Постанова Луганський апеляційний суд № 431/774/20

Справа № 431/774/20 Провадження № 33/810/185/20 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Сєвєродонецьк 13 листопада 2020 року Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Луганського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисника Шурхно К.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Старобільського районного суду Луганської області від 08 вересня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 170 000 гривень ВСТАНОВИВ З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 , 29 грудня 2017 року о 21 годині 53 хвилини ввіз на митну територію України через відділ митного оформлення «Виступовичі» митного поста «Північний», пункт пропуску «Виступовичі-Нова Рудня» Житомирської митниці ДФС транспортний засіб особистого користування Audi A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 у митному режимі «транзит», та перевищив встановлений ст.95 МК України строк вивезення вказаного транспортного засобу більш ніж на 30 діб. Станом на 31 січня 2020 року, згідно з базою даних АСМО «Інспектор», відсутня інформація щодо вивезення за межі митної території України вказаного автомобіля. Відповідно ст. 192 МК України, звернень особи з приводу аварії або дії обставин непереборної сили у відношенні вищевказаного автомобіля, звернень до митних органів не надходило. В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказану постанову, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП або ч. 1 ст. 467 МК України. Вважає, що дана постанова судом була винесена з порушенням норм процесуального права. Стверджує, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено принцип безпосередності вивчення доказів, суд не мав права в основу прийнятого рішення класти пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які не були допитані безпосередньо неупередженим судом, вказані особи не попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а тому їх показання не можуть бути беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. З цього приводу посилається на правову позицію, що викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №560/751/17 від 27 червня 2019 року. Таким чином судом не перевірено, чи вчиняв адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , чи виконані працівниками митної служби дії, передбачені МК України, чи були підстави для складання адміністративного протоколу стосовно ОСОБА_1 . На думку захисника, судом першої інстанції застосовано до ОСОБА_1 закон, який не міг бути застосований. Приводить обставини, відповідно до яких ОСОБА_1 29 грудня 2017 року ввіз на митну територію України транспортний засіб, перевищив строк вивезення вказаного транспортного засобу більш ніж на 30 діб. Зазначає, що протиправна бездіяльність ОСОБА_1 щодо не вивезення транспортного засобу була розпочата у 2017 році. У вказаний період часу відповідальність за такі діяння була передбачена ч. 3 ст.470 МК України та адміністративне стягнення за такі дії визначалось менш суворе, а ніж в редакції закону, що діє та на час розгляду справи судом першої інстанції. Захисник вважає, що редакція ст.470 МК України, що діє на теперішній час, з огляду на приписи ст. 3 МК України, ч. 2 ст. 8 КУпАП, ст. 58 Конституції України погіршує становище ОСОБА_1 та не підлягає застосуванню. З огляду на вищевикладене, переконаний, що дії ОСОБА_1 мають бути кваліфіковані за ч. 3 ст.470 МК України, що діяла станом на 29 грудня 2017 року. З огляду на те, що, згідно з сталої практики Верховного Суду, суд не має права самостійно змінювати фабулу правопорушення, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, вважає за необхідне справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити. На апеляційну скаргу захисника представником Східної митниці Держмитслужби України подані заперечення, в яких посилається на законність постанови судді, та просить залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності та його захисника Шурхно К.А., які підтримали апеляційні вимоги та надав пояснення аналогічні її змісту, представника Східної митниці Держмитслужби Гнилобокава Р.В., який заперечував проти апеляційної карги. Пославшись на законність постанови судді, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційне скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Даних вимог закону суддею було дотримано. У відповідності до диспозиції ч. 6 ст. 470 МК України передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування, - Стаття 95 МК України встановлює такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 29 грудня 2017 року о 21 годині 53 хвилини ввіз на митну територію України транспортний засіб особистого користування Audi A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 у митному режимі «транзит». Станом на 31 січня 2020 року згідно з базою даних АСМО «Інспектор» відсутня інформація щодо вивезення за межі митної території України вказаного автомобіля, тобто на 30 днів порушений строк транзитного перевезення цього автомобіля. Ці обставини, апелянтом не оспорюються. В супереч доводам апелянта, апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Доводи захисник щодо застосування редакції ст.470 МК України, що діяла на час ввезення транспортного засобу в Україну, тобто у 2017 році, яка передбачала менш суворе адміністративне стягнення, є неспроможними. Тотожні доводи захисник наводив в суді першої інстанції, з приводу чого суддя в постанові, яка оскаржується, зазначив, що з 29 грудня 2017 року почалась бездіяльність ОСОБА_1 щодо виконання обов`язку вивезення автомобіля за межі митної території України, який тим самим вчинив триваюче правопорушення. Моментом закінчення триваючого правопорушення в цьому випадку є його виявлення компетентним органом, тобто складення протокол про порушення митних правил 31 січня 2020 року. Апеляційний суд погоджується з даними висновками, з огляду на таке. Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу Частина 2 статті 38 КУпАП передбачає, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті. Стаття 467 МК України визначає, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Апеляційний суд зауважує, що законодавство про адміністративні правопорушення та митне законодавство не містить значення терміну триваючого правопорушення, водночас враховує таке. Після спливу строку, передбаченого ч. 6 ст. 470 та 95 МК України, у ОСОБА_1 не зник обов`язок перемістити транспортний засіб Audi A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 під митним контролем між двома митними органами України, оскільки цей транспортний засіб було ввезено до України в митному режимі «транзит». Отже це правопорушення є триваючим, тому необхідно застосовувати редакцію ст. 470 МК України, що діяла на час його виявлення, у даному випадку - 31 січня 2020 року. Доводи захисника про необхідність закрити справу на підставі ч. 1 ст. 467 МК України є необґрунтованими. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 отримував повідомлення від митниці про необхідність явки на 08 лютому 2018 року, у зв`язку отриманими даними, які вказують на можливу наявність в його діях ознак митного правопорушення, передбаченого ст. 470 МК України. Водночас, думка захисника, що з 08 лютого 2018 року почався перебіг шестимісячного строку накладення адміністративного стягнення є хибною. Положення МК України визначають, що провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил (стаття 488 цього Кодексу). Підставами для порушення справи про порушення митних правил є безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил (стаття 491 цього Кодексу). Про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (стаття 491 цього Кодексу). Правовий аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що законодавець пов`язує момент виявлення порушення митних правил з часом складання протоколу про порушення митних правил. За таких обставин наявна в уповноваженої посадової особи митного органу даних, які вказують на можливу наявність в діях особи ознак митного правопорушення, передбаченого ст. 470 МК України, не є моментом виявлення цього правоопрушення. З огляду на наведене, накладене адміністративне стягнення ОСОБА_1 відповідає приписам ст. 33 КУпАП. Посилання в апеляційній скарзі на необхідність безпосереднього допиту судом свідків, як на окрему підставі для скасування постанови, є безпідставними, оскільки ці докази не є вирішальними. В апеляційного суду відсутні підстави ставити під сумнів їх достовірність. При цьому зазначення захисником з цього приводу правової позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, стосується іншої правої ситуації - розгляду справи посадовою особи уповноваженого підрозділу Національної поліції вказаної категорії справ. З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п.п 1, 7 ст.247 КУпАП чи ч. 1 ст. 467 МК України. Керуючись п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу захисника Шурхно К.А. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Старобільського районного суду Луганської області від 08 вересня 2020 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за статтею ч. 6 ст. 470 МК України- без змін. Постанова набирає чинності негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.Ф. Люклянчук