Постанова 4855 № 320/11604/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/11604/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Лапій С.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 квітня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року (розглянута у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КВОЛІТІ ФІШ» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2020 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «КВОЛІТІ ФІШ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №/2020/000014/4 від 03.04.2020, № UA100110/2020/000013/4 від 03.04.2020, № UA100110/2020/000017/1 від 17.04.2020 та №/2020/000016/1 від 17.04.2020. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товарів за митними деклараціями № UA100110/2020/602709 від 03.04.2020, № UA100110/2020/602706 від 03.04.2020, № UA100110/2020/603029 від 17.04.2020 та №/2020/603027 від 17.04.2020, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Цей показник заявлено у митних деклараціях. Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 МК України, підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей. Позивач зазначив, що до митного контролю були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, подані документи не містили розбіжностей, а тому дії митного органу є неправомірними та такими, що не відповідають положенням МК України. Проте, митний орган зазначених документів не врахував та дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, про що були прийняті рішення коригування митної вартості товарів № UA100110/2020/000014/4 від 03.04.2020, № UA100110/2020/000013/4 від 03.04.2020, № UA100110/2020/000017/1 від 17.04.2020 та № UA100110/2020/000016/1 від 17.04.2020 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.04.2021 №/2020/00021, від 03.04.2021 № UA100110/2020/00020, від 17.04.2021 № UA100110/2020/00028 та від 17.04.2021 №/2020/00027. На думку позивача рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу прийняті з порушенням чинного законодавства, оскільки надані при митному оформленні документи в достатній мірі підтверджували правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом. Позивач не погодився з рішеннями митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав до митного органу нові митні декларації, в яких скоригував митну вартість товарів з урахуванням рішень митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби № UA100110/2020/000014/4 від 03.04.2020, № UA100110/2020/000013/4 від 03.04.2020, № UA100110/2020/000017/1 від 17.04.2020 та № UA100110/2020/000016/1 від 17.04.2020 про коригування митної вартості товарів Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що ТОВ «КВОЛІТІ ФІШ» зареєстроване як юридична особа 23.06.2014, номер запису 13561020000003951 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Як слідує з матеріалів справи, між ТОВ «КВОЛІТІ ФІШ» (далі - покупець) та OU MORTELLAR INVEST (далі - продавець) 03.01.2017 укладено Контракт № 2017/01/1 UKR-EST (далі - Контракт), відповідно до п. 1.1. якого сторонами узгоджено, що продавець зобов`язується протягом усього строку дії даного контракту поставляти, а покупець приймати та оплачувати продукцію, іменовану надалі «товар» на умовах згідно інвойсу по кожній партії Товару, що поставляється. Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. Контракту ціна товару, що є предметом купівлі - продажу, вказується в Інвойсі та виражається в EUR або USD. Ціна Товару визначається на умовах: на підставі діючих правил ІНКОТЕРМС - 2010 і доповнень до них. Відповідно до пункту 4.1. Контракту умови поставки згідно ІНКОТЕРМС вказуються в Інвойсі на кожну поставку Товару. Позивачем 03.04.2020 подано до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію № UA100110/2020/602709, у графі 31 якої зазначений товар за ціною 10 476,00 Євро (товар 1), яка була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту). Поставка відбувалася на умовах FCA LT Klaipeda. На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:(0003) сертифікат якості від 31.03.2020;(0380) рахунок-фактура (інвойс) № 127 від 30.03.2020;(0730) автотранспортна накладна № б/н від 31.03.2020;(0861) сертифікат про походження товару № А416618 від 31.03.2020;(3007) довідка про вартість перевезення № б/н від 03.04.2020; (4100) контракт № 2017/01/1 UKR-EST від 03.01.2017; (4103) додаткова угода № 28/12/19 від 28.12.2019; (5036) загальний ветеринарний документ на ввезення, (9610) митну декларацію країни відправлення 20LTLC0100EK0851Е5 від 31.03.2020. Відповідачем 03.04.2020 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100110/2020/000014/4, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 03.04.2020 № UA100110/2020/602709 скоригував до рівня 16005,00 дол США. Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та містять розбіжності. Згідно наданих документів, а саме контракту від 03.01.2017 № 2017/01/1 UKR-ЕST (п. 3.2., 4.1), умови поставки зазначаються в інвойсі. Згідно інвойсу продавця від 30.03.2020 № 127, товари постачаються в Україну на умовах поставки FCA-Klaipeda (LT). Відповідно до положень Інкотермс - 2010, при умовах поставки FCA, покупець зобов`язаний нести всі витрати по доставці товару від визначеного місця до місця призначення. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Для підтвердження вищенаведених витрат надана довідка від перевізника. Також, не надано договору на міжнародне перевезення вантажу. Разом із тим, відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктом господарювання, що залучається до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Крім того, в спірному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що за результатами розгляду основних документів встановлено наступне: у транспортній накладній (CMR) від 31.03.2020 № б/н перевізником зазначена інша компанія, ніж та, від якої надана довідка про вартість транспортування, а саме «HLYNIANA N.M.». Також виявлені розбіжності між даними у митній декларації країни відправлення та заявленими у МД до митного оформлення, а саме в експортній декларації зазначено відправника LAIVU KROVOS AB «KLAIPEDOS SMELTE» NEMUNO G. 24 LT Klaipedos, а в митній декларації - JSC «KLAIPEDOS Translit» I.Kanto 16-2 Klaipeda, Lithuania. Джерелом довідкової інформації при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів є інформація, отримана з інтернет ресурсу: www.uifsa.ua про вартість імпортованої рибної продукції на кордоні України Асоціації «Українських імпортерів риби та морепродуктів» станом на 02.04.2020 та становить 1,1 долар США на 1 кг. Також зазначено, що у органу ДМС наявні рішення митного органу про коригування митної вартості ідентичного товару за контрактом, укладеним з тим же виробником тим же отримувачем: від 24.01.2020 № UA100110/2019/000003/4, від 27.03.2020 №№ UA100110/2019/0000011/4, UA100110/2019/0000012/4 та становить 1,1 долар США/кг. На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця Держмитслужби видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.04.2020 № UA100110/2020/00021. У спірному рішенні вказано, що позивачем на повідомлення відповідача не були надані додаткові документи, а у заяві позивач просив митний орган прийняти рішення про коригування митної вартості товарів без урахування термінів, передбачених ст.53 Митного кодексу України. З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, 03.04.2020 позивач подав нову електронну митну декларацію № UA100110/2020/602717. Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача із листом від 03.06.2020 вих. № 03/06/20-1, в якій просив скасувати спірне рішення. До вказаної заяви позивачем додані документи на підтвердження митної вартості товару. За результатами розгляду вказаних документів відповідач листом від 15.06.2020 № 7.8-1/15/11/11838 повідомив позивача про відсутність підстав для скасування спірного рішення. Також 03.04.2020 позивачем було подано до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію № UA100110/2020/602706, у графі 31 якої зазначений товар за ціною 13 996,80 Євро, митна вартість якого склала 436 040,54 грн, яка була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту). Поставка відбувалася на умовах FCA LT Klaipeda. На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема: (0003) сертифікат якості від 31.03.2020; (0380) рахунок-фактура (інвойс) № 128 від 30.03.2020; (0730) автотранспортна накладна № б/н від 01.04.2020 та № б/н від 31.03.2020; (0861) сертифікат про походження товару № А416619 від 31.03.2020; (3007) довідка про вартість перевезення № б/н від 03.04.2020; (4100) контракт № 2017/01/1 UKR-EST від 03.01.2017; (4103) додаткова угода № 28/12/19 від 28.12.2019; (5036) загальний ветеринарний документ на ввезення № ПЗ 030/В.100.7/4/396н від 03.04.2020 та № ПЗ 030/В.100.7/4/37н від 03.04.2020, (9610) митну декларацію країни відправлення 20LTLC0100EK086538 від 01.04.2020 та 20LTLC0100EK085485 від 31.03.2020. Відповідачем 03.04.2020 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100110/2020/000013/4, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 03.04.2020 № UA100110/2020/602706 скоригував до рівня 21384,00 дол США. Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та містять розбіжності. Згідно наданих документів, а саме контракту від 03.01.2017 № 2017/01/1 UKR-ЕST (п. 3.2., 4.1), умови поставки зазначаються в інвойсі. Згідно інвойсу продавця від 30.03.2020 № 128, товари постачаються в Україну на умовах поставки FCA-Klaipeda (LT). Відповідно до положень Інкотермс - 2010, при умовах поставки FCA, покупець зобов`язаний нести всі витрати по доставці товару від визначеного місця до місця призначення. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Для підтвердження вищенаведених витрат надана довідка від перевізника ТОВ «Добро Логістик Компані». від 03.04.2020 № б/н. Разом із тим, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «« Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок - фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу; - інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно - експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка - фактури. Всі вище перелічені документи до митного оформлення декларантом не надано. Також, не надано договору на міжнародне перевезення вантажу. Разом із тим, відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV ««Про транспортно-експедиторську діяльність» договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктом господарювання, що залучається до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Крім того, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що за результатами розгляду основних документів встановлено наступне: у транспортній накладній (CMR) від 31.03.2020 № б/н та 01.04.2020 № б/н перевізником зазначена інша компанія, ніж та, від якої надана довідка про вартість транспортування, а саме «ALFA-TRANS LTD». Джерелом довідкової інформації при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів є інформація, отримана з інтернет ресурсу: www.uifsa.ua про вартість імпортованої рибної продукції на кордоні України Асоціації «Українських імпортерів риби та морепродуктів» станом на 02.04.2020 та становить 1,1 долар США на 1 кг. На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця Держмитслужби видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.04.2020 № UA100110/2020/00020. У спірному рішенні вказано, що позивачем на повідомлення відповідача не були надані додаткові документи, а у заяві позивач просив митний орган прийняти рішення про коригування митної вартості товарів без урахування термінів, передбачених ст.53 Митного кодексу України. З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, 03.04.2020 позивач подав нову електронну митну декларацію № UA100110/2020/602718. Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача із листом від 03.06.2020 вих. № 03/06/20-2, в якій просив скасувати спірне рішення. До вказаної заяви позивачем додані документи на підтвердження митної вартості товару. За результатами розгляду вказаних документів відповідач листом № 7.8-1/15/11/11837 від 15.06.2020 повідомив позивача про відсутність підстав для скасування спірного рішення. Також 17.04.2020 позивачем було подано до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію № UA100110/2020/603029 у графі 31 якої зазначений товар за ціною 13 996,80 Євро, митна вартість якого склала 429 782,57 грн., яка була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту). Поставка відбувалася на умовах FCA LT Klaipeda. На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:(0003) сертифікат якості від 14.04.2020;(0380) рахунок-фактура (інвойс) № 137 від 13.04.2020;(0730) автотранспортну накладну № б/н від 15.04.2020;(0861) сертифікат про походження товару № А416960 від 15.04.2020;(3007) довідка про вартість перевезення № б/н від 17.04.2020;(4100) контракт № 2017/01/1 UKR-EST від 03.01.2017;(4103) додаткові угод № 28/12/19 від 28.12.2019 та № 01/04/20 від 01.04.2020;(5036) загальні ветеринарні документи на ввезення № ПЗ 030/В.100.7/4/436н від 17.04.2020 та № ПЗ 030/В.100.7/4/437н від 17.04.2020;(9610) митну декларацію країни відправлення № 20LTLUA00017255828 від 15.04.2020. Відповідачем 17.04.2020 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100110/2020/000017/1, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 17.04.2020 № UA100110/2020/603029 скоригував до рівня 21384,00 дол США. Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та містять розбіжності. Згідно наданих документів, а саме контракту від 03.01.2017 № 2017/01/1 UKR-ЕST (п. 3.2., 4.1), умови поставки зазначаються в інвойсі. Згідно інвойсу продавця від 13.04.2020 № 137, товари постачаються в Україну на умовах поставки FCA-Klaipeda (LT). Відповідно до положень Інкотермс - 2010, при умовах поставки FCA, покупець зобов`язаний нести всі витрати по доставці товару від визначеного місця до місця призначення. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Надана довідка про транспортні витрати від ТОВ «Добро Логістик» від 17.04.2020 № б/н, але в CMR № б/н від 16.04.2020 перевізник ЛТД «Альфа-Транс». Разом із тим, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок - фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно - експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу; - інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно - експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка - фактури. Також, не надано договору на міжнародне перевезення вантажу. Разом із тим, відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктом господарювання, що залучається до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Також у спірному рішенні зазначено, що застосування резервного методу відповідно до ст. 64 Кодексу з використанням способів, що не суперечать законам України і є сумісним з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях за ЕМД № UA100130/2018/413160 від 13.06.2018 та джерелом довідкової інформації при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів є інформація, отримана з інтернет ресурсу станом на 17.04.2020: www.uifsa.ua інформація про вартість імпортованої рибної продукції на кордоні України Асоціації «Українських імпортерів риби та морепродуктів» та становить 1,1 долар США на 1 кг. На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця Держмитслужби видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.04.2020 № UA100110/2020/00028. У спірному рішенні вказано, що позивачем на повідомлення відповідача не були надані додаткові документи, а у заяві позивач просив митний орган прийняти рішення про коригування митної вартості товарів без урахування термінів, передбачених ст.53 Митного кодексу України. З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, 17.04.2020 позивач, подав нову електронну митну декларацію № UA100110/2020/603039. Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача із листом від 26.06.2020 вих. № 26/06/20-1, в якій просив скасувати спірне рішення. До вказаної заяви позивачем додані документи на підтвердження митної вартості товару. За результатами розгляду вказаних документів відповідач листом № 7.8-1/15/11/13396 від 07.07.2020 повідомив позивача про відсутність підстав для скасування спірного рішення. Також 17.04.2020 позивачем було подано до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію № UA100110/2020/603027 у графі 31 якої зазначений товар за ціною 13 996,80 Євро, митна вартість якого склала 429 782,57 грн, яка була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту). Поставка відбувалася на умовах FCA LT Klaipeda. На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:(0003) сертифікат якості від 14.04.2020;(0380) рахунок-фактура (інвойс) № 138 від 13.04.2020;(0730) автотранспортну накладну № б/н від 15.04.2020;(0861) сертифікат про походження товару № А416959 від 15.04.2020;(3007) довідка про вартість перевезення № б/н від 17.04.2020;(4100) контракт № 2017/01/1 UKR-EST від 03.01.2017;(4103) додаткові угод № 28/12/19 від 28.12.2019 та № 01/04/20 від 01.04.2020;(5036) загальний ветеринарний документ на ввезення № ПЗ 030/В.100.7/4/435н від 17.04.2020;(9610) митну декларацію країни відправлення № 20LTLUA00017254328 від 15.04.2020. Відповідачем 17.04.2020 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100110/2020/000016/1, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 17.04.2020 № UA100110/2020/603027 скоригував до рівня 21384,00 дол США. Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та містять розбіжності. Згідно наданих документів, а саме контракту від 03.01.2017 № 2017/01/1 UKR-ЕST (п. 3.2., 4.1), умови поставки зазначаються в інвойсі. Згідно інвойсу продавця від 21.01.2020 № 022, товари постачаються в Україну на умовах поставки FCA-Klaipeda (LT). Відповідно до положень Інкотермс - 2010, при умовах поставки FCA, покупець зобов`язаний нести всі витрати по доставці товару від визначеного місця до місця призначення. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Для підтвердження вищенаведених витрат надана довідка від перевізника ТОВ «Добро Логістик Компані». від 17.04.2020 № б/н. Разом із тим, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок - фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно - експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу; - інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно - експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка - фактури. Також, не надано договору на міжнародне перевезення вантажу. Разом із тим, відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктом господарювання, що залучається до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Також у спірному рішенні зазначено, що застосування резервного методу відповідно до ст. 64 Кодексу з використанням способів, що не суперечать законам України і є сумісним з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях за ЕМД № UA100130/2018/413160 від 13.06.2018 та джерелом довідкової інформації при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, є інформація, отримана з інтернет ресурсу станом на 17.04.2020: www.uifsa.ua інформація про вартість імпортованої рибної продукції на кордоні України Асоціації «Українських імпортерів риби та морепродуктів» та становить 1,1 долар США на 1 кг. На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця Держмитслужби видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.04.2020 № UA100110/2020/00027. У спірному рішенні вказано, що позивачем на повідомлення відповідача не були надані додаткові документи, а у заяві позивач просив митний орган прийняти рішення про коригування митної вартості товарів без урахування термінів, передбачених ст.53 Митного кодексу України. З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, 17.04.2020 позивач подав нову електронну митну декларацію № UA100110/2020/603040. Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача із листом від 26.06.2020 вих. № 26/06/20-2, в якому просив скасувати оскаржуване рішення. До вказаної заяви позивачем додані документи на підтвердження митної вартості товару. За результатами розгляду вказаних документів відповідач листом № 7.8-1/15/11/13376 від 07.07.2020 повідомив позивача про відсутність підстав для скасування спірного рішення. Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Митний кодекс України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України. Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно частини третьої статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. У силу приписів частини першої статті 257 цього Кодексу декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Частинами сьомою та восьмою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, у тому числі у вигляді кодів відомості про товари, найменування, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення тощо. Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно із частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Частиною 10 статті 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на страхування цих товарів. Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Згідно з положеннями ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Так, в силу частини другої цієї статті, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України). Цією ж статтею передбачено, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, забороняється. Дана норма кореспондується з приписами статті 318 МК України, якими визначено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Це також відповідає положенням пунктів 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 15.02.2011 № 3018-VI, якими запроваджено наступні стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Згідно із частиною другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Так, відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Частиною другою ст. 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України). Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України такими додатковими документами є 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Крім того, право митного органу на витребування у декларанта або уповноваженої ним особи додаткових документів за наведеним вище переліком виникає виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи. Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої-шостої статті 54, статті 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України. Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. За стандартним правилом, визначеним пунктом 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу. Як зазначалося вище, частиною третьою статті 53 МК України визначено, що додаткові документи (за наявності) подаються декларантом протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги органу доходів і зборів. Колегія суддів зазначає, що зі змісту статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Частиною першою статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до частини третьої-четвертої статті 55 Митного кодексу України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Відповідно до частин восьмої-дев`ятої статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. З наведених положень вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. У свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81047461) та від 19.02.2019 у справі №826/2312/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80168941). Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Таким чином, митний орган має право самостійно розраховувати (коригувати) митну вартість заявлених декларантом товарів лише у випадку наявності документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів дійшов висновку про те, що надані позивачем до митного оформлення документи не підтверджують вказану позивачем митну вартість. Так, у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив про відсутність документів, які підтверджують вартість перевезення оцінюваних товарів, з приводу чого суд зазначає таке. Колегія суддів вважає передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи, твердження відповідача про те, що надані позивачем документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності та що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару. Так, відповідно до Інкотермс-2010 термін FCA (…namedplace) англ. FreeCarrier, або Франко перевізник (…назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов`язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Згідно пунктів 5, 6, 7 частини 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Таким чином, під час імпорту товару на умовах FCA (Інкотермс-2010) вартість транспортування товару до митного кордону та витрати на страхування включаються до митної вартості товару. З матеріалів справи слідує, що позивачем під час митного оформлення товару були подані довідки про транспортно - експедиторські витрати № б/н від 03.04.2020, № б/н від 03.04.2020, № б/н від 17.04.2020, які видані ТОВ «Добро Логістик Компані» та довідку про транспортно - експедиторські витрати № б/н від 17.04.2020, видана ТОВ «Добро Логістик». У довідці про транспортно - експедиторські витрати вих. № б/н від 03.04.2020 ТОВ «ДОБРО ЛОГІСТИК КОМПАНІ» зазначено, що при перевезенні вантажу за маршрутом м. Клайпеда (Литва) - м. Київ (Україна); дата завантаження 31.03.2020 р.; а/м Вольво НОМЕР_1 / НОМЕР_2 транспортні витрати від м. Клайпеда (Литва) до п/п Нові Яриловичі (Україна) склали 15000,00 грн та транспортно - експедиторські витрати по території України від п/п Нові Яриловичі до м. Київ склали 10 000,00 грн. Загальна сума перевезення 25 000,00 грн. Страхування вантажу не проводилось, а завантаження входить у вартість перевезення. У довідці про транспортно - експедиторські витрати вих. № б/н від 03.04.2020 ТОВ «ДОБРО ЛОГІСТИК КОМПАНІ» підтвердило, що при перевезенні вантажу за маршрутом м. Клайпеда (Литва) - м. Київ (Україна); дата завантаження 01.04.2020 р.; а/м АІ7078СР/АІ5764ХРтранспортні витрати від м. Клайпеда (Литва) до п/пВиступовичі (Україна) склали 15000,00 грн, транспортно - експедиторські витрати по території України від п/пВиступовичі до м. Київ склали 10 000,00 грн. Загальна сума перевезення 25 000,00 грн. Страхування вантажу не проводилось, а завантаження входить у вартість перевезення. У довідці про транспортно - експедиторські витрати вих. № б/н від 17.04.2020 ТОВ «ДОБРО ЛОГІСТИК» підтвердило, що при перевезенні вантажу за маршрутом м. Клайпеда (Литва) - м. Київ (Україна); дата завантаження 15.04.2020 р.; а/м ДАФ НОМЕР_3 / НОМЕР_4 транспортні витрати від м. Клайпеда (Литва) до п/п Виступовичі (Україна) склали 15000,00 грн, транспортно - експедиторські витрати по території України від п/п Виступовичі до м. Київ склали 10 000,00 грн. Загальна сума перевезення 25 000,00 грн. Страхування вантажу не проводилось, а завантаження входить у вартість перевезення. У довідці про транспортно - експедиторські витрати вих. № б/н від 17.04.2020 р. ТОВ «ДОБРО ЛОГІСТИК КОМПАНІ» також зазначено, що при перевезенні вантажу за маршрутом м. Клайпеда (Литва) - м. Київ (Україна); дата завантаження 15.04.2020 р.; а/м ДАФ НОМЕР_5 / НОМЕР_6 транспортні витрати від м. Клайпеда (Литва) до п/п Виступовичі (Україна) склали 15000,00 грн, транспортно - експедиторські витрати по території України від п/пВиступовичі до м. Київ склали 10 000,00 грн. Загальна сума перевезення 25 000,00 грн. Страхування вантажу не проводилось, а завантаження входить у вартість перевезення. Матеріалами справи встановлено, що 01.04.2018 між ТОВ «КВОЛІТІ ФІШ» (Замовник) та ТОВ «ДОБРО ЛОГІСТИК КОМПАНІ» (Виконавець) укладено договір організації перевезення № 01/04/18-1, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язався організувати доставку і передачу вантажоодержувачеві (уповноваженій особі) ввірений йому вантаж в пункт призначення, вказаний в супровідних документах на вантаж. Відповідно до п.п. 3.1., 3.3. зазначеного договору ТТН або CMR, видаткова накладна, встановленого зразка, є основним перевізним і приймально-здавальним документом. Факт прийому-передачі вантажу підтверджується підписом уповноваженої особи Виконавця і підписом і печаткою вантажоодержувача на всіх екземплярах ТТН та видаткової накладної. З матеріалів справи слідує, що ТОВ «ДОБРО ЛОГІСТИК КОМПАНІ» виставило позивачу рахунки на оплату № 126, № 127 від 03.04.2020 та № 148 від 17.04.2020 за надані послуги з перевезення. Крім того, між сторонами складено та підписано акти надання послуг від 03.04.2020 № 126, № 127 та від 17.04.2020 №

149. Матеріалами справи встановлено, що позивач розрахувався перед вказаним контрагентом за отримані послуги у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 24.04.2020 № 1497 від 23.04.2020, № 1500 та від 08.05.2020 № 1520. Крім того, встановлено, що 01.02.2017 між ТОВ «КВОЛІТІ ФІШ» (замовник) та ТОВ «ДОБРО ЛОГІСТИК» (виконавець) укладено договір організації перевезення № 01/02/17-1, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язався організувати доставку і передачу вантажоодержувачеві (уповноваженій особі) ввірений йому вантаж в пункт призначення, вказаний в супровідних документах на вантаж. Відповідно до п.п. 3.1., 3.3. зазначеного договору ТТН або CMR, видаткова накладна, встановленого зразка, є основним перевізним і приймально-здавальним документом. Факт прийому-передачі вантажу підтверджується підписом уповноваженої особи Виконавця і підписом і печаткою вантажоодержувача на всіх екземплярах ТТН та видаткової накладної. З матеріалів справи слідує, що ТОВ «ДОБРО ЛОГІСТИК» виставило позивачу рахунок на оплату від 17.04.2020 № 64 за надані послуги з перевезення. Крім того, між сторонами складено та підписано акти надання послуг від 17.04.2020 №

457. Матеріалами справи встановлено, що позивач розрахувався перед вказаним контрагентом за отримані послуги у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 08.05.2020 № 1519. Матеріали справи свідчать про те, що розрахунки за отримані від ТОВ «ДОБРО ЛОГІСТИК КОМПАНІ» та від ТОВ «ДОБРО ЛОГІСТИК» послуги з транспортного перевезення були здійснені позивачем лише після здійснення митного оформлення товару. Колегія суддів зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року N

2. Крім того, такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 84077178), від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83835773), який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах. У зв`язку з цим суд вважає, що довідки про транспортно - експедиторські витрати № б/н від 03.04.2020, № б/н від 03.04.2020, № б/н від 17.04.2020 та № б/н від 17.04.2020, рахунки на оплату № 126, № 127 від 03.04.2020 та № 64, № 148 від 17.04.2020, акти надання послуг № 126, № 127 від 03.04.2020 та № 457, № 149 від 17.04.2020 та платіжні доручення № 1497 від 23.04.2020, № 1500 від 24.04.2020, № 1519 від 08.05.2020 та № 1520 від 08.05.2020 є належними документами, які підтверджують вартість послуг з перевезення, наданих позивачу. З матеріалів справи слідує, що вказані документи (окрім довідок про транспортно - експедиторські витрати, які були подані під час митного оформлення товару) були подані митному органу відповідно до частини восьмої статті 55 Митного кодексу України та частини 6 ст. 53 Митного кодексу України. Щодо страхових витрат, колегія суддів зазначає про таке. Згідно з умовами поставки FCA (франко-перевізник) (Інкотермс 2010) продавець здійснює митне оформлення і доставку товару зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. При цьому немає зобов`язань щодо договору страхування ні у покупця, ні у продавця. Крім того, продавець та позивач контрактом № 2017/01/1 UKR-EST від 03.01.2017 не визначили обов`язок страхування товару, міжнародними правилами також не обумовлюється такий обов`язок учасників зовнішньоекономічної угоди. Тому суд зазначає, що за умовами поставки FCA згідно з Інкотермс-2010 їх сплата не передбачається і ставиться у залежність від бажання покупця, а надані позивачем при митному оформленні довідки про транспортно-експедиторські витрати, що надавалися до митного оформлення, № б/н від 03.04.2020, № б/н від 03.04.2020, № б/н від 17.04.2020 та № б/н від 17.04.2020, містили необхідні відомості про те, що позивачем не понесено витрат на страхування, а тому митним органом безпідставно вимагалося додаткове надання такої інформації. Відтак, на думку колегії суддів, довідки про транспортні витрати є допустимими та достатніми доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів. З огляду на викладене суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів та відомостей, поданих декларантом. В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів № UA100110/2020/000014/4 від 03.04.2020, №/2020/000013/4 від 03.04.2020та №/2020/000017/1 від 17.04.2020 відповідач зазначив, що у транспортних накладних (CMR) перевізником зазначена інша компанія, ніж та від якої надана довідка про вартість транспортування. Однак, залучення експедитором третьої особи перевізника повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність». Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.09.2019 у справі №826/66/14. Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником. Згідно частини 2 статті 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України. У відповідності до статті 9 Закону «Про транспортно-експедиторську діяльність`за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. При цьому згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Статтею 929 Цивільного кодексу України визначено, що договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Не містить також вичерпного переліку документів на підтвердження витрат експедитора Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 №1955-ІV. При цьому суд зауважує, що МК України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, як і не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи. Дослідивши автотранспортну накладну 31.03.2020 № б/н, яка подана до митної декларації №UA100110/2020/602709 від 03.04.2020, судом встановлено, що в графах 16 «Перевізник» та 23 «Підпис та штамп перевізника» вказано HLYNIANA N.M Також дослідивши автотранспортну накладну 31.03.2020 № б/н, яка подана до митної декларації №UA100110/2020/602706 від 03.04.2020, судом встановлено, що в графах 16 «Перевізник» та 23 «Підпис та штамп перевізника» вказано «ALFA-TRANS» LTD. Як зазначено вище, послуги з перевезення були надані позивачу ТОВ «ДОБРО ЛОГІСТИК КОМПАНІ» на підставі договору організації перевезення від 01.04.2018 № 01/04/18-1. Крім того, 01.03.2019 між ТОВ «ДОБРО ЛОГІСТИК КОМПАНІ» (експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) укладено угоду - доручення № 0103/2019-1 на транспортне обслуговування, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якої експедитор є довіреною особою Виконавця і за його дорученням здійснює від свого імені в його інтересах угоди з продажу транспортних послуг по перевезенню вантажів у внутрішньому і міжнародному сполученні. Сторони виступають від свого імені чи за дорученням організацій, з якими вони мають угоди на проведення перевезень. Відповідно до п. 2.1. зазначеної угоди такою визначається порядок взаємовідносин між сторонами, що виникають при наданні послуг по перевезенню вантажів по території України і міжнародному сполученні, та розрахунок за ці перевезення. Згідно п. 3.2. зазначеної угоди виконавець зобов`язується організувати подачу під завантаження справного ТЗ, придатного в комерційному та митному відношенні до виконання внутрішніх і міжнародних перевезень, в терміни, узгоджені сторонами. Відповідно по п. 4.1. угоди вартість послуг виконавця є договірною і узгоджується на кожне окреме перевезення чи групу перевезень. Згідно п. 6.1. угоди така набирає чинності з дати її підписання і діє на невизначений термін, якщо жодна із сторін не повідомила іншу про намір розірвати угоду за 30 (тридцять) днів до наміру. Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної СМR № б/н від 31.03.2020 перевізником товару є ФОП ОСОБА_1 , а покупцем ТОВ «КВОЛІТІ ФІШ». Матеріалами справи встановлено, що 03.04.2018 року між ТОВ «ДОБРО ЛОГІСТИК КОМПАНІ» (експедитор) ТОВ «АЛЬФА-ТРАНС» (виконавець) укладено угоду - доручення № 030418/7 на транспортне обслуговування, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого експедитор є довіреною особою Виконавця і за його дорученням здійснює від свого імені в його інтересах угоди з продажу транспортних послуг по перевезенню вантажів у внутрішньому і міжнародному сполученні. Сторони виступають від свого імені чи за дорученням організацій, з якими вони мають угоди на проведення перевезень. Відповідно до СМR від 31.03.2020 № б/н та 01.04.2020 № б/н перевізником товару є ТОВ «АЛЬФА-ТРАНС», а покупцем ТОВ «КВОЛІТІ ФІШ». Отже, матеріали справи свідчать про те, що надання ТОВ «ДОБРО ЛОГІСТИК КОМПАНІ» позивачу послуг з перевезення вантажу було здійснено шляхом залучення до їх виконання перевізників ФОП ОСОБА_1 на підставі угоди - доручення № 0103/2019-1 на транспортне обслуговування від 01.03.2019 року та ТОВ «АЛЬФА-ТРАНС» на підставі угоди - доручення № 030418/7 на транспортне обслуговування від 03.04.2018 року, що не суперечить вимогам чинного законодавства. Також послуги з перевезення були надані позивачу ТОВ «ДОБРО ЛОГІСТИК» на підставі договору організації перевезення № 01/02/17-1 від 01.02.2017. Дослідивши автотранспортну накладну 15.04.2020 № б/н, яка подана до митної декларації №UA100110/2020/603029 від 17.04.2020, судом встановлено, що в графах 16 «Перевізник» та 23 «Підпис та штамп перевізника» вказано LLC»DOBRO LOGISTIC». Також встановлено, що угоду - доручення № 0103/2019-1 на транспортне обслуговування від 01.03.2019 були надані позивачем митному органу разом з листом за від 03.06.2020 вих. № 03/06/20-1, угоду - доручення № 030418/7 на транспортне обслуговування від 03.04.2018 - надавалося з листом від 03.06.2020 вих. №03/06/20-2, а договір організації перевезення від 01.02.2017 № 01/02/17-1 - з листом від 26.06.2020 вих. № 26/06/20-1. Проте, відповідач у листах від 15.06.2020 № 7.8-1/15/11/11838 та № 7.8-1/15/11/11837 та від 07.07.2020 № 7.8-1/15/11/13396 не надав жодної правової оцінки наданим позивачем на підтвердження витрат з транспортування документам, що не відповідає положенням ч.9 ст.55 Митного кодексу України. Окрім того, документи, що підтверджують витрати експедитора (рахунки, накладні), про що зазначено відповідачем в спірних рішеннях, не входить до визначеного ч. 2ст. 53 МК України переліку документів, який декларант зобов`язаний надавати для підтвердження митної вартості товару. Більше того, документи, що підтверджують витрати експедитора, не є документами, які підтверджують складові митної вартості товару, а тому відсутність таких не впливає на числове значення митної вартості товару. Щодо доводів відповідача в оскаржуваному рішенні від 03.04.2020 № UA100110/2020/000014/4 про виявлені розбіжності між даними у митній декларації країни відправлення та заявленими у митній декларації до митного оформлення, Колегія суддів зазначає наступне. Митну декларацію країни відправлення не включено до переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів та визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати на письмову вимогу митного органу, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивач не може здійснювати вплив на правильність митного оформлення уповноваженими органами країни відправлення декларації країни відправлення. Крім того позивачем надавалися митному органу документи, які дають змогу ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню. На підставі наданих документів чітко підтверджується ціна товару, що підлягала сплаті декларантом на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частинами 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України. Відповідно, твердження митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах повністю спростовані позивачем поданими документами, крім того, виявлені розбіжності жодним чином не впливали на митну вартість імпортованого товару. Також відповідач стверджує про те, що висновки Державного підприємства «ДЕРЖАВНИЙ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР МОНІТОРИНГУ ЗОВНІШНІХ ТОВАРНИХ РИНКІВ» видані на підставі аналізу наданих імпортером документів та інформації, отриманої від виробника про вартість контрактних цін саме за поставкою оцінюваного товару. Зазначені висновки не містять цінових пропозицій, а також жодних розрахунків, які б давали змогу впевнитись у достовірності, об`єктивності наведеної інформації. З даного приводу суд зазначає наступне. Експертний висновок не відноситься до основних документів, які підтверджують митну вартість товару, адже такий є додатковим документом згідно п. 8 ч. 3 ст. 53 МК України, а отже, носить суто консультаційний характер. Колегія суддів наголошує на тому, що висновок експерта по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання, а тому такий висновок може вказувати лише на можливу достовірність контрактної вартості товару та носить консультаційний характер. У зв`язку з цим вказана у висновку експерта інформація ніяким чином не може ставити під сумнів визначену декларантом митну вартість товару. Також відповідач фактично не встановив, в чому саме полягає невірність висновків експерта та невідповідність визначеної вартості товару поняттю дійсної вартості згідно зі статтею VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі і одночасно не довів достовірність та об`єктивність використаної Митним органом інформації. Тож доводи відповідача становлять лише суб`єктивні судження останнього за відсутності належних і допустимих доказів у розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України. Зауваження Митного органу, що на Інтернет сайті wwwalibaba.сom продаються лише товари азіатського походження, також не відповідає дійсності, адже даний сайт є он-лайн платформою для бізнесу, провідним постачальником онлайнових маркетингових послуг для імпортерів та експортерів, дає можливість створювати власні профілі будь-якій компанії та реєструватися будь-якому користувачу, та, відповідно, містить інформацію з різних країн, галузей промисловості, тощо, а не лише азіатського походження. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Крім того, відповідно до положень ст. 327 МК України митний орган може самостійно залучити для участі у здійсненні митного контролю митної вартості товарів спеціалістів та експертів. Таким чином, відповідач, маючи сумнів щодо змісту наданих позивачем висновків від Державного підприємства «ДЕРЖАВНИЙ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР МОНІТОРИНГУ ЗОВНІШНІХ ТОВАРНИХ РИНКІВ», мав право звернутися до іншого суб`єкта оціночної діяльності із письмовим запитом рецензувати такі висновки, але зазначене не зробив. За вказаних обставин судом відхиляються такі доводи відповідача. Крім того, матеріалами справи встановлено, що в п. 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості вказано, що відповідачем застосовано другорядний метод відповідно до ст. 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка що найбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях,посилаючись в тому числі на джерела довідкової інформації при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, а саме інформації, отриманої з інтернет ресурсу: www.uifsa.ua інформації про вартість імпортованої рибної продукції на кордоні України Асоціації «Українських імпортерів риби та морепродуктів». Відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18; від 19.06.2018 у справі №826/6346/16; від 31.01.2018 в справі №813/7272/13-а; від 02.03.2018 по справі №804/2997/17. На порушення наведених норм МК України оскаржуване рішення не містить: обґрунтування числового значення складових митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Відповідачем не зазначено митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки. Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими та протиправними. З наведених підстав суд вважає, що прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам п. 2 та п. 4 ч. 2ст. 55 МК України. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом. Отже, на думку суду, відсутність витребуваних відповідачем додаткових документів не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що, в свою чергу, підтверджується наданими до митного оформлення документами. Крім того, неподання позивачем (декларантом) запитуваних відповідачем документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості. Таким чином, наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Відповідач як суб`єкт владних повноважень у своєму рішенні про коригування митної вартості товарів не перелічив наявні у нього докази того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. За таких обставин висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу - протиправним. Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем резервного методу, які імпортуються, є необґрунтованим та безпідставним, суд визнає, що документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а тому підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів. Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень. Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Колегія суддів вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірність прийнятих оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів № UA100110/2020/000014/4 від 03.04.2020, № UA100110/2020/000013/4 від 03.04.2020, № UA100110/2020/000017/1 від 17.04.2020 та № UA100110/2020/000016/1 від 17.04.2020. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першо інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак М.І. Кобаль