Ухвала КЦС ВС № 755/5026/20

Ухвала 16 листопада 2020 року м. Київ справа № 755/5026/20 провадження № 61-16008ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В., розглянув клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Корольов Михайло Андрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ВСТАНОВИВ: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Д. О., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Корольов М. А., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. У червні 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 1005, виданого 24 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д. О., яким звернуто стягнення на транспортний засіб Kia Rio, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2016 року випуску, колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ; встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання виконавчого напису нотаріуса № 1005, вчиненого 24 лютого 2020 року. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 1005, вчиненого 24 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д. О. про звернення стягнення на рухоме майно у межах виконавчого провадження № 61408187. У задоволені решти вимог заяви відмовлено. У листопаді 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ АБ «Укргазбанк» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті касаційна скарга відправлена до Верховного Суду 30 жовтня 2020 року. Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. У касаційній скарзі ПАТ АБ «Укргазбанк» просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції заявник отримав 05 жовтня 2020 року, що підтверджується наданими доказами. Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження заявнком пропущено з поважних причин, його можливо поновити. У касаційній скарзі ПАТ АБ «Укргазбанк», посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою. Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. За змістом пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса належить до виконавчих документів. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4). Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 зроблено висновок про те, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 лютого 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Корольовим М. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 1005, вчиненого 24 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д. О. про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить на праві власності позивачу, а ОСОБА_1 оскаржує вказаний виконавчий напис у судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, оскільки вважає, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, - існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами виник спір, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки відчуження майна належного позивачу на праві власності може призвести до ускладнення виконання рішення суду. Вжиті районним судом заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами. Крім того, апеляційний суд правильно зазначив, що застосований захід забезпечення позову є тимчасовим заходом. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. З огляду на зміст оскаржуваних судових рішень та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Клопотання Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити. Поновити Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «Укргазбанк» строк на касаційне оскарження судового рішення. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Корольов Михайло Андрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Р. А. Лідовець І. А. Воробйова Ю. В. Черняк