Постанова 4805 № 295/2332/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/2332/20 Головуючий у 1-й інст. Панченко Г. В. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Жизнєвський Ю. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2020 року м.Житомир Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Жизнєвський Ю.В., за участі захисника ОСОБА_1 - адвоката Андрієвської Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 13 квітня 2020 року, ВСТАНОВИВ: Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 13 квітня 2020 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого у АДРЕСА_1 , непрацюючого, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 420,40 гривень. Згідно постанови суду, 18.02.2020 о 08:30 ОСОБА_1 у м.Житомирі по пров. Якубця, 6, керував транспортним засобом Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. На прийняте рішення до апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга, в якій він просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити. Вважає оскаржувану постанову незаконною, прийнятою з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що в судові засідання суду першої інстанції не з`являвся, оскільки не був повідомлений про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим був позбавлений можливості надати пояснення у суді. Стверджує, що суд першої інстанції не врахував вимоги ст.ст.245, 252, 280 КУпАП щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи і вирішення її у відповідності із законом. Вказує, що хоча відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння і свідчить про наявність ознак диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, проте наявність складу даного правопорушення можливе лише за умови обґрунтованості вимоги працівників поліції до особи пройти такий огляд, тобто необхідним є наявність і доведеність не тільки факту відмови, а й ознак наркотичного сп`яніння, що в даному випадку не підтверджено належними та допустимими доказами. Зазначає, що на момент складання відносно нього адміністративних матеріалів не перебував у стані алкогольного сп`яніння. Заслухавши захисника - адвоката Андрієвську Г.В. яка підтримала апеляційну скаргу ОСОБА_1 з наведених у ній мотивів, перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення судом першої інстанції його прав, передбачених ст.268 КУпАП, апеляційний суд вважає безпідставними. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №171611 від 18.02.2020, ОСОБА_1 було повідомлено про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 08:30 годині 10.03.2020 в Богунському районному суді м. Житомира, що засвідчено особистим підписом ОСОБА_1 (а.с.1). Вказане також підтверджується відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського. Згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення, місцевим судом вживались всі можливі заходи для повідомлення ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи. Так, судова повістка про виклик до суду тричі направлялась на адресу ОСОБА_1 (яка зазначена як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і апелянтом в апеляційній скарзі), а саме: на 10.03.2020, на 23.03.2020, на 13.04.2020 (а.с. 10, 13, 16), однак були повернуті на адресу суду з різних підстав. Крім того, Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання на запит Богунського районного суду було повідомлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 знятий з реєстрації за адресою АДРЕСА_2 23.11.2018, за адресою АДРЕСА_1 реєстраціє немає (а.с.15). У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст.6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади. З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України» Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв`язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Враховуючи практику ЄСПЛ, вимоги ч.2 ст.268 КУпАП, з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи та передбачених ст.38 КУпАП, строків накладення адміністративного стягнення, суд дійшов до висновку про можливість провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , враховуючи, що участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП, згідно ч.3 ст.268 КУпАП, не є обов`язковою. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення права судом на справедливий судовий захист та порушення принципів верховенства права, законності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом під час винесення оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині того, що наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП можливе лише за умови обґрунтованості вимоги працівників поліції до особи пройти такий огляд, тобто необхідним є наявність і доведеність не тільки факту відмови, а й ознак наркотичного сп`яніння, що в даному випадку не підтверджено належними та допустимими доказами, апеляційний суд вважає необґрунтованими. Так, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявна копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №526500 від 18.02.2020. Згідно вказаної постанови, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 18.02.2020 о 08:30 годині в м. Житомирі по пров. Якубця, 6 не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив 2.3 в ПДР, а також не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.4 а ПДР України, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст.121 та ч.1 ст.126 КУпАП (а.с.2). Враховуючи наведене, в апеляційного суду відсутні сумніви щодо законності та обґрунтованості зупинки працівниками поліції транспортного засобу Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . Посилання ж апелянта на відсутність належного підтвердження допустимими доказами ознак наркотичного сп`яніння у водія ОСОБА_1 , апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки протокол на останнього складено у зв`язку з відмовою від проходження огляду на стан алкогольного, а не наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, оскільки працівниками поліції у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного, а не наркотичного сп`яніння. Обґрунтованість висновку суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується матеріалами справи. Зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №171611 від 18.02.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 18.02.2020 року о 08 годині 30 хвилин в м. Житомир по пров. Якубця, 6 керував транспортним засобом Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с. 1). Письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які показали, що були запрошені працівниками поліції в якості свідків. В їхній присутності водій ОСОБА_1 відмовився пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також у найближчому закладі охорони здоров`я. Також в присутності свідків водій ОСОБА_1 був ознайомлений з правами, передбаченими ст.63 КУ та ст.268 КУпАП, місцем та часом розгляду справи (а.с.3-4). Вказане також підтверджується відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського, долученого до матеріалів справи (а.с.6). Так, за змістом ч.1 ст.130 КУпАП, відповідальність наступає також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З матеріалів адміністративної справи вбачається, що дії працівників поліції при складанні протоколу не оскаржувались та не були визнані неправомірними. Як вбачається з матеріалів справи, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи надав належну правову оцінку кожному доказу з точки зору їх достатності та допустимості для прийняття відповідного процесуального рішення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведено інші, не дослідженні судом докази, якими б спростовувались висновки суду 1-ї інстанції та які не були предметом перевірки під час судового розгляду. На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що постанова суду 1-ї інстанції є законною та обґрунтованою, а адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст.33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративні правопорушення, та визначено судом першої інстанції з урахуванням обставин справи та даних про особу правопорушника. Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що судом при розгляді адміністративної справи були порушені вимоги закону, які б призвели до неправильного її вирішення. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від 13 квітня 2020 року відносно ОСОБА_1 - без змін. Постанова суду набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя: