Постанова Київський апеляційний суд № 2-111/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 2-111/12 № апеляційного провадження: 22-ц/824/13417/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 листопада 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Волошиної В.М., Семенюк Г.І., за участю секретаря судового засідання Верес Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 28 лютого 2020 року у складі судді Мазура Ю.Ю., у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича про арешт майна боржника, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,- В С Т А Н О В И В : У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася у суд із скаргою, в якій просила скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 58949019. Скарга обґрунтовувала тим, що 18.04.2019 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко М.М. виніс незаконну постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 58949019 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-111/12 від 21.11.2018 року, виданого Голосіївським районним судом м. Києва щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості у сумі 112 045,92 доларів США, що за офіційним курсом станом на 13.02.2012 року становить 895 253 грн. 70 коп. Зазначила, що у оспорюваній постанові не вірно зазначено розмір заборгованості, який підлягає стягненню: 33289233 грн. 35 коп. та назву виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження: вказано виконавчий лист № 2-111/12, виданий 21.11.2018 року, хоча насправді має бути вказано, що на підставі дублікату виконавчого листа № 2-111/12 від 21.11.2018 року. Також не вірно зазначено суму стягнення. Окрім того вказала, що у постанові зазначено дві різні назви стягувача, заяву про відкриття виконавчого провадження подав неповноважний представник, який на день звернення до виконавця не мав права здійснення таких дій згідно доручення. Крім того зазначає, що стягувачем подано на виконання виконавчий лист не в належний округ, так як потрібно подавати до виконання до Київського міського виконавчого округу за місцем знаходження боржника та на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва. Також у постанові в адресі боржника вказано назву неіснуючої вулиці (проспекту). В подальшому ОСОБА_1 було подано заяву про доповнення вимог скарги, в якій скаржник просила: визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименко М.М. стосовно накладення арешту на майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 58949019, так як виконавче провадження відкрито на підставі підроблених документів та виконавчого листа, строк пред`явлення до виконання якого сплив; скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименко М.М. про арешт майна ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 58949019; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименко М.М. внести у всі державні реєстри про право власності на рухоме, нерухоме майно та їх обтяження, записи про скасування (зняття) арешту з усього майна ОСОБА_1 , які ним були накладені у виконавчому провадженні № 58949019 на користь ПАТ «Універсал Банк». Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28 лютого 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу районного суду та ухвалити нове рішення про задоволення скарги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції прийняв незаконну та необґрунтовану ухвалу без участі заявника, за наявності клопотання про відкладення з позбавлення права на доступ до правосуддя. Крім того, вказано, що районним судом вирішено скаргу по суті без розгляду клопотань про зупинення виконавчих дій та витребування доказів, а також заяви про збільшення розміру позовних вимог. Також зазначила, що приватним виконавцем відкрито виконавче провадження - 18.04.2019 року, тобто більше ніж через три роки, а саме з дати пред`явлення дублікату виконавчого листа до виконання - 13.04.216 року. До цього часу виконавчий лист на виконанні не знаходився. Вказала, що приватним виконавцем накладено арешт на допомогу по народженню дитини з багатодітної сім`ї до настання нею 6-ти річного віку, що суперечить положенням ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» та позбавляє можливості отримання малолітньою дитиною соціальних виплат. У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко М.М. просив ухвалу районного суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. В судове засідання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко М.М. не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку (а.с. 169-171, 187). Від ОСОБА_2 поступило клопотання про відкладення розгляду справи з причин його перебування на самоізоляції у зв`язку з контактуванням з хворим на Covid-19, проте доказів на підтвердження вказаних обставин до суду не надано. Також надійшло клопотання від ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи на іншу дату з причин неможливості явки за станом здоров`я, між тим, скаржником на підтвердження зазначеного доказів до справи не долучено. А тому колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутність осіб, які не з`явилися в судове засідання, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Колегія суддів, вислухавши ОСОБА_3 інтересах АТ «Універсал Банк», який просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як убачається з матеріалів справи, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року по справі № 2-111/12 постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість, у сумі 112 045,92 доларів США, що за офіційним курсом станом на 13.02.2012 року становить 895 253 грн. 70 коп., судовий збір, у сумі 1 700 грн., а також 30 грн. витрат на ІТЗ. Встановлено, що 21листопада 2018 року Голосіївським районним судом м. Києва було видано дублікат виконавчого листа № 2-111/12 (а.с. 34-35, 106 т.1). Відповідно до справи, 18 квітня 2019року представник ПАТ «Універсал Банк» Лановенко Н.О., діючи у межах повноважень, наданих довіреністю за підписом голови правління товариства, на адресу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. подав заяву про примусове виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13.02.2012 року у справі № 2-111-12 за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з посиланням на те, що боржнику на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_1 . (а.с.32-36 т.1). Встановлено, що 18 квітня 2019 року на підставі заяви та долученого дублікату виконавчого листа, приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 58949019 (а.с. 38-39, 118-119 т. 1). Того ж дня приватним виконавцем Трофименком М.М. винесено постанову про арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 58949019 (а.с. 57, 130-131 т.1). Відповідно до матеріалів, 01 травня 2019 року приватний виконавець Трофименко М.М. виніс постанову про арешт коштів боржника (а.с. 144-145 т.1). Встановлено, що постановою приватного виконавця від 05 грудня 2019 року на підставі заяви представника АТ «Універсал Банк» виконавчий документ було повернуто стягувачу з одночасним припиненням чинності арешту майна боржника, арешту коштів та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с. 203, 207, 208 т.1). Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що дії приватного виконавця, пов`язані з накладенням арешту на майно боржника, проводились із дотриманням норм чинного законодавства, а тому і підстави до визнання їх незаконними, відсутні. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом (ст. 13 Закону). Згідно ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України, тощо. Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч. ч. 1,2 ст. 12 Закону). Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Відповідно до вимог ч.1-4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Як убачається з матеріалів справи, приватний виконавець, відкривши виконавче провадження, у відповідності до положень ст.56 згаданого Закону, обґрунтовано, у межах наданих йому повноважень, одночасно виніс постанову про накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 3 289 233 грн.35коп. (а.с.130,131 т.1). Посилання апеляційної скарги на необґрунтованість дій приватного виконавця, пов`язаного з накладенням арешту на рахунок у ПАТ «Державний ощадний банк», кошти на якому спрямовані на соціальну допомогу, як дитині з багатодітної сім ї - безпідставні. Встановлено, що постановою приватного виконавця від 01 травня 2019 року з метою забезпечення реального виконання боржником рішення, накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках у виявлених банках, в тому числі й ПАТ «Державний ощадний банк» та всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_1 (а.с.144,145 т.1). Відповідно до п.1 ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження того, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та /або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. З долученої до справи копії виконавчого провадження не вбачається повернення ПАТ «Державний ощадний банк» без виконання копії постанови приватного виконавця у відповідності до п.1 ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», що виключає визнання відкритого у банку карткового рахунку на ім`я ОСОБА_1 зі спеціальним режимом використання. При цьому, колегія суддів керується й правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020року у справі № 905/361/19, відповідно до якої виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до матеріалів справи, приватний виконавець Трофименко М.М. постановою від 05 грудня 2019 року повернув виконавчий лист стягувачу без виконання й припинив чинність арештів майна боржника, арешту коштів та скасував інші заходи примусового виконання рішення (а.с.207,208 т.1). Щодо суми стягнення та адреса боржника, вказані в оскаржуваній постанові, також відповідають даним виконавчого листа змісту резолютивної частини рішення суду. Зазначення реквізитів для добровільної сплати боргу нормами Закону України «Про виконавче провадження» в редакції на момент винесення оскаржуваної постанови не передбачено. Посилання скаржника на те, що в оскаржуваній постанові має бути зазначено назву документа як дублікат виконавчого листа колегія суддів визнає таким, що на законність постановленої по справі ухвали не впливає. Доводи скарги стосовно не вирішеного клопотання про витребування доказів, колегія суддів визнає такими, що не заслуговують на увагу, остільки як свідчать матеріали справи, справа неодноразово призначалася до розгляду, проте учасники судового розгляду справи в судові засідання не з`являлися, у зв`язку з чим фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалося (а.с.88,233т.1), а ця обставина виключає висновки про не вирішення судом заявлених клопотань. Щодо клопотання про перевірку повноважень представника банку ОСОБА_4 на вчинення дій, пов`язаних з передачею виконавчого листа до виконання, то колегія суддів враховує долучену до справи копію довіреності, виданої головою ПАТ «Універсал Банк» про надання представнику банку ОСОБА_5 повноважень отримання та подання виконавчого документа. Відповідно до справи, указаний представник у межах повноважень і подав виконавчий лист до виконання (а.с.32-36 т.1). Щодо клопотання про зупинення виконавчого провадження, то суд не має повноважень на вчинення таких дій. Так, відповідно до п.15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення дії, або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014року № 6 при розгляді скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вживати заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпечення позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення, остільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключно повноваженнями державного виконавця. Відповідно до змісту оскаржуваного судового рішення, районний суд розглянув подану по справі скаргу у повному обсязі, в тому числі й з урахуванням доповнень, поданих 21 лютого 2020 року про визнання дій приватного виконавця Трофименка М.М. незаконними щодо накладення арешту на майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №58949019 та скасування постанови про арешт майна, а також зобов`язання приватного виконавця внести зміни у державні реєстри та скасування (зняття) арешту (а.с.226 т.1). Колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги про ненадання судом оцінки доводам скарги про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження незаконно, на підставі підроблених документів та виконавчого листа, строк виконання якого сплинув. При цьому, виходить з того, що предметом оскарження по даній справі була вчинена приватним виконавцем дія, пов`язана з винесенням постанови про накладення арешту на майно боржника. Встановлено, що оскаржувана постанова винесена приватним виконавцем за наслідками відкриття виконавчого провадження та є обов`язковою у відповідності до положень ч.1-4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, предметом оскарження у даній справі є постанова приватного виконавця приватного округу Київської області Трофименка М.М. від 01 травня 2019 рокупро арешт майна боржника, яка носить похідний характер від постанови про відкриття виконавчого провадження, проте законність дій приватного виконавця, пов`язані з прийняттям виконавчого листа до виконання й винесення постанови про відкриття провадження, у даній справі неоспорено. Також колегія суддів враховує й наступне. Положеннями ст. 1 Закону України від 22 грудня 2005року «Про доступ до судових рішень» регулюються відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків,ухвал) ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Згідно ч. 1 ст. 6 згаданого Закону кожен має право повністю або частково відтворити судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення в друкованих виданнях, у засобах масової інформації, створення електронних баз даних судових рішень. Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (ч.3 ст.6 згаданого Закону). Відповідно до ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 13 квітня 2020 року по справі № 2-111/12, (провадження № 4-с/752/56/20), відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. про відкриття виконавчого провадження № 58949019 щодо примусового виконання виконавчого листа (на підставі отриманого дубліката) № 2-111/12 від 21.11.2018 року, виданого Голосіївським районним судом м. Києва, щодо стягнення на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості. Окрім цього, згідно ухвали Голосіївського районного суду м. Києвавід 26 червня 2020 року по справі 2-111/12 (провадження № 6/752/339/20) відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів № 2-111/12, виданих21.11.2018 року Голосіївським районним судом м. Києва про солідарне стягнення ізОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» кредитної заборгованості та витрат по справі такими, що не підлягають виконанню. В суді апеляційної інстанції представник банку підтвердив факт перебування на розгляді у Голосіївському районному суді м. Києва даних справ. Отже, дії приватного виконавця, пов`язані з відкриттям виконавчого провадження та чинність поданого до примусового виконання дублікату виконавчого листа були предметом дослідження та перевірки під час розгляду інших справ за скаргами ОСОБА_1 . За таких обставин, посилання апеляційної скарги про порушення судом процесуального права з підстав не дослідження та перевірки питання щодо законності дій приватного виконавця, пов`язаних з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження колегія суддів визнає безпідставними, необґрунтованими. За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Конституції України). За ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Безпідставними, необґрунтованими колегія суддів визнає й доводи апеляційної скарги про порушення процесуальних прав ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом скарги у її відсутність. Так, як убачається з матеріалів, справа тривалий час перебувала на розгляді суду першої інстанції, неодноразово призначалася до розгляду й про судове засідання - 10 год. 15хв. 28 лютого 2020 року скаржник повідомлена належно. Між тим, 26 лютого 2020 року на адресу районного суду поштою від ОСОБА_1 поступило клопотання про перенесення справи у відсутність зазначення поважних причин неможливості явки в судове засідання, які б надавали суду право відкласти розгляд справи (а.с.227-232 т.1). А тому колегія суддів відхиляє посилання у скарзі на те, що суд, розглянувши справу без участі скаржника, позбавив її права на доступ до правосуддя. З огляду на викладене, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки районного суду про прийняття приватним виконавцем постанови про накладення арешту на кошти боржника у межах повноважень, передбачених положеннями Закону України «Про виконавче провадження». Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині ухвали, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки. При цьому, докази та обставини, на які посилається скаржниця в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, а також конкретні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з повним з`ясуванням дійсних обставин справи, з додержанням вимог матеріального й процесуального закону, а тому підлягає залишенню без змін, а подана по справі апеляційна скарга - без задоволення. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 28 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 25 листопада 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: