Постанова 4803 № 199/4071/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8007/25 Справа № 199/4071/23 Суддя у 1-й інстанції - Руденко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В. за участю секретаря судового засідання Триполець В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №199/4071/23за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ОВЕРКОМ ЕНЕРДЖІ» про захист прав споживача шляхом стягнення матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 07 травня 2025 року,ухвалене у складі судді Руденко В.В., - ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра з позовом до ПП «ОВЕРКОМ ЕНЕРДЖІ». В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30 жовтня 2019 року він купив тепловий насос повітря/вода FA-05 вентилятор зверху у відповідача ПП «ОВЕРКОМ ЕНЕРДЖІ» за 82000 грн. Вказує, що з 13 листопада 2019 року і до вересня 2021 року тепловий насос працював, а потім з невідомих для нього причин перестав працювати. Зазначає, що він звернувся до відповідача, який по телефону пояснив йому, щоб позивач відправив насос за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 для його гарантійного ремонту, так як у місті Дніпрі нема технічного гарантійного обслуговування. 13 вересня 2021 року позивач відправив тепловий насос за вказаною адресою. Зауважує, що 14 вересня 2021 року ОСОБА_2 отримав насос для ремонту, а 02 грудня 2021 року позивач направив відповідачу заяву про проведення гарантійного ремонту або повернути йому кошти. Вказує, що 13 березня 2023 року позивач знову звернувся до відповідача з письмовою вимогою відремонтувати тепловий насос або повернути гроші в сумі 82000 грн., але ніяких пояснень або письмової відповіді не отримав. Позивач зазначає, що згідно ст.8 ч.9 Закону України «Про захист споживачів» та ст.709 ч.5 ЦК України «за кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки та за кожний день затримки усунення недоліків, понад установлений строк (14 днів), споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості товару. Наголошує на тому, що відповідач зобов`язаний сплатити йому неустойку з 13 вересня 2021 року по 13 вересня 2023 року за 730 днів, а саме: 820 грн. (1% ) х 730 днів = 598 600 грн. Загальна сума майнової шкоди складає: 82 000 грн. (вартість насосу ) + 1120 грн. за пересилку насоса + 598 600 грн. неустойка = 681 720 грн., які позивач просить стягнути з відповідача. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 07 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПП «ОВЕРКОМ ЕНЕРДЖІ» про захист прав споживача шляхом стягнення коштів відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «ОВЕРКОМ ЕНЕРДЖІ» судові витрати по справі, що складаються з витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи в розмірі 50185,80 грн., а також з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень, а всього 60 185 (шістдесят тисяч сто вісімдесят п`ять) гривень 80 копійок. Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що дане рішення суду було прийнято внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, хоча справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, що є істотним порушенням процесуальних норм. Вказує, що суд не застосував положення ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої, у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати, зокрема: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. А у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар. Окрім цього, зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на положення ч.9 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого - за кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару. Також, звертає увагу суду на те, що судове рішення винесено без належних та допустимих доказів, в порушення ст.ст.76, 81 ЦПК України. Зазначає, що судом першої інстанції прийнято як доказ суперечливий і неоднозначний висновок експертизи №25472/26185 від 22 січня 2025 року, де визнано, що технічні несправності теплового насосу не пов`язані з умовами його зберігання, використання та монтажем. Зауважує, що суд першої інстанції, в супереч положенням статті 89 ЦПК України, при ухвалені рішення не надав належної оцінки належності, допустимості, достовірності висновку експерта, що у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставою для його скасування. У зв`язку з тим, що відповідачем не надано доказів неправомірності його (позивача) дій при експлуатації теплового насосу, а рішення винесено в порушення Закону України «Про захист прав споживачів», просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 07 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача ПП «ОВЕРКОМ ЕНЕРДЖІ» - адвокат Боса І.В., скориставшись своїм правом, подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку в результаті повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження кожного отриманого у справі доказу зокрема на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зокрема, але не виключно: Висновку експертів №25472/26185 за результатами експертизи від 22 січня 2025 року, складеного Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса» (проведеного на виконання ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 жовтня 2023 року, якою у справі №199/4071/23 було призначено судову комплексну теплотехнічну, інженерно-механічну та електротехнічну експертизу); Акту обстеження від 15 вересня 2021 року затвердженого директором ПП «ОВЕРКОМ ЕНЕРДЖІ» та директором ТОВ «Промтехніка»; Висновку дипломованого спеціаліста Змановського А.В. відповідної кваліфікації, що підтверджується дипломом, на запит ПП «ОВЕРКОМ ЕНЕРДЖІ» щодо виходу з ладу теплового насосу FOLANSI повітря/вода FA-05; Висновку щодо працездатності теплового насосу FOLANSI повітря/вода FA-05 (19 кВт) наданого ПП «ТРАНСРЕСУРС МЕРЕЖА»; листування між позивачем та відповідачем. Звертає увагу, що твердження позивача про суперечливість і неоднозначність висновку експертів є голослівним, не підтвердженим жодним доказом та не має під собою жодного правового або логічно-змістовного обґрунтування, а відтак підлягає відхиленню. Вказує, що матеріали справи, окрім висновку експертів, містять ряд доказів, які свідчать про те, що вихід приладу з ладу стався з вини позивача. Вважає, що доводи позивача щодо порушення правил розгляду справи (спрощене або загальне провадження) необґрунтовані, оскільки в порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися не лише справи, визначені частиною першою статті 274 ЦПК України, але й будь-які інші справи, якщо з частини четвертої вказаної статті не випливає заборона щодо можливості їх розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. При цьому визнання таких справ судом малозначними не вимагається. Зазначає, що статтею 43 ЦПК України визначено обсяг прав та обов`язків учасників справи. Впродовж розгляду справи у суді першої інстанції у позивача не існувало жодних перешкод у реалізації його прав. Позивач скористався своїми правами: скористався правом на звернення до суду за захистом своїх прав; скористався процесуальним правом на подання усіх можливих заяв по суті спору; був обізнаний про факт проведення експертизи; ухилився від сприяння у проведенні експертизи, не надав жодних пояснень або заперечень; жодним чином не оскаржував та не спростував висновок експертів (не здійснив цього і в апеляційній скарзі обмежившись голослівною, нічим не підтвердженою і не обґрунтованою заявою про суперечливість і неоднозначність висновку); не надав жодних доказів або обґрунтувань (ймовірно з підстав їх відсутності), що б спростовували обставини на які посилався відповідач надаючи на їх підтвердження відповідні докази. Зауважує, що за весь час розгляду справи судом, а саме з 19 травня 2023 року до винесення рішення 07 травня 2025 року, позивач жодного разу не звертався із заявою про перехід зі спрощеного до загального провадження. Зазначає, що доводи позивача, що протягом гарантійного строку експлуатації насосу недоліки зі сторони позивача встановлені не були теж не заслуговують на увагу суду, оскільки після отримання теплового насосу комісією відповідача було складено Акт обстеження відповідно до якого, комісія прийшла до висновку, що теплообмінник теплового насосу зазнав деформації та руйнування внаслідок замерзання носія (води), яка була залита в систему опалення, що є порушенням правил експлуатації. Вказує, що оскільки позивачем так і не було надано згоди на проведення експертизи, ПП «ОВЕРКОМ ЕНЕРДЖІ» звернулось до спеціаліста з холодильних машин та установок для отримання Висновку спеціаліста. З вказаного Висновку вбачається, що технічні несправності теплового насосу FOLANSI повітря/вода FA-05 (19 кВт) могли виникнути внаслідок розширення рідини, що його заповнювала при неконтрольованому переході із рідкого агрегатного стану в твердоподібний (перед відключенням приладу, водяні труби не були очищені від води). Крім того, виникнення технічних несправностей пов`язане, з порушенням монтажу, правил використання теплового насосу та правил його зберігання. Зазначає, що ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 жовтня 2023 року у справі №199/4071/23 було призначено судову комплексну теплотехнічну, інженерно-механічну та електротехнічну експертизу, в наслідок чого в результаті експертизи Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса» складено висновок експертів №25472/26185 від 22 січня 2025 року з якого вбачається, що тепловий насос набув непрацездатного стану внаслідок неналежного застосування позивачем та в умовах, що значно відрізняються від встановлених підприємством-виробником та зазначених в посібнику користувача, а також внаслідок невжиття організаційних та технічних заходів щодо його збереження, а утворення дефектів досліджуваного теплового насоса не пов`язане з умовами його зберігання відповідачем до моменту його продажу позивачу. Окремо звертає увагу суду апеляційної інстанції на додану позивачем до позовної заяви копію гарантійного талону. У розділі умови надання гарантії вказано, що монтаж насосу повинен здійснюватись авторизованим монтажником. При цьому відомостей про особу, яка здійснювала монтаж насосу гарантійний талон наданий позивачем не містить. Зазначає, що відповідно до частини 2 статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). Таким чином, процесуальним законом передбачено дві підстави для призначення судом повторної експертизи, а саме: у випадку, якщо висновок експерта суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності. Варто зазначити, що сторона яка не згодна з висновком експерта повинна представити заперечення, або альтернативний висновок. У зв`язку з чим, просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Амкр-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 07 травня 2025 року - залишити без змін. Позивач у суді підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник відповідача ПП «ОВЕРКОМ ЕНЕРДЖІ» в суді заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просили відмовити у її задоволенні. Заслухавши суддю-доповідача, позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги і відзиву, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують. Рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону з огляду на наступне. Судом встановлено, що 30 жовтня 2019 позивачем придбано у відповідача тепловий насос FOLANSI повітря/вода FA-05 вентилятор зверху вартістю 82 000 гривень, що визнається сторонами та не підлягає доказуванню відповідно до ст.82 ЦПК України. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 жовтня 2023 року по справі було призначено судову комплексну теплотехнічну, інженерно-механічну та електротехнічну експертизу. Відповідно до висновку експертів №25472/26185 за результатами експертизи від 22 січня 2025 року, складеного Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса» встановлено, що тепловий насос моделі FA-05, серійний номер 20190704308, виробництва підприємства FOLANSI, під час експлуатації в системі опалення будинку позивача, набув непрацездатного стану внаслідок неналежного застосування позивачем досліджуваного теплового насоса в умовах, що значно відрізняються від встановлених підприємством-виробником та зазначених в посібнику користувача, а також внаслідок невжиття організаційних та технічних заходів щодо збереження досліджуваного теплового насоса у працездатному стані. Проведеним дослідженням не виключається виникнення технічний несправностей теплового насоса моделі FA-05, серійний номер 20190704308, виробництва підприємства FOLANSI, в тому числі через недотримання рекомендацій та вимог підприємства-виробника щодо його монтажу в системі опалення будинку у позивача. Відсутність даних від позивача не дозволяє експертам однозначно встановити, який один із чинників, наведених в дослідницькій частині висновку, або декількох чинників одночасно, та у сукупності з неналежним застосуванням позивачем цього теплового насоса в умовах, що значно відрізняються від умов, встановлених підприємством-виробником та зазначених в Посібнику користувача, призвели до настання події розморожування теплообмінника холодоагент-вода зазначеного теплового насоса з набуттям дефектів, зазначених у дослідницькій частині висновку. Виникнення технічних несправностей теплового насоса моделі FA-05, серійний номер 20190704308, виробництва підприємства FOLANSI, обумовлено неналежним застосуванням позивачем цього насосу в умовах, що значно відрізняються від встановлених підприємством-виробником, а також спричинені невжиттям позивачем відповідних організаційних та технічних заходів щодо збереження досліджуваного теплового насоса у працездатному стані під час його експлуатації. Порушення вимог зберігання теплового насоса моделі FA-05, серійний номер 20190704308, виробництва підприємства FOLANSI, проведеним дослідженням не встановлено. Утворення дефектів досліджуваного теплового насоса не пов`язано з умовами його зберігання відповідачем до моменту його продажу позивачу та не пов`язано з умовами його зберігання позивачем до моменту монтажу цього теплового насоса в опалювальній системі будинку позивача. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, оцінюючи отримані у справі докази, дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими, оскільки виникнення технічних несправностей теплового насоса моделі FA-05, серійний номер 20190704308, виробництва підприємства FOLANSI, обумовлено неналежним використанням саме позивачем придбаного ним у відповідача насосу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду наступне. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, що регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів). Згідно до статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб серед іншого мають право на належну якість продукції і саме продукцію належної якості продавець, згідно з частиною першою статті 6 цього Закону, зобов`язаний передати споживачеві. Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості передбачені статтею 8 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар. Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. За змістом частини дев`ятої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» при пред`явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред`явлення або за згодою сторін в інший строк. Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України «Про захист прав споживачів» - споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вимогу споживача продавець (виконавець) зобов`язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції. У разі, коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов`язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку. Згідно із частиною першою статті 668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною першою статті 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Отже, умовою відповідальності продавця за недоліки товару є виникнення цих недоліків до моменту передання товару покупцеві. Залежність настання відповідальності продавця від моменту виникнення недоліків пояснюється тим, що за загальним правилом, встановленим частиною першою статті 668 ЦК України, до моменту передання товару, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару несе продавець. При виявленні недоліків товару після переходу до покупця ризику його випадкового знищення, або випадкового пошкодження, саме на нього (покупця) покладається обов`язок доведення того, що недоліки виникли до передання йому товару. Згідно із частиною другою статті 679 ЦК України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили. Частинами третьою та п`ятою статті 680 ЦК України передбачено, якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку. Якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту. Саме на споживача покладається обов`язок довести наявність істотного дефекту продукції, а тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця. Для застосування встановлених законом санкцій за порушення умови договору про якість товару необхідно, довести той факт, що товар є справді неналежної якості, має недоліки чи фальсифікований, тобто, виявлення цього факту слугує достатньою правовою підставою для покладення на продавця (виробника) відповідальності. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі № 569/222/21. Згідно з положеннями частини 1 статті 708 ЦК України, у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості, або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми. Відповідно до частини третьої статті 709 ЦК України вимога покупця про безоплатне усунення недоліків товару підлягає задоволенню продавцем або виготовлювачем протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк. Отже, за загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару. Водночас, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), як у справі, що розглядається, існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів. Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Згідно із частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Як було встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 , на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем було направлено лист вих. №15/09.01 від 15 вересня 2021 року в якому повідомлено, що насос вийшов з ладу внаслідок неналежної експлуатації та/або через порушення вимог монтажу, та повідомлено що даний випадок не є гарантійним. Крім того, відповідач запропонував позивачу надати письмову згоду на проведення експертизи продукції або ж повідомити зручний спосіб для повернення насосу. У якості додатку до листа додано примірник акту обстеження від 15 вересня 2021 року. Як вбачається з матеріалів справи, судом призначено судову комплексну теплотехнічну, інженерно-механічну та електротехнічну експертизу. Відповідно до висновку експертів №25472/26185 за результатами експертизи від 22 січня 2025 року, складеного Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса» встановлено, що тепловий насос набув непрацездатного стану внаслідок неналежного застосування позивачем та в умовах, що значно відрізняються від встановлених підприємством-виробником та зазначених в посібнику користувача, а також внаслідок невжиття організаційних та технічних заходів щодо його збереження; утворення дефектів досліджуваного теплового насоса не пов`язане з умовами його зберігання відповідачем до моменту його продажу позивачу. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на спростування даного висновку експерта, клопотань щодо призначення повторної експертизи останнім в суді не заявлялось. Щодо доводів апеляційної скарги про порушення вимог процесуального закону, а саме розгляду справи у порядку спрощеного провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що вони підлягають відхиленню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в травні 2023 року. Провадження у даній справі відкрито Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська 19.05.2023. Станом на час звернення до суду з даним позовом діяла редакція ЦПК України від 15.04.2023. Відповідно до ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд (ч.1 ст.274 ЦПК). У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч.2 ст.274). За ч.3 даної норми при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини (ч.4 ст.274 ЦПК). За ч.5 ст.274 ЦПК суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження. Редакція перелічених пунктів і частин даної норми процесуального закону в подальшому не змінювалась. Стаття 19 ЦПК України розкриває поняття «малозначна справа». На час звернення з позовом редакція даної статті закону визначала, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.6 ст.19 ЦПК). В подальшому, з 19.06.2024 діє нова редакція положень ст.19 ЦПК, зокрема нею встановлено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК); справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.2 ч.6 ст.19); ….. справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.5 ч.6 ст.19 ЦПК). Як зазначено вище ч.2 ст.274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. З наведеного вбачається, що в порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися не лише справи, визначені частиною першою статті 274 ЦПК України, але й будь-які інші справи, якщо з частини четвертої вказаної статті не випливає заборона щодо можливості їх розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. При цьому визнання таких справ судом малозначними не вимагається. Пунктом 5 частини 4 статті 274 ЦПК України визначено, що в спрощеному порядку не можуть бути розглянуто справи у в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За ч.9 ст.19 ЦПК для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Судове рішення у справі було ухвалено в травні 2025 року. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025р. визначено сумою 3028грн., тобто 250 розмірів прожиткового мінімуму дорівнює 757000грн. Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, і не є підставою для скасування судового рішення у справі, оскільки позивачем не спростовано, з наданням належних та допустимих доказів, доводи відповідача, що недоліки товару виникли не з його вини. Апеляційним судом під час перегляду справи не встановлено допущення судом першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права, як і не встановлено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо об­ґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, пи­тання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив су­дове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2025 року - немає. Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної ін­станції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд від­повідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 07 травня 2025 рокуу цивільній справі № 199/4071/23за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ОВЕРКОМ ЕНЕРДЖІ» про захист прав споживача шляхом стягнення матеріальної шкоди- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повний текст постанови складено 05.09.2025р. Головуючий суддя О.В.Агєєв