Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/454/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 08 вересня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/454/20 Головуючий у першій інстанції Карапута Л. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/967/20 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В. суддів: Бобрової І.О., Мамонової О.Є., із секретарем Шкарупою Ю.В. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - Державне підприємство «Сетам», Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», Управління державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області, Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 червня 2020 року (місце ухвалення м. Чернігів, дата складання повного рішення 12.06.2020) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сетам», Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Соломахи Олени Олегівни, Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Управління державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області, Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування свідоцтва, В С Т А Н О В И В : У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДП «Сетам», Центрального ВДВС у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Соломахи О.О., АТ «Державний ощадний банк України», Управління державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області, Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Яковлєвої Н.П. про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності та скасування свідоцтва. В обґрунтування позову посилалась на те, що позивач ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло володіла на праві приватної власності 1/2 часткою спільної власної чотирикімнатної квартири, загальною площею 61,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якій офіційно була зареєстрована та постійно мешкала зі своєю дитиною ОСОБА_4 . Другою часткою спільної власності вище вказаної чотирикімнатної квартири володіла та мешкала в ній ОСОБА_3 . В травні місяці 2008 року ОСОБА_3 зверталась до позивача при укладенні Договору відновлюваної кредитної лінії № 117 від 23.05.2008 між нею та ВАТ «Державний ощадний банк України» за дозволом для передачі своєї 1/2 частки приватної власності у спільній власності в заставу для забезпечення виконання кредитного договору. Частина ОСОБА_3 у спільній квартирі не могла бути предметом іпотеки, оскільки не було її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості. З Договору відновлюваної кредитної лінії виникає зобов`язання його належного забезпеченням іпотекою, що належить на праві власності виключно ОСОБА_3 - позичальникові за цим кредитним договором. Позивач не укладала договору поруки з банком, не давала згоду на солідарну відповідальність за кредитним договором та не забезпечувала виконання зобов`язань, що виникають з кредитного договору позичальника ОСОБА_3 . Спільна квартира була реалізована в межах виконавчого провадження № 47956703, відкритого на підставі виданого 14.11.2012 року Деснянським районним судом м. Чернігова виконавчого листа № 2/2506/753/2012 боржника ОСОБА_3 та згідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку» рішенням суду звернуто стягнення на предмет іпотеки, в рішенні суду зазначено загальний розмір вимог стягувача AT «Ощадбанк» в сумі 252833,98 грн, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки. ЦВ ДВС у м. Чернігові при проведенні виконавчого провадження, відкритого за заявою AT «Ощадбанк», в якій стягувач просив ЦВ ДВС в м. Чернігові звернути стягнення тільки з боржника співвласника ОСОБА_3 , на підставі виконавчого листа суду, в якому суд визначив боржником тільки співвласника ОСОБА_3 , створив та надав ДП «Сетам» неповну заявку на реалізацію арештованого майна боржника лише співвласника ОСОБА_3 недостовірною інформацією про її приватне майно без проведення оцінки її частки приватного майна та без надання визначеного законодавством необхідного додатку до цієї заявки - доказу оцінки арештованого майна боржника ОСОБА_3 . На підставі неповної та з недостовірною інформацією про арештоване майно лише боржника ОСОБА_3 ДП «Сетам» створив лот для реалізації спільної квартири за заниженою ціною без визначення мешканців квартири та реалізував її на електронних торгах, переможцем яких була визнана ОСОБА_2 ДП «Сетам» позбавив позивача участі в електронних торгах, оскільки незаконно реалізовувалася спільна квартира, 1/2 часткою якої позивач володіла, а частка приватної власності боржника ОСОБА_3 у спільній власності за її виконавчим провадженням реалізовувалася. ЦВ ДВС в м. Чернігові отримав грошові кошти за реалізовану спільну квартиру та спрямував їх у порушення рішення суду та встановленого Законом України «Про іпотеку» порядку наступним відповідачам: АТ «Державний ощадний банк України», Управлінню державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області, Північно-Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_3 . У порушення ч. 1 ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження» ЦВ ДВС в м. Чернігові створив і надав переможцю торгів ОСОБА_2 акт про проведені електронні торги, на підставі якого ОСОБА_2 переоформила на себе право власності 1/2 частки квартири позивача на себе, після чого скористалася відсутністю мешканців протиправно проникла в житло та без дозволу позивача, без сплати позивачу грошових коштів за приватну частку у спільному об`єкті нерухомості, без рішення суду незаконно заволоділа житлом позивача. При отриманні акту про проведені електронні торги ОСОБА_2 не проявила обачливості щодо добросовісності набуття права власності на спільне майно в межах виконавчого провадження тільки одного власника та отримання позивачем оплати за її частку майна, що заходилося у спільній власності щодо правомірності цього акту, щодо виникнення між нею та позивачем правовідносин купівлі-продажу частки майна позивача. В позові посилається, що оскільки 1/2 приватна частка позивача в спільній квартирі була відчужена без стягувача AT «Ощадбанк», без виконавчого листа суду з визначенням позивача боржником, порушення встановленого ЗУ «Про виконавче провадження» порядку реалізації спільного обмежено оборотоздатного майна, без оцінки реальної вартості частки мана боржника ОСОБА_3 за заниженою набагато нижчою ціною, була відчужена безоплатно для позивача (не склалися правовідносини купівлі-продажу частки майна) не безпосередньо ОСОБА_1 - власника, а в особі ЦВ ДВС у м. Чернігові, який не мав права відчужувати власну частку приватного майна позивача у спільній власності при проведенні виконавчих дій в межах виконавчого провадження зовсім іншої людини співвласника другої частки спільного майна боржника ОСОБА_3 , позивачу ч. 3 ст. 388 ЦК України надано право витребувати своє майно навіть у добросовісного набувача. ЦВ ДВС в м. Чернігові не направляв ОСОБА_3 постанову про відкриття виконавчого провадження № 47956703 та не мав права розпочинати виконавчі дії. Використана ЦВ ДВС в м. Чернігові заявка на реалізацію арештованого майна боржника ОСОБА_3 на другій сторінці містить недостовірну інформацію про арештоване майно боржника ОСОБА_5 та його початкову ціну продажу, оскільки в ній для продажу визначене спільне майно, спільна квартира, 1/2 частка якої належала позивачу на праві приватної власності, не належала боржнику ОСОБА_3 . Отже, згідно ст. 21 ЦК України ця заявка, яка є незаконною та порушує встановлений Законом порядок проведення виконавчих дій порушує право приватної власності позивача, повинна бути визнана судом незаконною. Проведена ЦВ ДВС в м. Чернігові відповідно положення ч. 1 ст. 61 Закону України № 1404-VIII реалізація обмежено оборотноздатного спільного предмета іпотеки суперечить встановленому законом порядку реалізації спільного майна. ЦВ ДВС в м. Чернігові не виконував рішення суду, а змінив рішення суду, оскільки виконавчим листом суду визначено письмово однозначно беззаперечно звернення стягнення тільки з боржника ОСОБА_3 шляхом реалізації предмета іпотеки (спільного майна), який належить одразу двом власникам на праві рівної часткової власності у спільному предметі іпотеки. ЦВ ДВС в м. Чернігові змінив власника предмету іпотеки, проводив виконавчі дії у порушення встановленого Законом порядку реалізації спільного предмету іпотеки, не мав права реалізовувати спільний предмет іпотеки в межах виконавчого провадження лише одного власника, укладати договір купівлі-продажу спільного майна при проведенні виконавчих дій стосовно боржника, який володів лише часткою майна у спільному предметі іпотеки. Проведена ЦВ ДВС в м. Чернігові та ДП «Сетам» реалізація не арештованої частки майна позивача в спільному предметі іпотеки суперечить закону. Оскільки до заявки ЦВ ДВС в м. Чернігові була надана постанова про опис та арешт майна від 24.01.2017 тільки боржника ОСОБА_3 1/2 частки предмета іпотеки, ДП «Сетам» мав право внесення до Системи реалізації майна інформацію про арештоване майно тільки боржника ОСОБА_3 , про що просив ЦВ ДВС в м. Чернігові в своїй заявці, але сформував лот, який суперечить законодавству та вніс до нього інформацію про частку приватного майна позивача у спільній власності про не арештований предмет спору, оскільки копія постанови про опис та арешт майна позивача до заявки на реалізацію арештованого майна не надавалася. Отже, проведена ЦВ ДВС в м. Чернігові та ДП «Сетам» реалізація не арештованої частки майна позивача в спільному предметі іпотеки суперечить закону, оскільки до заявки на реалізацію арештовано майна не була додана постанова про опис та арешт частки майна позивача в спільному предметі іпотеки, заявка була не повною та ДП «Сетам» не перевірив повноту наданої заявки. Реалізація спільного предмета іпотеки без визначення реальної ціни частки майна кожного співвласника суперечить закону. Наслідком протиправних дій ЦВ ДВС в м. Чернігові та ДП «Сетам» було позбавлення власників спільного предмета іпотеки участі в реалізації їх часток приватної власності на торгах та позбавлення права кожного співвласника здійснити оцінку ринкової вартості своєї частки майна у спільному предметі іпотеки та реалізації приватного майна окремого співвласника за ринковою ціною. Отже, ЦВ ДВС в м. Чернігові не мав право відчужувати приватне майно позивача при проведенні виконавчих дій в межах виконавчого провадження зовсім іншого боржника ОСОБА_3 в порядку Закону України № 1404- VIII, яким користувалася виконавча служба. Приватне майно позивача було відчужено у неї ЦВ ДВС в м. Чернігові на користь нового власника незаконно і безвідплатно. Ніяких грошових коштів за свою частку приватного майна не отримувала та новий власник не збирається їх сплачувати, оскільки між позивачем та новим власником договірних правовідносини за договором купівлі-продажу не виникло. Факт вибуття майна з володіння ОСОБА_1 , та офіційного оформлення майна позивача у незаконне володіння ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про право власності від 14.07.2017 та зареєстроване в реєстрі прав власності за № 2478 на усю квартиру АДРЕСА_2 . Заява на реалізацію арештованого майна № 18-17/98/11059 від 29.03.2017 є незаконною, оскільки ЦВ ДВС у м. Чернігові в цій заяві незаконно визначив майно боржника ОСОБА_3 для реалізації - майно, яким володіла ОСОБА_3 та на праві спільної часткової власності. Також частиною 1 ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавцям було надано право реалізації обмежено-оборотоздатного майна на публічних електронних торгах та ст. 57 цього Закону не було дано право реалізації майна боржника без визначення виконавцем початкової ціни реалізації майна боржника за виконавчим провадженням. Публічні електронні торги, які були проведені 22.06.2017 ДП «СЕТАМ» Міністерства юстиції України в частині продажу квартири АДРЕСА_2 є незаконними, оскільки були проведені на підставі не повної заяви ЦВ ДВС в м. Чернігові без обов`язкових визначених Порядком невід`ємних додатків до неї. Протокол №265525 проведення прилюдних торгів від 22.06.2017 є незаконним, оскільки переможець торгів здійснює оплату за спільне майно тільки одному власнику спільного майна боржнику за виконавчим провадженням ОСОБА_3 . Акт про проведені електронні торги від 10.07.2017 є незаконним, оскільки правовідносини між позивачем та переможцем торгів за угодою купівлі-продажу не виникли і позивач не отримала за своє приватне майно ніякої сплати певної грошової суми. Також нікчемність цього правочину, цієї угоди визнана ст. 27 ЦК України та визнання її судом не вимагається. З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила витребувати (повернути) 1/2 частину приватного майна ОСОБА_1 набутого ОСОБА_2 безпідставно в Центральному ВДВС у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), який не мав права його відчужувати при проведенні виконавчих дій при виконанні рішення суду боржником ОСОБА_3 . Визнати право приватної власності ОСОБА_1 індивідуально визначеної 1/2 частини нерухомого майна чотирикімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та яка є предметом іпотеки. Скасувати видане на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво про право власності від 14.07.2017 та запис в реєстрі прав власності за № 2478 на квартиру АДРЕСА_2 . Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 08.09.2020 прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог до ДП «Сетам», Центрального ВДВС у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Соломахи О.О., АТ «Державний ощадний банк України», Управління державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області, Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_3 про визнання права приватної власності індивідуально визначеної 1/2 частини нерухомого майна чотирикімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та є предметом іпотеки, визнано нечинним рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.06.2020 в цій частині, закрито провадження у справі в частині зазначених позовних вимог. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.06.2020 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Сетам», Центрального ВДВС у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Соломаха О.О., АТ «Державний ощадний банк України», Управління державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області, Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Яковлєвої Н.П. про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності та скасування свідоцтва, відмовлено. Рішення суду обгрунтовано тим, що реалізація спірної квартири АДРЕСА_2 відбулася у примусовому порядку на підставі рішення суду, а тому у відповідності до ч. 2 ст. 388 ЦК України не може бути витребуване у відповідача ОСОБА_2 Електронні торги, протокол № 265525 проведення прилюдних торгів від 22.06.2017, акт про проведені електронні торги від 10.07.2017 не визнанні недісними, а тому право власності ОСОБА_2 на квартиру не може бути скасовано, оскільки на час розгляду справи ніким не оспорено, реєстрація права власності чинна, документи, на підставі яких остання набула право власності, в судовому порядку не скасовані, а тому ОСОБА_2 є добросовісним набувачем в розумінні ст. 330 ЦК України, враховуючи те, що спірне нерухоме майно було набуте в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 10.06.2020, та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови позовних вимог у зв`язку з неналежним виконанням судового рішення та реалізацією спільного обмеження в обороті майна в межах виконавчого провадження боржником в якому була ОСОБА_3 , неправильно застосував норми матеріального права, допустив ряд порушень процесуального характеру, які призвели до постановлення неправосудного рішення та позбавили позивача права на судовий захист своїх прав, який гарантований йому статтею 55 Конституції України. В обґрунтування незаконності та необґрунтованості судового рішення заявник посилається на те, що суд не дослідив встановлений законодавством порядок виконання судового рішення боржником ОСОБА_3 та незаконно змінив індивідуальний характер відповідальності боржника ОСОБА_3 приватним майном позивача, суд не дослідив виникнення права власності позивача на приватну власність ОСОБА_2 в порядку, визначеному законом, та безоплатність для позивача незаконного позбавлення її приватної власності позбавлення прав майнового поручителя, суд обмежився переліком реальних фактів та не надав жодному з них юридичної оцінки, не дослідив доречні та важливі обставини, на які посилалася позивач та які мають істотне значення для правильного вирішення справи, суд не застосував висновків Верховного Суду до спірних правовідносин, які підлягають застосуванню. Заявник посилається, що суд умисно приховав порушення прав позивача та висновок суду про відсутність порушення саме її прав не узгоджується з матеріалами справи та є незаконними. Зазначає, що вона є власником своєї 1/2 частки власності у спільному предметі іпотеки та її вимога про визнання права власності пов`язана з хибним тлумаченням існуючого її права власності та відмовою суду розглядати законність виникнення права власності на її приватне майно у нового власника ОСОБА_2 . Право власності позивача до нового власника ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не перейшло. Позовні вимоги та підстави позову стосуються повернення саме приватного майна, тому позивач звернулася до суду з віндикаційним позовом про повернення приватного майна. Права позивача були порушені державною реєстрацією згідно ст. 182 ЦК України ОСОБА_2 , у якої право власності на приватне майно позивача відповідно безоплатного для останньої, договору купівлі-продажу не виникло, Зазначає, що при перегляді справи в повному обсязі в суді апеляційної інстанції суд зобов`язаний дослідити виникнення права власності саме на приватне майно позивача у ОСОБА_2 відповідно до встановленого в Україні порядку та індивідуального характеру відповідальності, а також отримання позивачем оплати за її частку приватної власності та прав майнового поручителя. Суд умисно не дослідив порушення особливостей порядку укладення договору купівлі-продажу приватної власності позивача на електронних прилюдних торгах при проведенні виконавчих дій по виконанню судового рішення боржником ОСОБА_3 , та умисно приховав відсутність прав у державного виконавця проведення виконавчих дій для готування приватної власності позивача для реалізації на електронних торгах. Умисно порушив ч. 4 ст. 263 ЦПК України та при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин не врахував висновок щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У скарзі посилається, що наявність прав у державного виконавця проводити підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів та звертатися до ДП «Сетам» з заявою про реалізацію арештованого майна, дії державного виконавця щодо визначення складу майна боржника, яке підлягає реалізації з прилюдних торгів, а також щодо його оцінки, створення заявки на реалізацію арештованого майна безпосередньо формують суттєві умови угод купівлі-продажу, а тому незаконні дії державного виконавця можуть бути підставою недійсності укладеного на прилюдних торгах правочину у зв`язку із недодержанням в момент його вчинення вимог закону. Суд першої інстанції умисно не надав юридичну оцінку предмету іпотеки та умисно приховав доречну обставину, що предмет іпотеки є обмеженим в обороті нерухомим майном та є спільною частковою власністю двох різних осіб, які мають різний правовий статус, а саме є власністю боржника ОСОБА_6 та майнового поручителя ОСОБА_1 , що порядок реалізації обмежено оборотоздатного майна визначається законодавством (частина четверта ст. 61 Закону України № 1404-VIII), а саме статтею 366 ЦК. України та ч. 6 ст. 48 Закону України № 1404-VII1. Суд умисно відмовив в дослідженні безпідставності для позивача позбавлення приватної власності, яку представник ЦВ ДВС у м. Чернігові визнав в суді, з якої прямо випливає встановлена ч. 1 ст. 27 ЦК України нікчемність створеного забороненою Порядком правочину купівлі-продажу, а саме Акту реалізації предмету іпотеки, забороненого для реалізації на електронних торгах ч. 1 ст. 61 Закону України № 1404-Vlll спільного обмеженою в обороті предмета іпотеки при проведенні виконавчих дій по виконанню судового рішення боржником ОСОБА_3 . Не дослідив дату самого першого відкриття виконавчого провадженні на проведення виконавчих дій на підставі виконавчого листа № 2/2506/533/11 від 16.02.2011, а саме дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 26257878. Одночасні звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення суми заборгованості за кредитний договором є дійсно виконанням зобов`язання у подвійному розмірі, одночасне звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення суми заборгованості за кредитним договором є порушенням ч. 3 ст. 13 ЦК України та ст. 68 Конституції України з боку AT «Ощадбанк». Всі дії, створені ЦВ ДВС у м. Чернігові та ДП «Сетам» і використані ними акти, документи та проведення електронних торгів з порушенням статей 41, 61 Конституції України, якими прямо передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер та право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. При розгляді справи суд зобов`язаний зазначити, що договір купівлі-продажу порушує індивідуальний характер, встановлений для виконання судового рішення, порушує індивідуальний характер, встановлений для реалізації майна боржника на електронних торгах, позбавляє позивача права грошової компенсації за її приватну власність, позбавляє права на єдине житло, та права майнового поручителя, порушує встановлений законом порядок звернення стягнення на спільне обмежене в цивільному обороті майно та визначити, що такий договір є нікчемним. Суд обмежився переліком реальних фактів, але не виконав свого обов`язку та не надав їм юридичної оцінки, та мотивував своє рішення обставинами, які не були підставами позовних вимог позивача, що є умисним порушенням ст. 13 ЦПК України та ст. 19 Конституції України. При обґрунтуванні рішення суду незаконно застосував положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України та встановлені судом обставини при розгляді справи № 750/7330/17, в якій ОСОБА_3 мала інший правовий статус, до якої не були залучені відповідачі по даній справі, в якій позивачі мали різні права та не визначили порушення своїх прав, що були підставою залишення рішення суду першої інстанції без змін судом касаційної інстанції, в якій підставами позову було визначення вартості предмету іпотеки в цілому та проживання дитини позивача в квартирі на час її реалізації на електронних торгах, але в даній справі підстави позовних вимог інші та не стосуються встановлених у справі № 750/7330/17 обставин. Крім того, відмова суду про продаж предмета іпотеки за заниженою ціною була мотивована відсутністю реальної оцінки майна на час його реалізації в цілому, недоведеністю обставини, але в матеріалах справи така оцінка надана суду та спростовує висновок у справі № 750/7330/17 про недоведеність цієї обставини. За доводами скарги суд не надав правову оцінку рішенню Деснянського районного суду м. Чернігова у справі № 2/2506/753/12 від 23.04.2012 з урахуванням положення ст. 88 ЦПК України в редакції 2012 року про стягнення судового збору з відповідачів пропорційно задоволених вимог позивача та з урахуванням забезпечення виконання кредитного договору відновлюваної кредитної лінії іпотекою, що належить на праві власності тільки позичальникові ОСОБА_3 . Суд не надав правову оцінку виконавчому листу №2/2506/753/2012, який знаходився на примусовому виконанні в Центральному ВДВС м. Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, на підставі якого було незаконно відкрито виконавче провадження № 47956703 та в змісті якого був прямо визначений боржник виконання судового рішення ОСОБА_3 , Суд не надав правову оцінку заяві державної виконавчої служби до ДП «Сетам» № 18-17/98/11059 від 29.03.2017 з дорученням про продаж арештованого майна боржника ОСОБА_3 , в якій ЦВ ДВС у м. Чернігові незаконно визначив для реалізації спільне нерухоме майко, для повноти якої не надав документів його арешту, що є порушенням ч. 1 ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження» та пункту 1 розділу І Порядку. Не надав правову оцінку незаконно створеному ДП «Сетам» лоту забороненого для реалізації Порядком обмеженого в обороті спільного майна та проведення електронних торгів забороненого для реалізації обмеженого в обороті спільного майна, що є порушенням пункту 1 розділу І Порядку. Протокол про проведені електронні торги, складений ДП «Сетам», в якому визначена реалізація обмеженого в обороті нерухомого майна, заборонений пунктом 1 розділу 1 Порядку. Не надав правову оцінку забороненому Порядком «Акту про реалізацію предмету іпотеки від 10.07.2017 року», в якому незаконно визначено обмежено в обороті нерухоме майно, що не належало боржнику ОСОБА_3 , який був незаконно посвідчений ДП «Сетам» у нотаріуса, який став підставою для реєстрації права власності на квартиру за відповідачем ОСОБА_2 , що є порушенням пункту 1 розділу І, пунктів 4, 5 розділу X Порядку та ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження». Судом не застосовано Постанову Верховного Суду в складі колегії судів Касаційного господарського суду від 03.04.2018 у справі № 917/927/17, відповідно до якої свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності. Визнання недійсними документів, якими оформлюється відповідне право залежить від визнання недійсним рішення про оформлення права власності. В порушення ч. 4 ст. 263 ЦПК України судом не застосовано Постанову Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/11364/17, в якій наголошено правову позицію щодо визначення в резолютивній частині судового рішення початкової ціни предмета іпотеки, відповідно до якої Верховний Суд дійшов висновку, що сторони виконавчого провадження при виконанні судового рішення в межах процедури виконавчого провадження не позбавлені права здійснити оцінку ринкової вартості предмета іпотеки та реалізувати спірне майно за результатом оцінки, проведеної державним виконавцем в ході виконання рішення суду. В пункті 27 цього рішення зазначено, що відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася. Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.03.2018 у справі 235/3619/15-ц, від 05.09.2018 у справі № 202/30076/13-ц. ОСОБА_1 у скарзі зазначає, що її права безвідплатного позбавлення 1/2 частки приватної власності у спільній власності та права на єдине житло всупереч її волі були порушені ЦВ ДВС у м. Чернігові протиправним відкриттям 17.06.2015 виконавчого провадження № 47956703, боржником якого була ОСОБА_3 , на підставі виданого Деснянським районним судом м. Чернігова виконавчого листа № 2/2506/753/2012 від 14.11.2012, строк пред`явлення якого до виконання був встановлений судом та Законом 606-XIV до 01.10.2013. Посилається на правовий висновок у постанові Верховного Суду від 07.05.2018 у справі № 916/1605/15-ц, відповідно до якого у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний або приватний виконавець не вправі вчинити виконавчі дії. Суд першої інстанції не взяв цю обставину до розгляду, оскільки ЦВ ДВС в м. Чернігові взагалі не надсилав та не має жодного доказу направлення постанови про відкриття виконавчого провадження № 47956703 ні боржнику ОСОБА_3 , ні позивачу, та виніс передчасне рішення суду. Суд першої інстанції не врахував пункти 24, 25, 29 роз`яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові пленуму від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та незаконно послався на пункти 23, 26 Пленуму № 5, які не стосуються позивачем визначеної підстави ч. 3 ст. 388 ЦК України повернення майна, що є порушенням вимог ст. 13 ЦПК України. Посилання суду та відповідачів на правила ч. 2 ст. 388 ЦК України не стосуються підстав позовних вимог та не відповідає верховенства права, оскільки саме приватне майно позивача було реалізовано безоплатно у порушення порядку, встановленому для виконання судових рішень. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, скасувати рішення Деснянського районного суду від 10.06.2020, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування посилається на те, що є всі підстави для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції зробив висновки невідповідні обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права. У відзиві на апеляційну скаргу генеральний директор ДП «Сетам» Мамро О.О. просить залишити рішення Деснянського районного суду м. Чернігові від 10.06.2020 без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Посилається на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, яке прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ДП «Сетам» виконує функції організатора електронних торгів, який діє в межах повноважень, визначених Порядком, та у якого відсутні повноваження надавати правову оцінку діям державних виконавців, в тому числі перевіряти відомості, наведені у заявці, на відповідність дійсності та законодавству. Організатор електронних торгів здійснив всі необхідні дії, в межах чинного законодавства для реалізації майна. ДП «Сетам» у даному випадку ніяким чином не порушило права позивача та не вчинило жодних дій, які б свідчили про оспорювання будь-яких його прав чи свобод. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_7 просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.06.2020 залишити без змін. Посилається на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги, та законність судового рішення, яким враховано всі фактичні обставини справи. Центральний ВДВС у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), АТ «Державний ощадний банк України», Управління державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області, Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми) своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Апеляційна скарга зазначеними учасниками процесу була отримана своєчасно, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 231, 233, 236 т. 2). Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, а саме матеріали справи містять: розписку в якій під підпис повідомлено головного державного виконавця Центрального ВДВС у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Прощенко Л.В., представника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бабіч К.О., Яковлєву Н.П., та її представника ОСОБА_8 (а.с. 84 т. 3); повідомлення про вручення поштового відправлення адресовані Управління державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області (а.с. 90 т. 3), ДП «Сетам» (а.с. 94 т. 3), АТ «Державний ощадний банк України» (а.с. 95 т. 3), телефонограму на ім`я представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_7 , яка повідомила, що у відзиві на апеляційну скаргу просили розглядати апеляційну скаргу без участі відповідача ОСОБА_2 (а.с. 96, 97 т. 3). Крім того, 03.08.2020 ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції було подано клопотання про розгляд справи за її відсутності (а.с. 243 т. 2). Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.04.2012, яке набрало законної сили 01.10.2012 (справа № 2/2506/753/12) в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 і ОСОБА_1 перед ВАТ «Державний ощадний банк України» за договором відновлювальної кредитної лінії від 23.05.2008 № 117 в розмірі 252833, 98 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_2 , що належала позивачу ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , із встановленням початкової ціни продажу в розмірі 289370 грн. У забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 23.05.2008 укладено договір іпотеки, за якими передано в іпотеку чотирикімнатну квартиру загальною площею 61,2 кв.м., житловою площею 44,4 кв.м. зі всіма невід`ємними її приналежностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі рішення, судом було видано виконавчий лист №2/2506/753/2012, який знаходився на примусовому виконанні в Центральному ВДВС м. Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (а.с. 27 т. 1). Про факт організації електронних торгів та їх проведення ОСОБА_3 , ОСОБА_1 знали та були завчасно повідомлені, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження № АСВП 47956525 та № АСВП 47956703, після проведення торгів та оголошення їх результатів, а саме 01.07.217 позивач зареєструвала свою дитину. 22.06.2017 за дорученням державної виконавчої служби, ДП «Сетам» Міністерства юстиції України проведено електронні торги з продажу квартири. Згідно Протоколу проведення електронних торгів від 22.06.2017 № 265525 переможцем торгів визнано відповідача ОСОБА_2 , яка запропонувала за квартиру найвищу ціну 353300 грн (а.с. 31-34 т. 1). 10.07.2017 в.о. начальника Центрального ВДВС м. Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області затверджено Акт про реалізацію предмета іпотеки, який став підставою для реєстрації права власності на Квартиру за відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 35-36 т. 1). Отже, квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 14.07.2017 та зареєстровано в реєстрі прав власності за № 2478, що видано на підставі Акту про реалізацію предмету іпотеки, затвердженого в.о. начальника Центрального ВДВС м. Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Павленко Є.О. 10.07.2017. Право власності на квартиру АДРЕСА_2 підтверджується також Витягом про державну реєстрацію права власності № 92071035 від 17.07.2017 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 198023874 від 28.01.2020. 08.09.2017 Деснянський районний суд м. Чернігова ухвалив рішення по справі № 750/7330/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Центрального ВДВС м. Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, ОСОБА_2 , ДП «Сетам» Міністерства юстиції України, треті особи: орган опіки та піклування Деснянської районної у місті Чернігові ради, ОСОБА_3 про визнання недійсними прилюдних (електронних) торгів, визнання недійсними акту та протоколу про проведення прилюдних (електронних) торгів, яким в повному обсязі відмовив позивачам в задоволенні позовних вимог (а.с. 195 т. 1). Факт проживання малолітнього ОСОБА_4 в квартирі, яка реалізована на прилюдних торгах, позивач вважала підтвердженим довідками КП «Деснянське» Чернігівської міської ради від 13.07.2012, КП «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради від 15.07.2015 та рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.06.2017 по справі № 750/4312/17 про встановлення факту народження дитини, в тексті якого зазначено про факт проживання неповнолітнього ОСОБА_4 в вищезазначеній квартирі на підставі тих самих довідок та актів ЖЕК, які навіть на момент винесення рішення були недійсними та в резолютивній частині якого встановлено факт народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Тула, Російської Федерації, мати - ОСОБА_1 , громадянка України, проте, як встановлено дане рішення на момент проведення електронних торгів не створювало жодних правових наслідків, щодо реалізації предмету іпотеки, оскільки на момент проведення електронних торгів не набрало законної сили. Згідно відповіді на адвокатський запит № 23/08-17 від 23.08.2017 з Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради № 2066 від 05.09.2017 вбачається, що попереднє місце проживання та реєстрації ОСОБА_4 відсутнє (до 01.07.2017). Позивач неодноразово використовував надане йому право щодо оскарження дій державного виконавця. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.02.2018 по справі № 750/6128/17, у задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено за необґрунтованістю. Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 18.04.2018 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.02.2018 залишено без змін. На підставі виконавчого листа № 2/2506/753/2012 Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.11.2012, виданого на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.04.2012, яким суд вирішив в рахунок погашення заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії № 117 від 23.05.2008 у розмірі 252833,98 грн з встановленням початкової ціни продажу в розмірі 289 370, 00 грн звернути стягнення на предмет іпотеки чотирикімнатну квартиру загальною площею 61,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було відкрито виконавче провадження № 47856703 про примусове виконання виконавчого листа та відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5 було виконано шляхом проведення електронних торгів. Також судом встановлено, що по справі № 750/7330/17 зазначено в рішенні, що набрало законної сили після перегляду в апеляційній та касаційній інстанції: «Як зазначено вище, початкова ціна предмету іпотеки була встановлена рішенням суду, що за приписами статей 33, 41 Закону України «Про іпотеку» звільняє державного виконавця від обов`язку здійснювати оцінювання майна, яке підлягає реалізації на прилюдних торгах; крім, того, квартиру продано за ціною, яка значно перевищує встановлену судом початкову ціну продажу». Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ні обставини, якщо інше не встановлено законом. Тому, предмет іпотеки чотирикімнатну квартиру загальною площею 61,2 кв, м„ що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було виставлено на продаж з встановленням початкової ціни продажу в розмірі 289 370, 00 грн, яка визначена у рішенні Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.04.2012. Згідно протоколу проведення електронних торгів № 265525 від 22.06.2017 ДП «СЕТАМ» за адресою: АДРЕСА_3 , проведено електронні торги з реалізації вищезазначеного майна, на яких предмет іпотеки придбано за сумою 353 300,00 грн (а.с. 32-34 т. 1). Дані прилюдні торги, у формі електронних торгів, проведено у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку». Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції послався, що реалізація спірної квартири АДРЕСА_2 відбулася у примусовому порядку на підставі рішення суду, а тому у відповідності до ч. 2 ст. 388 ЦК України не може бути витребуване у відповідача ОСОБА_2 Електронні торги, протокол № 265525 проведення прилюдних торгів від 22.06.2017, акт про проведені електронні торги від 10.07.2017 не визнанні недісними, а тому право власності ОСОБА_2 на квартиру не може бути скасовано, оскільки на час розгляду справи ніким не оспорено, реєстрація права власності чинна, документи, на підставі яких остання набула право власності, в судовому порядку не скасовані, а тому ОСОБА_2 є добросовісним набувачем в розумінні ст. 330 ЦК України, враховуючи те, що спірне нерухоме майно було набуте в порядку, встановленому для виконання судових рішень. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють. У відповідності до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто такі впливають на їх правове становище. Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Як встановлено судом першої інстанції, спірна квартира є забезпеченням виконання зобов`язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 23.05.2008 укладено договір іпотеки, за якими передано в іпотеку чотирикімнатну квартиру загальною площею 61,2 кв.м., житловою площею 44,4 кв.м. зі всіма невід`ємними її приналежностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тобто квартира вцілому. За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до положень ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв`язку з пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Пунком 4.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Таким чином, оскільки зобов`язання забезпечено згідно умов іпотечного договору від 23.05.2008, саме 4-кімнатною квартирою за адресою АДРЕСА_1 , яка належить боржнику ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як майновому поручителю у рівних частках кожній, є безпідставними доводи апеляційної скарги про необхідність реального виділу її частки з майна з посиланням та те, що вона не являлась боржником по виконавчому провадженню, оскільки позивач є майновим поручителем позичальника за укладеним іпотечним договором. З врахуванням наведеного, доводи щодо не надання правової оцінки виконавчому листу №2/2506/753/2012, який знаходився на примусовому виконанні в Центральному ВДВС м. Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, на підставі якого було незаконно відкрито виконавче провадження № 47956703 та в змісті якого був прямо визначений боржник виконання судового рішення ОСОБА_3 , не спростовують правильних висновків суду першої інстанції Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, визначає Законом України «Про виконавче провадження». Цим Законом визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхнє права та обов`язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження. Не можуть бути підставою для скасування правильного рішення суду першої інстанції і доводи апеляційної скарги щодо порушень, на які як на підставу задоволення вимог посилається ОСОБА_1 , а саме допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо, дати відкриття провадження у справі, надсилання копій постанов сторонам провадження, визначення вартості чи оцінки майна, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 неодноразово використовувала право щодо оскарження дій державного виконавця. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.02. 2018 року по справі № 750/6128/17, у задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено за необґрунтованістю. Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 18.04.2018 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.02.2018 залишено без змін. З врахуванням наведеного є необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо не дослідження судом першої інстанції обставин першого відкриття виконавчого провадженні на проведення виконавчих дій на підставі виконавчого листа № 2/2506/533/11 від 16.02.2011, а саме дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 26257878. Як вбачається, суд першої інстанції обґрунтовано послався, що законодавчо визначено спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах та інші нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст. 61 Закону). Відповідно до положень яких державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації. З врахуванням наведеного посилання в апеляційній скарзі на ненадання правової оцінки заяві державної виконавчої служби до ДП «Сетам» № 18-17/98/11059 від 29.03.2017 з дорученням про продаж арештованого майна боржника ОСОБА_3 , в якій ЦВ ДВС у м. Чернігові незаконно визначив для реалізації спільне нерухоме майко, для повноти якої не надав документів його арешту, що є порушенням ч. 1 ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження» та пункту 1 розділу І Порядку, спростовуються матеріалами справи, оскільки матеріали виконавчих проваджень № АСВП:47956703 щодо боржника ОСОБА_3 та № АСВП: 47956525 щодо ОСОБА_1 містять 2 акти опису й арешту майна від 24.05.2016 спірної квартири, а саме 1/2 частина квартири за адресою АДРЕСА_1 , та відповідні супровідні листи з врученням згідно зворотніх повідомлень, як основному (14003002487064), так і майновому (1403002487056) божнику 16.06.2016, які оглянуті, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції під час розгляду справи по суті . Правила ж проведення електронних торгів визначені Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5. Отже, спростовуються матеріалами справи і доводи, щодо наявності підстав у позивача для задоволення віндикаційного позову до ОСОБА_2 , яка зареєструвала право власності на майно, яке належало позивачу, безоплатно, за відсутності договору купівлі-продажу за участю позивача, як власника. Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних (електронних) торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акту про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином. Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги. Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Правова природа продажу майна з прилюдних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених вимогами чинного законодавства. Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Порядком реалізації арештованого майна. Отже, доводи в апеляційній скарзі на не встановлення судом першої інстанції підстав виникнення права власності у ОСОБА_2 , щодо частки, яка належала ОСОБА_1 ґрунтуються на довільному тлумаченні норм права, як і посилання щодо не дослідження порушень при проведенні електронних прилюдних торгів. Суд першої інстанції обґрунтовано послався, що порушення прав позивача, які допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо визначення вартості чи оцінки майна, винесення постанови про відкриття провадження у справі, тощо то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для витребування майна з чужого володіння та скасування свідоцтва про право власності. На підставі виконавчого листа № 2/2506/753/2012 Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.11.2012, виданого на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.04.2012, яким суд вирішив в рахунок погашення заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії № 117 від 23.05.2008 у розмірі 252833,98 грн з встановленням початкової ціни продажу в розмірі 289 370, 00 грн звернути стягнення на предмет іпотеки чотирикімнатну квартиру загальною площею 61,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було відкрито виконавче провадження № 47856703 про примусове виконання виконавчого листа та відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5 було виконано шляхом проведення електронних торгів. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону. Статтею 43 Закону України «Про іпотеку» визначено, що прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення. Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки. Частинами першою та п`ятою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки нерухомого майна та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України від 12.07.2001 № 2658-НІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Отже, оцінка нерухомого майна, на яке звернуто стягнення, здійснюється з метою визначення стартової ціни для здійснення подальшої реалізації арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах. Враховуючи предмет стягнення, яким є нерухоме майно, проведення оцінки здійснює незалежний суб`єкт оціночної діяльності на замовлення державного виконавця, який після складення акту опису та арешту майна, його вилучення, проведення оцінки й отримання звіту про оцінку майна передає його на реалізацію на прилюдних торгах у порядку і на умовах, визначених законодавством. Проте, є обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що по справі № 750/7330/17 зазначено в рішенні, що набрало законної сили після перегляду в апеляційній та касаційній інстанції: «Як зазначено вище, початкова ціна предмету іпотеки була встановлена рішенням суду, що за приписами статей 33, 41 Закону України «Про іпотеку» звільняє державного виконавця від обов`язку здійснювати оцінювання майна, яке підлягає реалізації на прилюдних торгах; крім, того, квартиру продано за ціною, яка значно перевищує встановлену судом початкову ціну продажу», отже посилання в апеляційній скарзі, що незаконні дії державного виконавця можуть бути підставою недійсності укладеного на прилюдних торгах правочину у зв`язку із недодержанням в момент його вчинення вимог закону, не може бути підставою для витребування майна від добросовісного набувача в межах процедури виконавчого провадження . Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ні обставини, якщо інше не встановлено законом. Тому, предмет іпотеки чотирикімнатну квартиру загальною площею 61,2 кв, м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було виставлено на продаж з встановленням початкової ціни продажу в розмірі 289 370, 00 грн відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.04.2012. Згідно протоколу проведення електронних торгів № 265525 від 22.06.2017 ДП «СЕТАМ» за адресою: АДРЕСА_3 , проведено електронні торги з реалізації вищезазначеного майна, на яких предмет іпотеки придбано за сумою 353 300,00 грн. Дані прилюдні торги, у формі електронних торгів, проведено у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку». Вищезазначені дії відповідають ст. 49 Закону України «Про іпотеку» якою визначено, що протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акту видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах становить 80 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах становить 70 відсотків початкової вартості майна. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду. Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом. За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. Оскільки добросовісне набуття у розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння. Скаржником не доведено належними і допустимими доказами відсутність підстав та права на відчуження даного майна на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігів від 23.04.2012, як не доведено і доводи щодо подвійного стягнення, оскільки застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не вважається подвійним стягненням, крім того вбачається, що решта коштів після завершення виконавчого провадження згідно розпорядження № 47956703 в сумі 30201,82 грн була зарахована на користь ОСОБА_3 (а.с. 43 т. 1). Не є обґрунтованими і доводи щодо порушення ст. 41,61 Конституції України, як на підставу задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки у ч. 1 ст. 388 ЦК України зазначений перелік підстав, коли власник має право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Виключенням є закріплене у ч. 2 ст. 388 ЦК України правило, згідно з яким майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Реалізація спірної квартири АДРЕСА_2 відбулася у примусовому порядку на підставі рішення суду, а тому у відповідності до ч. 2 ст. 388 ЦК України не може бути витребуване у відповідача ОСОБА_2 . Під час розгляду позову про витребування майна в особи, яка придбала його на торгах, суд має дати оцінку тому, чи є порушення, на які посилається позивач, суттєвими та чи вплинули вони на результат торгів. Електронні торги, протокол № 265525 проведення прилюдних торгів від 22.06.2017, акт про проведені електронні торги від 10.07.2017 не визнані недійсними, а тому право власності ОСОБА_2 на квартиру не може бути скасовано. Навіть у разі наявності підстав для визнання публічних торгів не дійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору - організатор торгів та їх переможець. Отже, після цього майно підлягає повторному продажу з публічних торгів відповідно до порядку, встановленого для виконання судового рішення, оскільки задоволення позову про визнання торгів недійсними не скасовує судового рішення, для виконання якого такі торги були проведені. Отже безпідставними є і доводи щодо констатації судом реальних фактів у рішенні суду та відсутності юридичної оцінки і мотивів прийнятого рішення та за відсутності позовних вимог позивача, що є умисним порушенням ст.

13. ЦПК України та ст. 19 КУ. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Положеннями ч. 1 ст. 4, ст. 12, 13 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як вбачається суд першої інстанції, у рішенні суду послався, що норма ст. 388 ЦК України, на яку посилається позивач у позові, як на підставу для задоволення позовних вимог, не підлягає застосуванню, оскільки квартира була продана у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а отже, для правильного вирішення спору необхідно застосувати норми ч. 2 ст. 388 ЦК України. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. В пункті 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» (далі - Пленум № 5) роз`яснено, що відповідно до положень частини 1 статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині 1 статті 388 ЦК України. Таким чином, захист порушеного права можливий шляхом звернення з віндикаційним позовом, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно. Згідно з пунктом 23 Пленуму № 5 відповідно до статті 387 ЦК України та частини 3 статті 10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. Тобто, віндикаційна вимога це вимога власника, який не володіє майном пред`явлення до не власника цим майном володіючим. Разом з цим, право власності відповідача ОСОБА_2 на час розгляду справи ніким не оспорено, реєстрація права власності не скасована, документи, на підставі яких остання набула право власності, в судовому порядку не скасовані. З врахуванням наведеного не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення доводи щодо посилання у рішенні суду першої інстанції на наявні судові рішення у справах за участі ОСОБА_3 (№ 750/7330/17, в якій ОСОБА_3 мала інший правовий статус) та ОСОБА_1 , як і посилання на не надання правової оцінки рішенню Деснянського районного суду м. Чернігова у справі № 2/2506/753/12 від 23.04.2012 про стягнення судового збору з відповідачів пропорційно задоволених вимог позивача та з урахуванням забезпечення виконання кредитного договору відновлюваної кредитної лінії іпотекою, що належить на праві власності тільки позичальникові ОСОБА_3 , висновок у постанові Верховного Суду від 07.05.2018 у справі № 916/1605/15-ц, відповідно до якого у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний або приватний виконавець не вправі вчинити виконавчі дії, Постанову Верховного Суду в складі колегії судів Касаційного господарського суду від 03.04.2018 у справі № 917/927/17, відповідно до якої свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. А з врахуванням наведеного і посилання, що у порушення ч. 4 ст. 263 ЦПК України судом не застосовано Постанову Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/11364/17, в якій наголошено правову позицію щодо визначення в резолютивній частині судового рішення початкової ціни предмета іпотеки, відповідно до якої Верховний Суд дійшов висновку, що сторони виконавчого провадження при виконанні судового рішення в межах процедури виконавчого провадження не позбавлені права здійснити оцінку ринкової вартості предмета іпотеки та реалізувати спірне майно за результатом оцінки, проведеної державним виконавцем в ході виконання рішення суду. В пункті 27 цього рішення зазначено, що відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася. Матеріали виконавчого провадження щодо ОСОБА_3 № АСВП:47956703 містять звіт про оцінку майна, а саме спірної квартири, проте він датований 13.09.2017 та поданий ОСОБА_1 , що вбачається з листа від 09.10.2018 № 41686, тобто зі спливом майже трьох місяців після проведення торгів № 265525 від 22.06.2017, отже сторони виконавчого провадження при виконанні судового рішення в межах процедури виконавчого провадження не скористались своїм правом здійснити оцінку ринкової вартості предмета іпотеки та реалізувати спірне майно за результатом оцінки. Спростовуються матеріалами виконавчого провадження № АСВП:47956525 наданого для огляду суду першої та апеляційної інстанції і доводи ОСОБА_1 , щодо наявності лише одного виконавчого листа боржником за яким є ОСОБА_3 , оскільки зазначене виконавче провадження містить виконавчий лист у справі № 2/2506/753/2012 від 23.04.2012, божником, згідно якого визначено ОСОБА_1 , постанову про відкриття виконавчого провадження відносно позивача від 17.06.2015 за повторною заявою стягувача, акт опису і арешту майна від 24.05.2016, постанову про опис та арешт майна боржника від 24.01.2017, а також постанову про закінчення виконавчого провадження від 19.07.2017 року у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду у повному обсязі. Таким чином позивачем не доведено належними і допустимими доказами обставини за яких констатовані позивачем порушення допущені державним виконавцем є підставою для задоволення позовних вимог щодо витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування свідоцтва до визначених позивачем відповідачів. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідачів, відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, ключеві доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують. Таким чином, суд першої інстанції, у межах позовних вимог, повно та всебічно з`ясував всі обставини, які мають значення для справи. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту. Повний текст судового рішення складено 14.09.2020. Головуючий Судді: