Ухвала КГС ВС № 916/939/15-г

УХВАЛА 02 грудня 2020 року м. Київ Справа № 916/939/15-г Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М. перевіривши матеріали касаційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланжерон і К» арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 року у справі № 916/939/15-г за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Глассрайз» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланжерон і К» про визнання боржника банкрутом,- ВСТАНОВИВ: Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 року апеляційну скаргу Фермерського господарства «Агрохолдинг 2007», задоволено. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.03.2020 у справі № 916/939/15-г скасовано та прийнято нове рішення. У задоволенні заяви ліквідатора ТОВ «Ланжерон і К» арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. (вх.№3-241/20 від 25.03.2020р.) про забезпечення вимог про відшкодування вартості майна, відмовлено. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланжерон і К». До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланжерон і К» арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича (надіслана 09.11.2020 року, що підтверджується конвертом Укрпошта Стандарт) на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 року, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; зупинити дію оскаржуваної постанови; скасувати оскаржуване рішення апеляційної інстанції; ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.03.2020 року залишити в силі. Перевіривши матеріали касаційної скарги, суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України, з огляду на таке. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. 08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень. Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним. Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту четвертого частини другої статті 287 ГПК України на скаржника покладається обов`язок обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). При цьому касаційна скарга має містити мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року). Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, вичерпних обґрунтувань, позаяк відкриття касаційного провадження за відсутності або неточності таких обґрунтувань може призвести до порушено принципу «правової визначеності». В обґрунтування правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції порушено приписи ст. 86, ч.2 ст. 269 ГПК України, а саме при ухвалені оскаржуваної постанови надано перевагу доказам та доводам апелянта. Крім того, суд апеляційної інстанції невірно тлумачить норму закону, а саме приписи ст.42 КУзПБ. Водночас скаржник не зазначає, які норми права при цьому були порушенні Південно-західним апеляційним судом та не посилається на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу для відкриття касаційного провадження у цій частині. В цілому доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі а саме, неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права. Скаржник чітко не вказав правову підставу касаційного оскарження згідно з частиною другою статті 287 ГПК України, не визначив який саме висновок та щодо застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду, не враховано судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, або ж не зазначив норму права, єдину практику застосування якої необхідно врахувати/сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та не обґрунтував, в чому полягає непогодження із ним, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення та виконанням вимог процесуального закону. Отже, перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки у порушення цього пункту у ній не зазначено конкретно передбачений пункт (пункти) частини другої статті 287 цього Кодексу як підставу касаційного оскарження з належним обґрунтуванням у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. Відповідно до частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 року та про зупинення її дії буде вирішено Судом після усунення вказаних недоліків. Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, Суд У Х В А Л И В: 1.Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланжерон і К» арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 року у справі № 916/939/15-г - залишити без руху. 2.Надати ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланжерон і К» арбітражному керуючому Бєлоусову Ігорю Валентиновичу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). 3.Роз`яснити скаржнику, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддяКасаційногогосподарського Огороднік К.М. суду у складі Верховного Суду