Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/2055/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 25 вересня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/2055/20 Головуючий у першій інстанції - Требух Н. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1061/20 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В. суддів: Бобрової І.О., Мамонової О.Є., із секретарями - Шкарупою Ю.В., Зіньковець О.О., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Чернігівської міської ради, державний реєстратор Симоненко Олена Анатоліївна, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на додаткове рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 31 липня 2020 року (місце ухвалення - м. Чернігів, дата складання повного рішення 31.07.2020) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, державного реєстратора Симоненко Олени Анатоліївни про визнання протиправними і скасування рішення органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та скасування державної реєстрації права власності, В С Т А Н О В И В : У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, державного реєстратора Симоненко О.А. про визнання протиправними і скасування рішення органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та скасування державної реєстрації права власності. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.07.2020 позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення органу приватизації №232 від 25.07.2018 щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 . Визнано недійсним Свідоцтво про право власності на житло НОМЕР_1 , на квартиру АДРЕСА_1 , видане 26.07.2018 виконавчим комітетом Чернігівської міської ради на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1620537374101, номер запису про право власності 27459783 та державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1620537374101, номер запису про право власності 27459816. Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 31.07.2020 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 560, 53 грн. у відшкодування сплаченого судового збору, а всього 2560, 53 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2000,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 560,53 грн у відшкодування сплаченого судового збору, а всього 2560, 53 грн. Стягнуто з виконавчого комітету Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 2000, 00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 560, 53 грн у відшкодування сплаченого судового збору, а всього 2560, 53 грн. Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.07.2020 та додаткове рішення цього ж суду від 31.07.2020, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. За доводами апеляційної скарги додаткове рішення суду першої інстанції від 31.07.2020 ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного та помилкового розподілу судових витрат. У скарзі заявник посилається на те, що при постановленні додаткового рішення судом першої інстанції у якості письмового доказу нібито понесених позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги було прийнято квитанцію від 07.07.2020 серії ААІ № 291210, складену за формою № ПО-Д2, затвердженою наказом Укрсоюзсервіс від 29.09.1995 №

8. Зазначає, що в таблиці 1 «Перелік форм документів суворої звітності, які повинні застосовуватись в процесі розрахунків із споживачами за побутові послуги» зазначено, що квитанція форми № ПО-Д2 або копія такої квитанції видається на виконання послуг, що надаються в присутності замовника. Зокрема, як випливає з пункту 2.8. Інструкції щодо надання послуг з ремонту і пошиття взуття, затвердженої наказом Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 27.08.2000 № 20, подібна квитанція використовується при наданні побутової послуги з ремонту і пошиття взуття при розрахунках із замовником без застосування реєстраторів. Тобто, надання правової (правничої) допомоги адвокатом жодним чином не є побутовою послугою,а документ суворої звітності, призначений для оформлення замовлень на виконання побутових послуг (робіт) та проведення розрахунків із споживачами (замовниками) і господарюючими суб`єктами, жодним чином не може слугувати належним доказом понесених позивачем витрат з оплати професійної правничої допомоги, наданої адвокатом, у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України. Крім того, заявник у скарзі посилається, що у відповідності до ст. 266 ЦПК України, суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним. Проте, оскаржуване додаткове рішення не містить жодного обґрунтування фактично допущеного судом першої інстанції звільнення відповідача 4 (державний реєстратор Симоненко О.А.) від судових витрат у вказаній справі і розподілу суми сплаченого позивачем судового збору та нібито понесених ним витрат на професійну правничу допомогу виключно між відповідачами 1-3 ( ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Чернігівської міської ради). У відзиві на апеляційну скаргу в частині оскарження додаткового судового рішення представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 31.07.2020 без змін. В обгрунтування посилається на те, що до закінчення судових дебатів сторона позивача зробила відповідну заяву про стягнення судових витрат, як це передбачено нормами процесуального закону, та подали відповідні докази, щодо завданої правової допомоги. Крім того, законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, він може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.07.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю (а.с. 150-153 т. 1). До позовної заяви стороною позивача було додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на суму 6 000, 00 грн (а.с. 17 т. 1). 10.07.2020 представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернувся до суду першої інстанції з заявою про відшкодування судових витрат по справі № 750/2055/20, та просив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн (а.с. 156-157 т. 1). В якості додатку приєднав копію Договору № 21/20 про надання правової допомоги від 02.03.2020 укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 (а.с. 158 т. 1), копію Акту виконаних робіт від 07.07.2020, згідно якого загальна вартість наданих послуг склала 6 000 грн (а.с. 159 т. 1), квитанцію Серії ААІ № 291210 від 07.07.2020 на суму 6 000,00 грн (а.с. 160 т. 1), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_5 (а.с. 161 т. 1). Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , виконавчого комітету Чернігівської міської ради на користь позивача 6000 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу та 1681, 60 грн у відшкодування сплаченого судового збору, суд прийшов до висновку, що позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір в сумі 1681, 60 грн, представництво інтересів позивача здійснювалось на підставі договору від 02.03.2020, сума витрат згідно розрахунку витрат на професійну правничу допомогу та квитанції про сплату становить 6000 грн. Заявлена стороною позивача сума витрат за надання правничої допомоги відповідає вимогам ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Доказів протилежного стороною відповідачів суду не надано. З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з"ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення питання, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують враховуючи наступне. Підстави для скасування додаткового рішення суду першої інстанції відсутні, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ч. 3 ст. 259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У відповідності до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Оскільки рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.07.2020 у даній цивільній справі позовні вимоги задоволено повністю, сторона позивача в судовому засіданні до закінчення судових дебатів у справі заявила про стягнення судових витрат протягом 5 днів (а.с. 146 зворот. сторона т. 1), та протягом 5 днів після ухвалення рішення долучено позивача витрати на правничу допомогу в сумі є правомірними. Доводи скарги про те, що при постановленні додаткового рішення судом першої інстанції у якості письмового доказу понесених позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги було прийнято квитанцію від 07.07.2020 серії ААІ № 291210, складену за формою № ПО-Д2, затвердженою наказом Укрсоюзсервіс від 29.09.1995 № 8, яка використовується при наданні побутової послуги з ремонту і пошиття взуття при розрахунках із замовником без застосування реєстраторів. Тобто, не може слугувати належним доказом понесених позивачем витрат з оплати професійної правничої допомоги, наданої адвокатом, у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу. Є необґрунтованими посилання у скарзі про не зазначення місцевим судом стягнення судових витрат солідарно з усіх відповідачів, оскільки судом зазначено по кожному відповідачу окремо з зазначенням конкретної суми стягнутого судового збору та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Законом України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачена певна процедура реєстрації права власності чи права постійного користування на нерухомість. Пунктом 5 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація таких прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили. Згідно ст. 26 цього Закону записи до Державного реєстру вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Таким чином, вимога про скасування державної реєстрації кожного з відповідачів не може бути звернена до державного реєстратора, оскільки державний реєстратор зобов`язанй виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі чи не був залучений, оскільки дії державного реєстратора за наявності судового рішення регламентовано нормами ст. 31-1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у якій визначено особливості проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів. З врахуванням наведеного, відсутні підстави для скасування додаткового рішення суду враховуючи твердження заявника про відсутність обґрунтування в рішенні щодо звільнення відповідача 4 (державний реєстратор Симоненко О.А.) від судових витрат у вказаній справі. Судом апеляційної інстанції враховано також і посилання в апеляційній скарзі щодо неправомірності дій суду першої інстанції в частині не залишення без руху при зверненні до суду з позовом. Позивачем було сплачено судовий збір як за дві вимоги немайнового характеру, при цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги містять чотири вимоги немайнового характеру. Разом з тим, суд першої інстанції мав право залишити позовну заяву без руху, та надати час для виконання вимог в частині доплати судового збору, проте недоплата судового збору апелянтами обґрунтовується лише щодо порушення процесуальних норм під час розгляду справи по суті, з врахуванням наведеного скаржник та представник відповідачів, висловили думку про відсутність підстав для збільшення витрат до стягнення з відповідачів. Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Додаткове рішення місцевого суду постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення. Додаткове рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 31 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту. Повний текст судового рішення складено 29.09.2020. Головуючий Судді: