Постанова 4801 № 127/13560/20

Справа № 127/13560/20 Провадження № 33/801/739/2020 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Михайленко А. В. Доповідач: Якименко М. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Якименко М.М., з участю адвоката Маліцького М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 03 вересня 2020 року, В С Т А Н О В И Л А: Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк 1 рік, та стягнуто судовий збір в розмірі 420,40 гривень на користь держави. Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати. Вважає, що суд допустив порушення норм процесуального права, не повно з`ясував усі обставини справи, не дав належної оцінки доказам. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції адвокат Маліцький М.В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені у ній доводи. Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення адвоката Маліцького М.В., суддя вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін, з огляду на таке. Згідно п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ч.1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є правильними і узгоджуються з наявними та дослідженими судом доказами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 133057 від 17.06.2020 о 06 год. 10 хв., де зазначено, що ОСОБА_1 , 17.06.2020 о 05 год. 37 хв. по вул. Келецькій, №12 в м. Вінниця, керував транспортним засобом марки BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка вимова та порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху (а.с.1); рапортом лейтенантом поліції ОСОБА_4 (а.с. 5) та письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які засвідчили факт відмови(а.с.4), а також поясненнями допитаного в судовому засіданні поліцейського ОСОБА_4.. Сукупність зазначених вище доказів підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Докази в сукупності узгоджуються між собою, відображають реальний перебіг події, підтверджують факт відмови правопорушника від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Суд першої інстанції, діючи у відповідності до вимог ст. ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, і дійшов вірного висновку про доведеність його вини у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, в даному випадку винуватість ОСОБА_1 доводиться зібраними матеріалами по справі. Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до п.7 даної Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі заклад охорони здоров`я). Відповідно до п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17.12.2008 року №1103 (зі змінами), у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. За таких обставин, оскільки за змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні. Тому суддя вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Враховуючи наведене, працівниками поліції було дотримано порядок огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння відповідно до вимог Інструкції. За таких обставин, доводи у апеляційній скарзі, що судом неповно встановлено та досліджено всі обставини справи, є безпідставними. Оскільки належних та допустимих доказів в підтвердження неправомірності в діях працівників поліції ОСОБА_1 також не надав до суду першої інстанції, і до апеляційного суду. Відтак вказані доводи скаржника в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд проігнорував два клопотання про закриття провадження. При цьому ОСОБА_1 вказує, що відносно клопотання від 13.07.2020 судом винесено тільки вступну та резолютивну частину постанови, а повне рішення судом не прийнято по даний час. Однак дані доводи не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається із матеріалів справи 13.07.2020 судом ухвалено постанову про відмову у задоволенні клопотання (а.с. 57) з якої слідує, що суд мотивував та обґрунтував причини відмови у задоволенні клопотання. Тобто судом ухвалено повний текст постанови. Доводи ОСОБА_1 про те, що у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд в заклад охорони здоров`я, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки сам бланк направлення (додаток 1 до Інструкції) не містить будь-яких даних щодо перебування водія у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим суд вважає, що відсутність вказаного направлення не є беззаперечним доказом порушення з боку поліції порядку направлення водія для огляду на стан наркотичного сп`яніння та не спростовує порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України. Разом з тим, відповідно до пояснень свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , наявних в матеріалах справи, ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Крім того доводи скаржника, що пояснення свідків не можуть бути доказом відмови скаржника від огляду на стан сп`яніння, оскільки суд їх повторно не викликав, не заслуговують на увагу, оскільки, як слідує із матеріалів справи суд здійснював виклик свідків, тобто судом першої інстанції вжито усіх заходів для належного повідомлення про день, час та місце розгляду справи свідків та виконано вимоги клопотання (а.с. 31-33). При цьому нормами КУпАП на суд не покладено обов`язку щодо повторного виклику свідків. Інші доводи апеляційної скарги про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, що працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; не зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціальних технічних засобів, а отже, зазначення в протоколі про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є некоректним, - суддя не приймає до уваги, так як ці доводи не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог передбачених п. 2.5 ПДР і не свідчать про невідповідність складеного щодо ОСОБА_1 протоколу вимогам ст. 256 КУпАП. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує те, що матеріалами справи підтверджено факт відмови ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки. Відсутність в матеріалах Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння не спростовують висновків суду, щодо наявності вини, яка підтверджуються іншими зазначеними у постанові суду доказами. Протокол про адміністративне правопорушення від БД №392774 від 17 червня 2020 року відповідає вимогам ст.256 КУпАП, згідно ст.251 КУпАП він є доказом в справі про адміністративне правопорушення У протоколі викладені відомості, які підтверджуються і іншими дослідженими судом та наявними в матеріалах справи доказами. Протокол про адміністративне правопорушення не містить істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення. Отже доводи апеляційної скарги про відсутність вини та порушення працівниками поліції процедури складання протоколу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Також не заслуговують на увагу посилання скаржника, що в матеріалах справи відсутні результати огляду на стан сп`яніння, оскільки як такий огляд не проводився, в зв`язку з відмовою ОСОБА_1 . Крім того, доводи скаржника про те, що він на протязі двох годин чекав пройти медичний огляд на місці зупинки, однак не дочекавшись сів в автомобіль і поїхав, не приймаються суддею до уваги, так як не доведено належними та допустимими доказами та розцінюються як намагання правопорушника уникнути адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки доводи скаржника не впливають на законність прийнятої постанови та не можуть бути підставою для спростування факту відмови від огляду. Доказів, які б підтверджували невинуватість скаржника матеріали справи не містять. Враховуючи викладене, суддя вважає, що висновки суду про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильними. З урахуванням наведеного, доводи в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі за відсутності в діях заявника складу правопорушення суд вважає безпідставними та не знаходить підстав для їх задоволення. ОСОБА_1 не було доведено ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі. Інші доводи, на які посилається скаржник, зводяться до незгоди з постановленим судовим рішенням, не спростовують висновків суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм процесуального права, яке могло призвести до неправильного вирішення питання. Докази, які б спростовували вину скаржника не надано. За таких обставин, доводи у апеляційній скарзі, що судом неповно встановлено та досліджено всі обставини справи, є безпідставними. Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час розгляду справи вимоги ст.ст.279, 280 КУпАП дотримано, докази перевірено на їх допустимість та належність відповідно до ст.252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для її вирішення, судом з наведенням відповідних мотивів встановлено, правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 03 вересня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін. Постанова остаточна, оскарженню не підлягає. Суддя М. М. Якименко