повноважень директора. Також, місцевий господарський суд у оскаржуваному рішенні посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №520/11437/16-ц (провадження № 61-11763св18) від 03.07.2019 року, де, між іншим, вказано на те, що відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 і ТОВ «Укркеш», колегія суддів вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ «Укркеш» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України. Втім, предметом спору у справі 520/11437/16-ц є звільнення з посади директора за власним бажанням, а тому суд касаційної інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав. Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог шляхом визнання повноважень директора припиненими не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Щодо поданої позивачем заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000,00 грн., викладеній у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 10456 від 30.10.2020 року), слід зазначити таке. За змістом частин 1, 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Положеннями ст. 129 ГПК України визначено порядок розподілу судових витрат, частиною 1 якої визначений порядок розподілу судового збору, частиною 4 - інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Так, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А тому, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката, у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача, відповідно до положень ст. 129 ГПК України. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року). Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року). Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити. Згідно з п. 2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Отже, місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року у справі слід скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, поклавши судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, на позивача. Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.2 ст. 275, п. 1, 2 ч. 1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити. Рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року у справі №922/1223/20 скасувати повністю. Ухвалити нове рішення. В задоволенні позову відмовити повністю. Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_2 , м. Харків ( АДРЕСА_2 , ід. код. НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків ( АДРЕСА_3 , ід. код НОМЕР_2 ) 3 153,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. В задоволенні заяви Фізичної особи ОСОБА_2 , викладеній у відзиві на апеляційну скаргу за вх.№10456 від 30.10.2020 року про стягнення з відповідача 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відмовити. Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 07.12.2020 року. Головуюча суддя О.І. Терещенко Суддя В.І. Сіверін Суддя І.А. Шутенко