Постанова 4855 № 640/17756/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17756/19 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИЛА: У вересні 2019 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому просив суд визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 09 квітня 2019 року №UA100000/2019 року/000083/2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що витребовуючи від декларанта позивача додаткові документи листом від 09 квітня 2019 року, митний орган зазначив лише про необхідність підтвердження складових митної вартості в частині транспортування товарів, запропонувавши надати відповідні документи на їх підтвердження та, за бажанням, інші документи. Зауважив, що надані декларантом позивача рахунок на транспортно-експедиторські послуги, довідка про вартість транспортних послуг, що містить калькуляцію транспортних послуг та акт виконаних робіт, які оформлені належним чином, є достатніми доказами на підтвердження витрат позивача на перевезення, включених ним до заявленої митної вартості товарів. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що декларантом не виконано вимоги щодо надання додаткових документів відповідно до частини 3 та частини 4 статті 53 Митного кодексу України. Вказує, що позивачем не надано всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та невірно проведено розрахунок митної вартості. Звертає увагу на те, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, натомість митний орган має довести обгрунтованість сумнівів щодо обраного декларантом методу визначення митної вартості товарів. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обгрунтовує тим, що митний орган в апеляційній скарзі зазначає фактичні обставини щодо іншого митного оформлення. Підкреслює, що декларантом було надано усі наявні та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять передбачену Митним кодексом України інформацію про митну вартість та її складові й обраний метод її визначення за ч. 2 ст. 53 МК України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що 30 грудня 2017 року між ТОВ «Цеппелін Україна ТОВ» (покупець) та компанією «USCO S.P.A» (продавець) укладено договір купівлі-продажу запасних частин №USCO/ZEPUKR/12/2017. Відповідно до умов цього договору продавець зобов`язувався продавати та поставляти, а покупець приймати та оплачувати запасні частини до будівельної та гірничодобувної техніки таких торгових марок як ITR, Cateroillar, Komatsu, Volvo та Hyndai згідно з кількістю та цінами, зазначеними в інвойсах. Поставка обладнання здійснюється автомобільним або авіаційним транспортом на умовах Modena Італія (Інкотермс-2010) поетапно, окремими партіями, в строки і обсягах, узгоджених сторонами згідно з умовами цього договору (пункт 2.1 договору). При поставці автомобільним або авіаційним транспортом, пункт відправки та умови поставки можуть відрізнятись (пункт 2.2 договору). Ціни на запасні частини визначаються за кожною окремою позицією в дійсному інвойсі продавця (пункт 4.3 договору). Оплата кожної отриманої партії повинна бути здійснена протягом 60 календарних днів від дати інвойсу, за умови попередньої доставки та отримання запасних частин. Оплата має бути здійснена в євро (пункт 4.4 договору). Відповідно до умов вищевказаного договору та згідно з інвойсами від 27 березня 2019 року №4709/2019 року та №4710/2019 року позивачем придбано товари, зокрема: - частини доржньо-будівельної техніки: фільтр паливний ДВЗ арт.7W2326-1 шт., виробник USCO SpA, торговельна марка ITR, країна виробництва Китай, код УКТЗЕД 8421230090 (пункт 12 в ЕМД) - частини дорожньо-будівельної техніки: гусеничний опорний каток арт.UF194C0E - 6 шт., гусеничний підтримуючий ролик арт.UH082К2B - 2 шт., виробник USCO SpA, торговельна марка ITR, країна виробництва Китай, код УКТЗЕД 8708709990 (пункт 19 в ЕМД). Як вбачається з матеріалів справи, вказані товари були заявлені для митного оформлення за митною декларацією від 08 квітня 2019 року №UA100020/2019 року/368466. Задекларована митна вартість товару визначена за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та включала вартість товару згідно з інвойсами та вартість витрат на транспортування товарів згідно з довідкою (калькуляції) про транспортні витрати від 04 квітня 2019 року №1910133 до місця ввезення на митну територію України (умови поставки згідно з договором FCA IT Модена). Для митного оформлення декларант позивача подав до митного органу: - декларацію митної вартості від 08 квітня 2019 року №UA100020/2019 року/368466; - договір купівлі-продажу від 30 грудня 2017 року №USCO/ZEPUKR/12/2017 та додаткові угоди до нього від 30 грудня 2017 року №1 та від 28 грудня 2018 №3; - інвойси від 27 березня 2019 року №4709/2019 року та №4710/2019 року; - CMR від 28 березня 2019 року №384307; - договір перевезення (ТОВ «Цеппелін Україна ТОВ» - Шерп ІЛС) від 11 лютого 2014 №К004/14; - калькуляцію на транспортно-експедиторські послуги від 04 квітня 2019 року №1910133. Як зазначив позивач, на момент митного оформлення товару у нього були відсутні банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, оскільки відповідно до п.4.4 вищевказаного договору купівлі-продажу термін сплати за товар складає 60 календарних днів від дати інвойсу; за умовами поставки (FCA Модена) вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України не була включена в ціну товару, тому включена в митну вартість, заявлену позивачем (надана довідка про транспортні витрати та договори з перевізниками); імпорт товару не підлягає ліцензуванню; страхування імпортером не здійснювалося. У подальшому позивач оплатив поставлений товар за ціною договору, що підтверджується довідкою з банку від 19 липня 2019 року №МО/190719/4/БТ. Поряд з викладеним суд встановив, шо листом від 09 квітня 2019 року №251025 митний орган повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару. Зокрема, відповідач вказав, що подані декларантом позивача документи для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Пунктом 2.1 договору від 30 грудня 2017 №USCO/ZEPUKR/12/2017 визначено, що умовами поставки товару є FCA Modena (Італія). Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України одним із документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до наказу Мінфіну від 23 травня 2012 №599 документами, що підтверджують складові митної вартості в частині транспортування є: акт виконаних робіт, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. З метою усунення виявлених недоліків декларанту позивача запропоновано надати основні та додаткові документи: за наявності транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; акт виконаних робіт (наданих послуг), якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; копії декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією та, за бажанням, інші документи, які підтверджують складові митної вартості. Суд встановив, що листом від 09 квітня 2019 року декларант позивача надав додаткові документи, а саме: - рахунок на транспортно-експедиторські послуги від 04 квітня 2019 року №1910133; - сертифікат країни походження від 01 квітня 2019 року №№0573108, 0573109, 057311, 0573111, 0573112; - експортну декларацію від 27 березня 2019 року 19ІТQТС1Т0018236У5; - прайс-лист б/н від 04 квітня 2019 року; - звіт про оцінку вартості товару від 05 квітня 2019 року; - видаткову накладну від 16 травня 2019 року №KVRN0007343, від 22 травня 2019 року №KVRN0004276; - договір перевезення (Шерп ІЛС - ФОП ОСОБА_1 ) від 11 грудня 2016 №160209; - договір перевезення (ФОП ОСОБА_1 - ТОВ ЕКСТРАНС) від 09 лютого 2016 №160209; - заявку на транспортно-експедиторські послуги від 27 березня 2019 року №1910133. Надані додатково позивачем документи відповідач до уваги не взяв та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 09 квітня 2019 року №UA100000/2019 року/000083/2, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості. При цьому попередньо подану ВМД анульовано шляхом видання картки-відмови у митному оформленні (випуску) товарів. У подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою про випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов`язання та сплатив відповідні митні платежі, обчислені з митної вартості, визначеної відповідачем, після чого товар був випущений митним органом у вільний обіг під гарантійні зобов`язання. У зв`язку з визначенням відповідачем іншої, ніж указана позивачем, митної вартості товару, сума переплат ПДВ та ввізного мита, сплачениним, склала відповідно 4905,72 грн. та 1150,35 грн., та разом складає 6056,07 грн. На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що визначення відповідачем митної вартості товару за шостим (резервним) методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Приписи ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Приписи ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Разом з тим документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій та шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України). Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у редакції, чинній на час подання митної декларації органу доходів і зборів, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України. Разом з тим, у порядку статті 53 МК України витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, при здійсненні контролю митний орган встановив, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В якості додаткових документів декларантом надано: звіт про оцінку майна, прайс-лист, копію декларації країни відправлення, рахунок на транспортно-експедиційні послуги, сертифікат крани походження, заявку на перевезення, видаткову накладну (попередніх поставок). При цьому колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що витребовуючи від декларанта позивача додаткові документи листом від 09 квітня 2019 року, митний орган зазначив лише про необхідність підтвердження складових митної вартості в частині транспортування товарів, запропонувавши надати відповідні документи на їх підтвердження та, за бажанням, інші документи. Дослідивши наявні в матеріалах справи копії поданих відповідачу документів, судова колегія приходить до висновку, що позивач в установленому порядку усунув недоліки щодо документів, поданих на підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема, стосовно підтвердження складових митної вартості в частині транспортування товарів, Так, відповідно до пункту 2.1 зовнішньоекономічного договору від 30 грудня 2017 року №USCO/ZEPUKR/12/2017 умовами поставки товару є FCA Modena (Італія). Згідно з міжнародними комерційних умов FCA Modena (Італія) Інкотермс 2010 продавець виконує своє зобов`язання з поставки, коли він поставляє товар, очищений від мита на експорт, перевізнику, призначеному покупцем, у визначеному місці. За вказаними умовами вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України не була включена в ціну товару, тому вона була включена в митну вартість, заявлену декларантом позивача. До заявленої митної вартості декларантом віднесено вартість транспортних послуг у розмірі 22 835,48 грн., на підтвердження чого надано довідку про транспортні витрати від 04 квітня 2019 року, яка містить розгорнуту калькуляцію транспортних послуг. Водночас на підтвердження вартості транспортних витрат у вищевказаному розмірі відповідачу надано рахунок на транспортно-експедиторські послуги від 04 квітня 2019 року №1910133 Згідно з пунктом 3.1 договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 11 лютого 2014 №К004/14, укладеним між позивачем та іноземним підприємством "Шерп ІЛС", розмір плати експедитору по договору фіксується в рахунку. Крім того, вищевказана вартість робіт по перевезенню підтверджується актом здачі-прийому робіт (надання послуг) від 09 квітня 2019 року, зокрема, перевезенню вантажу з товарами, що імпортувалися позивачем. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.-5.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Тобто, документами, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, можуть бути не тільки банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, а й - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів та калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. З урахуванням викладеного, надані декларантом позивача рахунок на транспортно-експедиторські послуги, довідка про вартість транспортних послуг, що містить калькуляцію транспортних послуг та акт виконаних робіт, які оформлені належним чином, є, на переконання суду апеляційної інстанції, достатніми доказами на підтвердження витрат позивача на перевезення, включених ним до заявленої митної вартості товарів. Разом з тим, суд першої інстанції вірно зауважив, що вимагаючи від позивача документи, що стосується підтвердження складових митної вартості в частині транспортування товарів та запропонувавши надати відповідні документи на їх підтвердження, відповідач в оскаржуваному рішенні не надав оцінку цим документам, зазначивши, натомість, про виявлену розбіжність в інших наданих додатково документа та відсутність в них всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично спечена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, згідно ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу. Положеннями ст. 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У контексті наведеного, судова колегія критично оцінює твердження апелянта про те, що прайс-лист компанії "USCO S.P.A." наданий тільки на ті позиції товару, які стосуються митного оформлення, а не на всю продукцію виробника, що, в свою чергу, суперечить загальноприйнятій комерційній практиці. Погоджуючись із позивачем, суд зазначає, що прайс-лити складаються виробником товару в процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаного виду документів законодавством не передбачено. Вимоги щодо форми прайс-листа законодавством також не встановлені. Таким чином, відомості, наведені в прайс-листі фірми - виробника товару можуть слугувати для митного органу лише як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в тексті апеляційної скарги Київська митниця Держмитслужби вказує фактичні обставини щодо іншого митного оформлення, а саме МД від 02 травня 2019 року № UA100020/2019 року/369308 замість МД від 08 квітня 2019 року № UA100020/2019 року/368466. Що стосується твердження відповідача, що подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: в інвойсах від 27 березня 2019 року №4709/2019 року, №4710/2019 року, 4711/2019 року, 4712/2019 року та №4713/2019 року зазначено, що оплата за товари здійснюється протягом 30 днів від дати інвойсу, тоді як пунктом 4.4 контракту від 30 грудня 2017 №USCO/ZEPUKR/12/2017 передбачено здійснення оплати у розмірі 100% від вартості інвойсу протягом 60 календарних днів від дати інвойсу, то зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається обґрунтування відповідачем причинно-наслідкового зв`язку між вказаною обставиною та її безпосереднім впливом на вартість товару. З огляду на зазначені обставини колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що з урахуванням документів і пояснень, наданих позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, відповідачем не доведено обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товару в частині наявності підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження. З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, позивачем правильно визначено митну вартість імпортованого товару за основним методом - за ціною договору, що підтверджено ним документально, а тому оскаржуване рішення відповідача є необгрунтованим та підлягає скасуванню. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко І.В. Федотов