Постанова 4856 № 120/4469/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/4469/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 25 листопада 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. , за участю: секретаря судового засідання: Стаднік Л. В., представника відповідача: Іванова Ю. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року (прийняту у м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом Державного реєстратора Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області Святої Катерини Миколаївни (далі - позивач) до Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : позивач 15.09.2020 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію оскаржуваного наказу відповідача "Про задоволення скарги" від 10.07.2020 № 2374/5 до набрання законної сили судовим рішенням по суті спору та зобов`язати державне підприємство "Національні інформаційні системи" невідкладно поновити їй доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не вживати заходів щодо припинення доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020 заяву про забезпечення адміністративного позову задоволено частково. Зупинено дію наказу Міністерства юстиції України від 10.07.2020 № 2374/5 в частині анулювання доступу державному реєстратору Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В іншій частині заяви, а саме щодо зобов`язання державного підприємства "Національні інформаційні системи" невідкладно поновити позивачу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до набрання законної сили судовим рішенням по суті спору не вживати заходів щодо припинення доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - відмовлено. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що заходи забезпечення позову мають бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а при прийнятті оскаржуваної ухвали суд керувався припущеннями, а не допустимими доказами та фактичними обставинами справи. Також вказано, що вживаючи заходи забезпечення позову суд фактично вирішив питання про протиправність наказу Міністерства юстиції України №2374/5 від 10.07.2020. Правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався. 25.11.2020 до суду надійшло клопотання представника позивача адвоката Огородник В. В. про відкладення розгляду справи у зв`язку із лікуванням та перебуванням на самоізоляції представника ОСОБА_1 - адвоката Огородник В. В. В судовому засіданні протокольною ухвалою колегія суддів дійшла висновку про можливість провести розгляд справи за даної явки учасників судового процесу. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд задовольнити її повністю. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже апеляційний суд не надає правової оцінки ухвалі суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову. Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є наказ Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 10.07.2020 № 2374/5, яким вирішено: - задовольнити скаргу ТОВ "Остер" від 12.05.2020 в повному обсязі; - скасувати рішення від 11.03.2020 № № 51557745, 51558430, 51559029, 51559420, прийняті державним реєстратором Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області Святою Катериною Миколаївною; - анулювати доступ державному реєстратору Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; - виконання пункту 2 наказу покласти на Департамент нотаріату та державної реєстрації; - виконання пункту 3 наказу покласти на державне підприємство "Національні інформаційні системи". Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до настання негативних наслідків для позивача, у вигляді притягнення до юридичної відповідальності та можливого припинення трудових відносин через невиконання службових обов`язків. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. В силу ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. За змістом ч.2 ст.151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи, визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Принципами Рекомендації № К(89)8, стосовно тимчасового судового захисту в адміністративних справах, що прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1998, визначено наступне: - приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта; - заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правоможний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов`язку на адміністративний орган влади; - заходи тимчасового захисту жодним чином не можуть наперед визначати рішення, що його має прийняти суд у певній справі проти адміністративного акта; - провадження в суді має здійснюватися без зволікання. Отже, тимчасовий судовий захист є гарантією і заходом "очікування". Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту. Відповідно до ст. 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора. У зв`язку з цим, приймаючи оскаржений наказ та анульовуючи доступ позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач не вирішив питання щодо передачі реєстраційних справ, що знаходяться на розгляді у позивача. Вказане свідчить про існування очевидних ознак порушення прав та інтересів державного реєстратора, так як не вирішення Мінюстом прямо передбаченого Законом питання про передачу на розгляд суб`єкта державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді державного реєстратора Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області ОСОБА_1 , створює реальну загрозу притягнення її відповідальності за порушення порядку та строків розгляду заяв про державну реєстрацію, що не були розглянуті на момент прийняття оскарженого рішення. Отже, аналіз обставин справи свідчить про наявність загрози заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також те, що для можливого відновлення прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти дії стосовно предмета позову, останньому необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Відтак, судом першої інстанції вірно вказано, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до настання негативних наслідків для позивача, у вигляді притягнення до юридичної відповідальності та можливого припинення трудових відносин через невиконання службових обов`язків. Крім того, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до настання негативних наслідків і для інших осіб, які звернулися до позивача із заявами про вчинення реєстраційних дій. Стосовно доводів скаржника про те, що вживаючи заходи забезпечення позову суд фактично вирішив питання про протиправність наказу Міністерства юстиції України №2374/5 від 10.07.2020 слід вказати, що забезпечення позову жодним чином не вказує на протиправність спірного наказу та не свідчить про фактичне вирішення справи, оскільки забезпечення позову жодним чином не впливає на процедуру одержання доступу до Державного реєстру у випадку відмови в задоволенні адміністративного позову. Слід також звернути увагу, що оскаржуваною ухвалою, зупинено дію спірного наказу тільки в частині, що стосується анулювання доступу державному реєстратору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В іншій частині, яка є також предметом судового оскарження, дія даного наказу не зупинена. Що в свою чергу, не перешкоджає подальшій реалізації даного наказу, у відповідності до вимог законодавства, в тому числі і щодо забезпечення прав порушених неправомірними рішеннями позивача, в разі підтвердження таких, судом за результатами розгляду справи по суті. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність передумов для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки анулювання доступу позивача до державного реєстру може призвести до значної шкоди інтересам позивача та негативних наслідків, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 02 грудня 2020 року. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.