Постанова 4805 № 295/16050/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/16050/19 Головуючий у 1-й інст. Комнацький О. В. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Шевченко В. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2020 року м. Житомир Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Шевченко В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 17.01.2020 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого у АДРЕСА_1 , працюючого: ТОВ «Форсаж Тір Сервіс», за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Вознюка О.М. В С Т А Н О В И В: Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 17 січня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 384,20 грн. Судом встановлено, що 18.10.2019, приблизно о 13 годині 40 хвилин, ОСОБА_1 у м. Житомирі по вул. Київське шосе,59, керував транспортним засобом Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою. Вказує, що суд безпідставно відхилив клопотання його захисника про відкладення судового засідання, призначеного на 17.01.2020 року, оскільки він, перебуваючи на стаціонарному лікуванні у КП «Обласна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського», що підтверджується відповідною довідкою, особисто не зміг надати суду пояснення. Зазначає, що всупереч даним протоколу, не відмовлявся від проходження медичного огляду у закладі охорони здоров`я, але направлення йому не видали. В протоколі відсутні будь-які пояснення водія та відсутній запис про відмову від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я. Вважає, що працівниками поліції була порушена процедура огляду на стан сп`яніння, оскільки ними не оформлялось направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я. Зазначає, що в протоколі відсутні дані про відсторонення водія від керування транспортним засобом, а також в матеріалах справи відсутній відеозапис зупинки водія ОСОБА_1 . Стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення відносно нього було складено не тим екіпажем патрульних поліцейських, які зупинили автомобіль під його керуванням. Додатково зазначає, що не був ознайомлений з правами, передбаченими ст.63 КУ та ст.268 КУпАП, пояснення у нього не відбирались. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та адвоката Вознюка О.М. на підтримку вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Щодо доводів апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції права на захист ОСОБА_1 слід зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи, вона надійшла до суду 23.10.2019 року. Суд сім разів відкладав розгляд справи за клопотанням сторони захисту. Двічі було задоволено клопотання ОСОБА_1 про відкладення судового засідання у зв`язку з відрядженням, при тому, що такі заяви подавались безпосередньо до канцелярії суду особисто ОСОБА_1 за день до розгляду справи (а.с.10,12). Докази, які б підтвердили факт відрядження в матеріалах справи відсутні. Двічі судові засідання відкладались за клопотанням ОСОБА_1 , які були мотивовані необхідністю залучення захисника до справи. Вказані клопотання також подавались особисто ОСОБА_1 за день до розгляду справи (а.с.13,16). Двічі судові засідання відкладались за клопотанням адвоката Вознюка О.М. (а.с.18,27-29). 17.01.2020 адвокатом Вознюком О.М. до канцелярії суду особисто було подано клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні, що підтверджується медичною довідкою(а.с.36). У довідці № 1061 від 16.01.2020 року, виданій КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради, яка була додана до клопотання, зазначено, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в отоларингологічному відділенні з 15.01.2020 до 16.01.2020 року. Захисник Вознюк О.М., будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у судове засідання також не з`явився, доказів поважності причин неявки у судове засідання не надав. Судове засідання було призначене на 17.01.2020 року, а тому суд, враховуючи вищезазначені обставини, дійшов до обґрунтованого висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається зловживання процесуальними правами, у зв`язку з чим з метою недопущення порушення розумних строків розгляду справи, розглянув справу у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади. З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України" Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв`язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Враховуючи практику ЄСПЛ, вимоги ч.2 ст.268 КУпАП, з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи та передбачених ст.38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення, суд дійшов до обґрунтованого висновку про можливість провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , враховуючи, що участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, згідно ч.3 ст.268 КУпАП, не є обов`язковою, з чим погоджується апеляційний суд. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення права судом на справедливий судовий захист та порушення принципів верховенства права, законності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом під час винесення оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги щодо того, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду у закладі охорони здоров`я, однак йому не видавалось направлення, висновків суду не спростовують. Згідно відеозапису із нагрудної відеокамери патрульного поліцейського, який було надіслано на запит місцевого суду за клопотанням адвоката Вознюка О.М., вбачається, що працівник поліції, у присутності двох свідків, пропонував водієві ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, а також в закладі охорони здоров`я, на що останній відмовився (а.с.35). Враховуючи зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що посилання ОСОБА_1 на відсутність направлення для проходження огляду в медичному закладі не можуть бути покладені в основу для прийняття рішення про відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Також не є слушними доводи апеляційної скарги стосовно відсутності даних про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що згідно розписки ОСОБА_2 , останній зобов`язався доставити транспортний засіб Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 до стоянки магазину за адресою: вул. Саєнка, 111, м. Житомир (а.с.4). Щодо доводів апеляційної скарги в частині відсутності пояснення водія у протоколі про адміністративне правопорушення, слід зазначити, що згідно відеозапису із нагрудної відеокамери патрульного поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення, про що і зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.1). Доводи апеляційної скарги про відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення запису про відмову від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я, спростовуються матеріалами справи, а саме: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що водій ОСОБА_1 у встановленому законом порядку пройти освідування на стан алкогольного сп`яніння відмовився. Відповідно до п.6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться : поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). За змістом ч.1 ст.130 КУпАП, відповідальність наступає також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Обґрунтованість висновку суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується матеріалами справи. Зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 202789 від 18.10.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 18.10.2019 року о 13 годині 40 хвилин в м. Житомирі по вул. Київське шосе, 59 керував транспортним засобом Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка не відповідає обстановці, нестійка хода. Водій у встановленому законом порядку відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с.1); письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 18.10.2019 (а.с.2-3); розпискою ОСОБА_2 , який зобов`язався доставити транспортний засіб Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 до стоянки магазину за адресою: вул. Саєнка, 111, м. Житомир від 18.10.2019 (а.с.4); рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 2 БУПП в Житомирській області ДПП капрала поліції Погребняк В. від 18.10.2019 (а.с.5). З матеріалів адміністративної справи вбачається, що дії працівників поліції при складанні протоколу не оскаржувались та не були визнані неправомірними. Оцінюючи покази допитаного під час апеляційного розгляду свідка ОСОБА_4 , апеляційний суд дійшов до висновку, що його покази на правильність висновків суду першої інстанції не впливають. Покази цього свідка не можна вважати об`єктивним доказом у вказаній справи, оскільки він тривалий час перебуває з ОСОБА_1 у дружніх відносинах, є хрещеним батьком його дитини. Крім того, дані ним покази про обставини вчинення адміністративного правопорушення, суперечать показам самого ОСОБА_1 , який не заперечував тієї обставини, що поліцейські пропонували йому пройти освідування на місці за допомогою приладу «Драгер», тоді як свідок ОСОБА_4 стверджував, що поліцейські цього не робили. Крім того, покази вказаного свідка спростовуються сукупністю доказів, наявних у матеріалах справи, у тому числі відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, який складав протокол щодо ОСОБА_1 . Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи надав належну правову оцінку кожному доказу з точки зору їх достатності та допустимості для прийняття відповідного процесуального рішення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведено інші, не дослідженні судом докази, якими б спростовувались висновки суду 1-ї інстанції та які не були предметом перевірки під час судового розгляду. На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що постанова суду 1-ї інстанції є законною та обґрунтованою, а адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст.33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративні правопорушення, та визначено судом першої інстанції з урахуванням обставин справи та даних про особу правопорушника. Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що судом при розгляді адміністративної справи були порушені вимоги закону, які б призвели до неправильного її вирішення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від 17 січня 2020 року відносно ОСОБА_1 - без змін. Постанова суду набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Житомирського апеляційного суду В.Ю. Шевченко