Постанова 4855 № 826/2611/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2611/17 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Качур І.А. ПОСТАНОВА Іменем України 05 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Епель О.В., Кузьмишиної О.М., за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,- В С Т А Н О В И В: Арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ №1699/7 від 16.12.2016 року «Про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно прийнято наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, у зв`язку з порушенням арбітражним керуючим положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки відповідачем в цілому порушено процедуру проведення перевірки діяльності арбітражного керуючого, а також не доведено наявність порушення арбітражним керуючим норм чинного законодавства, крім того позивача притягнено до відповідальності з порушенням встановлених строків для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ №1699/7 від 16.12.2016 «Про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження». Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт наголошує, що позивачем не оскаржувалось рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 09.11.2016, оформлене протоколом №53/11/16, яким Дисциплінарна комісія вирішила застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді попередження, тому відсутні підстав для скасування наказу Міністерства юстиції України №1699/5 від 16.12.2016, який прийнтий на підставі вищевказаного рішення. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якій зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач здійснює діяльність арбітражного керуючого на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_1, виданого 17.07.2013 Міністерством юстиції України. Відповідно до ст. Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 № 1284/5 та згідно з квартальним планом перевірок, затвердженим наказом 04.07.2016 №595/7 у період з 12.09.2016 по 21.09.2016, за дорученням Міністерства юстиції України територіальним державним органом з питань банкрутства (органи контролю) здійснено перевірку діяльності позивача, як арбітражного керуючого, щодо додержання вимог Конституції України. Господарського процесуального кодексу України, Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» іншого законодавства про банкрутство та законодавства про оплату праці, при виконанні ним повноважень ліквідатора Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький приладобудівний завод», призначеного за постановою Господарського суду Луганської області від 30.01.2014 по справі про банкрутство №10/1106, та Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький завод опорів», призначеного за постановою Господарського суду Луганської області від 12.03.2014 по справі про банкрутство №12/1646. За результатами перевірки органом контролю складено Довідку про результати планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 21.09.2016 №23 та Акт планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 30.09.2016 №24, в яких зафіксовано порушення позивачем вимог абзацу 6 частини 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діє з 19.01.2013) щодо здійснення діяльності арбітражного керуючого заінтересованої особи відносно ВАТ «Сєвєродонецький завод опорів» та ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод», як грубе порушення законодавства про банкрутство, і яке є підставою для внесення до дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення. Відповідач листом від 16.11.2016 №9ю4-33/1799 повідомив позивача про результати розгляду Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) подання Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України №826 від 13.10.2016 про накладення дисциплінарного стягнення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 , за яким прийнято рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження. На запит позивача від 05.12.2016 №01-20/197-16 відповідачем супровідним листом від 20.12.2016 №2237/39384-0-33-16/9.4 надано витяг з протоколу №53/11/16 засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 09.11 2016. В січні 2017 року на публічному сайті Єдиного реєстру арбітражних керуючих Міністерства юстиції України розміщено інформацію щодо накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, за наказом Міністерства юстиції України (відповідач) від 06.12.2016 №1699/7. На запит позивача від 16.01.2017 №01-19/3 щодо ознайомлення та надання відповідачем копії наказу Міністерства юстиції України від 06.12.2016 №1699/7, відповідачем за супровідним листом від 30.01.2017 №126/2177-0-33-17/9.4, який надіслано 07.02.2017, надано копію наказу Міністерства юстиції України від 06.12.2016 №1699/7 «Про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження». Позивач вважаючи, що вищезазначений наказ відповідача прийнятий не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено, не добросовісно, нерозсудливо, та не своєчасно, і без дотримання принципу рівності перед законом, та який порушує права, свободи та інтереси позивача, звернення до суду з даним адміністративним позовом до суду. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій, натомість позивач надав достатньо доказів в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його вимоги. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-ХІІ (далі - Закон № 2343-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. Відповідно до частин 2-4 статті 107 Закону № 2343-ХІІ арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом. Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики (частина 1 ст. 108 Закону № 2343-ХІІ). Дисциплінарна комісія розглядає заяви, скарги та подання на арбітражних керуючих; організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); надає консультації і рекомендації, а також готує методичні розробки з питань професійної етики арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та застосування прогресивних практик; приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень (частина 4 ст. 108 Закону № 2343-ХІІ). Рішення дисциплінарної комісії приймаються на її засіданнях шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. Дисциплінарна комісія вважається повноважною у разі присутності не менше п`яти членів комісії. Рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії (частини 5,6 ст. 108 Закону № 2343-ХІІ). Частиною 4 цієї статті передбачено, що про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) України. Пунктом 7.5 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року №1284/5 (далі - Порядок №1284/5) передбачено, що рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення може бути прийняте Дисциплінарною комісією протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Відповідно до пункту 6.13 Порядку контролю у разі виявлення за результатами перевірки порушень, які є підставою для внесення до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень, орган контролю обов`язково зазначає про це в акті перевірки. Відповідно до пункту 7.4. Порядку контролю дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого, є: попередження; позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Відповідно до пункту 2.1 Порядку контролю контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Згідно частини 1 статті 109 Закону № 2343-ХІІ дисциплінарними стягнення, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Згідно частини 2 статті 109 Закону № 2343-ХІІ під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення. Положеннями пункту 7.6 Порядку № 1284/5 встановлено, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому. Отже, дисциплінарним проступком арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути винне невиконання або неналежне виконання покладених на нього законодавством обов`язків. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку, як сукупність зовнішніх його ознак, характеризується через протиправність дій або бездіяльності суб`єкта дисциплінарного проступку, причинно-наслідковий зв`язок між шкідливими наслідками та невиконанням покладених на нього обов`язків. Тобто, вирішуючи питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого, як суб`єкта дисциплінарного проступку, необхідно довести наявність вини у його рішеннях, діях чи бездіяльності. У відповідності до вимог Закону №2343-XII в контексті пункту 7.1 Порядку № 1284/5 грубим порушенням є таке порушення арбітражним керуючим вимог вказаного Закону, що призвело до настання незворотних істотно-негативних наслідків для боржника (банкрута) чи його кредиторів, які можуть полягати, зокрема, у реальному заподіянні матеріальної шкоди боржнику (банкруту) чи його кредиторам, за умови наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями (бездіяльністю) арбітражного керуючого і наслідками, що настали. При цьому, під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому. У разі зазначення Дисциплінарною комісією про те, що арбітражним керуючим допущено грубі порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута), у рішенні про позбавлення права має бути зазначено, які саме порушення контролюючий орган кваліфікує як грубі і які права та інтереси таких осіб порушено. Отже, підставою для застосування до арбітражного керуючого заходів дисциплінарного впливу є вчинення ним дисциплінарного проступку, що виразилось у невиконанні або неналежному виконанні своїх обов`язків. Для притягнення арбітражного керуючого до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований факт порушення, встановлені обставини вчинення порушення, вина арбітражного керуючого повністю доведена та визначено тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому. Відсутність наведених складових є підставою для визнання рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до дисциплінарної відповідальності немотивованим та необґрунтованим. Частиною 2 ст. 98 Закону №2343-XII передбачено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися вимог законодавства; 2) здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; 3) аналізувати фінансову, господарську, інвестиційну та іншу діяльність боржника, його становище на ринках та надавати результати таких аналізів господарському суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію; 4) подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у порядку, встановленому законодавством; 5) створювати умови для проведення перевірки додержання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) вимог законодавства; 6) здійснювати заходи щодо забезпечення охорони державної таємниці відповідно до встановлених законодавством вимог; 7) у порядку, встановленому законодавством, надавати державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; 8) надсилати органам внутрішніх справ чи органам прокуратури повідомлення про факти порушення законності, виявлені в діяльності працівників підприємств та організацій, що містять ознаки дії (бездіяльності), переслідуваної у кримінальному чи адміністративному порядку; 9) виконувати інші повноваження, передбачені законодавством про банкрутство. Згідно ч. 3 ст. 98 Закону №2343-XII під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство. З матеріалів справи вбачається, що Головним територіальним управлінням юстиції у Луганській області на підставі посвідчення про проведення планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 12 вересня 2016 року №30 було проведено планову виїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання повноважень ліквідатора у справі №10/1106 про банкрутство ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» та у справі №12/1646 про банкрутство ВАТ «Сєвєродонецький завод опорів», за період з 10.06.2014 по 11.09.2016. Разом з тим, пунктом 2.7 зазначеного Порядку № 1284/5 визначено, що орган контролю проводить перевірки за умови письмового повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки не пізніше ніж за десять календарних днів до дня початку планової перевірки. При обчисленні зазначених строків при повідомленні арбітражного керуючого про проведення перевірки повинен враховуватись час на перебіг поштової кореспонденції, установлений законодавством. Згідно пункту 2.15.2 Порядку № 1284/5, арбітражний керуючий вважається повідомленим про проведення перевірки належним чином за умови, якщо повідомлення про проведення перевірки надіслано (вручено) йому у строки та спосіб, визначені цим Порядком. Докази вручення повідомлення арбітражного керуючому про проведення перевірки є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. Листом від 29.08.2016 за вих. №5/26/3262 «Про проведення планової виїзної перевірки», надісланим 29.08.2016 (згідно поштового штемпелю на конверті рекомендованою кореспонденцією за №9340403035511), який вручено позивачу 05.09.2016), позивач письмово повідомляється про проведення вищезазначеної планової виїзної перевірки, що також підтверджується інформаційним листом Луганської Дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 09.11.2016 №2499/709. З викладеного вбачається, що позивач був несвоєчасно повідомлений про проведення планової виїзної перевірки, чим порушено процедуру перевірки арбітражного керуючого, оскільки даний лист позивачем було отримано лише 05.09.2016 року, а перевірка була розпочата вже 12.09.2019 року. Статтею 105 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що дисциплінарним проступком арбітражних керуючих є 1) винне невиконання або 2) неналежне виконання обов`язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Згідно підпункту 7.6.1 пункту 7.6. розділу VII вищезазначеного Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) на арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді попередження у разі: 1) встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей; 2) відмови арбітражного керуючого в проведенні перевірки. Як вбачається з довідки про результати планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 21 вересня 2016 №23 та Акту планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 30 вересня 2016 №24, позивачем в ході діяльності арбітражного керуючого порушено абзац 6 частини 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діє з 19.01.2013) щодо здійснення діяльності арбітражного керуючого заінтересованої особи відносно ВАТ «Сєвєродонецький завод опорів» та ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод», та встановлено порушення законодавства в діяльності арбітражного керуючого, і яке є підставою для внесення до дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення; Дане порушення, на думку контролюючого органу, полягає в укладенні ВАТ «Сєвєродонецький завод опорів», в особі ліквідатора ОСОБА_1 (позивача), який діє на підставі постанови Господарського суду Луганської області від 12.03.2014 по справі №12/1646 з ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод», в особі ліквідатора ОСОБА_1, який діє на підставі постанови Господарського суду Луганської області від 30.01.2014 по справі №10/1106 договору про забезпечення збереження майнових активів від 15.03.2014 б/н, що суперечить чинному законодавству України і, що прямо заборонено Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Разом з тим, суд першої інстанції вірно зазначив, що ні довідкою про результати планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 21 вересня 2016 року №23, ні актом планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 30 вересня 2016 року №24 не встановлено висновку щодо наявності в діях позивача фактів такого грубого порушення вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці (предмета перевірки), яке б могло мати наслідком застосування до нього дисциплінарного стягнення. Не зазначено, які конкретні дії позивача свідчать про здійсненні грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів банкрута, в чому саме полягає його вина, її суть, ступінь та тяжкість порушення, тобто, не надано діям позивача жодної оцінки, як і не враховано його попередньої поведінки, в тому числі відсутність дисциплінарних стягнень. Крім того, вищевказані рішення не містять встановлених фактів порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів банкрута під час укладання та виконання договору про забезпечення збереження майнових активів від 15.03.2014 б/н, укладеного між ВАТ «Сєвєродонецький завод опорів» (замовник) та ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» (виконавець). Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), перебуваючи самозайнятою особою, з метою отримання винагороди, як правило, за рахунок боржників, представником яких він стає після призначення, передусім, в процедурах санації та ліквідаційній, володіє відповідною правоздатністю систематично виконувати функції представника (має системний характер) від імені інших осіб, щодо яких застосовані процедури банкрутства, на оплатній підставі. В даному випадку, позивач, як ліквідатор правомірно представляв інтереси однієї юридичної особи, і укладав правочини від імені і в його інтересах, якого він представляє в силу Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з іншою юридичною особою, представником якої він також є, в силу цього ж Закону, як ліквідатор, що відповідає нормам ч.3 ст. 238 ЦК України. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який є спеціальним, і який має пріоритет перед іншим законодавствам, не містить заборони вчиняти арбітражному керуючому, як ліквідатору банкрута правочинів, з укладання договорів, зокрема, направлених на збереження майна боржника та інші з іншими особами, в т.ч й заінтересованими особами щодо боржника, щодо яких застосовуються процедури банкрутства, і представником яких є той самий арбітражний керуючий. Матеріали справи не містять судових рішень, що набрали законної сили з приводу визнання правочину неправомірним, з укладення договору про забезпечення збереження майнових активів, за Договором від 15.03.2014 б/н між ВАТ «Сєвєродонецький завод опорів», в особі ліквідатора ОСОБА_1 та ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод», в особі ліквідатора ОСОБА_1 За приписами ч. 1 ст. 106 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями фізичної чи юридичної особи. У відповідності до пункту 2.5.4. розділу II Порядку № 1284/5, попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок. Разом із тим, в довідці про результати планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 21 вересня 2016 року №23 зазначено наступне: «Як свідчать надані арбітражний керуючим ОСОБА_1 документи 15.03.2014 останнім було укладено договір про забезпечення майнових активів..., тобто арбітражний керуючий уклав договір сам із собою...». Період, в якому здійснювалася діяльність позивача, в якому вчинено правочин. з укладення Договору про забезпечення збереження майнових активів від 15.03.2014 б/н, між юридичними особами ВАТ «Сєвєродонецький завод опорів» та ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» був раніше перевірений державним органом контролю в попередньому періоді щодо здійснення заходів із збереження майна боржника ВАТ «Сєвєродонецький завод опорів», що підтверджується довідкою про результати планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 27.06.2014 №29. Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки. Відповідно до ч.4 ст.107 Закону №2343, п.7.5 Порядку №1284/5 рішення про накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців саме з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Натомість на момент видання Міністерством юстиції України наказу від 06.12.2016 №1699/5 сплинув двомісячний з дня виявлення проступку строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки порушення, що ставляться йому у вину, зафіксовані вперше у довідці від 27.06.2014 №29-а, а потім повторно в довідці від 21.09.2016 №23 позапланової невиїзної перевірки. Щодо посилань апелянта на не оскарження позивачем рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 09.11.2016, оформлене протоколом №53/11/16, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №395/2011, Міністерство юстиції України (Мін`юст України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики, політики з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, з формування та забезпечення реалізації політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері нотаріату, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з питань реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності. Мін`юст України є державним органом з питань банкрутства. Таким чином, Міністерство юстиції України, як державний орган з питань банкрутства приймає рішення про накладення на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень на підставі відповідного подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів). Тобто, колегія суддів зазначає, що саме Міністерство юстиції України є державним органом з питань банкрутства, до повноважень якого відноситься прийняття рішення про накладення на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень за поданням Дисциплінарної комісії. Рішення ж Дисциплінарної комісії носить рекомендаційний характер для органу, який наділений виключними повноваженнями щодо видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), позбавлення особи права на заняття такою діяльністю, і, як наслідок, такого рішення - анулювання свідоцтва. Верховний Суд у постанові від 20.09.2019 справа №809/195/18 зазначав, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого щодо позбавлення права на здійснення діяльності приймає державний орган з питань банкрутства на підставі висновку дисциплінарної комісії. При цьому, притягнення до дисциплінарної відповідальності і пропозиція застосувати до арбітражного керуючого відповідну санкцію є різними юридичними поняттями та різними стадіями процедури позбавлення арбітражного керуючого права на здійснення діяльності. Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 у справі №2040/6204/18 зазначив, що Дисциплінарна комісія виявляє наявність в діях арбітражного керуючого дисциплінарного проступку та приймає рішення про можливість та доцільність застосування певного виду дисциплінарного стягнення. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що повноваження приймати рішення про застосування дисциплінарних стягнень до арбітражних керуючих за наявності підстав належить Дисциплінарній комісії, однак органом уповноваженим накладати дисциплінарні стягнення на арбітражних керуючих є виключно державний орган з питань банкрутства, яким визначено Міністерство юстиції України. За такого правового регулювання рішення Комісії про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень реалізуються шляхом винесення наказів про накладення дисциплінарних стягнень за відповідними поданнями Комісії єдиним уповноваженим на це державним органом з питань банкрутства - Міністерством юстиції України. Таким чином, неоскарження позивачем рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 09.11.2016, оформлене протоколом №53/11/16 не вказує на правомірність оскаржуваного наказу та не позбавляє позивача права його оскаржити. Крім того, апелянт звертає увагу суду на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.12.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 у справі №812/1187/16, якими встановлено, що висновок державного органу викладений у довідці про результати планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 21 вересня 2016 №23 та акті планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 30 вересня 2016 №24 про наявність порушень з боку позивача Закону України №2343-ХІІ при укладені та виконанні договору збереження майнових активів від 14.04.2014 підтверджує порушення позивачем вимог Закону. Разом із тим, колегія суддів вказує, що постановою Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №812/1187/16 вищевказані судові рішення було скасовано. За таких обставин, колегія суддів дійшла погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення відповідачем процедури проведення перевірки діяльності арбітражного керуючого, а також не доведено наявність порушення арбітражним керуючим норм чинного законодавства, тому наказ №1699/7 від 16.12.2016 року «Про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження» є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Є.О. Сорочко Суддя О.В. Епель Суддя О.М. Кузьмишина