Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/171/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/171/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л. Суддя-доповідач - Курко О. П. 08 квітня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного реєстратора відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Мокрої Олени Вячеславівни на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року (м.Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Мокрої Олени Вячеславівни, Департаменту адміністративних послуг про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Мокрої Олени Вячеславівни, Департаменту адміністративних послуг про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року позов задоволено, а саме: визнано протиправною бездіяльність державного реєстратора Бадюк Олени В`ячеславівни під час розгляду заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію від 07.08.2018; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Бадюк Олени В`ячеславівни про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію від 07.08.2018 за №42419685; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Бадюк Олени В`ячеславівни про відмову у державній реєстрації прав їх обтяжень від 01.03.2019 за №45763732; зобов`язано державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.08.2018 реєстраційний номер 29473806; зобов`язано Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради протягом місяця, з моменту набрання законної сили цього рішення, подати до суду звіт про його виконання. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач - Державний реєстратор відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Мокра Олена Вячеславівна подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, відповідач вказує на відсутність технічних характеристик (показників) у правовстановлюючому документі - рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 11.06.2018 р. у справі № 128/650/18, відтак, вважає, що оскаржувані рішення відповідача винесені унаслідок відсутності документів для державної реєстрації прав в повному обсязі, є законними і обґрунтованими. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 03.08.2018 року ОСОБА_2 , як представник ОСОБА_1 , звернувся до державного реєстратора із письмовою заявою про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 11.06.2018 року в цивільній справі №128/650/18. Відповідно до резолютивної частини зазначеного рішенні суд вирішив: "Визначити, що розмір часток ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в праві спільної сумісної власності на майно колгоспного двору, який розташований в АДРЕСА_1 становить по 1/2 частки за кожною. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , з якого: 1/2 частка як частка члена колгоспного двору та 1/2 частки в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ". За результатом розгляду поданих документів, 07.08.2018 року Відповідачем прийнято рішення № 42419685 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Підставою для прийняття рішення Відповідачем стала відсутність технічних характеристик (показників) в правовстановлюючому документі - рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 11.06.2018 року в справі № 128/650/18, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме - технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна. У результаті невиконання рішення № 42419685, Відповідачем, в свою чергу, прийнято рішення № 4576332 від 01.03.2019 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень відповідно до п. 5 ст. 23 та п. 8 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-ІУ. Позивач вважає оскаржувані рішення протиправними, оскільки звернувся для проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості у порядку виконання рішення суду, відтак не зобов`язаний подавати на реєстрацію жодних документів, а тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-VI ( далі - Закон). Статтею 2 Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону заявник - це власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав; особа, за якою закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі відповідної сільської, селищної, міської ради, або уповноважена нею особа - у разі проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку. Згідно з ч.1 ст.6 Закону систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти; державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори). Частиною 1 ст. 11 Закону встановлено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Згідно до ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Таким чином, вказаною нормою передбачено перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав. Судом встановлено, що ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 , звернувся із заявою про реєстрацію нерухомого майна у порядку виконання рішення суду. Відповідачем прийнято заяву і за результатами її розгляду, винесено рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію від 07.08.2018 за № 42419685 та про відмову у державній реєстрації прав їх обтяжень від 01.03.2019 за № 45763732, у зв`язку із відсутністю у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме - технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна. Згідно статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться зокрема на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Окремим пунктом Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі Порядок), передбачені особливості проведення державної реєстрації прав державними, приватними виконавцями, а також на підставі рішень судів. Так, Державна реєстрація обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, державна реєстрація припинення іпотеки у зв`язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки, а також державна реєстрація прав на підставі рішень судів проводиться виключно державним реєстратором, визначеним законом, без подання заяви заявником (ст. 35 Порядку). Пунктом 12 Порядку визначено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями. Відповідно до п.1 ч.3 статті 10 вказаного Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Згідно пункту 23 Порядку за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування. Відповідно до п.18 Порядку, за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Згідно статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено вичерпний перелік підстав відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3)подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття (ч. 2 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Як зазначалося вище, державним реєстратором в оскаржуваному рішенні зазначено про невідповідність наданих документів статті 24 Закону. Вказане положення кореспондується також з абзацом другим пункту 58 Порядку, відповідно до якого за бажанням заявника у разі зміни технічних характеристик об`єкта нерухомого майна для державної реєстрації права власності на такий об`єкт може бути подано технічний паспорт, що містить актуальні відомості про технічні характеристики об`єкта, незалежно від наявності таких відомостей в документах, що подаються для відповідної реєстрації. У разі коли зміни технічних характеристик об`єкта нерухомого майна відбулися у зв`язку з проведенням будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення, також подається документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Однак, не зважаючи на вищезазначені норми права, державний реєстратор відмовив у державній реєстрації прав та їх обтяжень, у зв`язку із відсутністю у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме - технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна та прийняв рішення про зупинення та відмову у реєстрації права власності на будинок. Так, судом встановлено, що згідно рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 11.06.2018 року в справі №128/650/18 за позовом ОСОБА_1 до Степанівської сільської ради Вінницького району про визнання права власності на житловий будинок, позов задоволено. Визначено, що розмір часток ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в праві спільної сумісної власності на майно колгоспного двору, який розташований в АДРЕСА_1 становить по 1/2 частки за кожною. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , з якого: 1/2 частка як частка члена колгоспного двору та 1/2 частки в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, судовим рішенням вже встановлено право позивача на державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Суд наголошує, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України ( ч. 1 ст. 370 КАС України). Державний реєстратор у своїй відмові у реєстрації прав та їх обтяжень посилався на відсутність технічного паспорту на будинок. Але як встановлено в судовому засіданні при прийнятті рішення Вінницький районний суд досліджував технічний паспорт на будинок, даний будинок відноситься до категорії колгоспного двору, позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті свої матері. А судом визнано за ОСОБА_1 , право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 . Відтак, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що при реєстрації речових прав на підставі рішення суду, вимоги відповідача є надмірними, а відтак, дії (бездіяльність) державного реєстратора Бадюк Олени В`ячеславівни під час розгляду заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію від 07.08.2018 є неправомірними, а рішення про відмову у державній реєстрації прав їх обтяжень від 01.03.2019 за № 45763732 таким, що підлягає скасуванню. Також судом встановлено інші порушення при прийнятті рішення державним реєстратором про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію від 07.08.2018 за №42419685. Так, згідно ч.2 ст. 23 Закону державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника. Згідно п. 14 Порядку, у разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви. Зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав, внесення запису про скасування рішення державного реєстратора здійснюються у строк, що не перевищує 2 години з часу реєстрації відповідної заяви/рішення суду в Державному реєстрі прав (ч. 3 ст. 19 Закону). Однак, в порушення зазначених норм Відповідачем прийнято рішення щодо зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №42419685 лише 07.08.2019 року, хоча заява ОСОБА_1 за №29473806 прийнята ним 03.08.2018 року о 09:28:56. Окрім цього, варто зазначити, що з огляду на системне тлумачення норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-ІV, рішення державного реєстратора про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є проміжним в процесі державної реєстрації прав та їх обтяжень, заключним етапом процесу державної реєстрації прав та їх обтяжень є прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Оскільки 01.03.2019 року відповідачем винесено рішення № 4576332 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, яке прийняте на підставі невиконання рішення від 07.08.2018 року за №42419685 про зупинення розгляду заяви від 03.08.2018 року, тому ці два рішення пов`язані між собою і при визнанні протиправним та скасуванні заключного рішення, аналогічно слід вчинити із проміжним. Таким чином, задля забезпечення належного способу захисту прав позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Бадюк Олени Вячеславівни про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію від 07.08.2018 за № 42419685. Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до приписів ч.1 ст.244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що належним способом захисту права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву, подану Аврамичем А.С. від імені ОСОБА_1 , від 03.08.2017 року про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинку по АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду наданих у цьому рішенні. Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. З огляду на викладене і беручи до уваги те, що рішення суду вимагає від Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, який є суб`єктом владних повноважень, вчинення певних дій, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання останнього, в місячний строк з дня набрання рішенням законної сили, подати до суду звіт про виконання судового рішення. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державного реєстратора відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Мокрої Олени Вячеславівни залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 08 квітня 2020 року. Головуючий Курко О. П. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.