Постанова 4855 № 640/17757/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17757/19 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Глущенко Я.Б. та Єгорової Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (далі - позивач, товариство, ТОВ «Цеппелін Україна ТОВ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач, митниця), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару UA100000/2019/000072/2 від 25.03.2019 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року позов було задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт звертає увагу апеляційного суду на порушення процесуальних норм, оскільки судом першої інстанції не звернуто увагу на той факт, що позивачем не надано документів для усунення, вказаних митницею обґрунтованих розбіжностей, що призвело до коригування митної вартості товару відповідно до положень ст. 55 Кодексу. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.03.2019 між позивачем та Компанією «USCO S.P.A.» (далі - продавець) був укладений Договір купівлі-продажу запасних частин №USCO/ZEPUKR/12/2017. Відповідно до умов якого, продавець зобов`язується продавати та поставляти, а покупець приймати та оплачувати запасні частини до будівельної та гірничодобувної техніки торгових марок ITR, Caterpillar, Komatsu, Volvo, Hyundai згідно кількості та цін, зазначених в інвойсах. Поставка обладнання здійснюється автомобільним або авіаційним транспортом на умовах Modena Італія (Інкотермс - 2010) поетапно, окремими партіями, в строки і обсягах узгоджених сторонами згідно умов Договору (п.2.1 Договору). При поставці автомобільним або авіаційним транспортом, пункт відправки та умови поставки можуть відрізнятися (п.2.2). Ціни на запасні частини визначаються за кожною окремою позицією в дійсному інвойсі Продавця (п.4.3). Оплата кожної отриманої партії повинна бути здійснена протягом 60 календарних днів від дати інвойсу, за умови попередньої доставки та отримання запасних частин. Оплата має бути здійснена в Євро (п.4.4.). З метою митного оформлення вказаного товару, позивачем до відповідача були заявлені для митного оформлення запасні частини до дорожньо-будівельної техніки ITR за митною декларацією «ІМ 40 ДЕ» №UA100020/2019/367931. Митна вартість товару визначена позивачем основним методом. На підтвердження заявленої митної вартості позивачем надано наступні документи: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт та додатки до нього, інвойси, калькуляцію на транспортно-експедиторські послуги, копії договорів перевезення. Під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів фахівцями контролюючого органу представнику позивача було надіслано повідомлення, в якому вказано про необхідність надання додаткових документів по митній вартості вантажу. У відповідь на вказану вимогу відповідача позивачем було надано рахунок на транспортно-експедиторські послуги, сертифікати країни походження, експортну декларацію, прайс-лист, звіт про оцінку вартості товару та видаткову накладну. 25.03.2019 Київською митниці Держмитслужби було прийнято рішення №UA100000/2019/000072/2 про коригування митної вартості товарів. Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2019/00059. Вважаючи протиправним рішення про коригування митної вартості товару позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України. В свою чергу, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України). Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті. Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України). Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Статтями 57, 58 МК України визначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою для його прийняття стало те, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент митного оформлення товарів у позивача були відсутні банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар, однак, враховуючи умови зовнішньоекономічного контракту, п.4.4. якого передбачає відстрочення платежу, позивачем було проведено оплату за поставлений товар, що підтверджується довідкою з банку за вих.№МО/190719/1/БТ від 19.07.2019 про оплату товару за ціною договору (контракту). Верховний Суд у постанові від 23 липня 2019 року у справі №1140/3242/18 прийшов до висновку, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, враховуючи неможливість застосування попередніх методів (обґрунтування незастосування попередніх методів направлено у консультації) митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу. За основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митними деклараціями: від 05.03.2019 № 500010/2019/5210, від 01.03.2019 №UA125010/2019/3456. Разом з тим, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18, від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а, від 02.03.2018 у справі №804/2997/17. Однак, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаних митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України. В порушення наведених норм Митного кодексу України, оскаржуване рішення не містить: обґрунтування числового значення складових митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Відповідачем не зазначено митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки. Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено. З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору. В свою чергу, позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товару було надано: - договір перевезення (Цеппелін Україна ТОВ - Шерп ІЛС) К004/14 від 11.02.2014; - калькуляція на транспортно-експедиторські послуги №1910087 від 04.03.2019; - договір перевезення (Шерп ІЛС - ФОП ОСОБА_1) 011/18 від 14.02.2018; - договір перевезення (ФОП ОСОБА_1 - ФОП ОСОБА_2 ) 03-12-2018 від 03.12.2018; - рахунок на транспортно-експедиторські послуги №1910109 від 22.03.2019; - сертифікати країни походження №0574879 від 14.03.2019; - прайс-лист б/н від 20.03.2019; - інвойси №3735/2019, 3736/2019 від 11.03.2019 року; - CMR №0001576 від 12.03.2019 року; - зовнішньоекономічний контракт USCO/ZEPUKR/12/2017 від 30.12.2017 року; - додаток до зовнішньоекономічного контракту 1 від 30.12.2017; - додаток до зовнішньоекономічного контракту 3 від 28.12.2018; - екпортна декларація 19ITQTC1T0014100E5 від 11.03.2019; - звіт про оцінку вартості товару № 061 від 18.03.2019; - видаткова накладна №KVRN0007343 від 16.05.2018. На переконання суду апеляційної інстанції, зазначені документи відповідають вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України та у встановленому порядку підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів відхиляє посилання апелянта стосовно того, що надані в порядку ст. 53 Митного кодексу України документи містять розбіжності та водночас не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі №21-91а12 та від 11.09.2012 у справі №21-262а12. Відповідачем зазначено про наявність вищевказаних розбіжностей у поданих позивачем документах без зазначення конкретного переліку документів, які були б достатніми, що свідчить про необґрунтованість висновків останнього, а відповідно і відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду. Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність прийнятого рішення. Враховуючи викладені обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості UA100000/2019/000072/2 від 25.03.2019 року та правомірно його скасував. Отже, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст.329-331 КАС України. Головуючий суддя: Судді: