Постанова 4824 № 756/4672/20

Справа № 756/4672/20 Головуючий в суді І інстанції - Майбоженко А.М. Провадження № 33/824/2739/2020 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 липня 2020 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М., секретар: Ганжа В.В., за участю: особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 02 червня 2020 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : Як встановлено судом першої інстанції, 25 березня 2020 року близько 00 год. 35 хв. рухаючись по вул. Я.Івашкевича, 5 в м. Києві, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 02 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Оболонського районного суду міста Києва від 02 червня 2020 року та закрити провадження по справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та не обґрунтованою прийнята з грубим порушенням процесуального та матеріального права, а також з порушенням прав та свобод громадянина, передбачених Законом. Так, суд першої інстанції, в порушення основоположного права на захист, фактично розглянув справу одноособово без проведення судового засідання, позбавивши ОСОБА_1 можливості скористатися правовою допомогою та надати пояснення у справі, отже повністю позбавив останнього реалізації прав, передбачених ст.268 КУпАП, внаслідок чого неповно та не об`єктивно дослідив фактичні обставини справи, що потягнуло до необґрунтованих висновків та незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Апелянт зазначає, що оцінюючи докази та прийшовши до висновку про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності суд, не перевірив, чи мав ОСОБА_1 на час складення протоколу про адміністративне правопорушення посвідчення водія та чи мав право керувати транспортними засобами як водій, у зв`язку з чим помилково прийшов до висновку, що ОСОБА_1 є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. З посвідчення водія ВРХ 93360, виданого ОСОБА_1 , на період з 23.02.2018 по 23.02.2020 вбачається, що 25 березня 2020 року, тобто на час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №422425 від 25 березня 2020 року, ОСОБА_1 не мав посвідчення водія та права керування транспортними засобами, що також підтверджується постановою серії ЕАК №2292037 від 25 березня 2020 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.126 КУпАП за керування транспортним засобом без посвідчення водія. Таким чином, ОСОБА_1 не мав права керування транспортними засобами на час складення протоколу про адміністративне правопорушення, та не є водієм та спеціальним суб`єктом правопорушення, адміністративна відповідальність за вчинення якого, передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених в ній підстав, апеляційний суд приходить до такого висновку. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 25 березня 2020 року близько 00 год. 35 хв. рухаючись по вул. Я.Івашкевича, 5 в м. Києві, керував транспортним засобом «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України. Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя обґрунтував даними протоколу про адміністративне правопорушення, складеного уповноваженою на те посадовою особою, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відеозаписом з нагрудної камери поліцейських. Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим. Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» регламентований порядок проведення огляду на стан сп`яніння. Як зазначив сам ОСОБА_1 та підтверджується матеріалами справи, він відмовився від проходження огляду, тому його доводи про порушення процедури огляду на стан сп`яніння є необґрунтованими, оскільки він фактично не проводився. Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння. Відмова від такої вимоги є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані наркотичного сп`яніння. Апеляційним переглядом не встановлено неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення вимог процесуального закону. Доводи ОСОБА_1 , що він лише мав посвідчення , яке діяло з 23.02.2018 року по 23.02.2020 року є необґрунтованими, оскільки відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 р. № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 511) під час обміну посвідчення водія, отриманого вперше, до закінчення строку його дії особі видається нове посвідчення, яке вважається таким, що видане вперше, із зазначенням строку дії посвідчення, що підлягає обміну. Суду апеляційної інстанції не було надано доказів у підтвердження того, що ОСОБА_1 було відмовлено в обміні посвідчення і на день вчинення адміністративного правопорушення він не мав посвідчення на право керування транспортними засобами. Не пред`явленні на вимогу поліцейських посвідчення водія, не свідчить само по собі про його відсутність. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Права ОСОБА_1 надавати пояснення та докази, в повній мірі були відновлені судом апеляційної інстанції, проте будь-яких доказів на спростування висновків суду першої інстанції щодо винуватості у вчиненні правопорушення надані не були. З огляду на наведене, на переконання суду апеляційної інстанції, всупереч твердженням апелянта, фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є законним і обґрунтованим. Адміністративне стягнення, застосоване до ОСОБА_1 , відповідає положенням ст.ст. 33-36 КУпАП щодо правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення та застосоване в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи не встановлено. Оскільки рішення суду, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 02 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Рудніченко