Постанова 4824 № 755/19280/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/8440/2020 справа №755/19280/19 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 листопада 2020 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання Голопапи Д.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 березня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Гаврилової О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві про зняття арешту з майна,- встановив: В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила зняти арешт з належної ОСОБА_4 частини квартири АДРЕСА_1 , накладений 11 січня 2005 року реєстратором Десятої Київської нотаріальної контори за №1596489 на підставі постанови ВДВС Дніпровського РУЮ у м.Києві №99/20 від 28 травня 2002 року. Вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 . У зв`яку із смертю відкрилася спадщина, до якої увійшла 1/2 частини зазначеної вище квартири. ОСОБА_3 є дочкою спадкодавця від попереднього шлюбу, відповідно спадкоємцем першої черги поряд із нею. У встановлений законом строк звернулась із заявою про прийняття спадщини до Десятої Київської державної нотаріальної контори, але після закінчення шестимісячного строку нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав, що на частину квартири 11 січня 2005 року реєстратором Десятої Київської нотаріальної контори за №1596489 на підставі постанови ВДВС Дніпровського РУЮ у м.Києві №99/20 від 28 травня 2002 року накладено арешт у зв`язку із заборгованістю по аліментам. Зазначає, що аліментні зобов`язання її чоловіком були виконані, відтак арешт збережено необґрунтовано. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 31 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі посилається на те, що справа не є малозначною з огляду на вартість майна, а відтак не могла бути розглянута в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Вказує, що відповідач позов визнала, проте суд необґрунтовано відхилив таку заяву. Вказує на логічність відмінностей у номері постанови державної виконавчої служби, який відповідає номеру виконавчого провадження, та номері виконавчого листа, який відповідає номеру справи. Зазначає, що випадково знайшла постанову про накладення арешту, проте, вирішивши долучити її до справи з`ясувалося, що справа розглянута. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала. Представник відповідача та третьої особи ОСОБА_5 визнав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи орган державної виконавчої служби повідомлений належним чином. Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів про накладення арешту на майно в межах виконавчого провадження про стягнення аліментів, стягувачем яких є ОСОБА_2 . Також суд вказав, що у постанові нотаріуса Десятої Київської державної нотаріальної контори від 26 листопада 2019 року з посиланням на пункт 4.15. Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, визначено, якщо на спадкове майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту. При цьому, арешт накладено іншим органом. Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження суд виходить з наступного. 27 січня 2020 року судом відкрито провадження у цій справі. В ухвалі суд вказав про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, оскільки така є малозначною. Статтею 19 ЦПК України в редакції на час постановлення ухвали про відкриття провадження визначено, зокрема, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні ( частина 4). Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом ( частина 5). Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( частина 6) . Згідно статті 274 ЦПК України в редакції на час постановлення ухвали про відкриття провадження визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд (частина 1). У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (частина 2). При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (частина 3). В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини (частина 4). Предмет спору у справі є звільнення майна з-під арешту, заявлені позивачем вимоги не віднесені до переліку таких, що підлягають розгляду виключно в порядку загального провадження, відтак суд погоджується з висновками суду про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження. З матеріалів справи убачається, що 07 лютого 2008 року між ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 07 лютого 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві. Відповідно до даних свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 , виданим 04 жовтня 2018 року Відділом реєстрації актів смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер. Згідно із даними свідоцтва про право власності (дублікат) від 12 травня 2000 року, виданого Відділом з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у рівних долях належить квартира АДРЕСА_1 . Відповідно до даних свідоцтва про право на спадщину за законом (дублікат), виданого 09 січня 2008 року державним нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_4 , останній успадкував 1/3 зазначеної вище квартири. Відповідно до змісту листа Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м.Києві від 2005 року на ім`я ОСОБА_2 на виконанні у цьому відділі перебуває виконавчий лист №2-1325 від 14 вересня 1995 року, виданий Дарницьким районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_4 аліментів в розмірі 1/4 частини всіх заробітків на користь ОСОБА_2 . Лист виконано на друкованому бланку із ручними записами. В графі "Останнє місце проживання" записано: " АДРЕСА_1 ". Постановою державного нотаріуса Десятої Київської державної нотаріальної контори від 26 листопада 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 . Обґрунтовуючи зазначену постанову державним нотаріусом зазначено, що в матеріалах спадкової справи міститься інформація довідка з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №190219747, згідно якої на частину квартири АДРЕСА_1 реєстратором Десятою Київською нотаріальною конторою накладено арешт №1596489 від 11 січня 2005 року на підставі постанови виконавчої служби №99/20 від 28 травня 2002 року. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24 квітня 2020 року, що була приєднана до апеляційної скарги, убачається, що у відомостях Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься такий запис: Тип обтяження: арешт (архівний запис) Реєстраційний номер обтяження: 1596489 Зареєстровано: 11.01.2005 10:05:51 за №1596489 реєстратором: Десята київська державна нотаріальна контора, 02100, м.Київ, вул. Бажова, 13/9, (044)-573-39-61, (044)-292-7609 Підстава обтяження: постанова, 99/20, 28.05.2002, Виконавча служба Об:єкт обтяження: квартира, 1/3 част. квартири, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле , адреса: АДРЕСА_1 Власник: ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , Причина відсутності коду: архівний запис Додаткові дані: Архівний номер: 4391496KIEV10, Архівна дата: 29.05.2002, Дата виникнення: 29.05.2002, № реєстра: 41, внутр. №9E01863E26F32B313C25. Відповідно до приєднаної до апеляційної скарги копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, прийнятої 27 травня 2002 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа №2-1325, виданого 14 вересня 1995 року Дарницьким районним судом міста Києва про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Ураховуючи, відому адресу майна, що належить померлому, дату його народження та інші обставини, є очевидним, що написання прізвищ " ОСОБА_2 ", " ОСОБА_2 " в різних документах викликано особливостями перекладу і дані фактично стосуються одних і тих саме осіб. Колегія суддів з метою усунення неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, приймає як доказ приєднану до апеляційної скарги копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, прийняту 27 травня 2002 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа №2-1325, виданого 14 вересня 1995 року Дарницьким районним судом міста Києва, ураховуючи конкретні обставини цієї справи, позицію усіх учасників справи та уважає, що долучення цього доказу не суперечитиме принципам судочинства подання доказів і змагальності сторін. Зняття арешту з майна боржника, накладеного в межах виконавчого провадження, врегульовано статтею 59 Закону України №1404- VIII "Про виконавче провадження", згідно якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Отже за відсутності порушень при накладенні арешту, питання про його зняття вирішується судом. Підставою цього позову є наявність арешту, накладеного на майно спадкодавця, що перешкоджає в оформленні спадкоємцями спадкових прав на нерухоме майно. При цьому, згідно відповіді Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 19 жовтня 2020 року №76839 убачається, що на виконанні у відділі не перебувають виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1325 Дарницького районного суду міста Києва від 14 вересня 1995 року про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на користь ОСОБА_2 . Оскільки наявність арешту на нерухоме майно ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , створює перешкоди спадкоємцям померлого у реалізації спадкових прав, при цьому установлено, що на теперішній час відсутнє виконавче провадження, в межах якого цей арешт було накладено, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав про задоволення позовних вимог. Відповідно до статті 376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 березня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту. Позовні вимоги задовольнити. Зняти арешт з належної ОСОБА_4 частини квартири АДРЕСА_1 , накладений 11 січня 2005 року реєстратором Десятої київської нотаріальної контори за №1596489, підстава обтяження: постанова, 99/20, 28.05.2002, виконавча служба. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16 листопада 2020 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді А.М. Андрієнко В.В. Соколова