Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/6129/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6129/22 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Арбітражного керуючого ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2022 року по справі за адміністративним позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Арбітражний керуючий ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (надалі - відповідач), у якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, оформленого протоколом засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих №106/08/21 від 18 серпня 2021 року, щодо відхилення подання від 23 липня 2021 року №1543 про притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з пропуском строку притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності (далі також - оскаржуване рішення). В обґрунтування підстав звернення до суду зазначено, що позивач вважає дії відповідача протиправні щодо прийняття рішення, у вигляді Протоколу про відхилення подання Мін`юсту про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з пропуском строку притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2022 року клопотання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих про закриття провадження у справі задоволено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих про визнання протиправним та скасування рішення - закрито. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги позивача зазначає, що в силу норм Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 25.09.2019 №2993/5, Дисциплінарна комісія арбітражних керуючих зобов`язана була скасувати даний акт перевірки, оскільки на проведених нею попередніх засіданнях було встановлено відсутність вказаних порушень в моїй діяльності, на підставі чого було скасовано попередні акти перевірок діяльності позивача. Сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідачем подано до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що ухвала суду першої інстанції прийнята у відповідності до вимог законодавства, а апеляційна скарга позивача за змістом, яка є ідентичній позовній заяві є необґрунтованою. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з Витягу з протоколу №106/08/21 засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 18.08.2021, що на розгляд Комісії надійшло подання від 23.07.2021 №1543 про притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на підставі листа-пропозиції Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 19.07.2021 №16146/0/1-21/07-08. З Витягу з протоколу №106/08/21 вбачається, що за результатами заслуховування пояснень арбітражного керуючого ОСОБА_1, вивчення матеріалів подання від 23.07.2021 № 1543 (акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого та усіх документів, що є його невід`ємною частиною), беручи до уваги висновок щодо відповідності висновків акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 законодавству з питань банкрутства, дослідивши інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень, щодо справ, в яких арбітражний керуючий здійснює повноваження, публічний сайт Єдиного реєстру арбітражних керуючих України та керуючись абзацом третім пункту 26 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.09.2019 № 2993/5, відхилити подання від 23.07.2021 №1543 про притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з пропуском строку притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності. Рекомендувати Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України повідомити про прийняте рішення арбітражного керуючого ОСОБА_1, Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) та заявника. Позивач вважає, що прийняття оскаржуваного протоколу відповідачем відбулось всупереч вимогам законодавства, тобто не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачений норм Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 25.09.2019 №2993/5, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що при зверненні до суду позивачем не обґрунтовано, порушення яких саме прав, свобод або інтересів здійснено відповідачем у контексті прийняття оскаржуваного рішення щодо відхилення подання від 23 липня 2021 року №1543 про притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Вказане рішення, у контексті наведених правових положень, не створює для позивача жодних правових наслідків, не покладає на нього будь-яких обов`язків та не наділяє його додатковими правами, на відміну від рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, яке може бути оскаржено у судовому порядку. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається зі змісту КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Згідно статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому ним Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Наведена процесуальна норма кореспондується з положеннями ч. 1 статті 19 КАС України, в силу якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1). Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і підстава виникнення (з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій, причому такі функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір), але відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови, що такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладення на нього необґрунтованих обов`язків. Наслідком розв`язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб`єктивного права позивача. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин. З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що особа, яка звертається до суду з даним позовом повинна обґрунтувати порушення своїх прав та наслідки, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення порушення його прав, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому, дійсне (фактичне) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. У свою чергу, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку в публічно-правових відносинах. Таким чином, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, суд повинен встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи. При цьому, встановлення обставин наявності або відсутності порушеного права позивача є першочерговим відносно дослідження обґрунтованості позовних вимог по суті. Як вбачається, що відповідно до вимог статей 20, 21, 23 статей Кодексу України з процедур банкрутства, у разі виявлення під час перевірки діяльності арбітражного керуючого порушень норм законодавства державний орган з питань банкрутства може зупинити діяльність арбітражного керуючого та передати матеріали на розгляд дисциплінарної комісії для застосування до порушника дисциплінарного стягнення. Арбітражні керуючі несуть дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Кодексом. Державний орган з питань банкрутства за поданням дисциплінарної комісії застосовує до арбітражних керуючих дисциплінарні стягнення. Рішення про застосування дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення вноситься запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України. Дисциплінарні стягнення, що застосовуються до арбітражного керуючого: 1) попередження; 2) догана; 3) тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого; 4) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, а також те, чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Кодексом України з процедур банкрутства чітко передбачено прийняття рішення про застосування дисциплінарного стягнення попередження; 2) догана; 3) тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого; 4) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в даній справі не було прийнято жодного рішення про застосування дисциплінарного стягнення до позивача. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що при зверненні до суду позивачем не обґрунтовано, порушення яких саме прав, свобод або інтересів здійснено відповідачем у контексті прийняття оскаржуваного рішення щодо відхилення подання від 23 липня 2021 року №1543 про притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний Протокол (оскаржене рішення), не створює для позивача жодних правових наслідків, не покладає на нього будь-яких обов`язків та не наділяє його додатковими правами, на відміну від рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, яке може бути оскаржено у судовому порядку. Отже, з вищевикладеного вбачається, що позивач наразі жодним чином не позбавлений своїх прав, свобод та інтересів у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення, оскільки внаслідок його прийняття не відбулось припинення чи була встановлена неможливість реалізації прав позивача та/або виникнення додаткового обов`язку в публічно-правових відносинах. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки спір стосовно правомірності або протиправності оскаржуваного рішення відповідача не підпадає під ознаки оскарження акта індивідуальної дії, а також жодного іншого спору, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, вбачається, що дану вимогу не належить розглядати як за правилами адміністративного судочинства, так і у судовому порядку в будь-якому із судів загальної юрисдикції України, а тому провадження у справі підлягає закриттю. Щодо посилання апелянта, що судом першої інстанції не враховано вимоги Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 25.09.2019 №2993/5, колегія суддів не приймає до уваги дані твердження, оскільки Кодекс України з процедур банкрутства має вищу юридичну силу над Наказом Мінюста. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Арбітражного керуючого ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов І.О. Грибан