Постанова 4857 № 380/6185/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 380/6185/22 пров. № А/857/10794/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Довгої О.І., Кузьмича С.М., при секретарі судового засідання: Юник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі №380/6185/22 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними дій та скасування картки відмови,- головуючий суддя першої інстанції Кедик М.В., час ухвалення у письмовому провадженні, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 30.06.2022 В С Т А Н О В И В: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці про визнання протиправними дій Львівської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої позивачем, за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються; визнання протиправними дії Львівської митниці щодо відмови в застосуванні преференції по ввізному миту за кодом 410 до Товару № 1 на підставі декларації - інвойсу № RЕ-28198 від 08.02.2022; скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2022/000193, № UА209170/2022/000192; визнання протиправним та скасування рішення про корегування митної вартості № UА209000/2022/900034/2 від 15.02.2022. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем подана до Львівської митниці електронна декларація від 14.02.2022 № UA209170/2022/011024 з пакетом супровідних документів. Митна вартість товару визначена за першим методом за ціною договору на рівні від 22,42 до 24,02 Євро шт. в залежності від ваги (розміру) шини (або 0,40 Євро/ кг. нетто). Загальна кількість товару, що заявлена до митного оформлення згідно декларації від 14.02.2022 № UA209170/2022/011024 - 299 штук, з них 266 одиниць (Товар № 1 ), є таким що походить з території Європейського союзу (ЕU), та заявлені із застосуванням преференції по ввізному миту за кодом « 410». На підтвердження преференційного походження товару № 1 Позивачем до митного оформлення була подана Декларація-інвойс (декларація походження) № RE -28198 від 08.02.2022, складена експортером. 15.02.2022 на підставі вимоги Митного органу про надання додаткових документів позивач надав додаткові документи. Проте відповідач всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої МД 14.02.2022 № UA209170/2022/011024 та документів виніс картку відмови у прийнятті митної декларації, відповідно до якої в застосуванні преференції по ввізному миту за кодом « 410» до Товару № 1 було відмовлено. Не погоджуючись з відмовою в застосуванні преференції позивач подав до Митниці нову МД № UA 209170/2022/011307 від 14.02.2022 з метою випуску товару у вільний обіг без застосування преференції по ввізному миту за кодом « 410». Проте відповідач за результатами опрацювання поданої декларації та документів виніс картку відмови у прийнятті митної декларації № UA 209170/2022/000193 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/900034/2 від 15.02.2022, яким митну вартість товару визначено за резервним (6) методом на рівні від 51,2105 до 85.0511 Євро/шт. в залежності від ваги (розміру) шини (або 1,08 Євро/ кг нетто). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Львівської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Визнано протиправними дії Львівської митниці щодо відмови в застосуванні преференції по ввізному миту за кодом 410 до Товару № 1 на підставі декларації - інвойсу № RЕ-28198 від 08.02.2022. Визнано протиправними та скасовано картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2022/000193, № UА209170/2022/000192. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці від 15.02.2022 № UА209000/2022/900034/2 про корегування митної вартості. Стягнуто з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань в користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 8 921,50 грн судових витрат. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що не погоджується з наведеним рішенням суду, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими були недоведеними належними та допустимими доказами, внаслідок чого відповідно до статті 317 КАС України вищевказане рішення повинно бути скасоване. Апелянт зазначає, що митний орган мав обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості, про конкретні недоліки зазначив у графі 33 оскаржуваних рішень про коригування та витребував саме ті документи, які можуть ці сумніви усунути, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення), які подані не були. Щодо застосування преференційного режиму, апелянт вважає, що оскільки станом на 14.02.2022 року у митниці були наявні сумніви щодо статусу товарів, які повинні відповідати критеріям визначеним Регіональною конвенцією про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, до якої Україна приєдналася згідно Закону України «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» від 08.11.2017 №2187-VIII, прийнято рішення про призупинення надання преференційного режиму для товарів експортером яких є «Dikabo GMBH». При цьому, право щодо призупинення преференційного режиму до товарів закріплене ч. 4 ст. 32 Регіональної конвенції, відповідно до якої: якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Позивач у судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі. У судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволення позову відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом установлено та з матеріалів справи слідує, що між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та «Dikabo GMBH» (Німеччина), (Продавець) 11.05.2014 укладений зовнішньоекономічний договір № GMBH-0102, відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує вантажні шини, що були у вжитку, придатні для подальшого використання, у кількості та по цінам, вказаним у Інвойсах, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Євро за одиницю товару та вказана у Інвойс, умови поставки визначаються на умовах FCA (Spelle ) Інкотермс 2010. Відповідно до Інвойс № RE21-28198 від 08.02.2022 між Продавцем та Покупцем узгоджена номенклатура, ціна та кількість Товару. Загальна кількість товару складає 299 штук, загальна вартість товару умовах FCA (Spelle) - 5980,00 Євро. З метою здійснення митного контролю та митного оформлення імпортованих товарів, позивачем подано електронну декларацію № UA209170/2022/0111024 від 14.02.2022, до якої було додано наступний пакет: пакувальний лист (Packing list) від 08.02.2022; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) RE-28198 від 08.02.2022; Автотранспортна накладна (Road consignment note) 378115 від 08.02.2022; Декларація про походження товару (Declaration of origin) RE-28198 від 08.02.2022; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 09.02.2022 № 09/02; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів GMBH-0102 від 11.05.2014; Договір про надання послуг митного брокера ЛТШ-4993 від 25.01.2021; Заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів 14/14-03/1567-21 від 04 .06.2021; Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державами 8214743 від 12.02.2022; Декларація-інвойс, складена експортером якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро RE-28198 від 08.02.2022; Прайс лист від 08.02.2022; Копія митної декларації країни відправлення 22DE5356714771735E0 від 08.02.2022. Митна вартість товару у вказаній декларації була визначена за першим методом, за ціною договору. 14.02.2022 позивач отримав повідомлення від митниці декларанту, в якому зазначено, що необхідно подати додаткові документи для митної вартості відповідно до ст.53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що « містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; каталоги, специфікації виробника товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації звезеного товару(посередницькі фактури); копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. 15.02.2022 на виконання отриманого повідомлення декларанту, позивачем додатково надано відповідачу пояснення. Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості від UА209000/2022/900034/2 від 15.02.2022. У графі 33 рішення про коригування, що містить назву "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" відповідач зазначив: за результатами опрацювання документів наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов , зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг декларантом не подано Таким чином, відомості щодо складових митної вартості транспортування та страхування не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 33 Митного кодексу. Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах. Неможливо застосувати методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 01.02.2022 № UA209170/2022/007290, від 07.02.2022 № UA 100430/2022/111497, від 23.22.2021 № UA500110/2021/215907. На підставі рішення про коригування, відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209171/2022/000193. У картці відмови визначено: "повідомляє про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, з таких причин: Неможливість завершення м/о по причині необхідності внесення змін у гр. 12, 45. 46, 43, 44 ЕМД (у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товару від 15.02.2022 № UA 209000/2022/900034/2 ст. 54 п.6, ст. 55 МКУ, Постанова Кабінету міністрів від 21.05.2012 № 450 "Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій". Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 631 "Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа", Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 651 "Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа. Роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Необхідно подати нову ЕМД із змінами у зазначених графах ЕМД відповідно до рішення про визначення митної вартості від 15.02.2022 № UA 209000/2022/900034/2. Відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209171/2022/000192. У картці відмови визначено: "повідомляє про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, з таких причин: Неможливість завершення митного оформлення у зв`язку із призупиненням застосування преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару у зв`язку із непідтвердженням походження митними органами країн ЄС відповідно до норм статті 32 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-евро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони від 27,06.2014, та, відповідно, відсутністю підстав для застосування преференції « 410» до вищезазначених товарів. Постанова Кабінету міністрів від 21.05.2012 № 450 "Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій"(зі змінами), Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 631 "Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа"(зі змінами), Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 №651 "Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа". Роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Подання нової митної декларації з вірно заповненими графами. Вважаючи відповідні дії митного органу щодо відмови у застосування митної вартості товару за першим методом митної оцінки та щодо відмови у застосуванні преференції по ввізному миту за кодом « 410» до товару № 1, а також прийняті у зв`язку цим рішення про коригування митної вартості та карток відмови - протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також у відповідача були відсутні правові підстави для призупинення застосування тарифних преференцій зі сплати мита, оскільки обґрунтованих сумнівів щодо достовірності декларації інвойс № RE-28198 від 08.02.2022, а тому і щодо походження товару - відповідачем не наведено. Проте апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції неірними з огляду на наступне. Законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів ( ст. 1 Митного кодексу України ( далі Митний кодекс). Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів. Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Відповідно до частин першої третьої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно з статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Судом встановлено що за результатами опрацювання поданих позивачем до митного оформлення документів було встановлено наступне:

1. Розділ 3 Контракту від 11.05.2014 № GMBH-0102 передбачає, що оплата здійснюється протягом 30 днів з моменту отримання товару покупцем, якщо інше не вказано в інвойсі, а також передбачена можливість предоплати. Оскільки контракт передбачає декілька методів здійснення оплати, у разі передоплати товару, декларант має надати відповідні банківські платіжні документи.

2. Відповідно до п. 4.1 розділу 4 контракту від 11.05.2014 № GMBH-0102 поставка товару відбувається на умовах FCA (Spelle). Умови постачання «FCA», згідно «Інкотермс 2010», передбачають, зокрема, що покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.3 "а". Отже, витрати на транспортування товарів, які поставляються на умовах «FCA», до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, не включені у ціну товару, оскільки ці витрати покладаються на Покупця. Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Пунктом 6 частини 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Тобто транспортні документи є одними із документів, які пітверджують митну вартість товару та є обов`язковими до подання. Відповідно до вимог Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 (далі - Правила), "для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). Позивачем подана довідка про транспортні витрати №09/02 від 09.02.2022. Загальна примітка «використання загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку» Тлумачних приміток до Угоди про застосування статті VII ГАТТ під пунктом 2 містить наступне положення: «Для цілей цієї угоди митна адміністрація кожного члена використовує інформацію підготовлену у спосіб, сумісний із загальними принципами бухгалтерського обліку в країні, які є доречними для відповідної статті». Оскільки документ під назвою «довідка транспортних витрат» не є бухгалтерським документом в розумінні положень Угоди про застосування статті VII ГАТТ, він не може слугувати документом, що підтверджує витрати на транспортування товару. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується із доводами апелянта про те, що в товаросупровідних документах відсутня інформація щодо включення у вартість транспортування витрати на доставку товару продавцем у визначене місце та навантаження на транспортний засіб, які повинні додаватись до митної вартості відповідно до п. 10 ст. 58 МКУ. Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2021 року по справі № 520/4787/19 (адміністративне провадження № К/9901/3066/20) зробив висновок, що із врахуванням положень ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, довідки про транспортні витрати не можуть підтверджувати вартість перевезення оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України та, відповідно, митну вартість товару. Так, Верховний Суд зазначив, що «Враховуючи умови поставки «FOB», відповідно до положень ч.10 ст.58 МК України, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України є складовою митної вартості товару, яка повинна при розрахунку митної вартості товару додаватись до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (п.5 ч.10 ст.58 МК України). Як встановлено судом першої інстанції, перевезення товарів позивача здійснювалось ТОВ «ТАНІТ ГРУП» на підставі укладеного 07.10.2018 року договору транспортного експедирування №07.10.2018/2570Д, проте сам договір до Харківської митниці ДФС разом з ЕМД не подавався. Доводи Товариства про те, що подання вказаного договору є необов`язковим, оскільки його норми є банкетними, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неприйнятними, оскільки саме за домовленістю сторін, яка знайшла своє відображення в договорі, визначено предмет правовідносин між сторонами, умови їх здійснення, порядок, способи та строки розрахунків за надані послуги тощо. Зокрема, виходячи зі змісту п.3.1 даного договору вбачається оформлення Експедитором рахунку, який має оплачуватись Клієнтом (позивачем). Проте, на підтвердження вартості перевезення оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, були надані довідки про транспортні витрати, хоча жодним пунктом договору транспортно-експедиційного обслуговування №07.10.2018/2570Д від 07.10.2018 року не передбачено оформлення Експедитором довідки про транспортні витрати, як документа, що підтверджує вартість перевезення. Крім того, відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Таким чином, враховуючи наведені приписи норм законодавства, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за даних обставин застосування до імпортованих позивачем товарів основного методу визначення їх митної вартості неможливе». Отже, митний орган мав обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості, про конкретні недоліки зазначив у графі 33 оскаржуваних рішень про коригування та витребував саме ті документи, які можуть ці сумніви усунути, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення), які подані не були. Аналогічна позиція щодо застосування вищезазначених норм законодавства викладена і в постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року по справі № 520/3421/19 (адміністративне провадження №К/9901/3730/20). Таким чином з урахуванням наведеного вище, апеляційний суд погоджується із доводами апелянта про те, що поданий позивачем на підтвердження митної вартості документ, Довідка про транспорті витрати, відповідно до якої ФОП ОСОБА_3 повідомляє, що транспорті витрати по перевезенню згідно заявки № 010222 від 01.02.2022 автомобілем BC2358MM/BC2149XF згідно цмр № 378115 від 08.02.2022 та інвойсу та інвойсу від 08.02.2022 № RE-28198 становлять: Spelle, Німеччина - мп Рава-Руська 33000 грн. Вантаж не страхувався не є тим доказом, який підтверджує транспорті витрати. Також апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що у документах, поданих до митного оформлення, відсутні будь-які характеристики товару, які б обґрунтовували визначення мінімального рівня цін на ввезений товар. До митного оформлення декларантом було надано документ від продавця із заголовком Price offer. Перелік товарів у даному документі подано у розрізі бренду, країни походження та типу шини. Рівень цін на кожну із понад 90-то позицій є ідентичний - 20 EUR/шт. Поданий до митного оформлення товар заявлено, як такий, що був у використанні. Пунктом 8 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено обов`язок декларанта, надати митним органам, серед інших документів, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до положень наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 року №476 "Про затвердження методичних рекомендацій при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, для підтвердження митної вартості обладнання, яке було в користуванні, необхідно надати документальне підтвердження його технічного стану, ступінь зносу, ліквідаційну вартість, а також: дата початку експлуатації, відомості про консервацію і види ремонту, фізичний знос, повна та залишкова балансова вартість, наявність дефектів, вироблений ресурс до списання". Однак такі відомості відсутні як у поданих, так і додатково наданих документах. Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 54 МКУ митний орган має право у випадках, встановлених Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Декларанту була надіслана вимога про надання наступних додаткових документів: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; каталоги, специфікації виробника товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (посередницькі фактури); копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом додатково надіслано одноразовий договір-заяву №010222 від 01.02.2022 та відповідь на вимогу про неможливість подання додаткових документів. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, невірно проведений декларантом або уповноваженою ним особою розрахунок митної вартості та/або неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, є коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації. Аналогічний правовий висновок встановлений Верховним Судом в постанові від 04.04.2018 по справі №826/278058/15. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 57 МКУ Львівська митниця провела консультацію з декларантом. Послідовно розглянувши можливість застосування методів визначення митної вартості митниця встановила неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митному органі. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 01.02.2022р. №UA209170/2022/007290, від 07.02.2022р. №UA100430/2022/111497, від 23.22.2021р. №UA500110/2021/215907, Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Щодо застосування тарифних преференцій Законом України "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони" №1678-VII від 16.09.2014, ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію). Відповідно до п.1 ст.16 Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання, зокрема, декларації походження. Аналогічне положення закріплено ч.1 ст.15 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження від 14.04.2017, до якої Україна приєдналася 08.11.2017 (Закон України "Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження" від 08.11.2017 № 2187- дата набрання чинності для України 01.02.2018 (далі-Регіональна конвенція). Так, відповідно до вказаної статті Регіональної конвенції, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься "декларацією походження" або "декларацією походження EUR-MED"), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a і b. Згідно з ч.1, 2, 6 ст. 36 МК України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Статтею 43 МК передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації (ч. 2 ст.43 МК України). Позивачем до митного оформлення на товар "Шини пневматичні, гумові, що вже використовувались, для вантажних автомобілів" подано митну декларацію № UA209170/2022/011024, з метою випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до розділу X митного кодексу України. За вказаною вище декларацією у гр. 36 МД, декларантом до товару застосовано преференцію за кодом « 410». Підставою для застосування преференційного режиму було подання декларантом декларації-інвойсу, складеної експортером №RE-28198 від 08.02.2022 року. Як уже зазначалось вище, за результатами здійснення митного контролю за МД № UA209170/2022/011024 від 14.02.2022, посадовими особами Львівської митниці було прийнято рішення про відмову у митному оформленні товарів, та відповідно оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209170/2022/0192 від 14.02.2022. Підставою для оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення слугувало наступне: «Неможливість завершення митного оформлення у зв`язку із призупиненням застосування преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару у зв`язку із непідтвердженням походження митними органами країн ЄС відповідно до норм статті 32 Доповнення I «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони від 27.06.2014 року, та, відповідно, відсутністю підстав для застосування преференції « 410» до вищезазначених товарів, Постанова Кабінету Міністрів від 21.05.2012 №450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій» (зі змінами), Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» (зі змінами), Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 №651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа». Суд першої інстанції зазначив, що жодних зауважень щодо форми та змісту декларації інвойс RE-28198 від 08.02.2022 чи її достовірності в митного органу не виникало та критично ставиться до доводів відповідача про необхідність перевірки преференційного походження товару . Проте апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до положень ч. 7 ст. 36 МКУ повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Враховуючи наведене, питання застосування преференційного походження та застосування «преференційних ставок ввізного мита» (щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі) врегульовано, виключно Регіональною конвенцією про пан-євро- середземноморські преференційні правила походження (далі - Регіональна конвенція), до якої Україна приєдналася згідно Закону України «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» від 08.11.2017 №2187-VIII, а отже, документами, які дають право на застосування преференційних ставок ввізного мита, є виключно документи визначені ст. 15 Доповнення І Регіональної конвенції (сертифікат з перевезення товару EUR.1, сертифікат з перевезення товару EUR-MED) та у випадках, вказаних у Статті 21(1) "декларацією походження" або "декларацією походження EUR-MED"), надана експортером до інвойса. Отже, враховуючи наведене, оскільки станом на 14.02.2022 року у митниці були наявні сумніви щодо статусу товарів, які повинні відповідати критеріям визначеним Регіональною конвенцією про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, до якої Україна приєдналася згідно Закону України «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» від 08.11.2017 №2187-VIII, прийнято рішення про призупинення надання преференційного режиму для товарів експортером яких є «Dikabo GMBH». При цьому, право щодо призупинення преференційного режиму до товарів закріплене ч. 4 ст. 32 Регіональної конвенції, відповідно до якої: якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними. Крім цього, апеляційний суд вказує на наступне. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; 6) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Так, наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів; Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів; та Перелік додаткових складових до ціни договору. У графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Отже, наведеним порядком заповнення рішення про коригування митної вартості товарів передбачено необхідність здійснення коригування на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів. Зазначена обставина підтверджується безпосередньо нормами права, якими урегульовано порядок застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (ст. 59 МКУ) та методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (ст. 60 МКУ). Зокрема, ч. 5 ст. 59 МКУ визначено, що у разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. Апеляційний суд враховує правову позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 01 жовтня 2019 року у справі №260/87/19, де відмовивши у задоволені касаційної скарги суд касаційної інстанції дослідив дані обстави справи та дійшов до такого висновку: «Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відповідність рішення про коригування заявленої митної вартості товарів вимогам частини 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України. Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що рішення львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2018/200272 від 24 вересня 2018 року, відповідає вимогам Митного кодексу України». Наведені вище доводи спростовують висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не вказує будь-яких джерел та інформації, якими керувався при визначенні митної вартості товару, окрім номеру та дати взятої за основу митної декларації, оскільки положення Закону не містять зобов`язання щодо зазначення таких даних у рішенні про коригування митної вартості. Натомість, Верховний Суд чітко вказує, що доказування наведених обставин повинен вимагати від відповідача суд. Оскільки митні декларації (були долучені до відзиву на позовну заяву), на які посилається рішення про коригування митної вартості МД від 01.02.2022р. №UA209170/2022/007290, від 07.02.2022р. №UA100430/2022/111497, від 23.22.2021р. №UA500110/2021/215907 були оформлені митним органом, на момент прийняття рішень про коригування митної вартості посадова особа митниці мала повну інформацію щодо того, що: товар дійсно був увезений до України; митна вартість за відповідною митною декларацією не була в подальшому відкоригована; рішення про коригування митної вартості за даними партіями товарів не приймалися та, відповідно, до суду не оскаржувалися. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши оскаржені позивачем дії та рішення Львівської митниці, апеляційний суд вважає, що такі відповідають критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення та дії відповідача є протиправними, а натомість вказують на те, що такі прийняті відповідачем обґрунтовано, з дотриманням вимог Конституції та законів України, в межах повноважень та спосіб, передбачений чинним законодавством України та підстав для визнання їх протиправними та скасування не вбачається. Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин а норм чинного законодавства України, апеляційний суд доходить висновку, що картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2022/000193, № UА209170/2022/000192, рішення про корегування митної вартості № UА209000/2022/900034/2 від 15.02.2022 та дії Львівської митниці щодо відмови в застосуванні преференції по ввізному миту за кодом 410 до Товару № 1 на підставі декларації - інвойсу № RЕ-28198 від 08.02.2022 є правомірними та такими, що прийняті відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, тому в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити повністю. Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав, натомість апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Щодо судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно судові витрати на користь позивача стягненню не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі №380/6185/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. І. Довга С. М. Кузьмич Повне судове рішення складено 02.12.2022