Постанова Вінницький апеляційний суд № 136/1187/20

Справа № 136/1187/20 Провадження № 33/801/817/2020 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Климчук С. В. Доповідач: Якименко М. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 листопада 2020 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Якименко М.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Оратівського районного суду Вінницької області від 22 вересня 2020 року, В С Т А Н О В И Л А: Постановою Оратівського районного суду Вінницької області від 22 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк 1 рік, та стягнуто судовий збір в розмірі 420,40 гривень на користь держави. Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі. Вважає, що суд допустив порушення норм процесуального права, не повно з`ясував усі обставини справи, не дав належної оцінки доказам. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені у ній доводи. Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , суддя апеляційний суду вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін з огляду на таке. Згідно п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідност.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 130 КУпАПпередбачено відповідальність у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, серії ДПР18 № 214597 від 08.08.2020 року 21 год. 55 хв., який є одним із доказів у справі, водій ОСОБА_1 , 08.08.2020 о 21 год. 45 хв. в м. Липовець Вінницької області по вул. Героїв Майдану керував автомобілем «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху (а.с.3). Висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є правильними і узгоджуються з дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення (а.с. 3); - поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які засвідчили факт відмови (а.с.7-8); актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 5) та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння (а.с. 6). Сукупністю зазначених вище доказів підтверджується винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Докази в сукупності узгоджуються між собою, відображають реальний перебіг події, підтверджують факт відмови правопорушника від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Суд першої інстанції, діючи у відповідності до вимог ст. ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, і дійшов вірного висновку про доведеність його вини у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, в даному випадку винуватість ОСОБА_1 доводиться зібраними матеріалами по справі. Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до п.7 даної Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі заклад охорони здоров`я). Відповідно до п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17.12.2008 року №1103 (зі змінами), у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Апеляційний суд звертає увагу, що правопорушник не заперечив факт відмови від проходження медичного обстеження. За таких обставин, оскільки за змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні. Тому має місце доведення факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доказів, які б підтверджували невинуватість скаржника, не надано. Враховуючи наведене, працівниками поліції було дотримано порядок огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння відповідно до вимог Інструкції. Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп`яніння. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Будь-яких порушень законодавства під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи в суді першої інстанції, які тягнуть за собою обов`язкове скасування постанови суду, суддею апеляційного суду не встановлено. Висновки суду про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильними. Скаржник в апеляційній скарзі посилаючись на постанову Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №560/751/17, вважає неналежним доказом письмові пояснення свідків, які не були допитані у судовому засіданні. При розгляді справи № 560/751/17, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується поясненнями свідків. Верховний суд, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, зауважив, що пояснення свідків, надані працівниками поліції, не є належними доказами правомірності притягнення правопорушника до відповідальності, оскільки вони в суді не допитувалися, а тому їх покази не можуть бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення. При цьому, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення, повинен бути обґрунтованим на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують вчинення адмінправопорушення. У тій справі Верховний Суд прийшов до висновку, що письмові «покази свідків не можуть бути беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення». Проте у даній справі, що переглядається апеляційним судом, письмові показання свідків підтверджуються сукупністю інших доказів, які містять фактичні дані про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, зокрема, показами свідка, і обставини щодо доказів підтвердження вини у даній справі відрізняються від тих. Підстав ставити під сумнів об`єктивність та неупередженість залучених працівниками поліції свідків судом не встановлено. Крім того факт відмови від проходження медичного обстеження не заперечував сам правопорушник в ході апеляційного розгляду. Пояснення отримані у встановленому законом порядку, передбаченими способами та засвічені власноручними підписами цих осіб. Суддя апеляційного суду звертає увагу на те, що справа не одноразово відкладалась за клопотаннями скаржника, у зв`язку із хворобою (а.с. 22-23), що не заперечується самим скаржником в апеляційній скарзі. Так скаржник не мав змоги прийти в судове засідання, однак була можливість подати клопотання про виклик і допит вказаних свідків, проте він не скористався даним правом, хоча було достатньо часу заявити дані клопотання. Крім того, як вбачається із матеріалів справи інтереси скаржника захищав адвокат, який також не позбавлений був можливості заявити дані клопотання. Відтак вказані доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, не впливають на законність прийнятої постанови та не можуть бути підставою для спростування факту відмови скаржника від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Також не можна погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що суд неправомірно відхилив клопотання про відкладення розгляду справи та порушив процесуальні норми ст. 256 КУпАП, що полягали в розгляді справи у відсутність ОСОБА_1 . Оскільки судом першої інстанції правильно зазначено в постанові, що скаржник зазначаючи неодноразово в клопотаннях про відкладення справи через хворобу не надав доказів підтвердження даного факту. Та адвокат захищав інтереси скаржника також не позбавлений був можливості з`явитись в судові засідання. Надані скаржником довідки про перебування скаржника на лікуванні не впливає на законність прийнятої постанови. Крім того відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відтак факт розгляду судом адміністративної справи у відсутність ОСОБА_4 не спростовує висновків суду. Тому доводи у апеляційній скарзі, що судом неповно встановлено та досліджено всі обставини справи, є безпідставними. На переконання судді апеляційної інстанції - розгляд справи у відсутність правопорушника не впливає, як на правильність висновків суду, так і на склад правопорушення і постановлене судом рішення. За таких обставин, доводи у апеляційній скарзі, що судом неповно встановлено та досліджено всі обставини справи, є безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та не підтверджені належними та допустимими доказами. Відтак вказані доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та не спростовують висновків суду. Доводи ОСОБА_1 про те, що працівники поліції зупинили його авто через несправність у вигляді неналежного світла фар, а натомість висунули незаконну вимогу пройти освідування на стан алкогольного сп`яніння та не реагували на пояснення скаржника, що не вживавав алкогольні напої і не взяли до уваги той факт, що ОСОБА_1 являється інвалідок третьої групи, тому у нього була нестійка хода, є необґрунтованими. Оскільки під час зупинки транспортного засобу, поліцейські у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного сп`яніння, мають право вимагати пройти огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Законне розпорядження інспектора поліції підлягає обов`язковому виконанню, відмова його виконання, у даному випадку свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_1 зобов`язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп`яніння, але й виключно у передбачені законом порядок і спосіб. За таких обставин, доводи у апеляційній скарзі щодо порушення працівниками поліції порядку огляду на стан сп`яніння відповідно до вимог Інструкції та те, що судом неповно встановлено та досліджено всі обставини справи, є безпідставними, оскільки не спростовують порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України. В суді апеляційної інстанції скаржник не заперечив і визнав факт його відмови від проходження медичного огляду на стан сп`яніння. Протокол про адміністративне правопорушення не містить істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення. Доводи скаржника в апеляційній скарзі на порушення працівниками поліції процедури складання протоколу, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Тому суддя вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Оскільки водій ОСОБА_1 за наявності ознак алкогольного сп`яніння, як особа яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, тому в його діях вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП. Разом з тим, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає саме після встановлення факту відмови особи від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Доказів, які б підтверджували невинуватість скаржника матеріали справи не містять. З урахуванням наведеного, доводи в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі за відсутності в діях заявника складу правопорушення суд вважає безпідставними та не знаходить підстав для їх задоволення. ОСОБА_1 не було доведено ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі. Інші доводи, на які посилається скаржник, зводяться до незгоди з постановленим судовим рішенням, не спростовують висновків суду та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанцій норм процесуального права, яке могло призвести до неправильного вирішення справи. Доказів, які б спростовували вину скаржника не надано. Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час розгляду справи вимоги ст.ст.279, 280 КУпАП дотримано, докази перевірено на їх допустимість та належність відповідно до ст.252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для її вирішення, судом з наведенням відповідних мотивів встановлено, правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Оратівського районного суду Вінницької області від 22 вересня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова остаточна, оскарженню не підлягає. Суддя М. М. Якименко