Постанова 4855 № 826/13999/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13999/18 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому позивач просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ №1406 від 30.07.2018 щодо порушення ним службової та виконавської дисципліни, на підставі пункту 3 статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", яким оголошено догану. Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що спірний наказ є незаконним, упередженим та таким, що підлягає скасуванню. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, та посилаючись порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також не належне дослідження наявних в матеріалах справи доказів, невідповідність висновків суду обставинам справи, що на думку позивача, призвело до прийняття упередженого, необґрунтованого та незаконного рішення, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує зокрема тим, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції не обґрунтовано висновку про порушення ним службової та виконавської дисципліни. Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було надано правової оцінки порушенню відповідачем порядку проведення службового розслідування та застосування дисциплінарних стягнень. Разом з цим, позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що висновок службової перевірки не містить підтверджень неналежного виконання ним службових обов`язків, порушень службової та виконавчої дисципліни. Крім того, позивач зазначає, що він не був забезпечений належними умовами для виконання покладених на нього обов`язків. Також позивач звертає увагу суду, що під час судового розгляду справи відповідачем не було надано суду належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження обставин викладених у висновку службового розслідування. Наведені обставини на переконання апелянта свідчать про обґрунтованість його позовних вимог та наявність законних підстав для їх задоволення. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року та на підставі призначено справу до апеляційного розгляду. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого останній зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, у той час як судом першої інстанції встановлено всі обставини справи та винесено законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач звертає увагу суду, що за результатом проведеного службового розслідування комісією було встановлено порушення службової та виконавської дисципліни ОСОБА_1 , що виразилось в безконтрольності за ввіреним йому підрозділом, а саме невиконання вхідної кореспонденції співробітниками відділу, начальником якого був позивач, за 2017 рік та за січень-травень 2018 року та стало підставою для прийняття оскаржуваного позивачем наказу про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани. З огляду на зазначене, відповідач наголошує, що оскаржуваний наказ було прийнято правомірно та просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року без змін. Учасники судового процесу, у судове засідання явку уповноважених представників до суду не забезпечили, проте надали до суду клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибути до суду внаслідок введених заходів (обмежень) з метою запобіганню поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19. Розглянувши вказані клопотання учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів, керуючись положеннями п. 2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України ухвалила подальший розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року здійснювати у порядку письмового провадження. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, до Міжрегіонального оперативного управління 06.06.2018 надійшов рапорт начальника відділу діловодства та захисту інформації міжрегіонального оперативного управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про проведення інвентаризації вхідної кореспонденції міжрегіонального оперативного управління за 2017 рік та січень-травень 2018 року, в результаті якої виявлено відсутність відмітки про виконання вхідної кореспонденції співробітниками третього відділу міжрегіонального оперативного управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за 2017 рік. Під час проведеної інвентаризації встановлено невиконання доручень на проведення слідчих (розшукових) дій, у зв`язку з чим начальником міжрегіонального оперативного управління Михненко А.А. ініційовано питання щодо призначення службового розслідування стосовно начальника третього відділу Міжрегіонального оперативного управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби полковника податкової міліції ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов`язків, а саме: недотримання службової та виконавської дисципліни. Відповідно до наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 08.06.2018 №1052 позивачу запропоновано надати пояснення за вищевказаними фактами у термін до 19.06.2018. Останнім пояснення не надані, про що 19.06.2018 відповідачем складено акт відмови від надання пояснення. З метою усунення виявлених порушень службової дисципліни, а саме: недотримання службової та виконавської дисципліни, з боку начальника третього відділу міжрегіонального оперативного управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби полковника податкової міліції ОСОБА_1 , недопущення їх у подальшій службовій діяльності, належного виконання наказів та інших нормативних документів Державної фіскальної служби України та враховуючи обставини, які призвели до порушення службової та виконавської дисципліни, позивача притягнуто дисциплінарної відповідальності, у вигляді оголошення догани на підставі наказу від 30.07.2018 №1406 "Про накладення дисциплінарного стягнення". Не погоджуючись з прийнятим суб`єктом владних повноважень рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративними позовом. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході службового розслідування відповідачем встановлений факт допущення позивачем дисциплінарного проступку, проте позивачем під час розгляду справи зворотного не доведено. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача були наявні усі правові підстави для застосування дисциплінарного стягнення до позивача у вигляді догани, тобто, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлені законодавством України. З огляду на зазначене та враховуючи, що доводи позивача не спростовують факту правомірності оскаржуваного наказу № 1406, а наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази свідчать про обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для його скасування та задоволення позову. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Положення пункту 354.1 статті 354 Податкового кодексу України визначають, що посадова чи службова особа податкової міліції у межах повноважень, наданих цим Кодексом та іншими законами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ або іншу передбачену законом відповідальність. Відповідно до приписів пункту 354.4 статті 354 Податкового кодексу України посадова чи службова особа податкової міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов`язки, несе відповідальність у встановленому законом порядку. Згідно з пунктом 353.1 статті 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України № 3460 від 22 лютого 2006 року (далі - Дисциплінарний статут). Частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту встановлює, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та присяги працівника органів внутрішніх справ України. Згідно з частиною першою статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. Частина перша статті 5 Дисциплінарного статуту передбачає, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ. З метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування <…>. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ <…>. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис <…>. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо <…>. (Стаття 14 Дисциплінарного статуту). Досліджуючи питання щодо правомірності притягнення позивача до відповідальності за порушення службової дисципліни, колегія суддів виходить з наступного. Як встановлено судом, на момент виникнення спірних правовідносин позивач перебував на посаді начальника відділу (третього) міжрегіонального управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, спеціальне звання - полковник податкової міліції. Відповідно до положення про третій відділ міжрегіонального оперативного управління Офісу великих платників від 16.11.2017, затвердженого першим заступником начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Собчуком О.М. керівник відділу: - здійснює керівництво діяльністю та організовує роботу відділу відповідно до вище вказаного положення; - забезпечує додержання працівниками відділу виконавської дисципліни та порядку ведення діловодства; - організовує планування роботи відділу. Разом з цим, приписами статті 7 Дисциплінарного статуту регламентовано, що у разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові. Начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов`язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов`язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу. У свою чергу, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у результаті інвентаризації вхідної кореспонденції міжрегіонального оперативного управління за 2017 рік та січень-травень 2018 року було виявлено відсутність відміток про виконання вхідної кореспонденції співробітниками третього відділу міжрегіонального оперативного управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби. При цьому, пояснень стосовно встановленого відповідачем факту неналежного виконання обов`язків, позивачем у ході службового розслідування не наддавалось, що підтверджується наявним у справі актом відмови від надання пояснень від 19.06.2018. Крім того, відповідно до Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1272, а саме: пункту 192 вищевказаної інструкції, документи, в яких строк не зазначено, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 днів з моменту реєстрації документа в установі, до якої надійшов документ. Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем у вказаний період (2017 рік, січень - травень 2018 року) у будь-який спосіб виконувалось опрацювання вхідної кореспонденцій чи надавались доручення підлеглим йому особам для опрацювання зазначеної кореспонденції. Таким чином, судовою колегією встановлено, що підставою дисциплінарної відповідальності позивача в розглядуваному випадку є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у недотриманні службової та виконавської дисципліни. З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що відповідач відповідно до наведених вище норм законодавства мав достатні підстави для призначення службового розслідування. При цьому, суд першої інстанції правильно вказав про те що, визначальною у даному випадку є та обставина, що відповідач мав приймати рішення з урахуванням пояснень позивача, які повинні викладатись в письмовій формі, проте не були надані останнім. Разом з тим, судом встановлено, що у позовній заяві та апеляційній скарзі позивач наголошував на тому, що він не мав належних умов отримання, контролю виконання та самого виконання вхідних документів, зокрема, місця для їх зберігання, систематизації, тощо. Колегія суддів не приймає вказані доводи апелянта, як достатню та обґрунтовану підставу для невиконання службовою особою покладених на неї нормативно-правовими актами посадових обов`язків. Аналогічно, визнання відповідачем відсутності належних умов, зокрема матеріально-технічного забезпечення робочого місця, для виконання роботи працівниками Офісу великих платників податків ДФС України, у тому числі позивача, не звільняє останніх від виконання покладених на них законодавством службових обов`язків. При цьому, судова колегія зауважує, що відповідно до наказу ДФС України від 03 листопада 2014 року № 236 в органах ДФС України впроваджений електронний документообіг, та у всіх підрозділах вказаного органу використовується Інформаційна система «Управління документами», документ направлений цією системою вважається офіційно отриманий посадовою якій він направлений, та вважається таким, що прийнятий до виконання. Отже, судова колегія вказує про безпідставність та необґрунтованість доводів апелянта, що відповідачем не доведено встановленого факту безконтрольності начальника відділу (третього) міжрегіонального управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, спеціальне звання - полковник податкової міліції ОСОБА_1 за ввіреним йому підрозділом, а саме невиконання співробітниками цього підрозділу вхідної кореспонденції за 2017, січень-травень 2018 року, оскільки відповідні висновки службового розслідування підтверджуються наявними у справі доказами. Крім того, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що з урахуванням наявності підстав для застосування дисциплінарного стягнення, при оголошенні доган, не можливо враховувати тяжкість провини та інші обставини, оскільки це означало б позбавлення можливості застосувати стягнення за наявності порушення. А відтак, обраний відповідачем вид дисциплінарної відповідальності у вигляді догани відповідає тяжкості проступку та вимогам закону. Порушень порядку призначення та проведення службового розслідування про яке вказує ппозивач в апеляційній скарзі, судовою колегією під час розгляду даної справи також не встановлено. За наведених обставин у їх сукупності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у відповідача були наявні усі правові підстави для застосування дисциплінарного стягнення до позивача у вигляді догани, тому, відповідач, вирішуючи питання про застосування до позивача дисциплінарного стягнення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлені законодавством України. При цьому, судова колегія зазначає, що відповідно до приписів ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Проте, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного. Натомість, доводи позивача викладені у позовній заяві та апеляційній скарзі щодо протиправності прийнятого відповідачем рішення не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не підтверджені жодними доказами, а тому є безпідставними. Отже, з урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуваний наказ №1406 від 30.07.2018 щодо порушення позивачем службової та виконавської дисципліни, на підставі пункту 3 статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", яким оголошено догану, є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства. При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповністю досліджено обставини справи або неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович