Постанова 4855 № 826/1930/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1930/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 22 грудня 2021 року) у справі за адміністративним позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія-Фінсервіс" про скасування наказу, - В С Т А Н О В И В : Арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія-Фінсервіс", в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: скасувати наказ Мін`юсту від 15 лютого 2017 року № 414/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №786 від 27 травня 2013 року, виданого ОСОБА_1 . Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, позовні вимоги арбітражного керуючого ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 лютого 2017 року №414/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №786 від 27 травня 2013 року, виданого ОСОБА_1 . Постановою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року скасовано вказані вище постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року позов задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції прийшов до хибних висновків щодо наявності підстав для задоволення позову, оскільки встановлені перевіркою порушення є достатньою підставою для прийняття спірного рішення про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Апелянт вказує, що в супереч вимогам постанови Верховного Суду, якою дану справу направлено на новий розгляд, судом першої інстанції не досліджено належним чином усі обставини справи. До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Крім того, до Шостого апеляційного адміністративного суду від третьої особи надійшли пояснення щодо апеляційної скарги, відповідно до змісту яких третьою особою вимоги та доводи апеляційної скарги не підтримано. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до приписів частини другої статті 309 КАС України судом постановлено ухвалу про продовження апеляційного розгляду даної справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі скарги публічного акціонерного товариства "Сбербанк" від 01 листопада 2016 року № 1238/28 за дорученням департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України від 10 листопада 2016 року № 1984/34097-0-33-16/9.4 комісією Головного територіального управління юстиції у місті Києві проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 з 12 грудня 2016 року по 14 грудня 2016 року та відповідно до доручення від 14 грудня 2016 року № 10/33/15534, акта від 14 грудня 2016 року № 116/10-40 про продовження проведення позапланової невиїзної перевірки на три робочі дні - з 15 грудня 2016 року до 19 грудня 2016 року. За результатами перевірки комісією складено Довідку про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 19 грудня 2016 року № 82/10-47, відповідно до висновків якої у діях арбітражного керуючого ОСОБА_1 виявлено під час виконання повноважень ліквідатора публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" за фактами, викладеними у скарзі публічного акціонерного товариства "Сбербанк" від 01 листопада 2016 року № 1238/28, грубі порушення абзацу 8 частини 2, частини 9 статті 41, абзацу 2 частини 4 статті 42, пункту 1 частини 2, частини 3 статті 98, статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", пунктів 50, 51 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оціни майна і майнових прав", які необхідно усунути арбітражним керуючим. Пояснення, зауваження, заперечення до Довідки приймались комісією Головного територіального управління юстиції у місті Києві до 26 грудня 2016 року. Крім того, висновки Довідки містили інформацію про те, що акт перевірки діяльності арбітражного керуючого буде підписаний 28 грудня 2016 року о 15:00 год. за місцем знаходження відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Позивач, в свою чергу, надавав комісії пояснення та заперечення на довідку про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого, в яких він зазначав про те, що не погоджується із висновками, викладеними в Довідці. 28 грудня 2016 року Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві складено Акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 № 118/10-40 (далі - акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем під час виконання повноважень ліквідатора публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод» абзацу 8 частини 2, частини 9 статті 41, абзацу 2 частини 4 статті 42, пункту 1 частини 2, частини 3 статті 98, статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", пунктів 50, 51 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оціни майна і майнових прав". Дані порушення позивача полягали у: - нездійсненні роботи щодо повернення банкруту суми дебіторської заборгованості; - ненаданні інформації комітетові кредиторів; - проведенні оцінки майна без забезпечення ліквідатором фізичного огляду майна, щодо якого проводиться оцінка суб`єктом оціночної діяльності; - передчасній передачі майна на реалізацію без згоди забезпеченого кредитора, оскільки ухвала Господарського суду м. Києва від 21 листопада 2016 року у справі 910/24550/13 не набрала законної сили. На підставі висновків акту перевірки Мін`юст прийняв наказ від 10 січня 2017 року № 39/5 "Про зупинення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 ", яким, зокрема, зупинено діяльність арбітражного керуючого ОСОБА_1 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 27 травня 2013 року № НОМЕР_1); Департаменту з питань судової роботи та банкрутства наказано забезпечити: - подання звернення до державного підприємства "Інформаційні судові системи" щодо зупинення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 в автоматизованому відборі кандидатур арбітражних керуючих на призначення у справах про банкрутство у зв`язку із зупиненням його діяльності; - подання інформаційних листів до Господарського суду м. Києва, Господарського суду Київської області, Господарського суду Полтавської області, Господарського суду Запорізької області, Господарського суду Львівської області та Господарського суду Волинської області щодо зупинення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 .. Також, згідно пункту 3 зазначеного вище наказу, він діє до прийняття Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) відповідного рішення, але не пізніше 28 лютого 2017 року. 16 січня 2017 року на адресу арбітражного керуючого надійшов лист Мін`юсту від 10 січня 2017 року № 9.4-33/48, яким позивача повідомлено, що 24 січня 2017 року відбудеться чергове засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), до порядку денного якого включено розгляд подання структурного підрозділу Міністерства юстиції України про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. В подальшому співробітниками Міністерства юстиції України засобами телефонного зв`язку було повідомлено представника ОСОБА_1 про позбавлення останнього права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). У відповідь на адвокатський запит Міністерство юстиції України листом від 30 січня 2017 року № 9.4-32/110 "Щодо результатів засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих" повідомив позивача, зокрема про те, що за результатом заслуховування представника заявника Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", адвоката Карнаух О.В. (представник арбітражного керуючого) та вивчення матеріалів перевірки Комісією прийнято рішення застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі подання № 884 від 06 січня 2017 року. Відповідно до витягу з протоколу № 55/01/17 засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 24 січня 2017 року члени комісії вирішили (більшістю голосів): - за результатом заслуховування пояснень представника заявника ПАТ "Сбербанк", адвоката Карнаух О.В. та вивчення матеріалів перевірки застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі подання № 884 від 06 січня 2017 року; - внести подання до Міністерства юстиції України про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); - рекомендувати Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України на підставі подання Комісії про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення: а) підготувати проект наказу про анулювання свідоцтва № НОМЕР_1 від 27 травня 2013 року про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ; б) внести запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Відповідно до витягу з публічного сайту Єдиного реєстру арбітражних керуючих вбачається, що у розділі "документи арбітражного керуючого" містяться відомості про те, що свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 27 травня 2013 року № НОМЕР_1 "не діє". Наказом Міністерства юстиції України від 15 лютого 2017 року № 414/5 анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № НОМЕР_1 від 27 травня 2013 року, видане ОСОБА_1 .. Незгода позивача з вказаними вище наказами зумовила його звернення до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Питання застосування до арбітражних керуючих дисциплінарних стягнень і анулювання свідоцтва врегульовано положеннями Закону, Порядком № 1284/5 та Положенням про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих, затвердженим наказом Міністерства від 11.01.2013 № 81/5 (далі - Положення про Дисциплінарну комісію), в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення. Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи встановлює Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) . Відповідно до частини першої статті 1 Закону арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як Ч розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. Під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, зметою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, шо мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, шо передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство (частина третя статті 98 Закону). Частиною першою статті 2 Закону встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Водночас повноваження державного органу з питань банкрутства закріплені у статті 3 Закону. Відповідно до пунктів 1,3, 10 Положення про Міністерство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 (далі - Положення № 228), Мін`юст є державним органом з питань банкрутства та здійснює державну політику з питань банкрутства у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням. Крім того, відповідно до підпункту 50 пункту 4 Положення № 228 Мін`юст як державний орган з питань банкрутства здійснює контроль за діяльністю арбітражних керуючих. Контроль за діяльність арбітражних керуючих здійснюється відповідно до статті 106 Закону шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не заперечується, що за період його діяльності проведено засідання комітету кредиторів двічі та самі протоколи засідань комітету кредиторів приєднані до матеріалів справи і в них відображено інформацію про проведену роботу. Крім того, необхідна інформація повідомлялась представникам кредиторів при зустрічах в судових засіданнях та в телефонному режимі. З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо обґрунтованості доводів відповідача щодо неналежного виконання позивачем частини 9 статті 41 Закону шляхом повідомлення представників кредиторів при зустрічах в судових засіданнях та в телефонному режимі. Щодо висновку відповідачів про нездійснення позивачем роботи щодо повернення банкруту суми дебіторської заборгованості, суд зазначає наступне. Відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 41 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості. Приписи абзацу 8 частини 2 статті 41 Закону повинні реалізовуватися ліквідатором в обов`язковому порядку. Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, судом першої інстанції враховано, що позивачем не заперечується, що ним не пред`являлось вимог щодо повернення дебіторської заборгованості. Поряд із цим, як вбачається з матеріалів справи, сума дебіторської заборгованості банкруту компенсована іншим шляхом, а саме, шляхом продажу такої дебіторської заборгованості за ринковою ціною Також позивачем вказувалось на відсутність засобів щодо сплати судового збору на пред`явлення вимог та, відповідно, необхідності економії коштів, а також непропонування банком шляхів вирішення даних проблем. Як вірно зауважено судом першої інстанції, вказана позивачем причина, зокрема - відсутність коштів на сплату судового збору, невиконання приписів абзацу 8 частини 2 статті 41 Закону не підкріплена жодними іншими об`єктивними обставинами, як то рішення комітету кредиторів щодо мінімізації витрат банкрута на вчинення таких дій, а також не може ставитися у залежність від наявності пропозицій будь - кого із кредиторів щодо врегулювання даної проблеми. Окрім того, умови продажу дебіторської заборгованості застережені абзацом 6 частини 1 статті 44 Закону та обумовлені положеннями договору про відступлення права вимоги банкрута, факт наявності якого вбачається з матеріалів справи. Поряд із цим, доводи апелянта в частині встановлених перевіркою допущеного позивачем порушення яке полягає у проведенні оцінки майна без забезпечення ліквідатором фізичного огляду майна, щодо якого проводиться оцінка суб`єктом оціночної діяльності не знайшли свого підтвердження. Так, приписами статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено порядок укладання та істотні умови договору на проведення оцінки майна. Відповідно до пунктів 50, 51 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється: ознайомлення з об`єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка; визначення бази оцінки; подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору на проведення оцінки. Незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби). Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем для проведення оцінки залучено спеціалізовані організації, а саме укладено договір на проведення незалежної оцінки з товариством з обмеженою відповідальністю «ДСК-Експертиза» та товариством з обмеженою відповідальністю «Оціночна компанія «Конкордія» (з урахуванням значного обсягу майна на всій території України). Товариству з обмеженою відповідальністю «ДСК-Експертиза» та товариству з обмеженою відповідальністю «Оціночна компанія «Конкордія» позивачем надані акти інвентаризації майна, яка проведена ліквідатором ОСОБА_1 та відповідна інформація визначалась згідно даних інвентаризації, які відображають дійсну вагу ювелірних виробів, які перебувають на відповідальному зберіганні. Відтак, доступ до всіх необхідних об`єктів оцінки ліквідатором (позивачем) забезпечено у повній мірі, обов`язку ж позивача змушувати суб`єктів оціночної діяльності реалізовувати належним чином такий доступ і оглядати на місці об`єкти оцінки чинним законодавством не передбачено. Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не надано докази конкретних умисних дій позивача щодо перешкоджанню суб`єктам оціночної діяльності у здійсненні даного огляду. При цьому, доводи апелянта, що оцінку дотримання арбітражним керуючим вищевказаних приписів законодавства, надав Київський апеляційний господарський суд у постанові від 22.02.2017 по справі № 910/24550/13, зокрема скасовуючи ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 апеляційним господарським судом встановлено неналежне проведення оцінки та протиправні дії ліквідатора. Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, оскільки з наявної в матеріалах справи копії постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 у справі № 910/24550/13 скасовано постанову Київського апеляційного суду від 22.02.2017, а ухвали Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 залишено без змін. Вказаним рішенням, окрім іншого, спростовано висновки Київського апеляційного суду викладені у постанові від 22.02.2017 щодо порушень арбітражного керуючого при проведенні оцінки майна банкрута. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів відповідача щодо наявності порушення саме позивача, яке полягає у проведенні оцінки майна без забезпечення ліквідатором фізичного огляду майна, щодо якого проводиться оцінка суб`єктом оціночної діяльності. Щодо висновків про передчасну передачу позивачем майна на реалізацію без згоди забезпеченого кредитора, оскільки ухвала Господарського суду м. Києва від 21 листопада 2016 року у справі 910/24550/13 не набрала законної сили, суд зазначає таке. Згідно частини 5 статті 44 Закону ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами. У відповідності до статті 42 Закону майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням комітету кредиторів банкрута від 23 вересня 2016 року встановлено строк 15 днів для ознайомлення з висновками незалежної оцінки майна Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод». Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем 27 вересня 2016 року направлено заставним кредиторам лист-запит про надання погодження про продаж заставного майна за ціною, визначеною у висновках незалежної оцінки майна, та з визначенням лотів, до яких буде включено заставне майно. Станом на 18 жовтня 2016 року позивач згоди заставних кредиторів про продаж майна не отримав, у зв`язку з чим на засідання комітету кредиторів Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод» вирішувалось питання продажу майна банкрута та поступило дві пропозиції щодо визначення порядку продажу майна банкрута, а саме, Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» запропонувало визначити порядок продажу майна банкрута шляхом розподілу майна банкрута на окремі лоти з обов`язковим виділенням заставного майна в окремі лоти, а Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІАМІКС Україна» запропонувало визначити порядок продажу майна банкрута саме в розрізі чотирьох лотів у відповідності до висновків незалежної оцінки майнових активів. Комітетом кредиторів прийнято рішення про визначення порядку продажу майна банкрута саме в розрізі чотирьох лотів у відповідності до висновків незалежної оцінки майнових активів. Судом встановлено, що на виконання норм статей 42, 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» позивач звернувся з відповідним клопотанням до суду. Ухвалами Господарського суду м. Києва від 21 листопада 2016 року відмовлено заставним кредиторам в призначенні експертизи та оцінки майна банкрута, задоволено клопотання ліквідатора та надано дозвіл на реалізацію заставного майна банкрута у спосіб, визначений рішенням комітету кредиторів Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод» від 18 жовтня 2016 року в розрізі чотирьох лотів у відповідності до висновків незалежної оцінки майнових активів, а саме: - ЛОТ №1 Товарно-матеріальні цінності (товари в обороті, які знаходяться в заставі у Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії») за початковою ціною 1057960,47 (один мільйон п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот шістдесят гривень 47 коп.); - ЛОТ №2 Товарно-матеріальні цінності (товари в обороті, які знаходяться в заставі у Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України») за початковою ціною 13972101,39 (тринадцять мільйонів дев`ятсот сімдесят дві тисячі сто вона гривня 39 коп.); - ЛОТ №3 Цінні папери (акції), що перебувають на балансі ПАТ «Київський ювелірний завод» за початковою вартістю 4694752,55 (чотири мільйона шістсот дев`яносто чотири тисячі сімсот п`ятдесят дві гривні 55 коп.). - ЛОТ №4 Будівлі, споруди, виробниче і побутове обладнання, меблі оргтехніка, товарна продукція та інше майно), а також цінні папери, дебіторська заборгованість та нематеріальні активи, що перебувають на балансі ПАТ «Київський ювелірний завод» за початковою вартістю 216264773,81 грн. (двісті шістнадцять мільйонів двісті шістдесят чотири тисячі сімсот сімдесят три гривні 81 коп.). 10 січня 2017 ухвалою Київського апеляційного господарського суду задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів у справі № 910/24550/13 та заборонено ліквідатору Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод» арбітражному керуючому ОСОБА_1, міжнародній універсальній товарно-сировинній біржі "ЕПСІЛОН" та будь-яким іншим особам вживати будь-які заходи, спрямовані на відчуження майна Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод» до завершення розгляду апеляційних скарг на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21 листопада 2016 року у справі №910/24550/13 про банкрутство ПАТ «Київський ювелірний завод». Так, зі змісту ухвали Київського апеляційного господарського суду від 10 січня 2017 року у справі № 910/24550/13 вбачається, що заяву публічного акціонерного товариства «Сбербанк» розглянуто в судовому засіданні, за участі представника публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод». З урахуванням наведеного, суд першої інстанції зробив висновок, що позивач не міг бути не обізнаний про наявність ухвали Київського апеляційного господарського суду від 10 січня 2017 року у справі № 910/24550/13 з моменту її прийняття, а саме з 10 січня 2017 року. Поряд із цим, із змісту вказаної ухвали вбачається, що в судовому засіданні 10.01.2017 від публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод» з`явився представник за довіреністю - Кузяев О.В., натомість позивач особисто участі в судовому засіданні не приймав (т. 3 а.с. 199-206). Звісно, суд враховує існування у представника публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод» обов`язку щодо доведення результатів судового засідання, що відбулось 10.01.2017 року, однак колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять доказів виконання такого обов`язку та доведення до відома позивача зміст ухвали Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 року у справі № 910/24550/13. Також, з матеріалів справи вбачається, що 13 січня 2017 року відбувся аукціон з продажу майна публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод» частинами і продано два лота. Відповідно до частини 2 статті 107 Закону арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом. Згідно статті 105 Закону дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов`язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Отже, метою притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності є його покарання за винне невиконання або неналежне виконання обов`язків арбітражного керуючого. Відповідно до статті 109 вищезазначеного Закону дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: попередження та позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Відповідно до пункту 7.6.2. Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 27 червня 2013 року №1284/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 липня 2013 року за №1113/23645) (далі - Порядок), на арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у разі: вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута); встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади; винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень. Відповідно до частини 4 статті 108 Закону Дисциплінарна комісія наділена повноваженнями приймати рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень. Дисциплінарна комісія арбітражних керуючих утворюється у порядку визначеному Положенням про Дисциплінарну комісію для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики арбітражного керуючого. Відповідно до пункту 7.6. Порядку, який кореспондується з пунктом 24 Положення про Дисциплінарну комісію, під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому. За результатами розгляду питання порядку денного Дисциплінарна комісія приймає рішення про: застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення на підставі подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого; відхилення подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого; ініціювання проведення структурним підрозділом позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого, якщо із заяви або скарги вбачається необхідність проведення додаткового контролю; ініціювання проведення саморегулівною організацією арбітражних керуючих перевірки діяльності арбітражного керуючого, членом якої він є, якщо із заяви або скарги вбачається порушення правил професійної етики арбітражного керуючого цієї саморегулівної організації арбітражних керуючих; відмову в задоволенні заяви або скарги щодо діяльності арбітражного керуючого, організації його роботи, дотримання ним вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики арбітражного керуючого; перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражного керуючого, або ініціювання проведення такої перевірки органом, до компетенції якого належить вирішення таких питань; вжиття заходів щодо спростування оприлюднених фактів, які принижують честь і гідність арбітражних керуючих; схвалення консультацій і рекомендацій, а також методичних розробок з питань професійної етики арбітражних керуючих та застосування прогресивних практик у сфері відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом для подальшого їх розміщення на офіційному веб-сайті Мін`юсту у мережі Інтернет. Відповідно до частини 6 статті 108 Закону рішення Дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24 січня 2017 року на засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) розглянуто подання №884 від 06 січня 2017 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення на підставі листа Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 29 грудня 2016 року №907/10-37, за результатами якого прийнято рішення застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). При цьому, судом першої інстанції цілком вірно зауважено, що станом на час розгляду Головним територіальним управлінням юстиції м. Києві скарги публічного акціонерного товариства «Сбербанк» та складання акту перевірки (грудень 2016 року) ухвала Київського апеляційного господарського суду від 10 січня 2017 у справі № 910/24550/13 ще не була прийнята та аукціон не відбувся. Відтак, проведення аукціону всупереч вимог згадуваної ухвали Київського апеляційного господарського суду від 10 січня 2017 року у справі № 910/24550/13 не може та не могло слугувати підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення за скаргою публічного акціонерного товариства «Сбербанк» з урахуванням часового проміжку (складення акту перевірки раніше ніж прийняття ухвали суду). Доводи ж апелянта щодо не набрання ухвалою Господарського суду м. Києва від 21 листопада 2016 року у справі 910/24550/13 законної сили не мотивовані конкретними приписами процесуального законодавства, а, відтак, не є обґрунтованими. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів обґрунтованості прийняття рішення про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №786 від 27 травня 2013 року, виданого ОСОБА_1 , виходячи з критеріїв урахування ступеня вини арбітражного керуючого, обставин вчинення порушення, тяжкості вчиненого ним проступку, а також фактів притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому. При цьому, доводи апелянта, щодо неправомірності даного висновку суду першої інстанції на переконання суду є безпідставними. Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, судом першої інстанції надано належну оцінку всім встановленим перевіркою порушенням допущеним позивачем, при цьому, судом встановлено, що два з чотирьох порушень позивачем не допускались. Судом не вказано, що за результатом проведеної перевірки відсутні підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки частина виявлених порушень все ж таки знайшли своє підтвердження. Поряд із цим, спірне рішення постановлено з урахуванням усіх чотирьох порушень законодавства про які вказано в акті перевірки, тоді як судом підтверджено лише два. Відтак, наказ Мін`юсту від 15 лютого 2017 року № 414/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №786 від 27 травня 2013 року, виданого ОСОБА_1 прийнятий при неповному встановлені обставин справи та з урахуванням недостовірних висновків проведеної перевірки, а тому підлягає скасуванню. Також безпідставними є доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції порядку розгляду даної справи. Та обставина, що при первинному розгляд даного спору судовий розгляд здійснювався у відкритому судовому засіданні не створює обов`язку при розгляді справи скерованої на новий розгляд за тими ж правилами. Оскільки приписами частини 3 статты 3 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Станом на час прийняття справи до свого провадження суддею Окружного адміністративного суду міста Києва, після скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, даної справи на новий розгляд, вимоги пункту 20 частини 1 статті 4, пункту 10 частини 6 статті 12, частини 1 статті 257, статті 258, частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначають, що даний спір підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Окремо слід зауважити, що приписами ст. 260 КАС України встановлено, що якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. З матеріалів справи вбачається, що ухвалу суду від 02.03.2021 про прийняття справи до свого провадження та призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження отримано відповідачем та 14.04.2021 року подано до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, однак такий не містить заперечень відповідача щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (т. 6 а.с.142-153). Таких клопотань від відповідача не надходило до суду першої інстанції впродовж усього періоду розгляду даної справи. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія-Фінсервіс" про скасування наказу залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 29.06.22)