Постанова 4824 № 757/21250/20-п

Справа № 757/21250/20-п Головуючий в суді І інстанції - Бортницька В.В. Провадження № 33/824/3774/2020 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 листопада 2020 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2020 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 14.05.2020 о 02 год. 30 хв. в м. Києві по вул. Липська, буд. 5, керував автомобілем марки «Інфініті», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці, не природна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 (сорок) коп. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Печерського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що при ухвалені оскаржуваної постанови судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а саме: неправильно застосовано норми ч.1 ст.130 КУпАП, ст.245, ст.251, ст.252 КУпАП. Так, апелянт стверджує, що він не перебував у стані наркотичного сп`яніння. Суб`єктивно встановлені ознаки наркотичного сп`яніння у протоколі про адміністративне правопорушення: «тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці (при цьому не зазначено, в чому проявилася ця поведінки), не природна блідість обличчя» - не є достатнім доказом наявності стану наркотичного сп`яніння при керуванні транспортним засобом. Також, апелянт зазначає, що він не відмовлявся від проведення огляду на стан сп`яніння. ОСОБА_1 не було висловлено жодного заперечення з цього приводу. Відчувши упереджене ставлення патрульної поліції, ОСОБА_1 запропонував викликати інший патруль, після чого останній пройшов би перевірку на стан сп`яніння, оскільки він в такому стані не перебував і приховувати йому було нічого. Відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Так, належним чином повідомлені учасники провадження, що стверджується матеріалами справи (а.с. 40, 45), в судове засідання не з`явились, будь-яких клопотань до суду не надсилали. Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У своїх рішеннях ЄСПЛ визначає правові підходи щодо розуміння порушення права особи на участь у судовому розгляді як з точки зору принципу процесуальної рівності ,так й самої процесуальної поведінки сторони провадження, та наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження («Олександр Шевченко проти України», «Трух проти України», «Пономарьов проти України»). А тому, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, апеляційний суд прийшов до висновку про можливість проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності так і його представника, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З матеріалів справи щодо ОСОБА_1 слідує, що наведені вимоги закону суддею місцевого суду під час її розгляду були дотримані. Так, ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно ж з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. З провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що суддя місцевого суду при її розгляді дослідив пояснення порушника, письмові докази у справі, та, за відсутності жодних клопотань щодо дослідження додаткових доказів або виклику і допиту в суді свідків, постановив рішення на підставі наявних у провадженні доказів. На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується перш за все письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться: - в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 413409 від 14 травня 2020 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст.256 КУпАП. При цьому протокол був підписаний особою, яка його склала, двома свідками та безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз`яснені права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, проте зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції він не вказав, а лише власноручно зазначив: "не згоден" (а.с. 1); - в письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 14 травня 2020 року о 02 год. 55 хв. від проходження огляду на стан сп`яніння, та жодних зауважень щодо правомірності дій працівників поліції як у письмових поясненнях, так і в протоколі не указали (а.с. 2); - у рапорті інспектора патрульної поліції щодо обставин пригоди, в якому зазначено, що водій ОСОБА_1 був зупинений за порушення вимог Правил дорожнього руху України, а саме не був пристебнутий ременем безпеки та здійснив зупинку на пішохідному переході, під час спілкування з ним були виявлені ознаки сп`яніння, а тому водію було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у лікаря-нарколога, від якого ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків (а.с. 3); - відеозаписом обставин пригоди, на якому відображено, що водій ОСОБА_1 був зупинений за порушення вимог Правил дорожнього руху України, під час спілкування з ним були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а тому водію було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, водію було роз`яснено порядок проходження огляду у медичному закладі, а також те, що він має право відмовитись від огляду. На що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, в подальшому були запрошені свідки і в їх присутності водій також відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Таким чином, суддя місцевого суду, проаналізувавши усі докази по справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України, отже дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи ОСОБА_1 про те, що медичний висновок щодо відсутності у нього станом на 06 годину 35 хвилин 14 травня 2020 року ознак сп`яніння, доводить його невинуватість у правопорушенні, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 не притягався до відповідальності за порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, тобто керування транспортним засобом в стані, зокрема, наркотичного сп`яніння, його дії щодо відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння утворюють окремий склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, до того ж огляд на стан сп`яніння, результати якого, на думку апелянта, повинні бути враховані в цьому провадженні, був проведений з порушенням вимог ст.266 КУпАП, отже вважається недійсним. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст.33, ч.1 ст.130 КУпАП та в межах строків, передбачених ст.38 цього Кодексу. З огляду на те, що апеляційним переглядом справи щодо ОСОБА_1 не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, а висновки судді місцевого суду в постанові від 19 червня 2020 року відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних та допустимих доказах і не спростовуються доводами апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Рудніченко