Постанова 4852 № 280/3973/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 280/3973/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2020 р. (суддя Максименко Л.Я., повне судове рішення складено 03.07.2020 р.) в справі № 280/3973/19 за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Міністерстві юстиції України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Міністерстві юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, яке оформлено протоколом засідання комісії від 16.05.2019 р. № 82/05/19, за результатами розгляду подання № 1265 від 26.04.2019 р. про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); визнання протиправним та скасування наказу № 1906/5 від 21.06.2019 р. Міністерства юстиції України «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); зобов`язання Міністерство юстиції України виключити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого № 497 від 09.04.2013 р. та поновити дію свідоцтва арбітражного керуючого № 497 від 09.04.2013 р. Заявою від 02.12.2019 р. позивачем змінено предмет позову в частині визнання протиправним та скасування наказу № 1906/5 від 21.06.2019 р. Міністерства юстиції України «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), відповідно до якої позовні вимоги викладено в наступній редакції: «визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)» № 1906/5 від 21.06.2019 р. в частині анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльністю арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 497 від 09.04.2013 р.». Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2020 р. позов задоволено частково, визнано протиправним та скасоване рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) Міністерства юстиції України, яке оформлено протоколом засідання дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 16.05.2019 року № 82/05/19, за результатом розгляду подання № 1265 від 26.04.2019 в частині накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства юстиції України «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)» № 1906/5 від 21.06.2019 в частині анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 497 від 09.04.2013, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 , в іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач Міністерство юстиції України просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт зазначає про неправильний висновок суду першої інстанції про відсутність рішення державного органу з питань банкрутства щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 02.07.2014 р., встановлено, що Мін`юст є державним органом з питань банкрутства, який здійснює контроль за діяльністю арбітражних керуючих. Дисциплінарна комісія не є самостійною юридичною особою, діє при Мін`юсті, до повноважень комісії належить прийняття рішень про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення. Саме Мін`юст як державний орган з питань банкрутства за поданням дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих дисциплінарні стягнення. Судом першої інстанції помилково ототожнено поняття «застосування» та «накладення» дисциплінарного стягнення на арбітражних керуючих, які застосовуються в окремому порядку та є взаємопов`язаними етапами притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності. Із посиланням на правові позиції Верховного Суду в справі № 814/483/16, Великої Палати Верховного Суду в справі № 806/2421/16 зазначає, що дисциплінарна комісія в своєму рішенні встановлює наявність/відсутність складу правопорушення у діях/рішеннях арбітражного керуючого, за результатами чого складає висновок про наявність/відсутність підстав для застосування до арбітражного керуючого певного виду дисциплінарного стягнення, однак саме безпосередньо Мін`юстом реалізується таке рішення та вирішується питання про накладення дисциплінарного стягнення шляхом прийняття наказу, але із обов`язковим врахуванням висновків дисциплінарної комісії. Рішення дисциплінарної комісії є рішенням суб`єкта владних повноважень, проте судом першої інстанції не досліджувалось зміст протоколу засідання дисциплінарної комісії від 16.05.2019 р. № 82/05/19, подання № 935 від 16.05.2019 р. про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення та наказ Мін`юсту від 21.06.2019 № 1906/5. Зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції про пропуск строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та зазначає, що саме подання Департаменту з питань судової роботи та банкрутства № 1265 від 26.04.2019 р. встановлює факт не проходження підвищення кваліфікації позивачем, а не службова записка, яка є виключно внутрішнім документом. Також вважає, що правопорушення є триваючим у часі, тому днем виявлення проступку є день складення та направлення подання, а днем прийняття рішення про застосування дисциплінарного стягнення є день оформлення протоколу про його застосування дисциплінарною комісією. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 09.04.2013 арбітражному керуючому ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 497. 01.03.2019 заступником директора Департаменту з питань судової роботи Міністерства юстиції України - начальником управління з питань банкрутства Департаменту з питань судової роботи та банкрутства ОСОБА_2 складено службову записку, згідно з якою станом на 01.03.2019 505 арбітражних керуючих, у тому числі ОСОБА_1 , не пройшли підвищення кваліфікації відповідно до законодавства та запропоновано Департаменту з питань судової роботи Міністерства юстиції України внести подання до дисциплінарної комісії щодо застосування до арбітражних керуючих, що не пройшли підвищення кваліфікації, дисциплінарних стягнень, передбачених законодавством. 26.04.2019 Департаментом з питань судової роботи Міністерства юстиції України внесено подання № 1265 до Дисциплінарної комісії щодо застосування до арбітражних керуючих, що не пройшли підвищення кваліфікації, дисциплінарних стягнень, передбачених законодавством. Рішенням Дисциплінарної комісії, оформленим протоколом засідання Дисциплінарної комісії №82/05/19 від 16.05.2019, за результатом розгляду подання від 26.04.2019 № 1265 до ряду арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), прийнято рішення застосувати дисциплінарні стягнення, зокрема до арбітражного керуючого ОСОБА_1 , з урахуванням попереднього дисциплінарного стягнення відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з наказом Міністерства юстиції України №132/7 від 27.04.2015, застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності. Дисциплінарною комісією відповідно до протоколу № 82/05/19 до Міністерства юстиції України внесено подання № 953 від 16.05.2019 про застосування до арбітражних керуючих, у тому числі ОСОБА_1 , дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). На підставі подання Дисциплінарної комісії № 953 від 16.05.2019 та з урахуванням протоколу Дисциплінарної комісії № 82/05/19 від 16.05.2019, Міністерством юстиції України 21.06.2019 видано наказ № 1906/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 497 від 09.04.2013, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 . Встановивши, що Міністерством юстиції України дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на ОСОБА_1 не накладалося, відповідний наказ міністерством не виносився, а на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1265 від 26.04.2019 та з урахуванням протоколу засідання цієї комісії від 16.05.2019 № 82/05/19 Міністерством юстиції України наказом № 1906/5 від 21.06.2019 анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 497 від 09.04.2013, суд дійшов до висновку, що анулювання свідоцтва без накладення стягнення, яке може бути підставою для такого анулювання, суперечить приписам частини другої статті 112 Закону № 2343-XII, та свідчить про протиправність оскаржуваного наказу. При цьому судом першої інстанції застосовано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.04.2020 у справі № 826/6746/18. Стосовно позовних вимог про зобов`язання виключити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого № 497 від 09.04.2013, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 , та поновити дію зазначеного свідоцтва, суд першої інстанції вважав, що Міністерство юстиції України, отримавши рішення суду у справі, яке набрало законної сили, має відповідно до абзацу 9 пункту 1 Розділу ІІ Порядку№2969/5 вчинити дії щодо внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України відносно позивача, а оскільки в цьому питанні не допущено бездіяльності чи протиправної відмови у вчиненні вищевказаних дій, то вимоги про зобов`язання Мін`юсту вчинити певні дії на його виконання є передчасними. Приведений висновок став підставою для відмови у задоволенні цієї частини позовних вимог. Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва № 497, виданого Міністерством юстиції України 09.04.2013 р., ОСОБА_1 має право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). На підставі доповідної записки заступника директора Департаменту з питань судової роботи Міністерства юстиції України - начальника управління з питань банкрутства Департаменту з питань судової роботи та банкрутства ОСОБА_2 від 01.03.2019 р., в якій зазначено, що станом на 01.03.2019 р. 505 арбітражних керуючих не пройшли підвищення кваліфікації відповідно до законодавства, а також запропоновано Департаменту з питань судової роботи Міністерства юстиції України внести подання до дисциплінарної комісії щодо застосування до арбітражних керуючих, що не пройшли підвищення кваліфікації, дисциплінарних стягнень, передбачених законодавством, 26.04.2019 р. директором Департаменту з питань судової роботи Міністерства юстиції України внесено подання № 1265 до Дисциплінарної комісії щодо застосування до арбітражних керуючих, що не пройшли підвищення кваліфікації, дисциплінарних стягнень, передбачених законодавством. У переліку арбітражних керуючих, які не пройшли підвищення кваліфікації, який є додатком до доповідної записки, та у переліку, який є додатком до подання № 1265, значиться ОСОБА_1 Дисциплінарною комісію арбітражний керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) за результатами розгляду подання № 1265 від 05.04.2019 р. вирішено застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі подання від 26.04.2019 р. № 1265 (витяг з протоколу № 82/05/19 від 16.05.2019 р.). Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховано попереднє дисциплінарне стягнення (а.с. 66). Дисциплінарною комісією внесено до Мін`юсту подання № 953 від 16.05.2019 р. про застосування, в тому числі й до арбітражного керуючого ОСОБА_1 , дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) (а.с. 68-70). Наказом Мін`юсту № 1906/5 від 21.06.2019 р. анульоване, зокрема, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 497 від 09.04.2013 р., видане ОСОБА_1 (а.с. 71-72). Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Основи діяльності арбітражного керуючого до 21.10.2019 р. (тобто, на час виникнення спірних правовідносин) визначав Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343-XII (далі - Закон № 2343-ХІІ). Вимоги до арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) встановлені статтею 97 Закону № 2343-ХІІ, відповідно до частини 4 якої арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) повинен один раз на два роки підвищувати кваліфікацію в порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства. Статтею 107 Закону № 2343-ХІІ встановлено, що арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом. Арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом. Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. Відповідно до статті 105 Закону № 2343-ХІІ дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов`язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) затверджено наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 р. № 1284/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.07.2013 р. за № 1113/23645 (далі - Порядок № 1284/5). За приписами частини 1 статті 109 Закону № 2343-ХІІ дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Відповідно до п. 1.3 Порядку № 1284/5 контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - арбітражний керуючий) здійснюють Мін`юст як державний орган з питань банкрутства та за його дорученням головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства. Пунктом 7.1 Порядку № 1284/5 встановлено, що підставою для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є, зокрема, встановлення за результатами моніторингу осіб, які пройшли підвищення кваліфікації, факту непроходження арбітражним керуючим підвищення кваліфікації в порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства. За змістом пункту 7.2 цього Порядку протягом п`яти робочих днів з дати отримання структурним підрозділом Мін`юсту від органу контролю пропозиції структурний підрозділ Мін`юсту готує та вносить подання на Дисциплінарну комісію про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення (далі - подання), копія якого надсилається арбітражному керуючому до відома. Подання повинно містити висновок структурного підрозділу Мін`юсту щодо відповідності висновків акта перевірки законодавству з питань банкрутства. До подання додається пропозиція органу контролю з усіма додатками. За результатами моніторингу осіб, які пройшли підвищення кваліфікації, структурний підрозділ Мін`юсту готує та вносить подання на Дисциплінарну комісію про накладення на арбітражних керуючих дисциплінарного стягнення на підставі абзацу дев`ятого пункту 7.1 цього розділу. До подання додається перелік арбітражних керуючих, які не пройшли підвищення кваліфікації в порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства. Копія подання надсилається арбітражним керуючим, зазначеним в переліку, до відома. До повноважень дисциплінарної комісії відповідно до частини 4 статті 108 Закону № 2343-ХІІ належить розгляд заяв, скарг та подання на арбітражних керуючих; організація перевірки оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); надання консультацій і рекомендацій, а також підготовка методичних розробок з питань професійної етики арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та застосування прогресивних практик; прийняття рішень про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень. Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) затверджене наказом Міністерства юстиції України № 81/5 від 11.01.2013 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.01.2013 р. за № 112/22644, (далі - Положення про Дисциплінарну комісію), пунктом 4 якого визначено, що Комісія відповідно до покладених на неї завдань розглядає подання структурного підрозділу Мін`юсту, відповідального за забезпечення виконання Мін`юстом повноважень державного органу з питань банкрутства, про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого. Пунктом 25 Положення про Дисциплінарну комісію визначено, що за результатами розгляду питання порядку денного Комісія приймає рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення на підставі подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого. Згідно з пунктом 27 Положення про Дисциплінарну комісію у разі прийняття Комісією рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого протокол її засідання та її подання про застосування до арбітражного керуючого такого виду дисциплінарного стягнення у триденний строк направляються до структурного підрозділу для анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомостей про арбітражного керуючого, стосовно якого Комісією прийнято рішення. В цьому випадку відповідно до протоколу засідання Дисциплінарної комісії №82/05/19 від 16.05.2019 р. до арбітражного керуючого ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності, зважаючи на його попереднє дисциплінарне стягнення відповідно до частини другої статті 109 Закону № 2343-ХІІ згідно з наказом Міністерства юстиції України №132/7 від 27.04.2015 р. (попередження). Накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) відповідно до пункту 5 частини 1 статті 112 Закону № 2343-XII є підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Частиною 2 статті 109 Закону № 2343-XII визначено, що у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а його свідоцтво анулюється. За змістом статті 113 Закону № 2343-XII у разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання. Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вжиті у наведених правових нормах словесні вирази «накладає дисциплінарні стягнення» та «приймає рішення про застосування дисциплінарного стягнення» мають різне смислове навантаження. Вираз «приймає рішення про застосування дисциплінарного стягнення» означає, що Дисциплінарна комісія встановлює наявність в діях арбітражного керуючого дисциплінарного проступку та приймає рішення про можливість та доцільність застосування певного виду дисциплінарного стягнення. Разом з тим, статтею 107 Закону № 2343-XII чітко визначено, що дисциплінарні стягнення накладаються Державним органом з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії, яким є Мін`юст з огляду на Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 02.07.2014 р., відповідно до якого Мін`юст є державним органом з питань банкрутства, який здійснює контроль за діяльності арбітражних керуючих. Як зазначено вище, факт не проходження позивачем підвищення кваліфікації виявлено щонайменш 01.03.2019 р. внаслідок проведення моніторингу, що підтверджено доповідною запискою заступника директора Департаменту з питань судової роботи та банкрутства ОСОБА_2 . Рішення про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) прийнято Дисциплінарною комісією 16.05.2019 р. та оформлено протоколом засідання дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 16.05.2019 р. № 82/05/19, тобто з пропуском строку, встановленого частиною 4 статтею 107 Закону № 2342-ХІІ. Також є правильним зазначення судом першої інстанції, що фактичне Міністерством юстиції України як державним органом з питань банкрутства, який здійснює контроль за діяльністю арбітражних керуючих, фактично на позивача не накладалось дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). За змістом наказу № 1906/5 від 21.06.2019 р. Міністерством юстиції України анульоване свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 497 від 09.04.2013 р. Міністерством юстиції України дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на ОСОБА_1 не накладалося, відповідний наказ міністерством не виносився. Як вказано вище, частиною другої статті 112 Закону № 2343-XII передбачено, що анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності здійснюється у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), а однією з підстав для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), зокрема, є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Таким чином, зважаючи на те, що саме до повноважень дисциплінарної комісії належить питання прийняття рішення про застосування дисциплінарних стягнень до арбітражних керуючих, а компетенція щодо накладення дисциплінарних стягнень належить державному органом з питань банкрутства, яким є Мін`юст, є правильним висновок суду першої інстанції, що рішення Дисциплінарної комісії про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень реалізуються шляхом винесення наказів про накладення дисциплінарних стягнень за відповідними поданнями Дисциплінарної комісії єдиним уповноваженим на це державним органом з питань банкрутства - Міністерством юстиції України. З урахуванням доведеності неприйняття Мін`юстом як державним органом з питань банкрутства рішення (наказу) про накладення на позивача дисциплінарного стягнення суд погоджує висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем Мін`юстом приписів Закону № 2343-ХІІ при прийнятті спірного наказу. Суд вказує, що судом першої інстанції цілком обґрунтовано застосовано при вирішенні цієї справу правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.04.2020 р. у справі № 826/6746/18. В цьому судовому рішенні суду касаційної інстанції, зокрема, зазначено наступне: «

71. Варто зауважити, що анулювання свідоцтва не є видом дисциплінарного стягнення, яке може бути накладено на арбітражного керуючого згідно статті 109 Закону № 2343-XII. Свідоцтво може бути анульовано лише у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), зокрема, внаслідок накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

72. З аналізу вищенаведеного Верховний Суд приходить до висновку, що анулювання свідоцтва без накладення стягнення, яке може бути підставою для такого анулювання, суперечить приписам частини другої статті 112 Закону № 2343-XII, та свідчить про протиправність оскаржуваного наказу.

73. Вказані порушення є достатніми для висновку, що прийняття оскаржуваного наказу відбулося з порушенням вказаних вимог Закону №2343-XII, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.». Враховуючи, що державним органом з питань банкрутства не накладалося на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), наказ Мін`юсту про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 497 від 09.04.2013 р., видане ОСОБА_1 , є протиправним. Доводи апелянта про неправильний висновок суду першої інстанції про відсутність рішення державного органу з питань банкрутства щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності спростовані приведеними вище висновками суду стосовно того, що Мін`юстом як державним органом з питань банкрутства не приймалось рішення про накладення дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді позбавлення права на здійснення відповідного виду діяльності, а наказом виключно анульоване свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 497 від 09.04.2013 р., видане ОСОБА_1 , що не є видом дисциплінарного стягнення. Посилання апелянта на те, що рішення дисциплінарної комісії є рішенням суб`єкта владних повноважень, проте судом першої інстанції не досліджувалось зміст протоколу засідання дисциплінарної комісії від 16.05.2019 р. № 82/05/19, подання № 935 від 16.05.2019 р. про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення та наказ Мін`юсту від 21.06.2019 № 1906/5, не відповідають дійсності, оскільки судом першої інстанції в судовому рішенні належним чином досліджені рішення відповідачів. Зазначення апелянтом про помилковість висновку суду першої інстанції про пропуск строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки саме подання Департаменту з питань судової роботи та банкрутства № 1265 від 26.04.2019 р. встановлює факт не проходження підвищення кваліфікації позивачем, а не службова записка, яка є виключно внутрішнім документом, є неприйнятними, адже приписами частини 4 статті 107 Закону № 2343-XII чітко визначено, що таке рішення має бути прийнято протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення. В цьому випадку виявленням проступку є встановлення щонайменш 01.03.2019 р. внаслідок проведення моніторингу факту не проходження позивачем підвищення кваліфікації. В поданні ж Департаменту з питань судової роботи та банкрутства № 1265 від 26.04.2019 р. відображено вже встановлений раніше факт порушення позивачем вимог Закону № 2343-ХІІ щодо обов`язку проходження підвищення кваліфікації. Посилання апелянта на тривалий характер проступку не має правового значення у контексті спірних правовідносин, оскільки в силу приписів частин 4 статті 107, частини 3 статті 109 Закону № 2343-ХІІ рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців саме з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2020 р. в справі № 280/3973/19 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2020 р. в справі № 280/3973/19 за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Міністерстві юстиції України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 09.11.2020 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 09.11.2020 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко