Постанова 4854 № 420/1090/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/1090/19 Головуючий в І інстанції: Корой С.М. Дата та місце ухвалення рішення: 16.10.2019 р. м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача - Шеметенко Л.П. судді - Стас Л.В. судді - Турецької І.О. за участю секретаря - Дудки С.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при Міністерстві юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області, про визнання протиправними та скасування наказу, рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2019 року Арбітражний керуючий Новіков Юрій Петрович звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при Міністерстві юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, оформлене протоколом № 76/11/18 від 06 листопада 2018 року, про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого; - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 07.12.2018 року № 3847/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 »; - зобов`язати Міністерство юстиції України поновити дію свідоцтва від 16.04.2013 року № 800 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 , та забезпечити виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючого санацією, ліквідатора) України запису про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого від 16.04.2013 року № 800, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 . Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 07.12.2018 року № 3847/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ». Визнано протиправним та скасовано запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючого санацією, ліквідатора) України про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого від 16.04.2013 року № 800, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 . Відмовлено в задоволені позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, оформленого протоколом № 76/11/18 від 06 листопада 2018 року, про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, зобов`язання Міністерства юстиції України поновити дію свідоцтва від 16.04.2013 року № 800 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 , та забезпечення виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючого санацією, ліквідатора) України запису про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого 16.04.2013 року № 800, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 . Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявленого позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року. Прийнято нове судове рішення, яким в задоволенні позову Арбітражного керуючого ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі. Постановою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року скасовано, справу направлено до П`ятого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд. Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що наказом Міністерства юстиції України № 619/5 від 02.04.2013 року ОСОБА_1 видано свідоцтво № 800 (дата видачі 16.04.2013 року) про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) без обмеження строку дії. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 12.05.2016 року у справі № 923/331/16 задоволено заяву боржника Державного підприємства «Новотроїцький елеватор» про порушення справи про банкрутство, порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Новотроїцький елеватор», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_1. У період з 06.09.2018 року по 10.09.2018 року Головним територіальним управлінням юстиції в Херсонській області проведено перевірку діяльності ОСОБА_1 , як особи, яка здійснює професійну діяльність арбітражного керуючого на підставі свідоцтва від 16.04.2013 року № 800, за результатами якої складено довідку № 10 від 10.09.2018 року та акт від 19.09.2018 року №

11. Підставою для проведення перевірки була колективна скарга колишніх працівників Державного підприємства «Новотроїцький елеватор» з приводу невиплати заробітної плати, також скаржники звертали увагу на неробочий стан, некомплектність та відсутність деяких матеріальних цінностей, належних підприємству. Комісією з перевірки під час виїзду за місцезнаходженням майна боржника ДП «Новотроїцький елеватор» (по Новоолексіївській, Софіївській та Новотроїцькій дільницях) вибірковим методом встановлено відсутність (розбіжність) майнових активів (основних засобів) у порівняні з наявними інвентаризаційними описами, які затверджені розпорядником майна ОСОБА_1 , а саме: згідно інвентаризаційного опису основних засобів № 5 від 16.06.2016 року за інвентаризаційним номером № 749 обліковується автомобіль ЗИЛ - 130 55-22, початкова балансова вартість - 57,5 тис. грн., однак, Комісією з перевірки не встановлено фактичної наявності вказаного транспортного засобу на жодній з трьох дільниць підприємства - банкрута; відповідно до інвентаризаційного опису основних засобів № 9 від 16.06.2016 року за інвентаризаційним номером № 543 обліковується пожежний автомобіль ЗИЛ - 431412, початковою балансовою вартістю 321,5 тис. грн., однак, Комісією з перевірки не встановлено фактичної наявності вказаного транспортного засобу на жодній з трьох дільниць підприємства - банкрута; відповідно до інвентаризаційного опису основних засобів № 10 від 16.06.2016 року за інвентаризаційним номером № 533 обліковується автомобіль КРАЗ № 62-37, початковою балансовою вартістю 351,4 тис. грн., однак, Комісією з перевірки не встановлено фактичної наявності вказаного транспортного засобу на жодній з трьох дільниць підприємства - банкрута; відповідно до інвентаризаційного опису основних засобів № 21 від 15.06.2016 року за інвентаризаційними номерами №№ 940, 941, 1040 обліковуються 3 трактори Т-150 без зазначення номерного знаку, початковою балансовою вартістю 44,44 тис. грн., 44,4 тис. грн. та 40 тис. грн., однак, Комісією з перевірки не встановлено фактичної наявності вказаних транспортних засобів на жодній з трьох дільниць підприємства - банкрута. Також, Комісією з перевірки встановлено, що з моменту призначення (12.05.2016 року) розпорядником майна ОСОБА_1 жодного разу до господарського суду не було подано клопотання про припинення повноважень керівника боржника у зв`язку з невиконанням покладених на нього обов`язків. Окрім цього, встановлено, що з моменту призначення позивача розпорядником майна ДП «Новотроїцький елеватор» процедура розпорядження вказаним майном триває більше 2-х років і тільки 13.09.2018 року розпорядник майна ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції у Херсонській області з заявою про вчинення злочину, а саме щодо крадіжки майна ДП «Новотроїцький елеватор», на підставі довідки про результати позапланової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого (довідка від 10.09.2018року № 10), відповідно до якої Комісією з перевірки Головного територіального управління юстиції у Херсонській області встановлено відсутність (розбіжність) майнових активів (основних засобів) у порівнянні з наявними інвентаризаційними описами, які затверджені розпорядником майна ОСОБА_1 . На підставі наведеного, Комісія з перевірки дійшла висновку, що під час виконання обов`язків розпорядника майна ДП «Новотроїцький елеватор» позивачем дійсно не було вжито належних заходів щодо захисту майна, що у свою чергу призвело до розкрадання майна боржника, розукомплектування засобів виробництва і негативно вплинуло на права та інтереси кредиторів (боржника). Комісією зазначено, що відсутність доказів щодо вжиття належних заходів для захисту майна боржника свідчить про те, що арбітражний керуючий ОСОБА_1 діяв не в інтересах боржника або його кредиторів, чим ігнорував вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який чітко визначає обсяг прав та обов`язків, що покладаються на арбітражного керуючого, а також під час реалізації своїх прав та обов`язків, як розпорядник майна ДП «Новотроїцький елеватор», діяв не добросовісно, нерозсудливо та необґрунтовано, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів кредиторів. З огляду на викладене, враховуючи, що арбітражним керуючим ОСОБА_1 не було вжито належних заходів для захисту майна боржника та не надано доказів підтвердження вищезазначеного факту, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів кредиторів, та вимог абз. 5 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Комісія з перевірки дійшла висновку про наявність підстав для накладення на арбітражного керуючого дисціплінарного стягнення. Департаментом з питань судової роботи та банкрутства, який є структурним підрозділом Міністерства юстиції України, на підставі листа-пропозиції Головного територіального управління юстиції в Херсонській області, на розгляд Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих було внесено подання від 03.10.2018 року № 1174 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення. Відповідно до витягу з протоколу № 76/11/18 від 06.11.2018 року, на засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) прийнято рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючої санацією, ліквідатора). Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючі санацією, ліквідаторів) до Міністерства юстиції України направлено подання № 879 від 06.11.2018 року про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Подання № 879 від 06.11.2018 року реалізовано Міністерством юстиції України 07.12.2018 року шляхом винесення наказу № 3847/5 «Про анулювання свідоцтва про право і здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ». Вирішуючи справу та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки, викладені в довідці № 10 від 10.09.2018 року та акті від 19.09.2018 року № 11 перевірки діяльності арбітражного керуючого, щодо порушення абз. 5 ч. 3 ст. 22, ч.ч. 2, 3 ст. 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Також, суд першої інстанції вказав, що в протоколі засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) не зазначено жодних доводів та обставин, з яких виходила Дисциплінарна комісія при обранні виду дисциплінарного стягнення. Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів обґрунтованості прийняття рішення про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 , виходячи з критеріїв урахування ступеня вини арбітражного керуючого, обставин вчинення порушення, тяжкості вчиненого ним проступку, а також фактів притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 07.12.2018 року № 3847/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 » підлягають задоволенню. Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих комісії, оформлене протоколом № 76/11/18 від 06 листопада 2018 року, про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту прав, які він вважає порушеними, не відповідає діючому законодавству, оскільки сам лише факт складання протоколу не порушує права особи та складений виключно на реалізацію компетенції Дисциплінарної комісії. Також, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Міністерства юстиції України поновити дію свідоцтва від 16.04.2013 року № 800 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 , та забезпечення виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючого санацією, ліквідатора) України запису про анулювання вказаного свідоцтва арбітражного керуючого, суд першої інстанції виходив з того, що Порядком формування і ведення Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 26.03.2013 року № 541/5, не передбачена процедура поновлення дії свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), як і порядок виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючого санацією, ліквідатора) України запису про анулювання свідоцтва. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що для повного захисту порушеного права позивача необхідно вийти за межі позовних вимог на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України та визнати протиправним і скасувати запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючого санацією, ліквідатора) України про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого від 16.04.2013 року №

800. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року та прийнято нове судове рішення, яким в задоволенні позову Арбітражного керуючого ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що арбітражним керуючим ОСОБА_1 не було вжито жодних результативних дій щодо забезпечення належних заходів для захисту майна боржника, а також не надано доказів підтвердження вищезазначеного факту, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів кредиторів. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність таких доказів свідчить про те, що арбітражний керуючий ОСОБА_1 діяв не в інтересах боржника або його кредиторів, чим ігнорував вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Постановою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року скасовано, справу направлено до П`ятого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд. Вирішуючи справу при новому розгляді, з урахуванням висновків і мотивів, з яких скасоване рішення суду апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з наступного. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вимоги до арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), його права та обов`язки, процедура підтвердження права на здійснення такої діяльності, отримання такого права, контроль за діяльністю арбітражних керуючих, види відповідальності та інші питання, пов`язані з діяльністю арбітражних керуючих на момент виникнення спірних відносин регулювалися чинним на той час Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ (далі - Закон № 2343-ХІІ, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). У розумінні статті 1 вказаного Закону арбітражним керуючим є фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. У частині третій статті 98 Закону № 2343-XII визначено, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство. За змістом частини першої статті 106 Закону № 2343-XII контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється у формі планових перевірок за певний період часу не частіше одного разу на два роки. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями фізичної чи юридичної особи. Згідно частини другої статті 106 Закону № 2343-XII позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів. Арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом (частина друга статті 107 Закону № 2343-XII). Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення (частина третя статті 107 Закону № 2343-XII). Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, із змінами та доповненнями станом на момент виникнення спірних правовідносин, Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, зокрема, з питань банкрутства. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (частина четверта статті 107 Закону № 2343-XII). Про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (частина п`ята статті 107 Закону № 2343-XII). Відповідно до частини першої статті 108 вказаного Закону дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики. Дисциплінарна комісія розглядає заяви, скарги та подання на арбітражних керуючих; організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); надає консультації і рекомендації, а також готує методичні розробки з питань професійної етики арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та застосування прогресивних практик; приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень (частина четверта статті 108 цього ж Закону). Рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії (частина шоста статті 108 Закону № 2343-XII). Нормами частини першої статті 109 означеного Закону визначено, що дисциплінарними стягненнями, які накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення (частина друга статті 109 Закону № 2343-XII). Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (частина третя статті 109 Закону № 2343-XII). Про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (частина четверта статті 109 Закону № 2343-XII). Відповідно до пункту 5 частини першої, частини другої статті 112 Закону № 2343-ХІІ, підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). У разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а його свідоцтво анулюється. Відповідно до частин першої, другої статті 113 Закону № 2343-ХІІ, у разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання. Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). За змістом частини 5 статті 113 Закону № 2343-XII, рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути оскаржено арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію. Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджений наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року № 1284/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03 липня 2013 року № 1113/23645 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 1284/5). Відповідно до пункту 7.1 Порядку № 1284/5, однією з підстав для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є грубе порушення законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута). Згідно з пунктом 7.4 Порядку № 1284/5, дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого, є: попередження; позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Пунктом 7.6. Порядку № 1284/5 передбачено, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому. З аналізу наведених норм вбачається, що арбітражний керуючий може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за грубе порушення законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута). Водночас, позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого є крайнім заходом дисциплінарного впливу і може застосовуватися, коли дисциплінарний проступок містить ознаки саме грубого порушення і заходи дисциплінарного стягнення, на переконання уповноваженої особи вирішувати питання про відповідальність посадової особи, є недостатніми чи попереднє їх вжиття не дало бажаного результату. Накладення дисциплінарного стягнення на арбітражного керуючого здійснюється на підставі рішення Міністерства юстиції України, який є державним органом з питань банкрутства, за поданням Дисциплінарної комісії і при визначенні його виду враховується ступінь вини, тяжкість вчиненого проступку, наявність раніше застосованих дисциплінарних стягнень, а також інші обставини вчинення арбітражним керуючим порушення. В ході перевірки діяльності ОСОБА_1 , як особи, яка здійснює професійну діяльність арбітражного керуючого на підставі свідоцтва від 16.04.2013 року № 800, Головним територіальним управлінням юстиції в Херсонській області встановлено порушення з боку позивача вимог абз. 5 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме встановлено, що арбітражним керуючим ОСОБА_1 не було вжито належних заходів для захисту майна боржника ДП «Новотроїцький елеватор», що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів кредиторів. Згідно ч. 1 ст. 22 Закону № 2343-ХІІ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном. Про призначення розпорядника майна виноситься ухвала. Абзацом 5 частини 3 статті 22 Закону № 2343-ХІІ передбачено, що розпорядник майна зобов`язаний вживати заходів для захисту майна боржника. Так, комісією з перевірки під час виїзду за місцезнаходженням майна боржника ДП «Новотроїцький елеватор» (по Новоолексіївській, Софіївській та Новотроїцькій дільницях) вибірковим методом встановлено відсутність (розбіжність) майнових активів (основних засобів) у порівняні з наявними інвентаризаційними описами, які затверджені розпорядником майна ОСОБА_1 , а саме: згідно інвентаризаційного опису основних засобів № 5 від 16.06.2016 року за інвентаризаційним номером № 749 обліковується автомобіль ЗИЛ - 130 55-22, початкова балансова вартість - 57,5 тис. грн., однак, Комісією з перевірки не встановлено фактичної наявності вказаного транспортного засобу на жодній з трьох дільниць підприємства - банкрута; відповідно до інвентаризаційного опису основних засобів № 9 від 16.06.2016 року за інвентаризаційним номером № 543 обліковується пожежний автомобіль ЗИЛ - 431412, початковою балансовою вартістю 321,5 тис. грн., однак, Комісією з перевірки не встановлено фактичної наявності вказаного транспортного засобу на жодній з трьох дільниць підприємства - банкрута; відповідно до інвентаризаційного опису основних засобів № 10 від 16.06.2016 року за інвентаризаційним номером № 533 обліковується автомобіль КРАЗ № 62-37, початковою балансовою вартістю 351,4 тис. грн., однак, Комісією з перевірки не встановлено фактичної наявності вказаного транспортного засобу на жодній з трьох дільниць підприємства - банкрута; відповідно до інвентаризаційного опису основних засобів № 21 від 15.06.2016 року за інвентаризаційними номерами №№ 940, 941, 1040 обліковуються 3 трактори Т-150 без зазначення номерного знаку, початковою балансовою вартістю 44,44 тис. грн., 44,4 тис. грн. та 40 тис. грн., однак, Комісією з перевірки не встановлено фактичної наявності вказаних транспортних засобів на жодній з трьох дільниць підприємства - банкрута. Також, Комісією з перевірки встановлено, що з моменту призначення (12.05.2016 року) розпорядником майна Новіковим Ю.П. жодного разу до господарського суду не було подано клопотання про припинення повноважень керівника боржника у зв`язку з невиконанням покладених на нього обов`язків. Окрім цього, встановлено, що з моменту призначення позивача розпорядником майна ДП «Новотроїцький елеватор» процедура розпорядження вказаним майном триває більше 2-х років і тільки 13.09.2018 року розпорядник майна ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції у Херсонській області з заявою про вчинення злочину, а саме щодо крадіжки майна ДП «Новотроїцький елеватор», на підставі довідки про результати позапланової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого (довідка від 10.09.2018року № 10), відповідно до якої Комісією з перевірки Головного територіального управління юстиції у Херсонській області встановлено відсутність (розбіжність) майнових активів (основних засобів) у порівнянні з наявними інвентаризаційними описами, які затверджені розпорядником майна ОСОБА_1 . На підставі наведеного, Комісія з перевірки дійшла висновку, що під час виконання обов`язків розпорядника майна ДП «Новотроїцький елеватор» позивачем дійсно не було вжито належних заходів щодо захисту майна, що у свою чергу призвело до розкрадання майна боржника, розукомплектування засобів виробництва і негативно вплинуло на права та інтереси кредиторів (боржника). Комісією зазначено, що відсутність доказів щодо вжиття належних заходів для захисту майна боржника свідчить про те, що арбітражний керуючий ОСОБА_1 діяв не в інтересах боржника або його кредиторів, чим ігнорував вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який чітко визначає обсяг прав та обов`язків, що покладаються на арбітражного керуючого, а також під час реалізації своїх прав та обов`язків, як розпорядник майна ДП «Новотроїцький елеватор», діяв не добросовісно, нерозсудливо та необґрунтовано, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів кредиторів. Результати перевірки, яка проведена Головним територіальним управлінням юстиції в Херсонській області, оформлені довідкою № 10 від 10.09.2018 року та актом від 19.09.2018 року №

11. Враховуючи викладене та на підставі подання від 03.10.2018 року № 1174 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) прийнято рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючої санацією, ліквідатора), яке оформлено протоколом № 76/11/18 від 06.11.2018 року. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що висновки, викладені в довідці № 10 від 10.09.2018 року та акті від 19.09.2018 року № 11 перевірки діяльності арбітражного керуючого, щодо порушення абз. 5 ч. 3 ст. 22, ч.ч. 2, 3 ст. 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки, в межах своїх повноважень розпорядника майна, позивачем неодноразово було скеровано на ім`я директора підприємства листи з вимогою вжити заходи щодо збереження майна боржника (лист № 2147 від 16 травня 2016 року та лист попередження № 02- 12/33 від 17 квітня 2018 року). Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивачем було організовано проведення інвентаризації та зняття фактичних залишків цінностей, які обліковуються на матеріальних рахунках. Суд першої інстанції вказав на те, що висновки перевірки про незадовільний стан майна підприємства необґрунтовані, з огляду на те, що під час перевірки не було з`ясовано, коли саме такий стан виник, коли та з яких підстав відбулось вибуття матеріальних цінностей підприємства. Також, суд першої інстанції послався на те, що в протоколі засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) не зазначено жодних доводів та обставин, з яких виходила Дисциплінарна комісія при обранні виду дисциплінарного стягнення. Дана справа перебувала на розгляді апеляційного та касаційного судів. Так, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року та прийнято нове судове рішення, яким в задоволенні позову Арбітражного керуючого ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що арбітражним керуючим ОСОБА_1 не було вжито жодних результативних дій щодо забезпечення належних заходів для захисту майна боржника, а також не надано доказів підтвердження вищезазначеного факту, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів кредиторів. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність таких доказів свідчить про те, що арбітражний керуючий ОСОБА_1 діяв не в інтересах боржника або його кредиторів, чим ігнорував вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Постановою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року скасовано, справу направлено до П`ятого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд. Водночас, вирішуючи справу, колегія суддів Верховного Суду погодилась з висновками суду апеляційної інстанції в частині обґрунтованості висновків Дисциплінарної комісії про доведеність вини позивача у вчинення дисциплінарного проступку під час виконання обов`язків розпорядника майна ДП «Новотроїцький елеватор». Згідно ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Таким чином, висновки Верховного Суду у даній справі щодо обґрунтованості висновків Дисциплінарної комісії про доведеність вини позивача у вчинення дисциплінарного проступку під час виконання обов`язків розпорядника майна ДП «Новотроїцький елеватор» є обов`язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи. З огляду на викладене, враховуючи висновки Верховного Суду, є помилковими висновки суду першої інстанції щодо недоведеності з боку позивача порушень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які є підставою для накладення на арбітражного керуючого дисціплінарного стягнення. Тобто, у даній справі є доведеними обставини щодо вини позивача у вчинення дисциплінарного проступку під час виконання обов`язків розпорядника майна ДП «Новотроїцький елеватор», який виразився у не вжиті належних заходів для захисту майна боржника та не надані доказів підтвердження вищезазначеного факту, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів кредиторів, та вимог абз. 5 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Водночас, направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходив з того, що обов`язковою умовою при визначенні виду дисциплінарного стягнення є врахування Дисциплінарною комісією тяжкості вчиненого проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення, однак, судом апеляційної інстанції не встановлено, чи були враховані відповідачем вказані обставини при застосуванні до позивача такого виду дисциплінарного стягнення, як позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Крім того, Верховний Суд зазначив, що судом апеляційної інстанції не перевірено дотримання Міністерством юстиції України строків, встановлених пунктом 7.5 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) № 1284/5 та частиною 4 статті 107 Закону № 2343-XII, при накладенні дисциплінарного стягнення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 . Вказані висновки та мотиви Верховного Суду, з яких скасоване рішення суду апеляційної інстанції, є обов`язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи в силу ч. 5 ст. 353 КАС України. З урахуванням наведеного, судом апеляційної інстанції під час нового розгляду справи досліджено питання щодо врахування Дисциплінарною комісією при застосуванні до позивача такого виду дисциплінарного стягнення, як позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкості вчиненого проступку, а також, чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення, та встановлено наступне. Так, колегія суддів зазначає, що протокол № 76/11/18 від 06.11.2018 року, яким оформлено рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючої санацією, ліквідатора), не містить будь-яких обґрунтувань, посилань, з яких Дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення саме у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. З наведеного протоколу вбачається, що Дисциплінарною комісією також не розглядалось питання, чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення. Під час розгляду справи в суді відповідачами так само не наведеного жодних обґрунтувань щодо наявності підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення саме у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Також, в ході розгляду не надано жодного доказу щодо застосовування раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення. Матеріали справи не містять доказів обґрунтованості прийняття рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, виходячи з критеріїв урахування ступеня вини арбітражного керуючого, обставин вчинення порушення, тяжкості вчиненого ним проступку, а також фактів притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не доведено наявності правових підстав для застосування до позивача найсуворішого виду стягнення - позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Водночас, за встановлених обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, оформлене протоколом № 76/11/18 від 06 листопада 2018 року, як такого, що не порушує прав позивача. Колегія суддів зазначає, що наведені обставини та висновки суду є достатньою правовою підставою для визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії від 06.11.2018 року, яке оформлено протоколом № 76/11/18, в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). При цьому, доходячи вказаних висновків, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 23 грудня 2019 року у справі № 818/1874/17, від 20 травня 2020 року у справі № 806/2421/16, від 28 січня 2021 року в справі № 520/5709/19, від 31 березня 2021 року у справі № 640/7632/19, від 30 квітня 2021 року у справі № 620/2525/19, від 30 червня 2021 року у справі № 809/195/18, від 29 липня 2021 року у справі № 400/2837/19, від 25 листопада 2021 року у справі № 2040/6254/18, за якими рішення Дисциплінарної комісії може бути предметом судового розгляду та відповідно, за наявності підстав, може бути визнано протиправним та скасовано судом. Щодо правомірності видання наказу Міністерства юстиції України від 07.12.2018 року № 3847/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 », колегія суддів зазначає наступне. Положеннями статті 112 Закону № 2343-XII передбачено, що анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності здійснюється у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), а однією з підстав для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Відповідно до частин першої та четвертої статті 108 цього Закону Дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики. Дисциплінарна комісія розглядає заяви, скарги та подання на арбітражних керуючих; організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); надає консультації і рекомендації, а також готує методичні розробки з питань професійної етики арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та застосування прогресивних практик; приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень. Згідно з частиною першою статті 113 Закону № 2343-XII в разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання. Отже, повноваження приймати рішення про застосування дисциплінарних стягнень до арбітражних керуючих за наявності підстав належить Дисциплінарній комісії. При цьому, Дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання. Однак, на підставі частини третьої статті 107 Закону № 2343-XII, органом, уповноваженим накладати дисциплінарні стягнення на арбітражних керуючих, є виключно державний орган з питань банкрутства, яким, згідно з чинним законодавством України, є Міністерство юстиції України. За такого правового регулювання, рішення Дисциплінарної комісії про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень реалізується шляхом видання наказу про накладення дисциплінарного стягнення за відповідним поданням цієї комісії єдиним уповноваженим на це державним органом з питань банкрутства - Міністерством юстиції України. Дисциплінарна комісія встановлює наявність в діях арбітражного керуючого дисциплінарного проступку та приймає рішення про можливість і доцільність застосування певного виду дисциплінарного стягнення. Тоді як, в силу приписів статті 107 зазначеного Закону, безпосереднього дисциплінарні стягнення накладаються Державним органом з питань банкрутства - Міністерством юстиції України за поданням Дисциплінарної комісії. Натомість у справі, що розглядається, на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та з урахуванням протоколу засідання цієї комісії, Міністерство юстиції України видало спірний наказ від 07.12.2018 року № 3847/5, яким анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), видане ОСОБА_1 . Колегія суддів зауважує, що анулювання свідоцтва не є видом дисциплінарного стягнення, яке може бути накладене на арбітражного керуючого, згідно зі статтею 109 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Свідоцтво може бути анульовано лише у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), зокрема, внаслідок накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). На наведені вимоги чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства та обставини справи позивач посилався у позовній заяві, однак, цим доводам помилково не надано оцінки судом першої інстанції. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що анулювання свідоцтва без накладення стягнення, яке може бути підставою для такого анулювання, суперечить приписам частини другої статті 112 зазначеного Закону та свідчить про протиправність такого наказу. Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, висловленими, зокрема, в постановах від 11 березня 2020 року в справі № 818/696/17, від 07 квітня 2020 року в справі № 826/6746/18, від 23 квітня 2020 року в справі № 2040/6204/18, від 23 липня 2020 року в справі № 806/928/17, від 28 січня 2021 року в справі № 520/5709/19, від 05 лютого 2021 року в справі № 620/1932/19, від 25 лютого 2021 року в справі № 823/2106/18, від 16 березня 2021 року в справі № 826/6548/18, від 31 березня 2021 року в справі № 640/7632/19, від 30 квітня 2021 року в справі № 620/2525/19, від 30 червня 2021 року в справі № 809/195/18, від 29 липня 2021 року в справі № 400/2837/19. Крім того, враховуючи висновки та мотиви Верховного Суду щодо необхідності перевірки дотримання Міністерством юстиції України строків, встановлених пунктом 7.5 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) № 1284/5 та частиною 4 статті 107 Закону № 2343-XII, при накладенні дисциплінарного стягнення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 , з яких скасоване рішення суду апеляційної інстанції, та які є обов`язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи в силу ч. 5 ст. 353 КАС України, колегією суддів досліджено питання щодо дотримання Міністерством юстиції України строків при накладенні дисциплінарного стягнення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 та колегією суддів вважає обґрунтованими доводи позивача щодо не дотримання відповідачем встановленого законом строку притягнення його до відповідальності в спірних правовідносинах, з огляду на викладене. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 Закону № 2343-XII рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Аналогічні положення містить пункт 7.5 Порядку № 1284/5. Наведене свідчить, що дієслово «накладати» законодавець використовує виключно для позначення меж адміністративної функції Міністерства юстиції України, а не будь-яких інших суб`єктів дисциплінарного провадження відносно арбітражного керуючого. Таким чином, присічний та обмежувальний строк у два місяці з дня виявлення факту скоєння дисциплінарного проступку стосується саме правовідносин з приводу реалізації Міністерством юстиції України управлінської функції по накладенню дисциплінарних стягнень на арбітражних керуючих. Тобто, притягнення до відповідальності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) обмежено певними строками. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Встановлення вказаних строків є забезпеченням, в першу чергу, принципу правової визначеності, який є одним із елементів верховенства права. У даній справі встановлено, що 10.09.2018 року та 19.09.2018 року Головним територіальним управлінням юстиції в Херсонській області складені довідка та акт перевірки діяльності арбітражного керуючого, за висновками яких вчинення викладеного в акті та довідці порушення є підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. 06.11.2018 року відбулось засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), оформлене відповідним протоколом, на якому прийнято рішення застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючі санацією, ліквідаторів) до Міністерства юстиції України направлено подання № 879 від 06.11.2018 року про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Проте, це рішення Комісії про застосування дисциплінарного стягнення шляхом видання Міністерством юстиції України відповідного наказу про накладення такого дисциплінарного стягнення не було реалізоване, відповідний наказ не видано. Водночас, спірним наказом Міністерства юстиції України, на підставі цього подання та з урахуванням відповідного протоколу засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), одразу прийнято рішення про анулювання виданого позивачу свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Колегія суддів констатує, що днем виявленням проступку є день складення акту, довідки перевірки (10.09.2018 року та 19.09.2018 року). Таким чином, двомісячного строк накладення до позивача дисциплінарного стягнення сплинув 19.11.2018 року. Проте, стягнення до цього часу накладене не було. Натомість, відповідачем видано спірний наказ. Доказів того, що позивач перешкоджав своєчасному розгляду питання про притягнення його до відповідальності відповідачами не надано. На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування спірного наказу про анулювання виданого позивачу свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Також, з урахуванням факту протиправності зазначеного наказу Міністерства юстиції України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про зобов`язання Міністерства юстиції України поновити дію свідоцтва від 16.04.2013 року № 800 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 , та забезпечити виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючого санацією, ліквідатора) України запису про анулювання вказаного свідоцтва. Колегія суддів зазначає, що вказані вимоги позивача узгоджуються з положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, доходячи вказаних висновків, колегія суддів враховує постанови Верховного Суду, зокрема, від 23 липня 2020 року у справі № 806/928/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 823/2106/18, від 16 березня 2021 року у справі № 826/6548/18, від 31 березня 2021 року у справі № 640/7632/19, від 30 червня 2021 року у справі № 809/195/18, в яких Верховний Суд дійшов висновку, що ураховуючи факт протиправності наказу Міністерства юстиції України (про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)), є обґрунтованими висновки суду про зобов`язання Міністерства юстиції України поновити дію свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та забезпечити виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України інформацію про анулювання дії свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню із прийняттям нового судового рішення про задоволення позову, з підстав, визначених судом апеляційної інстанції. Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при Міністерстві юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області, про визнання протиправними та скасування наказу, рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючі санацією, ліквідаторів) від 06.11.2018 року, яке оформлено протоколом № 76/11/18, в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 07.12.2018 року № 3847/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ». Зобов`язати Міністерство юстиції України поновити дію свідоцтва від 16.04.2013 року № 800 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 , та забезпечити виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючого санацією, ліквідатора) України запису про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого від 16.04.2013 року № 800, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 26.05.2022 р. Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Л.В. Стас Суддя: І.О. Турецька