Постанова 4852 № 160/20669/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 31 травня 2023 року м. Дніпросправа № 160/20669/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Забари Альони Володимирівни на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року (головуючий суддя Захарчук-Борисенко Н.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Бойко Оксани Валеріївни, Державного реєстратора департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Логвиненко Тетяни Олегівни, Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Державного реєстратора департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Бойко Оксани Валеріївни (далі Відповідач-1), Державного реєстратора департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Логвиненко Тетяни Олегівни (далі Відповідач)-2, Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (далі Відповідач-3), в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 08.07.2022 №64119281, винесеного державним реєстратором прав на нерухоме майно Логвиненко Тетяною Олегівною; - визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 08.07.2022 №64121377, винесеного державним реєстратором прав на нерухоме майно Бойко Оксаною Валеріївною; - зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради провести державну реєстрацію припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з реєстраційним номером 793251812214, кадастровий номер земельної ділянки 1221486400:03:005:0002 за адресою: АДРЕСА_1 . - зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради провести державну реєстрацію припинення права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з реєстраційним номером 691024112214, кадастровий номер земельної ділянки 1221486400:03:005:0004 за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовної заяви зазначено про те, що рішенням Дніпропетровського районного суду від 13.04.2022 по справі №175/3066/21, яке набрало законної сили 16.05.2022 року, визнано незаконними та скасовано рішення Новомиколаївської сільської ради від 06.07.2015 №__42/6 про затвердження проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та передання у приватну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельних ділянок; визнано недійсними свідоцтва про право власності на право власності на земельні ділянки на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; скасовано рішення державних реєстраторів про реєстрацію на праві власності за ОСОБА_3 за ОСОБА_2 на земельні ділянки. Водночас наявність в Державному реєстрі інформації про зареєстровані права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перешкоджають Позивачеві зареєструвати в Державному реєстрі речових прав своє майнове право, що зумовило звернення останнього до Відповідачів із заявами про припинення державної реєстрації права власності на земельні ділянки за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Відмовляючи в проведенні реєстрації припинення права власності за заявами Позивача державні реєстратори мотивували свої рішення тим, що з наданих документів не вбачається, що судом вирішувалось питання про визнання, зміну чи припинення цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Однак, на думку Позивача, такі рішення Відповідачів є протиправними та такими, що порушують права останнього, у тому числі, з огляду на те, що ч. 3 ст. 26 Закону №1952-VI не передбачає, що у випадку не прийняття судом рішення про визнання, зміну чи припинення цим рішенням речових прав не підлягає виконанню і судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року по справі №160/20669/22 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Бойко Оксани Валеріївни, Державного реєстратора департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Логвиненко Тетяни Олегівни, Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що право власності Позивача на земельну ділянку не припинене та підтверджене не тільки Державним актом на право власності на землю серії ДП №030249, а також рішенням Дніпропетровського районного суду від 13.04.2022 по справі №175/3066/21, в якому зазначено, що «рішенням виконавчого комітету Новомиколаївської сільської ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області №51 від 20.08.1997 року ОСОБА_1 згідно з п. 1 цього рішення було виділено під будівництво індивідуального житлового будинку земельну ділянку площею 0,14 га з земель присадибного фонду в АДРЕСА_1 ..». Натомість суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, на думку Позивача, безпідставно вказав, що Дніпропетровським районним судом у рішенні від 13.04.2022 по справі №175/3066/21 не ухвалювалось рішення про визнання за Позивачем права власності на земельну ділянку. Позивач вважає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки тому, що наявність зареєстрованого права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на земельні ділянки, які належать Позивачу перешкоджає останньому звернутись до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права власності на підставі Державного акту на право власності на землю серія ДП №030249. Державний реєстратор департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Логвиненко Т.О. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що спірні правовідносини виникли 08.07.2022 - день прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Станом на 08.07.2022 діяли положення ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які передбачали, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). На цій підставі Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 сформулював правовий висновок, відповідно до якого: «…у розумінні положень норми ст. 26 Закону №1952-IV у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судових рішень у даній справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України №1952-IV у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Викладене свідчить, що з 16.01.2020, тобто на час ухвалення оскаржуваних рішень у даній справі, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, тому доводи скаржників про необхідність застосування Позивачем такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права касаційним судом відхиляються.». Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дніпропетровського районного суду від 13.04.2022 по справі №175/3066/21, яке набрало законної сили 16.05.2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Сурсько-Литовської сільської територіальної громади в особі Сурсько-Литовської сільської ради, третя особа: Дніпровська районна державна адміністрація про визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійсним свідоцтв про право власності, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію - задоволено у повному обсязі: - визнано незаконним та скасовано рішення XLII сесії шостого скликання Новомиколаївської сільської ради від 06.07.2015 року №__42/6 про затвердження проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність громадянки ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та передання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2319 га, кадастровий номер 1221486400:03:005:0004 за адресою: АДРЕСА_1 . - визнано незаконним та скасовано рішення XLII сесії шостого скликання Новомиколаївської сільської ради від 06.07.2015 року №__42/6 про затвердження проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність громадянки ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та передання у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2240 га, кадастровий номер 1221486400:03:005:0002 за адресою: АДРЕСА_1 . - визнано недійсним свідоцтво про право власності серія та номер: НОМЕР_1 , видане 29.07.2015 року реєстраційною службою Дніпропетровського районного управління Юстиції Дніпропетровської області, на право власності на земельну ділянку площею 0,2319 га, кадастровий номер 1221486400:03:005:0004 за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_3 . - визнано недійсним свідоцтво про право власності серія та номер: НОМЕР_2 , видане 02.12.2015 року відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, на право власності на земельну ділянку площею 0,2240 га, кадастровий номер 1221486400:03:005:0002 за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_2 . - скасовано рішення державного реєстратора Хабло Костянтина Олександровича Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 23240415 від 29.07.2015 року про реєстрацію на праві власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,2319 га, кадастровий номер 1221486400:03:005:0004 за адресою: АДРЕСА_1 . - скасовано рішення державного реєстратора Калініченко Тетяни Володимирівни Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 26692830 від 02.12.2015 року про реєстрацію на праві власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2240 га, кадастровий номер 1221486400:03:005:0002 за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому, після набрання рішенням Дніпропетровського районного суду від 13.04.2022 по справі №175/3066/21 законної сили (16.05.2022), Позивач звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради із заявами про припинення державної реєстрації права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельні ділянки. Рішеннями №64121377 та №64119281 від 08.07.2022 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державними реєстраторами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено Позивачу у державній реєстрації припинення права власності у зв`язку з тим, що рішенням Дніпропетровського районного суду від 13.04.2022 року по справі №175/3066/21, яке набрало законної сили 16.05.2022, не ухвалено визнання, зміну чи припинення цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства. Позивач скористався правом на оскарження вищевказаних рішень державних реєстраторів в адміністративному порядку, звернувшись із скаргою №1385/05.7/01 від 03.08.2022, проте Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) Наказом №393/7 від 02.09.2022 року прийнято рішення про відмову у задоволенні такої скарги. Правомірність рішень Відповідачів №64121377 та №64119281 від 08.07.2022 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, є предметом судового розгляду у даній справі. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Дніпропетровського районного суду від 13.04.2022 року по справі №175/3066/21, виходячи із позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 , задоволено позовні вимоги останнього у повному обсязі та припинено право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на земельні ділянки, зокрема, шляхом визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування рішень державних реєстраторів про реєстрацію права власності на земельні ділянки. Проте, вказаним рішенням не ухвалено стосовно набуття позивачем права власності на земельні ділянки, які належали ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як того вимагає ст. 26 Закону №1952. Разом з тим, у матеріалах справи відсутнє будь-яке інше рішення, яким би було вирішено питання набуття права власності ОСОБА_1 на ці земельні ділянки. Так, скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав. Також, у рішеннях державних реєстраторів про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень відсутня протиправність, оскільки на виконання вимог ч. 2 ст. 24 Закону №1952 вказано вичерпний перелік обставин, які стали підставою для їх прийняття. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-ІV (далі - Закон №1952-ІV). Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону №1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ст. 9 Закону 1952-ІV до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та зберігання реєстраційних справ. Зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Пунктами 1, 2 частини 3 статті 10 Закону №1952-ІV визначено, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Згідно з п. 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав. Із аналізу позовних вимог ОСОБА_1 слідує, що предметом перевірки в цій справі є правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень рішень про відмову в державній реєстрації припинення права власності на нерухоме майно на підставі рішення суду, яким визнано недійсними свідоцтва про право власності та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію на праві власності земельних ділянок за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив, що з огляду на суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у цій справі, спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державних реєстраторів, які у межах спірних відносин діють як суб`єкт владних повноважень. Так, пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону №1952-ІV передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Положеннями ч. 1 ст. 24 Закону №1952-ІV наведено вичерпний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав, зокрема: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Частинами 2, 5 ст. 24 Закону №1952-ІV встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття. Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена. Зі змісту оскаржуваних рішень про відмову у державній реєстрації припинення права власності встановлено, що підставою для такої відмови слугувало не вирішення у рішенні Дніпропетровського районного суду по справі №175/3066/21 питання щодо визнання, зміни чи припинення речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства. Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону №1952-ІV (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Отже, у розумінні положень наведеної норми у редакції, яка діяла на час ухвалення рішення Дніпропетровського районного суду по справі №175/3066/21 (13.04.2022) та на час звернення Позивача із заявами про державну реєстрацію припинення права власності (04.07.2022), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України №1952-ІV у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №910/10963/19. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що рішенням Дніпропетровського районного суду від 13.04.2022 по справі №175/3066/21, яке набрало законної сили 16.05.2022, виходячи із позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 , задоволено позовні вимоги останнього у повному обсязі та припинено право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на земельні ділянки, зокрема, шляхом визнання недійсними свідоцтв про право власності та скасування рішень державних реєстраторів про реєстрацію права власності на земельні ділянки. Проте, резолютивна частина зазначеного рішення Дніпропетровського районного суду не містить вирішення питання стосовно набуття ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки, які належали ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як того вимагає ст. 26 Закону №1952-ІV. Водночас в матеріалах даної справи відсутнє будь-яке інше судове рішення, яким би було вирішено питання набуття права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки, які належали ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Стосовно доводів Позивача, що Дніпропетровським районним судом в мотивувальній частині рішення від 13.04.2022 було зазначено, що «рішенням виконавчого комітету Новомиколаївської сільської ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області №51 від 20.08.1997 року ОСОБА_1 згідно з п. 1 цього рішення було виділено під будівництво індивідуального житлового будинку земельну ділянку площею 0,14 га з земель присадибного фонду в АДРЕСА_1 ..», суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 265 ЦПК України саме у резолютивній частині рішення зазначається висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення державних реєстраторів №64119281 та №64121377 від 08.07.2022 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, прийняті Відповідачами на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені положеннями Закону №1952-ІV в редакції чинній як на час прийняття таких рішень, так і в редакції на час розгляду справи №175/3066/21 Дніпропетровським районним судом. Щодо посилань Позивача на нову редакцію ч. 3 ст. 26 Закону №1952-ІV, викладену у Законі України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» від 12.05.2022 №2255-IX, яка не вимагає ухвалення рішення про визнання, зміну чи припинення цим рішенням речових прав, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказаний Закон України №2255-IX набрав чинності 26.07.2022, тому з урахуванням положень ст. 58 Конституції України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, які виникли до набрання ним чинності. Крім того, посилання Позивача на висновки Верховного Суду у постанові від 20.05.2021 у справі №361/953/16-ц є безпідставними, з огляду на те, що суд касаційної інстанції ухвалюючи відповідні висновки застосовував положення частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень, а саме станом на 15.05.2018 та 16.01.2019, натомість в межах спірних правовідносин на час ухвалення рішення судом у справі №175/3066/21, звернення ОСОБА_1 до Відповідачів та прийняття Відповідачами оскаржуваних рішень діяла редакція Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» чинна з 16.01.2020. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про залишення адміністративного позову без задоволення прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін. Доводи апеляційної скарги Позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Забари Альони Володимирівни залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року по справі №160/20669/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов