Ухвала КЦС ВС № 750/2055/20
від 04.11.2020 · ЦивільнаУхвала 04 листопада 2020 року м. Київ справа № 750/2055/20 провадження № 61-15169ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Шевченко Олександр Анатолійович, на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , виконавчого комітету Чернігівської міської ради, державного реєстратора Симоненко Олени Анатоліївни про визнання протиправним і скасування рішення органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та скасування державної реєстрації права власності, ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , виконавчого комітету Чернігівської міської ради, державного реєстратора Симоненко О. А. про визнання протиправними і скасування рішення органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та скасування державної реєстрації права власності. Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що при здійсненні приватизації вказаного житла його права були порушені і приватизація вчинена з порушенням вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 07 липня 2020 року позов ОСОБА_3 задоволено. Скасовано рішення органу приватизації № 232 від 25 липня 2018 щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 . Визнано недійсним Свідоцтво про право власності на житло НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 , видане 26 липня 2018 виконавчим комітетом Чернігівської міської ради на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1620537374101, номер запису про право власності 27459783 Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1620537374101, номер запису про право власності 27459816. Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 липня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 560, 53 грн у відшкодування сплаченого судового збору, а всього 2560, 53 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2000,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 560,53 грн у відшкодування сплаченого судового збору, а всього 2560, 53 грн. Стягнуто з виконавчого комітету Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_3 2000, 00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 560, 53 грн у відшкодування сплаченого судового збору, а всього 2560, 53 грн. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 липня 2020 року та додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 липня 2020 року залишено без змін. ОСОБА_4 звернувся до Чернігівського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якому просив стягнути з відповідачів на його користь судові витрати, пов`язані з правничою допомогою під час розгляду справи судом апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн. Додатковою постановою Чернігівського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 1000,00 грн з кожного. Апеляційний суд встановив, що матеріали справи містять докази понесених позивачем ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію договору про надання правової допомоги № 21/20 від 02 березня 2020 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , згідно з яким клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнту правові послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду за надання правової допомоги; квитанцію № 291216 від 25 вересня 2020 року про сплату 5000,00 грн, в якій найменування послуги зазначено: правова допомога по справі № 750/2055/20 по договору про правову допомогу від 02 березня 2020 року та акту від 25 вересня 2020 в Чернігівському апеляційному суді; акт виконаних робіт від 25 вересня 2020 року, згідно якого загальна вартість наданих послуг складає 5000,00 грн; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_5 . Частково задовольняючи заяву ОСОБА_3 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд керувався визначеним частиною 4 статті 137 ЦПК України приписом співмірності, врахував складність справи, витрачений адвокатом час та обсяг наданих адвокатом послуг. Тому відповідно до положень частин четвертої, п`ятої статті 137 ЦПК України заявлений розмір витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн апеляційний суд вважав завищеним та зменшив його до 3000,00 грн., які присудив стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Виконавчого комітету Чернігівської міської ради по 1000,00 грн з кожного на користь позивача ОСОБА_3 16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Шевченко О. А., звернулися доВерховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, просили скасувати оскаржуване судове рішення і відмовити ОСОБА_3 в ухваленні додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 394 ЦПК України визначено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставою касаційного оскарження додаткової постанови Чернігівського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Шевченко О. А., зазначають порушення судом норм процесуального права щодо компенсації витрат на правову допомогу, а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду визнає її необґрунтованою, з огляду на таке. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України). Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України, якою визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України та стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Так, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна та інші проти України» (пункти 34-36), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Висновки про застосування статей 137 і 141 ЦПК України Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), в якій зазначила, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач ОСОБА_3 поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, такі витрати є документально підтвердженими, вимогу про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 усіх судових витрат, понесених ним під час розгляду справи в апеляційній інстанції було заявлено представником позивача - адвокатом Прокоф`євим Б. І., у відзиві на апеляційну скаргу, тобто сторона вчасно зробила про це відповідну заяву. Крім цього, апеляційний суд врахував передбачені частиною четвертою статті 137 ЦПК України вимоги співмірності, розумності і справедливості та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового стягнення витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку про наявність передбачених підстав для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Шевченко О. А., необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Шевченко Олександр Анатолійович, на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , виконавчого комітету Чернігівської міської ради, державного реєстратора Симоненко Олени Анатоліївни про визнання протиправним і скасування рішення органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та скасування державної реєстрації права власності відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Ю. В. Черняк І. А. Воробйова Р. А. Лідовець