Постанова 4823 № 750/2055/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА іменем України 25 лютого 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/2055/20 Головуючий у першій інстанції Требух Н.В. Апеляційне провадження № 22-з/4823/10/21 Чернігівський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Скрипки А.А. суддів: Губар В.С., Онищенко О.І. секретар: Поклад Д.В. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , виконавчий комітет Чернігівської міської ради, державний реєстратор Симоненко Олена Анатоліївна розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Прокоф`єва Богдана Івановича про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 07 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , виконавчого комітету Чернігівської міської ради, державного реєстратора Симоненко Олени Анатоліївни про визнання протиправним і скасування рішення органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, скасування державної реєстрації права власності, В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , виконавчого комітету Чернігівської міської ради, державного реєстратора Симоненко О.А. про визнання протиправним і скасування рішення органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, скасування державної реєстрації права власності. Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 07.07.2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення органу приватизації №232 від 25.07.2018 року щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 . Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло НОМЕР_1 , на квартиру АДРЕСА_1 , видане 26.07.2018 року виконавчим комітетом Чернігівської міської ради на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1620537374101, номер запису про право власності 27459783 та державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1620537374101, номер запису про право власності 27459816. Додатковим рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 31.07.2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 000 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 560,53 грн. у відшкодування сплаченого судового збору, а всього 2 560,53 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 000 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 560,53 грн. у відшкодування сплаченого судового збору, а всього 2 560, 53 грн. Стягнуто з виконавчого комітету Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 2 000 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 560,53 грн. у відшкодування сплаченого судового збору, а всього 2 560, 53 грн. Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Шевченко О.А. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 07.07.2020 року та додаткове рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 31.07.2020 року, та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 25.09.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 07.07.2020 року залишено без змін. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 25.09.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без задоволення. Додаткове рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 31.07.2020 року залишено без змін. 28.09.2020 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Прокоф`єв Б.І. подав до апеляційного суду заяву про відшкодування судових витрат по справі №750/2055/20. В обґрунтування вимог поданої заяви, з посиланням на ч.8 статті 141 ЦПК України, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Прокоф`єв Б.І. зазначав, що разом з відзивом на апеляційну скаргу ним було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат. Також у даній заяві про відшкодування судових витрат вказано, що з врахуванням того, що апеляційні скарги було подано лише ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і апеляційні скарги було залишено без задоволення, то витрати позивача на правову допомогу необхідно стягнути виключно з даних відповідачів. У заяві зазначено, що позивач скористався правовою допомогою по даній справі, у зв`язку з відсутністю необхідних правових знань під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. ОСОБА_1 було сплачено адвокату винагороду в розмірі 5 000 грн., що підтверджується доданими до заяви письмовими доказами. Додатковою постановою Чернігівського апеляційного суду від 09.10.2020 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , виконавчого комітету Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 по 1 000 грн. з кожного витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись із додатковою постановою Чернігівського апеляційного суду від 09.10.2020 року, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені яких діє адвокат Шевченко О.А., а також ОСОБА_1 , звернулись із касаційними скаргами. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.11.2020 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені яких діє адвокат Шевченко О.А., на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 09.10.2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , виконавчого комітету Чернігівської міської ради, державного реєстратора Симоненко О.А. про визнання протиправним і скасування рішення органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та скасування державної реєстрації права власності, відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 09.10.2020 року та ухвалу Верховного Суду від 04.11.2020 року скасовано. Передано справу №750/2055/20 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення. Як вбачається з матеріалів справи (а.с.46, том 2), апеляційним судом сторонам по справі було направлено копію заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Прокоф`єва Б.І. про відшкодування судових витрат по справі, при цьому було роз`яснено, що вони мають право подати відзив та свої заперечення на вказану заяву. В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Прокоф`єв Б.І. підтримав доводи та вимоги поданої заяви про відшкодування судових витрат по справі №750/2055/20. В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Шевченко О.А. просив відмовити у задоволенні вимог заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Прокоф`єва Б.І. про відшкодування судових витрат по справі. В судове засідання апеляційного суду позивач, відповідачі, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи, не з`явились. Від представника виконавчого комітету Чернігівської міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника виконавчого комітету Чернігівської міської ради, а також про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу лише між двома відповідачами - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.162-164, том 2). Відповідно до приписів ч.4 статті 270 ЦПК України, яка регламентує додаткове рішення суду, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви про відшкодування судових витрат, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до приписів ч.1 статті 417 ЦПК України, яка регламентує обов`язковість вказівок, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Згідно п.3 ч.1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ч.1, пункту 1 ч.3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 статті 141 ЦПК України). Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавець покладає обов`язок відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу на відповідача, коли рішення ухвалено на користь позивача. При цьому, позивачу не надається права обирати, з яких співвідповідачів слід стягувати витрати на професійну правничу допомогу, оскільки вони покладаються на всіх співвідповідачів. У ч.4 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5, ч.6 статті 137 ЦПК України). При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч.1 статті 182 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи (а.с.70, том 2), виконавчий комітет Чернігівської міської ради 09.10.2020 року звернувся до апеляційного суду із заявою, в якій вказував, що: позивач у заяві про ухвалення додаткового рішення просить стягнути судові витрати тільки з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; заява про ухвалення додаткового рішення подана у зв`язку із поданням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, виконавчий комітет Чернігівської міської ради рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржував; виконавчим комітетом Чернігівської міської ради не було порушено прав позивача, і дії відповідача не були визнані протиправними чи незаконними. За даних обставин, у поданій заяві виконавчий комітет Чернігівської міської ради просив суд стягнути судові витрати виключно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 17.02.2021 року на адресу Чернігівського апеляційного суду виконавчим комітетом Чернігівської міської ради було подано заяву, в якій виконавчий комітет Чернігівської міської ради просить апеляційний суд прийняти рішення щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу лише між двома відповідачами - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.162-164, том 2). Необхідно зазначити, що аргументи, викладені у вказаних вище заявах виконавчого комітету Чернігівської міської ради, по суті є клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у розумінні ч.5, ч.6 статті 137 ЦПК України. Відповідно до ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пунктах 34-47 Додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що: обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1)їх дійсність; 2)необхідність; 3)розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Відповідно до ч.1 статті 137 ЦПК України, яка регламентує витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно ч.2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч.3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно ч.8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що не можуть бути прийняті до уваги доводи представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Шевченка О.А. відносно того, що представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Прокоф`євим Б.І. при поданні заяви про відшкодування судових витрат по справі №750/2055/20 не були дотримані положення ч.8 статті 141 ЦПК України. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи (а.с.237-243, том 1), у відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Чернігівського апеляційного суду 31.08.2020 року, представник позивача - адвокат Прокоф`єв Б.І. просив апеляційний суд стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 всі судові витрати, понесені ОСОБА_1 під час розгляду справи в апеляційній інстанції. При цьому, до вказаного відзиву на апеляційну скаргу було додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а також докази направлення відзиву на апеляційну скаргу та доданих до неї письмових доказів сторонам по справі. Матеріали справи містять в собі: копію договору про надання правової допомоги №21/20 від 02.03.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 , згідно якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнту правові послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду за надання правової допомоги (а.с.38, том 2), квитанцію №291216 від 25.09.2020 року про сплату 5 000 грн., в якій найменування послуги зазначено: правова допомога по справі №750/2055/20 по договору про правову допомогу від 02.03.2020 року та акту від 25.09.2020 року в Чернігівському апеляційному суді (а.с.39, том 2), акт виконаних робіт від 25.09.2020 року, згідно якого загальна вартість наданих послуг складає 5 000 грн. (а.с.40, том 2), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_4 (а.с.41, том 2). Враховуючи те, що рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 07.07.2020 року позов ОСОБА_1 задоволено, постановою Чернігівського апеляційного суду від 25.09.2020 року рішення суду першої інстанції від 07.07.2020 року залишено без змін, доводи заяв виконавчого комітету Чернігівської міської ради (а.с.70,162-164, том 2) не містять в собі доведення неспівмірності витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, апеляційний суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн. є співмірними, у розумінні ч.4 статті 137 ЦПК України та обґрунтованими. Аналіз приписів ч.1, п.1 ч.3 статті 133, ч.2 статті 141 ЦПК України свідчить, що законодавець покладає обов`язок відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу на відповідача, коли рішення ухвалено на користь позивача. При цьому, позивачу не надається права обирати, з яких співвідповідачів слід стягувати витрати на професійну правничу допомогу, оскільки вони покладаються на всіх співвідповідачів. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Прокоф`єва Б.І. про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат у даній справі, необхідно задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), виконавчого комітету Чернігівської міської ради (м.Чернігів, вул.Магістратська, буд.7, код ЄДРПОУ 04062015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) по 1 666 (одній тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 67 коп. з кожного в рахунок відшкодування понесених ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу. Розрахунок наступний: 5 000 грн. : 3 = 1 666 грн. 67 коп. Керуючись статтями: 137, 141, 270, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Прокоф`єва Богдана Івановича про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат у даній справі, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), виконавчого комітету Чернігівської міської ради (м.Чернігів, вул.Магістратська, буд.7, код ЄДРПОУ 04062015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) по 1 666 (одній тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 67 коп. з кожного в рахунок відшкодування понесених ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Дата складення повної постанови - 02.03.2021 року. Головуючий Судді :