Постанова КЦС ВС № 757/38829/23-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року м. Київ справа № 757/38829/23-ц провадження № 61-11183св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач), суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Ситнік О. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 лютого 2024 року у складі судді Матійчук Г. О. та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року у складі колегії суддів Ящук Т. І., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист гідності, честі та ділової репутації. Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на каналі «ОСОБА_2» на вебсайті «YouTube», а також на персональній сторінці користувача « ОСОБА_2 » у соціальній мережі «Facebook» у мережі Інтернет у відео під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а також у заставці до нього поширено недостовірну інформацію про позивача, зміст якої полягає в тому, що він (позивач) складав, збирав списки, за якими вбивали, знищували українських патріотів; здійснював листування з відповідачем та погрожував йому та його дітям на сторінці відповідача у соціальній мережі «Facebook»; повідомляв про включення відповідача до списків українських патріотів; погрожував знищити відповідача та помістити у фільтраційний табір; повідомляв інформацію про збирання позивачем цих списків українських патріотів та намагався за цими списках створювати фільтраційні табори. Позивач зазначав, що ця інформація є повним вимислом та неправдивими твердженнями. Позивач ніколи не погрожував відповідачу та його дітям, ніколи не писав відповідачу на його сторінці у соціальній мережі «Facebook» (Фейсбук) та не вів жодного листуванням з ним тощо, ніколи не повідомляв про включення відповідача чи будь-кого до списків українських патріотів, не погрожував знищити відповідача чи помістити його у фільтраційний табір, ніколи не складав, не збирав списки, за якими вбивали, знищували потім українських патріотів (тобто таких списків позивача не існувало та не існує), отже, і повідомлена відповідачем у відео та зображена у заставці до відео інформація є абсолютною неправдою, вимислом та не відповідає дійсності, що підтверджується наданими до позову доказами. Позивач отримав витяг Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, листи-відповіді Національної поліції України, Служби безпеки України, Офісу Генерального прокурора, якими підтверджується, що він на території України до кримінальної відповідальності не притягується, засудженим не значиться та у розшуку не перебуває, досудове розслідування у кримінальних провадженнях за підозрою позивача слідчими Служби безпеки України не здійснюється, кримінальні провадження, у яких здійснюється досудове розслідування стосовно позивача та у яких він перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого, не встановлені. Отже, інформація, поширена відповідачем про вчинення позивачем злочинів проти держави Україна, громадян України, зокрема, проти самого відповідача та його дітей, не відповідає дійсності та не може бути підтверджена жодними належними і допустимими доказами. Поширена відповідачем інформація порушує принцип презумпції? невинуватості, закріплений статтею 62 Конституції? України, а також суперечить прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)стосовно порушення принципу презумпції невинуватості. Поширена відповідачем інформація про вчинення ним злочинів проти основ національної безпеки України, кримінальних правопорушень проти життя та здоров`я особи тощо спрямована на маніпулювання громадською думкою та створення негативного враження про особу позивача у користувачів «YouTube» та соціальної мережі «Facebook» через неправдиве твердження про позивача, що призводить до сприйняття його як людини, яка нібито підтримує війну, розв`язану країною-агресором, схвалює її терористичні дії та причетна до злочинів проти України та її громадян, що беззаперечно порушує особисті немайнові права позивача. Позивач має значний досвід як політичної, державної, так і правової роботи, тому, беззаперечно, що поширена відповідачем інформація про вчинення позивачем таких жахливих злочинів негативно впливає на його ділову репутацію, отже, порушує особисті немайнові права позивача, які підлягають судовому захисту. Враховуючи, що порушення особистих немайнових прав позивача відбулося у результаті поширення про нього недостовірної інформації у заставці до відео та у відео на каналі «ОСОБА_2» на вебсайті «YouTube», а також внаслідок розміщення на персональній «Facebook»-сторінці користувача « ОСОБА_2 » у соціальній мережі «Facebook», що містить репост (повторне розміщення) відео, первісно розміщеного на «YouTube»-каналі користувача « ОСОБА_2 », то належним способом захисту прав позивача є спростування такої недостовірної інформації в аналогічний спосіб. Недостовірна інформація про позивача, поширена відповідачем на персональній «Facebook»-сторінці користувача « ОСОБА_2 » у соціальній мережі «Facebook», має бути спростована шляхом опублікування на персональній « Facebook »-сторінці користувача « ОСОБА_2 » у соціальній мережі «Facebook» публікації із спростуванням під заголовком «Спростування». Посилаючись на викладене, позивач просив суд: визнати інформацію недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у текстовому повідомленні - заставці до відео під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на каналі « ОСОБА_2 » на вебсайті « YouTube » за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_5 такого змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та у цьому відео з 09:28 хв до 11:59 хв: - «… той самий ОСОБА_1 , який мені погрожував, писав в мене в Фейсбуці... під моїми постами, що ти в нас в списках да ми прийдемо тебе знищувати да… що ти там будеш в нас в фільтраційних таборах. Він погрожував мені, моїм дітям…. … мою сторінку, де це все було задокументовано… і де зберігалися ці мої листування з цим ОСОБА_1 на моїй сторінці.»; - «Тобто його списки, по яких потім знищували українських патріотів, коли заходили в українські міста…»; - «… хоча … він сам зізнавався, що він збирав ці списки і потім по цих списках фільтраційні табори … намагався створить.»; визнати інформацію недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінці користувача « ОСОБА_2 » у соціальній мережі «Facebook» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 у текстовому повідомленні - заставці до відео під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яке містить гіперпосилання на відео, розміщене на каналі « ОСОБА_2 » на вебсайті «YouTube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, такого змісту : « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та у цьому відео з 09:28 хв до 11:59 хв: - «… той самий ОСОБА_1 , який мені погрожував, писав в мене в Фейсбуці... під моїми постами, що ти в нас в списках да ми прийдемо тебе знищувати да… що ти там будеш в нас в фільтраційних таборах. Він погрожував мені, моїм дітям…. … мою сторінку, де це все було задокументовано… і де зберігалися ці мої листування з цим ОСОБА_1 на моїй сторінці.»; - «Тобто його списки, по яких потім знищували українських патріотів, коли заходили в українські міста…»; - «… хоча … він сам зізнавався, що він збирав ці списки і потім по цих списках фільтраційні табори … намагався створить.»; зобов`язати ОСОБА_2 протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили опублікувати на каналі « ОСОБА_2 » на вебсайті «YouTube» ( https://www.youtube.com) аудиовізуальний запис спростування, в якому ОСОБА_2 зачитує текст спростування наступного змісту: «Спростування. Я, ОСОБА_2 , повідомляю, що інформація, поширена мною про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на каналі « ОСОБА_2 » на вебсайті « YouTube » у текстовому повідомленні - заставці до відео під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » про те, що по списках ОСОБА_1 вбивають українських патріотів, а також інформація, повідомлена мною у цьому відео, про те, що ОСОБА_1 складав, збирав списки, за якими знищували потім українських патріотів; здійснював листування зі мною та погрожував мені та моїм дітям на моїй сторінці у соціальній мережі «Facebook»; повідомляв про включення мене до списків українських патріотів, погрожував знищити мене та помістити у фільтраційний табір; повідомляв інформацію про збирання ним цих списків українських патріотів та його намагання по цим списках створювати фільтраційні табори, є недостовірною та не відповідає дійсності»; зобов`язати ОСОБА_2 протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили опублікувати на персональній сторінці користувача « ОСОБА_2 » у соціальній мережі «Facebook» ( https://www.facebook.com) пост (публікацію) під заголовком «СПРОСТУВАННЯ» такого змісту: « Я , ОСОБА_2 , повідомляю, що інформація, поширена мною про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на моїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» у текстовому повідомленні - заставці до відео під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » про те, що за списками ОСОБА_1 вбивають українських патріотів, а також інформація, повідомлена мною у цьому відео, про те, що ОСОБА_1 складав, збирав списки, по яких знищували потім українських патріотів; здійснював листування зі мною та погрожував мені та моїм дітям на моїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» повідомляв про включення мене до списків українських патріотів, погрожував знищити мене та помістити у фільтраційний табір; повідомляв інформацію про збирання ним цих списків українських патріотів та його намагання по цих списках створювати фільтраційні табори, є недостовірною та не відповідає дійсності»; стягнути з відповідача понесені судові витрати. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення Печерський районний суд міста Києва рішенням від 08 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав інформацію недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у текстовому повідомленні - заставці до відео під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на каналі « ОСОБА_2 » на вебсайті «YouTube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 такого змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та у цьому відео з 09:28 хв до 11:59 хв: - «… той самий ОСОБА_1 , який мені погрожував, писав в мене в Фейсбуці... під моїми постами, що ти в нас в списках да ми прийдемо тебе знищувати да… що ти там будеш в нас в фільтраційних таборах. Він погрожував мені, моїм дітям…. … мою сторінку, де це все було задокументовано… і де зберігалися ці мої листування з цим ОСОБА_1 на моїй сторінці.»; - «Тобто його списки, по яких потім знищували українських патріотів, коли заходили в українські міста…»; - «… хоча … він сам зізнавався, що він збирав ці списки і потім по цих списках фільтраційні табори … намагався створить.». Визнав інформацію недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінці користувача « ОСОБА_2 » у соціальній мережі «Facebook» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 у текстовому повідомленні - заставці до відео під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яке містить гіперпосилання на відео, розміщене на каналі « ОСОБА_2 » на вебсайті «YouTube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, такого змісту : « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та у цьому відео з 09:28 хв до 11:59 хв: - «… той самий ОСОБА_1 , який мені погрожував, писав в мене в Фейсбуці... під моїми постами, що ти в нас в списках да ми прийдемо тебе знищувати да… що ти там будеш в нас в фільтраційних таборах. Він погрожував мені, моїм дітям…. … мою сторінку, де це все було задокументовано… і де зберігалися ці мої листування з цим ОСОБА_1 на моїй сторінці.»; - «Тобто його списки, по яких потім знищували українських патріотів, коли заходили в українські міста…»; - «… хоча … він сам зізнавався, що він збирав ці списки і потім по цих списках фільтраційні табори … намагався створить.». Зобов`язав ОСОБА_2 протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили опублікувати на каналі « ОСОБА_2 » на вебсайті «YouTube» ( https://www.youtube.com) аудіовізуальний запис спростування, в якому ОСОБА_2 зачитує текст спростування наступного змісту: «Спростування. Я, ОСОБА_2 , повідомляю, що інформація, поширена мною про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на каналі « ОСОБА_2 » на вебсайті « YouTube » у текстовому повідомленні - заставці до відео під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », про те, що по списках ОСОБА_1 вбивають українських патріотів, а також інформація, повідомлена мною у цьому відео, про те, що ОСОБА_1 складав, збирав списки, за якими знищували потім українських патріотів; здійснював листування зі мною та погрожував мені та моїм дітям на моїй сторінці у соціальній мережі «Facebook»; повідомляв про включення мене до списків українських патріотів, погрожував знищити мене та помістити у фільтраційний табір; повідомляв інформацію про збирання ним цих списків українських патріотів та його намагання по цим списках створювати фільтраційні табори, є недостовірною та не відповідає дійсності». Зобов`язав ОСОБА_2 протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили опублікувати на персональній сторінці користувача « ОСОБА_2 » у соціальній мережі «Facebook» ( https://www.facebook.com) пост (публікацію) під заголовком «СПРОСТУВАННЯ» такого змісту: « Я , ОСОБА_2 , повідомляю, що інформація, поширена мною про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на моїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» у текстовому повідомленні - заставці до відео під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », про те, що за списками ОСОБА_1 вбивають українських патріотів, а також інформація, повідомлена мною у цьому відео, про те, що ОСОБА_1 складав, збирав списки, по яких знищували потім українських патріотів; здійснював листування зі мною та погрожував мені та моїм дітям на моїй сторінці у соціальній мережі «Facebook», повідомляв про включення мене до списків українських патріотів, погрожував знищити мене та помістити у фільтраційний табір; повідомляв інформацію про збирання ним цих списків українських патріотів та його намагання по цих списках створювати фільтраційні табори, є недостовірною та не відповідає дійсності». Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 294,40 грн витрат на судовий збір. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 121 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11 700,00 грн витрат адвоката, необхідних для надання професійної правничої допомоги. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт поширення відповідачем оспорюваної інформації про позивача на каналі « ОСОБА_2 » на вебсайті «YouTube» та на сторінці « ОСОБА_2 » у соціальній мережі «Facebook» підтверджено наданими доказами та не оспорюється відповідачем. Дійшов висновку, що оспорювана інформація не є оціночними судженнями, а є твердженнями про факти, які можна перевірити на достовірність. Поширена відповідачем інформація про позивача, яка вказує на нібито вчинення позивачем злочинів проти основ національної безпеки України та проти життя та здоров`я, не відповідає діи?сності та не підтверджена жодними належними і допустимими доказами. Вважав обґрунтованими доводи позивача про те, що інформація, яка є предметом позову, є вкрай негативною та порушує особисті немайнові права відповідача, оскільки оспорювані твердження про нього є не просто констатацією неправдивих фактів, а є твердженнями, які створють негативне враження щодо моральних та етичних якостей позивача стосовно нібито схвалення ним жахливих злочинів, які вчиняються країною-агресором в Україні, та причетність до цих злочинів позивача. Поширена 14 серпня 2023 року у відео та заставці до відео оспорювана інформація спрямована на маніпулювання громадською думкою та створення негативного враження про особу позивача у користувачів «YouTube», а також соціальної мережі «Facebook», що порушує особисті немайнові права позивача, а саме порочить честь, гідність, ділову репутацію. Відповідач не довів правдивість поширеної ним інформації, у тому числі наявність процесуального документа, яким би встановлювалася вина позивача у вчиненні злочину. Станом на дату поширення спірної інформаціі? відсутні жодні обвинувальні вироки суду та будь-які кримінальні провадження, пов`язані з фактами чи обставинами, згаданими відповідачем, в яких позивач мав би будь-якии? процесуальнии? статус, передбачении? КПК Украі?ни. Місцевий суд критично оцінив наданий відповідачем висновок експерта від 28 листопада 2023 року № 96 за результатами проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, оскільки в експерта ОСОБА_7 , який виготовив вказаний експертний висновок, станом на дату проведення експертного дослідження було відсутнє чинне свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта. Також зазначив, що висновок експерта охоплює не всю оспорювану інформацію та що лінгвістичні доводи експерта, який оцінює інформацію як суб`єктивне оціночне судження, не спростовують поширення оспорюваної інформації про позивача у формі тверджень про факти. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його до апеляційного суду. У апеляційній скарзі відповідач зазначав, що ця справа становить суспільний інтерес, її в цілому неможливо віднести до справи незначної складності, тому вона не підлягала розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Інші справи за участю позивача з аналогічним предметом позову суд першої інстанції розглядав за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін позбавило можливості допитати свідків, яких мав намір викликати скаржник для всебічного, об`єктивного розгляду справи, та вчинити інші процесуальні дії. ОСОБА_2 зазначав, що спірна інформація є висловлюванням виключно власних думок, поглядів, які мали відповідне підґрунтя. Крім того, висловлювання побудовані у запитувальній формі. Існували причини ставити собі і співрозмовнику подібні запитання, оскільки позивач є відомою та публічною особою, його діяльність була предметом обговорення в засобах масової інформації. Словесні конструкції, які є предметом оскарження, були озвучені відповідачем у ширшому змістовному контексті, що не дослідив місцевий суд. Заявник вважав відсутніми підстави для спростування такої інформації з огляду на поширення ним допустимої критики, публічний статус позивача, суспільний інтерес щодо нього, свободу слова та медіа. Висловлювання власних думок у процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини, а повідомлення новин, засноване на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один із найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль у суспільстві. Місцевий суд безпідставно не взяв до уваги доводи та докази відповідача, зокрема висновок кваліфікованого експерта, а надані позивачем витяг Департаменту інформатизації МВС України та відповіді правоохоронних органів України не вважає доказами, що підтверджують позовні вимоги позивача. Матеріали справи не містять доказів стосовно того, що відповідач публічно звинуватив позивача у вчиненні злочину, а тому посилання позивача на те, що зміст інформації щодо нього є фактичним твердженням про вчинення злочину, є помилковими. Посилався на те, що суд першої інстанції під час ухвалення судового рішення та вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не врахував та не керувався критеріями обґрунтованості, реальності, пропорційності, необхідності, співмірності та розумності таких витрат, що призвело до стягнення їх в суттєво завищеному розмірі. Суд першої інстанції не врахував, що позивач не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Київський апеляційний суд постановою від 21 травня 2025 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 лютого 2024 року змінив у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання спростувати недостовірну інформацію шляхом публікації аудіовізуального запису спростування на вебсайті «YouTube» та публікації спростування на персональній сторінці користувача « ОСОБА_2 » у соціальній мережі «Facebook», виклавши резолютивну частину рішення в цій частині в такій редакції: «Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання спростувати недостовірну інформацію задовольнити частково. Зобов`язати ОСОБА_2 протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили опублікувати на каналі « ОСОБА_2 » на вебсайті «YouTube» ( https://www.youtube.com) повідомлення про прийняте рішення суду з викладенням у такому повідомленні тексту вступної та резолютивної частин рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування». Зобов`язати ОСОБА_2 протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили опублікувати на персональній сторінці користувача « ОСОБА_2 » у соціальній мережі «Facebook» ( https://www.facebook.com) повідомлення про прийняте рішення суду з викладенням у такому повідомленні тексту вступної та резолютивної частин рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування». Рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 лютого 2024 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 змінив, зменшив суму таких витрат з 121 000,00 грн до 71 000,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 12 000,00 грн. Апеляційний суд керувався тим, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку характеру спірної інформації та правильно визначив, що поширена відповідачем інформація, враховуючи її зміст та характер, не є оціночними судженнями, а є твердженнями про факти. Зі змісту спірних висловлювань вбачається, що ОСОБА_2 не використовував мовних засобів, характерних для припущень, не здійснював повідомлення суб`єктивної думки або власних поглядів, а зазначав про обставини, що, за його твердженнями, об`єктивно існували. За формою вираження спірної інформації вона була висловлена без застосування та вживання гіпербол, алегорій, сатири (чи інших мовностилістичних способів) та у формі констатації конкретних фактів (обставин), які нічим не підтверджені. Колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновком суду першої інстанції, що поширення інформації про вчинення позивачем злочинів проти держави Україна та громадян України призводить до дискредитації позивача перед суспільством в Україні та поза її межами, оскільки створює враження про підтримку та схвалення повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, про допомогу державі-агресору та про вчинення злочинів проти своєї держави і громадян України. Оскільки відповідач не довів достовірності поширеної інформації, яка порушує право позивача на повагу до його честі, гідності та ділової репутації, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що немайнові права позивача підлягають відновленню шляхом визнання такої інформації недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача. Водночас апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції щодо застосованого способу спростування недостовірної інформації, оскільки спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. Дійшов висновку, що запропонований позивачем спосіб (форма) спростування у вигляді покладення на відповідача обов`язку створення та поширення аудіовізуального запису з текстом спростування є неприйнятним, оскільки таке рішення не може бути виконаним у примусовому порядку. Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд безпідставно не взяв до уваги наданий відповідачем експертний висновок, оскільки відповідно до даних Реєстру атестованих судових експертів Ірхін Ю. Б. звільнений з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 04 вересня 2023 року, станом на дату проведення експертного дослідження не мав чинного свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта. Також відсутні докази про те, що ТОВ «Українська експертна компанія» є державною спеціалізованою установою у розумінні Закону України «Про судову експертизу», тому складений експертом товариства висновок від 28 листопада 2023 року є недопустимим доказом. Також відхилив доводи апеляційної скарги про те, що справа мала бути розглянута в порядку загального, а не спрощеного позовного провадження, з огляду на те, що спір у справі є немайновим, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагали здійснення розгляду справи в порядку загального позовного провадження. Зменшуючи розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу, враховуючи заперечення відповідача щодо понесених витрат, беручи до уваги обсяг вчинених процесуальних дій, обсяг виконаної адвокатом роботи, враховуючи складність справи, критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), принцип розумності судових витрат, їх пропорційність до предмета спору, апеляційний суд вважав завищеним розмір витрат на професійну правничу допомогу в частині надання усної правової консультації, пов`язаної із поданням позову до суду, збору доказів для захисту клієнта, складання позовної заяви про захист честі, гідності та ділової репутації. Вирішуючи питання розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, колегія суддів взяла до уваги заперечення відповідача щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу, обсяг вчинених процесуальних дій, обсяг виконаної адвокатом роботи, складність справи та, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), принципом розумності судових витрат, їх пропорційності до предмета спору, дійшла висновку про необхідність зменшення розміру таких витрат до 12 000,00 грн. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у серпні 2025 року, ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 01 липня 2018 року у справі № 757/33799/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 486/1112/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 761/7795/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 481/40/15-ц, від 10 липня 2018 року у справі № 910/15148/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 761/28992/15-ц, від 11 лютого 2019 року у справі № 725/5585/16-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 545/3721/15-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 398/4136/15, від 15 квітня 2019 року у справі № 182/6720/17, від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 331/3723/1, від 17 січня 2020 року у справі № 343/1867/17, від 06 травня 2020 року у справі № 757/25649/17, від 20 травня 2020 року у справі № 758/12586/15, від 27 січня 2021 року у справі № 381/2767/19, від 24 лютого 2021 року у справі № 727/8388/17, від 01 березня 2021 року у справі № 577/4402/19-ц, від 17 березня 2021 року у справі № 761/38583/19, від 18 березня 2021 року у справі № 161/4098/18, від 14 липня 2021 року у справі № 203/360/20, від 27 жовтня 2021 року у справі № 490/9966/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 757/10886/20-ц, від 24 грудня 2021 року у справі № 757/9133/18-ц, від 21 квітня 2022 року у справі № 466/4078/20, від 19 жовтня 2022 року у справі № 753/22612/17, від 25 січня 2023 року у справі № 761/33563/20, від 22 лютого 2023 року справі № 757/39521/20-ц, від 05 квітня 2023 року у справі № 760/23818/20, від 15 травня 2024 року у справі № 757/17241/21, від 26 лютого 2025 року у справі № 372/4284/23, від 17 квітня 2025 року у справі № 205/1262/24, від 04 червня 2025 року у справі № 756/3297/24. Доводи касаційної скарги у частині допущення судами порушень норм процесуального права Заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме вказує, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункти 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України). Вважає, що, враховуючи суспільний інтерес, який становить ця справа, та предмет доказування, місцевий суд помилково відніс справу до категорії малозначних, у зв`язку з чим допустив порушення норм процесуального права, розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження, незважаючи на заперечення відповідача проти такого порядку розгляду справи. Суд апеляційної інстанції оголосив вступну й резолютивну частини рішення після 10:15 год, проте вже на той момент із засобів масової інформації було відомо про смерть позивача ОСОБА_1 . Спірні правовідносини не допускають правонаступництва, тому рішення суду підлягало скасуванню, а провадження у справі - закриттю. Доводи касаційної скарги у частині неправильного застосування судами норм матеріального права Суди не врахували, що для захисту честі, гідності та ділової репутації суду необхідно чітко визначити предмет доказування у справі і яка інформація була поширена, тобто, чи є об`єктивні підстави для відповідальності за статтею 277 ЦК України. Для цього слід визначитися з діями, явищами, фактами, на які направлений матеріал, а також безпосередній чи опосередкований зв`язок мають ці дії, явища, факти з особою позивача. Тобто, чи поширена інформація від імені автора стосується безпосередньо особи позивача, чи цим самим опосередковано висвітлюються події, що стосуються позивача, у суспільному житті крізь призму думок автора. Це можливо зробити лише проаналізувавши весь контекст поширеної інформації, а не «вирвані» з нього фрази чи поняття. Особисте трактування отриманої з інших джерел інформації в формі коментаря слід вважати оціночним судженням, а не твердженням, тому не може бути ані спростоване, ані підтверджене. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення ЄСПЛ «Karpyuk and others v. Ukraine»). Для того щоб відрізнити фактичне твердження від оціночного судження, необхідно враховувати обставини справи і загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ «Brasilier v. France», № 71343/01, § 37, 11 квітня 2006 року; «Balaskas v. Greece», № 73087/17, § 58, 05 листопада 2020 року), маючи на увазі, що твердження щодо питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не констатацію фактів (рішення ЄСПЛ «Paturel v. France», № 54968/00, 22 грудня 2005 року). Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Указані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їхніх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. Проаналізувавши весь контекст поширеної інформації, а не «вирвані» з нього фрази, можна зробити висновок, що основною темою промови відповідача є суспільно-політична ситуація, яка склалася в Україні, та її суб`єктивна оцінка позивача з висловленням власних суджень. Відповідач зазначав, що підґрунтям вказаних суджень були обговорення позивача як відомої публічної особи в засобах масової інформації. Суди не надали оцінки всім наявним доказам у сукупності, зокрема, що інформацію про планування складення картотеки для «майбутніх фільтраційних цілей» опубліковано позивачем на власному телеграм-каналі 22 лютого 2020 року, роздруківку якої надано представником позивача до відповіді на відзив відповідача. Поза увагою судів залишилось те, що у подібних правовідносинах до висловлювань думки стосовно певного кола політичних діячів з використанням провокативної риторики та інших характерних для оціночних суджень мовно-стилістичних засобів, не можуть застосовуватись критерії кримінальних звинувачень. Рух справи у суді касаційної інстанції Касаційну скаргу ОСОБА_2 подав до Верховного Суду у серпні 2025 року. Верховний Суд ухвалою від 16 жовтня 2025 року відкрив касаційне провадження, витребував матеріали справи з Печерського районного суду міста Києва. У жовтні 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду. Верховний Суд ухвалою від 18 червня 2026 року призначив справу до розгляду колегією у складі п`яти суддів. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на каналі «ОСОБА_2» на вебсайті «YouTube» ( https://www.youtube.com) на вебсторінці за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_5 розміщено відео під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (далі - відео), крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 на персональній сторінці користувача « ОСОБА_2 » у соціальній мережі «Facebook» ( https://www.facebook.com) за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_4 розміщено відео під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яке містить гіперпосилання на відео, розміщене на каналі « ОСОБА_2 » на вебсайті «YouTube» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_5 в якому з 09:28 хв до 11:59 хв стосовно позивача повідомлено таку інформацію: - «… той самий ОСОБА_1 , який мені погрожував, писав в мене в Фейсбуці... під моїми постами, що ти в нас в списках да ми прийдемо тебе знищувати да… що ти там будеш в нас в фільтраційних таборах. Він погрожував мені, моїм дітям…. … мою сторінку, де це все було задокументовано… і де зберігалися ці мої листування з цим ОСОБА_1 на моїй сторінці.»; - «Тобто його списки, по яких потім знищували українських патріотів, коли заходили в українські міста…»; - «… хоча … він сам зізнавався, що він збирав ці списки і потім по цих списках фільтраційні табори … намагався створить.». Оспорювана інформація повідомлена відповідачем під час спілкування з ОСОБА_8 на тему створення в Україні проросійської агентури, яку коментував ОСОБА_2 , після такої інформації ОСОБА_2 : «буквально там позавчора спілкувався з колишнім … відповідним …… російських спецслужб, який втік давно вже на захід і з ним ми якраз свого часу передбачали такий розвиток подій…… це скільки було вкладено сюди мільярдів доларів в створення цієї мережі агентури проросійської, яка зовсім досі не знешкоджена.». Також у текстовому повідомленні - заставці до цього відео під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яке ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщене на каналі « ОСОБА_2 » на вебсайті « YouTube » ( https://www.youtube.com) на вебсторінці за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 а також ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщене на персональній сторінці користувача « ОСОБА_2 » у соціальній мережі «Facebook» ( https://www.facebook.com) за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 яке містить гіперпосилання на відео, розміщене на каналі « ОСОБА_2 » на вебсайті «YouTube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 поширено інформацію про ОСОБА_1 такого змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_6». Згідно з витягом Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України від 25 серпня 2023 року громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на території України станом на 25 серпня 2023 року до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Відповідно до листа Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України від 19 червня 2023 року, листа Головного слідчого управління Служби безпеки України від 15 червня 2023 року та листа Офісу Генерального прокурора від 30 серпня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на території України до кримінальної відповідальності не притягується, засудженим не значиться та у розшуку не перебуває, досудове розслідування у кримінальних провадженнях за підозрою ОСОБА_1 . СБУ не здійснюється, кримінальні провадження, у яких здійснюється досудове розслідування стосовно ОСОБА_1 , та у яких він перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого, не встановлені. Згідно з висновком експерта від 28 листопада 2023 року № 96, складеним ТОВ «Українська експертна компанія» за результатами проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, висловлювання ОСОБА_2 від 14 серпня 2023 року, які розміщені в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 (фрагмент з 9:28 хв до 11:59 хв) у текстовому повідомленні - заставці до відео під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на каналі « ОСОБА_2 » на вебсайті « YouTube », а саме: «… той самий ОСОБА_1 , який мені погрожував, писав в мене в Фейсбуці... під моїми постами, що ти в нас в списках да ми прийдемо тебе знищувати да.. що ти там будеш в нас в фільтраційних таборах. Він погрожував мені, моїм дітям…. … мою сторінку, де це все було задокументовано… і де зберігалися ці мої листування з цим ОСОБА_1 на моїй сторінці.»; «Тобто його списки, по яких потім знищували українських патріотів, коли заходили в українські міста…»; «… хоча … він сам зізнавався, що він збирав ці списки і потім по цих списках фільтраційні табори … намагався створить.», у межах цілісного контексту всієї бесіди є суб`єктивними оціночними судженнями стосовно ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. У частині другій статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17). Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 просив суд: визнати інформацію недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у текстовому повідомленні - заставці до відео під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на каналі « ОСОБА_2 » на вебсайті « YouTube » за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_5 такого змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та у цьому відео з 09:28 хв до 11:59 хв: - «… той самий ОСОБА_1 , який мені погрожував, писав в мене в Фейсбуці... під моїми постами, що ти в нас в списках да ми прийдемо тебе знищувати да… що ти там будеш в нас в фільтраційних таборах. Він погрожував мені, моїм дітям…. … мою сторінку, де це все було задокументовано… і де зберігалися ці мої листування з цим ОСОБА_1 на моїй сторінці.»; - «Тобто його списки, по яких потім знищували українських патріотів, коли заходили в українські міста…»; - «… хоча … він сам зізнавався, що він збирав ці списки і потім по цих списках фільтраційні табори … намагався створить.»; визнати інформацію недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінці користувача « ОСОБА_2 » у соціальній мережі «Facebook» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 у текстовому повідомленні - заставці до відео під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яке містить гіперпосилання на відео, розміщене на каналі « ОСОБА_2 » на вебсайті «YouTube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 такого змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та у цьому відео з 09:28 хв до 11:59 хв: - «… той самий ОСОБА_1 , який мені погрожував, писав в мене в Фейсбуці... під моїми постами, що ти в нас в списках да ми прийдемо тебе знищувати да.. що ти там будеш в нас в фільтраційних таборах. Він погрожував мені, моїм дітям…. … мою сторінку, де це все було задокументовано… і де зберігалися ці мої листування з цим ОСОБА_1 на моїй сторінці.»; - «Тобто його списки, по яких потім знищували українських патріотів, коли заходили в українські міста…»; - «… хоча … він сам зізнавався, що він збирав ці списки і потім по цих списках фільтраційні табори … намагався створить.»; та зобов`язати відповідача викласти відповідне спростування у соціальній мережі «Facebook» та на вебсайті «YouTube». Доводи касаційної скарги у частині допущення судами порушень норм процесуального права Одними з основних доводів касаційної скарги ОСОБА_2 є аргументи про те, що місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, незважаючи на складність справи, її велике значення для сторін, значний суспільний інтерес до предмета спору, особистість позивача, обсяг та характер доказів у справі, зокрема необхідність призначення експертизи та допит свідків, розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, чим допустив порушення норм процесуального права. Верховний Суд погоджується з наведеними доводами касаційної скарги з огляду на таке. Відповідно до частини четвертої статті 19 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження у справі) спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. У пункті 2 частини шостої статті 19 ЦПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (частина друга статті 274 ЦПК України). Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Під час вирішення питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина сьома статті 279 ЦПК України). Згідно з частиною четвертою статті 277 ЦПК України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (частина п`ята статті 279 ЦПК України). Печерський районного суду міста Києва ухвалою від 11 вересня 2023 року відкрив провадження справі. Зазначив, що справа буде розглядатись у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Роз`яснив, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати у строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а позивач - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Запропонував відповідачу не пізніше п`ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у разі неподання у встановлений судом строк яких, відповідач має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин. Роз`яснив відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву та направити позивачу і суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи. Встановлено, що позивач є адвокатом, був обраний народним депутатом України V - VI скликання, членом Вищої ради юстиції, куди був призначений 30 травня 2009 року ІІІ Всеукраїнським з`їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, був призначений заступником Глави Адміністрації Президента України - Керівником Головного управління з питань судової реформи та судоустрою, Радником Президента України. 06 листопада 2023 року до суду першої інстанції від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Коновалової Г. В. надійшов відзив на позовну заяву та заява із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Заяву обґрунтовано тим, що з огляду на важливе значення цієї справи для відповідача, який є колишнім дипломатом (2?й секретар Управління двосторонніх відносин МЗС України, перший Консул України в Ізраїлі, 1-й секретар посольства з політичних питань), генеральним директором рекламної агенції «DIVA Prodaction» тощо, широкий публічний інтерес суспільства до інформації, яка є предметом спору та яка стосується дотримання рівноваги між питанням свободи слова та межею допустимої критики щодо публічної особи, з метою повного та всебічного встановлення фактичних обставин цю справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження. Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 06 листопада 2023 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Коновалової Г. В. із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження залишив без задоволення. Місцевий суд вважав, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Вказана справа не належить до справ, визначених у частині четвертій статті 274 ЦПК України, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Убачається, що місцевий суд заяву відповідача із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження розглянув у день її надходження, без урахування думки позивача та встановлений процесуальний строк на подання відповідних заперечень іншої сторони щодо порядку розгляду справи. Відхиляючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо порушень зазначених процесуальних норм, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні заяви про перехід до загального позовного провадження, проте не навів належного мотивування щодо відхилення обґрунтувань заявника про необхідність розгляду саме цієї справи у порядку загального позовного провадження. Апеляційний суд не звернув уваги на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи по суті погодився з тим, що справа має велике значення для сторін, які є відомими політичними та громадськими діячами, та що розгляд справи становить значний суспільний інтерес, тому за таких обставин та наявності клопотання відповідача із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження помилковими є висновки судів, що розгляд цієї справи не вимагає проведення судового засідання у загальному позовному провадженні з повідомленням сторін з метою повного та всебічного встановлення обставин справи. У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Спрощене позовне провадження призначене для малозначних справ або справ незначної складності, водночас позови публічних осіб вимагають фундаментального судового розгляду. Усупереч наведеним нормам процесуального права, положенням Конвенції, практиці ЄСПЛ суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, що залишилось поза увагою апеляційного суду. Такими діями суди не забезпечили учасникам справи можливості «бути почутими» під час розгляду їх справи та не звернули уваги на складність встановлення балансу між свободою слова і захистом репутації публічної особи, а також, у зв`язку з цим, у необхідності детального дослідження доказів та допиті свідків. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі № 757/36305/23. Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Зазначене положення є імперативним для суду апеляційної інстанції. Оскільки суд першої інстанції розглянув справу у порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи, порушивши норми частини четвертої статті 274 ЦПК України, що відповідно до пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а суд апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку у межах наданих йому повноважень не усунув зазначені порушення, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не можуть вважатися законними й обґрунтованими. Щодо доводів касаційної скарги про те, що станом на час проголошення апеляційним судом вступної та резолютивної частин оскаржуваної постанови із засобів масової інформації було відомо про смерть позивача ОСОБА_1 , тому суду апеляційної інстанції необхідно було закрити провадження у справі, слід зазначити таке. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України). Державній реєстрації підлягає, зокрема, смерть фізичної особи (частина третя статті 49 ЦК України. Відомості про смерть фізичної особи підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (абзац другий частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»). Відповідно до абзацу четвертого частини третьої статті 9 вказаного Закону актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку. Про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво (частина перша статті 18 зазначеного Закону). Тобто належним доказом на підтвердження факту смерті фізичної особи є витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян та / або свідоцтво про смерть. Статтею 367 ЦПК України визначено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. У частині першій статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Водночас, оскільки на час ухвалення апеляційним судом постанови від 21 травня 2025 року доказів на підтвердження факту смерті позивача суду не надано, то підстав для застосування положень статті 377 ЦПК України у апеляційного суду не було. Відповідно до засвідченої належним чином копії актового запису про смерть від 04 червня 2025 року, наданого Міністерством закордонних справ України на запит Верховного Суду, ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 . Позовні вимоги про визнання недостовірною поширеної про позивача інформації та її спростування стосуються захисту гідності, честі та ділової репутації, які є особистими немайновими правами фізичної особи. Такі права згідно з частиною першою статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини. Тому спірні правовідносини не допускають правонаступництва (постанова Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі № 757/36305/23). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої й апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині (пункт 5 частини першої статті 409 ЦПК України). Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255, 257 цього Кодексу. Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті (частини перша та третя статті 414 ЦПК України). З огляду на те, що позивач помер, спірні правовідносини не допускають правонаступництва, а оскаржені судові рішення не відповідають вимогам законності й обґрунтованості, припис частини третьої статті 414 ЦПК України незастосовний. Тому ці судові рішення слід скасувати та закрити провадження у справі згідно з частиною першою зазначеної статті. Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року скасувати, а провадження у справі закрити. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий І. М. Фаловська Судді В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв О. М. Ситнік