Постанова Одеський апеляційний суд № 522/19990/18

Номер провадження: 22-ц/813/2843/20 Номер справи місцевого суду: 522/19990/18 Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.10.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Сегеди С.М., Гірняк Л.А., з участю секретаря Воронової Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2019 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Чернявської Л.М.,- в с т а н о в и в: У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості», державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Шкода Т.М., акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа ОСОБА_2 про скасування рішення. Під час розгляду справи ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила заборонити органам та суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на квартиру АДРЕСА_1 . В обґрунтування заяви позивачка зазначила, що вжиття судом заходів забезпечення позову є охорона її матеріально-правових інтересів від можливих недобросовісних дій із боку відповідача та забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі для попередження потенційних труднощів у подальшому виконані такого рішення. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2019 року заява ОСОБА_1 задоволена. Заборонено органам та суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на квартиру АДРЕСА_1 . Не погоджуючись з ухвалою суду, акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги, акціонерне товариство «Альфа-Банк» зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, що судом зроблено не було, а саме судом не було взято до уваги, що ОСОБА_2 належить 1/2 частина спірної квартири. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 , представник ОСОБА_1 зазначає, що застосовані заходи забезпечення щодо предмету позову ніяким чином не порушують права та охоронювані законом інтереси апелянта чи інтереси інших осіб. Вважає вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу. Сторони про розгляд справи на 28 жовтня 2020 року були сповіщені належним чином (а.с. 116-120). Від адвоката Борщенко К.Ю., який представляє інтереси акціонерного товариства «Альфа-Банк», адвоката Тарасенко О.Ю., яка представляє інтереси ОСОБА_1 надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 133-144). Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, та від яких не надійшли клопотання про відкладення розгляду справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (29 жовтня 2020 року). Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до ч.1 п. 2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачем вид заходів забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами. Проте, з таким висновком районного суду, колегія суддів не погоджується, у зв`язку з наступним. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до ч.1ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Відповідно до ч.5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо. Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Як роз`яснено в п.1, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості», державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Шкода Т.М., акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа ОСОБА_2 про скасування рішення, в якому просиласкасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Шкода Т.М. (індексний номер: 43747283 від 29.10.2018 17:35:21) про державну реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 за акціонерним товариством «Укрсоцбанк». В обґрунтування свого позову, позивачка зазначила, що 27.09.1999р. отримала свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , відповідно до як якого ОСОБА_1 і та ОСОБА_2 належить на праві власності по 1/2 частині квартири кожному. 20.02.2008 року між позивачем ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та АТ «Укрсоцбанк» було укладено іпотечний договір, предметом якого є двохкімнатна квартира, загальною площею 114,6 кв.м., житловою площею 41,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . 07.11.2018 року позивачка отримала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, з якою дізналася, що власником квартири АДРЕСА_1 є АТ «Укрсоцбанк». Підставою внесення запису про право власності є рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Шкода Т.М. (індексний номер: 43747283 від 29.10.2018 17:35:21). Вказане рішення державний реєстратор прийняв на підставі повідомлення про звернення стягнення № 159/18 від 26.03.2018р. та повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.04.2018р. Оскільки, Банк з порушенням вимог законодавства направив письмову вимогу про усунення порушень лише одному співвласнику ОСОБА_2 , а вона, як інший співвласник не отримувала від Банку письмової вимоги про усунення порушень, вважає, що державна реєстрація за Банком права власності на квартиру є протиправною, узв`язку з чим просила її скасувати. 25 листопада 2019 року, ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила заборонити органам та суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на квартиру АДРЕСА_1 . Судом встановлено, що предметом спору є рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Банком та скасування цього рішення. При цьому на момент розгляду заяви про забезпечення позову судом не було враховано, що ОСОБА_1 є власником та іпотекодавцем1/2 частини спірного майна, а також, що власником та іпотекодавцем 1/2 частини спірного майна є третя особа ОСОБА_2 , тобто ОСОБА_1 не є власником всієї квартири АДРЕСА_1 , а лише 1/2 частини. Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та заборонив органам та суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на всю квартиру АДРЕСА_1 . Колегія суддів вважає,що оскільки застосовані судом заходи забезпечення позову не є співмірними з заявленими позовними вимогами,ухвала суду про забезпечення позову підлягає скасуванню. За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову. Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2019 року про забезпечення позову скасувати. Прийняти нову. В задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 29 жовтня 2020 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ С.М. Сегеда ______________________________________ Л.А. Гірняк