Постанова 4855 № 640/14233/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14233/19 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просило визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 11.02.2019 року №UA100000/2019/000024/2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено. В апеляційній скарзі Київська митниця Держмитслужби, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). 08 жовтня 2021 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 30 грудня 2017 року між ТОВ "Цеппелін Україна ТОВ" (покупець) та компанією "USCO S.P.A" (продавець) укладено договір купівлі-продажу запасних частин №USCO/ZEPUKR/12/2017. Відповідно до умов цього договору продавець зобов`язувався продавати та поставляти, а покупець приймати та оплачувати запасні частини до будівельної та гірничодобувної техніки таких торгових марок як ITR, Cateroillar, Komatsu, Volvo тазгідно з кількістю та цінами, зазначеними в інвойсах. Поставка обладнання здійснюється автомобільним або авіаційним транспортом на умовах Modena Італія (Інкотермс-2010) поетапно, окремими партіями, в строки і обсягах, узгоджених сторонами згідно з умовами цього договору (пункт 2.1 договору). При поставці автомобільним або авіаційним транспортом, пункт відправки та умови поставки можуть відрізнятись (пункт 2.2 договору). Ціни на запасні частини визначаються за кожною окремою позицією в дійсному інвойсі продавця (пункт 4.3 договору). Оплата кожної отриманої партії повинна бути здійснена протягом 60 календарних днів від дати інвойсу, за умови попередньої доставки та отримання запасних частин. Оплата має бути здійснена в євро (пункт 4.4 договору). Відповідно до умов вищевказаного договору та згідно з інвойсами від 31.01.2019 №1464/2019, №1467/2019 та №1468/2019 позивачем придбано товари, зокрема: - частини доржньо-будівельної техніки: фільтр масляний ДВЗ арт.7W2326 - 12 шт., виробник USCO SpA, торговельна марка ITR, країна виробництва Китай, код УКТЗЕД 8421230090 (пункт 31 в ЕМД) - частини дорожньо-будівельної техніки: гусеничний опорний каток арт.UF047Z0C-4 шт., арт. UF142C0E - 4 шт., гусеничний опорний ролик арт.UH082С0B - 2 шт., направляюче колесо ходове з вилкою арт. UX082C0E - 2 шт., арт. UX097C1E - 1 шт., виробник USCO SpA, торговельна марка ITR, країна виробництва Китай, код УКТЗЕД 8708709990 (пункт 45 в ЕМД) - частини дорожньо-будівельної техніки: гусеничний ланцюг арт.1 - 2 шт., арт. UL190K2P46 - 2 шт., виробник USCO SpA, торговельна марка ITR, країна виробництва Південна Корея, код УКТЗЕД 8708709990 (пункт 46 в ЕМД). Вказані товари були заявлені для митного оформлення за митною декларацією від 07.02.2019 №UA100020/2019/366160. Задекларована митна вартість товару визначена за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та включала вартість товару згідно з інвойсами та вартість витрат на транспортування товарів згідно з довідкою (калькуляції) про транспортні витрати від 07.02.2019 №1910051 до місця ввезення на митну територію України (умови поставки згідно з договором FCA IT Модена), а саме: номер товару в ЕМД, к-сть; ціна згідно інвойсу; транспортні витрати згідно довідки; заявлена митна вартість (1 метод); курс валюти, євро (31) 8,28 кг, 45,5191 євро (1398,4779 грн.), 0,8609 євро (26,4493 грн.), 46,3800 євро (1424,8600 грн.) 5,6014 євро за 1 кг, 30,722882; (45) 709,002 кг, 1910,8375 євро (58706,4350 грн.), 71,1625 євро (2186,3170 грн.), 1982,0000 євро (60892,6700 грн.) 2,7945 євро за 1 кг, 30,722882; (46) 1978,02 кг, 4551,7400 євро (139842,5709 грн.), 192,96 євро (5928,2873 грн.), 4744,7000 євро (145770,8000 грн.) 2, 3987 євро за 1 кг, 30,722882. Для митного оформлення декларант позивача подав до митного органу: декларацію митної вартості від 07.02.2019 №UA100020/2019/366160; договір купівлі-продажу від 30.12.2017 №USCO/ZEPUKR/12/2017 та додаткові угоди до нього від 30.12.2017 №1 та від 28.12.2018 №3; інвойси від 31.01.2019 №1464/2019, №1465/2019, №1466/2019, №1467/2019 та №1468/2019; CMR від 01.02.2019 №б/н; сертифікат про походження товару до інвойсів від 31.01.2019 №1464/2019, №1465/2019, №1466/2019, №1467/2019 та №1468/2019; довідку про транспортні витрати від 07.02.2019 №1910051; договір про перевезення від 11.12.2018 №099/18; договір про перевезення від 31.01.2019 №31/01/19; договір на надання транспортно-експедиторських послуг (ТОВ "Цеппелін Україна ТОВ" - Шерп ІЛС) від 11.02.2014 №К004/14; калькуляцію на транспортно-експедиторські послуги від 07.02.2019 №1910051. Як було вказано позивачем, на момент митного оформлення товару у нього були відсутні банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, оскільки відповідно до п.4.4 вищевказаного договору купівлі-продажу термін сплати за товар складає 60 календарних днів від дати інвойсу; за умовами поставки (FCA Модена) вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України не була включена в ціну товару, тому включена в митну вартість, заявлену позивачем (надана довідка про транспортні витрати та договори з перевізниками); імпорт товару не підлягає ліцензуванню; страхування імпортером не здійснювалося. У подальшому позивач оплатив поставлений товар за ціною договору, що підтверджується довідкою з банку від 05.04.2019 року №МО/190405/2/БТ. Електронним запитом від 08.02.2019 о 19:35 митний орган повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: заявку на перевезення; документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. У відповідь на запит декларантом позивача було направлено Листи від 08.02.2019 року та надано додаткові документи, а саме: прайс-лист від 06.02.2019; експортну декларацію від 01.02.2019 №191ITQTC1T0005627E6; рахунок на транспортно-експедиторські послуги від 08.02.2019 №1910051; сертифікати проходження №0572739, №0572738, №0572737, №0572736, №0572735 від 05.02.2019; сертифікати походження від 05.02.2019 №0572739, 0572738, 0572737, 0572736, 0572735; пакувальні листи від 30.01.2019 №3373, 3374, 3375, 3376, 3380; заявку на транспортно-експедиторські послуги від 31.01.2019 № 1910051; платіжне доручення по оплаті за попередньо поставлений товар по контракту від 30.12.2017 №USCO/ZEPUKR/12/2017 згідно декларацій від 05.12.2018 № UA100020/2018/183398, від 19.12.2018 №UA100020/2018/184059. Електронним запитом від 11.02.20.19 о 17:22 митним органом було проведено процедуру консультації. Зокрема, відповідач вказав, що подані декларантом позивача документи для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: в інвойсах від 31.01.2019 №1464/2019, 1465/2019, 1466/2019, 1467/2019, 1468/2019 зазначено, що оплата за товари здійснюється протягом 30 днів від дати інвойсу, тоді як пунктом 4.4. контракту від 30.12.2017 №USCO/ZEPUKR/12/2017 передбачено здійснення оплати у розмірі 100% від вартості інвойсу протягом 60 календарних днів від дати інвойсу; для підтвердження витрат на транспортування декларантом не подано відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МКУ та пункту 1.2 договору на ТЕО від 11.02.2014 №К004/14 заявку на перевезення; для підтвердження витрат на транспортування декларантом не подано відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МКУ та відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади - до митного оформлення подано довідку про транспортні витрати ІП "Шерп ІЛС" від 07.02.2019 №1910051, тоді як перевізником відповідно до графи 16 CMR від 01.02.2019 перевізником є ТОВ "Петрунь"; відповідно до пункту 2.1 контракту від 30.12.2017 №USCO/ZEPUKR/12/2017 умови поставки товарів FCA-Modena (термін FCA "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці, та якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження) - відповідно до пункту 6 частини 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, не додано витрати на навантаження; декларантом не подано відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 МКУ страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; декларантом не подано всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (витрати на навантаження, транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України та витрати на страхування). З метою усунення виявлених недоліків декларанту позивача запропоновано надати основні та додаткові документи, а саме: заявку на перевезення; документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади; документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. У електронному запиті від 11.02.2019 року зазначено про надання позивачем додаткових документів, а саме: заявки на перевезення від 31.01.2019 №1910051 до договору на ТЕО від 11.02.2014 №К004/14; банківського платіжного документу щодо здійснення оплати в сумі 33446,81 євро за контрактом від 30.12.2017 №USCO/ZEPUKR/12/2017. Також, декларантом 11.02.2019 надіслано повідомлення про відмову у подачі інших додаткових документів. Надані додатково позивачем документи відповідач до уваги не взяв та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 11.02.2019 року №UA100000/2019/000024/2, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості. При цьому попередньо подану МД анульовано шляхом видання картки-відмови у митному оформленні (випуску) товарів. У подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою про випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов`язання та сплатив відповідні митні платежі, обчислені з митної вартості, визначеної відповідачем, після чого товар був випущений митним органом у вільний обіг під гарантійні зобов`язання. У зв`язку з визначенням відповідачем іншої, ніж указана позивачем, митної вартості товару, сума переплат ПДВ та ввізного мита, сплачениним, склала відповідно 57 482,19 грн. та 13 681,13 грн., та разом складає 71 163,32 грн. Разом із листом від 18.04.2019 декларант позивача надав додаткові документи, а саме: довідку про транспортні витрати від 07.02.2019 №1910051; заявку на перевезення від 31.01.2019 №1910051 до Договору на надання транспортно-експедиторських послуг від 11.02.2014 № К004/14; рахунок від 08.02.2019 №1910051; акт надання послуг від 08.02.2019 №1910051; прайс-лист виробника товару від 06.02.2019 №б/н; довідка з банку від 05.04.2019 за вих. №МО/190405/2/БТ; звіт № 076 про оцінку вартості товару - запасні частини до дорожньо-будівельної техніки Caterpillar, торгівельної марки ITR, згідно з Комерційними інвойсами від 31.01.2019 №1464/2019, від 31.01.2019 №1467/2019 та від 31.01.2019 №1468/2019 до Договору купівлі-продажу запасних частин від 30.12.2017 №USCO/ZEPUKR/12/2017. Листом від 24.04.2019 року №4165/10/26-70-19-01 відповідачем було відмовлено у застосуванні митної вартості, заявленої декларантом, та зазначено підставою для відмови те, що наведені позивачем зауваження щодо застосування методу визначення митної вартості та джерела інформації не спростовують доводи митного органу в рішенні про коригування митної вартості, а надані позивачем додаткові документи не підтверджують складових митної вартості. Також відповідач зазначає, що надана довідка банку не містить печатки банку й не може розглядатись як документ, який підтверджує оплату. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 МК України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. За змістом частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Статтею 248 МК України встановлено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Згідно зі статтею 49 митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Статтею 50 МК України визначено цілі використання відомостей про митну вартість товарів, згідно якої відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК України). У відповідності до вимог частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною третьої статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Частиною п`ятою статті 54 МК України закріплено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Отже, митні органи за наявності відповідних підстав та в установлений законом спосіб мають право здійснювати перевірку правильності визначення декларантом митної вартості товарів, які він переміщує через митний кордон України. Така перевірка може здійснюватися, зокрема шляхом звернення до декларанта з вимогою надати додаткові документи, перелік яких визначений частиною третьою статті 53 МК України. Водночас частиною п`ятою статті 53 МК України встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. З аналізу зазначеного вбачається, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує право митного органу вимагати такі документи та вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Поряд з цим, доцільним є витребування не усіх, перелічених у статті 53 МК України додаткових документів, а лише тих, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, у кожному конкретному випадку. Приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості, крім того позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно частини третьої статті 53 МК України. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. З наведеного слідує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але зазначені повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, та інше. Проте, варто врахувати, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в якості додаткових документів декларантом надано: заявку на перевезення від 31.01.2019 №1910051 до договору на ТЕО від 11.02.2014 №К004/14; банківський платіжний документ щодо здійснення оплати в сумі 33446,81 євро за контрактом від 30.12.2017 №USCO/ZEPUKR/12/2017. За результатами розгляду додаткових документів встановлено, що декларантом не подано всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (витрати на навантаження, транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України та витрати на страхування). Отже, надані документи в якості додаткових прийняті до уваги митним органом, але не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару. Так, відповідно до пункту 2.1 зовнішньоекономічного договору від 30.12.2017 №USCO/ZEPUKR/12/2017 умовами поставки товару є FCA Modena (Італія). Згідно з міжнародних комерційних умов FCA Modena (Італія) Інкотермс 2010 продавець виконує своє зобов`язання з поставки, коли він поставляє товар, очищений від мита на експорт, перевізнику, призначеному покупцем, у визначеному місці. За вказаними умовами вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України не була включена в ціну товару, тому вона була включена в митну вартість, заявлену декларантом позивача. До заявленої митної вартості декларантом віднесено вартість транспортних послуг у розмірі 35 331,31 грн., на підтвердження чого надано довідку про транспортні витрати від 07.02.2019, яка містить розгорнуту калькуляцію транспортних послуг. Водночас на підтвердження вартості транспортних витрат у вищевказаному розмірі відповідачу надано рахунок на транспортно-експедиторські послуги від 08.02.2019 №1910051. Згідно з пунктом 3.1 договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 11.02.2014 №К004/14, укладеним між позивачем та іноземним підприємством "Шерп ІЛС", розмір плати експедитору по договору фіксується в рахунку. Крім того, вищевказана вартість робіт по перевезенню підтверджується актом надання послуг від 09.04.2019, зокрема, перевезенню вантажу з товарами, що імпортувалися позивачем. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.-5.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Тобто, документами, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, можуть бути не тільки банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, а й - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів та калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. З урахуванням викладеного, надані декларантом позивача рахунок на транспортно-експедиторські послуги, довідка про вартість транспортних послуг, що містить калькуляцію транспортних послуг та акт виконаних робіт, які оформлені належним чином, є достатніми доказами на підтвердження витрат позивача на перевезення, включених ним до заявленої митної вартості товарів. Водночас колегія суддів звертає увагу, що вимагаючи від позивача документи, що стосуються підтвердження складових митної вартості в частині транспортування товарів та запропонувавши надати відповідні документи на їх підтвердження, відповідач в оскаржуваному рішенні не надав оцінку цим документам, зазначивши, натомість, про виявлену розбіжність в інших наданих додатково документах та відсутність в них всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично спечена або підлягає сплаті за ці товари. Твердження відповідача, що подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: в інвойсах від 31.01.2019 №1464/2019, 1465/2019, 1466/2019, 1467/2019, 1468/2019 зазначено, що оплата за товари здійснюється протягом 30 днів від дати інвойсу, тоді як пунктом 4.4. контракту від 30.12.2017 №USCO/ZEPUKR/12/2017 передбачено здійснення оплати у розмірі 100% від вартості інвойсу протягом 60 календарних днів від дати інвойсу, то зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається обґрунтування відповідачем причинно-наслідкового зв`язку між вказаною обставиною та її безпосереднім впливом на вартість товару. Твердженням відповідача, викладене в оскаржуваному рішенні, про те, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом не подано відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МКУ та пункту 1.2 договору на ТЕО від 11.02.2014 №К004/14 заявку на перевезення спростовуються матеріалами справи. Листом від 08.02.2019 року декларантом позивача було надано заявку на транспортно-експедиційні послуги від 31.01.2019 №1910051. Крім того, відповідно до п.8.2. експедитор має право виконувати свої обов`язки відповідно до Договору особисто або залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. В даній ситуації Товариство "Цеппелін Україна ТОВ" має договірні відносини на перевезення та експедирування товарів з Іноземним підприємством "ШЕРП ІЛС" (Договір № К004/14 на надання транспортно- експедиторських послуг від 11.02.2014р., заявку на перевезення №1910051 від 31.01.2019 року, довідку про транспорті витрати №1910051 від 07.02.2019 року, рахунок №1910051 від 08.02.2019р., Акт надання послуг №1910051 від 08.02.2019 року додаємо). В свою чергу між Іноземним підприємством "ШЕРП ІЛС" та ФОП ОСОБА_1 також існують договірні відносини на перевезення згідно з договором на перевезення №099/18 від 11.12.2018року, а між ФОП ОСОБА_1 , в свою чергу договір з кінцевим перевізником ТОВ "Петрунь" згідно з договором про надання транспортно- експедиторських послуг №31/01/19 від 31.01.2019 року. Зазначені договори були подані декларантом позивача разом із митною декларацією від 07.02.2019 №UA100020/2019/366160. Отже, доводи відповідача, щодо зазначення у графі 16 CMR від 01.02.2019 перевізником ТОВ "Петрунь", ніяким чином не суперечить формуванню та підтвердженню числових значень складових митної вартості товарів. Що стосується твердження відповідача, що відповідно до пункту 2.1 контракту від 30.12.2017 №USCO/ZEPUKR/12/2017 умови поставки товарів FCA-Modena (термін ЕСАвфранко- перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці, та якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження) - відповідно до пункту 6 частини 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, не додано витрати на навантаження, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з міжнародними комерційних умов FCA Modena (Італія) Інкотермс 2010 вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Крім того, заявка на транспортно-експедиторські послуги від 31.01.2019 № 1910051 містить адресу завантаження товару 41122 Modena, Via Nazioni, 65, USCO SPA, що збігається з адресою складу продавця, зазначеному у договорі від 30.12.2017 №USCO/ZEPUKR/12/2017. Відповідно до п.8 частини 2 статті 53 МКУ документами, що підтверджують митну вартість товарів є страхові документи , а також документи, що містять відомості про вартість страхування, якщо страхування було здійснено. Проте, позивачем було повідомлено, що страхування товару імпортером не здійснювалося. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правильно визначено митну вартість імпортованого товару за основним методом - за ціною договору, що підтверджено ним документально, а тому визначення відповідачем митної вартості товару за шостим (резервним) методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Глущенко Я.Б. Суддя Черпіцька Л.Т.