Постанова Вінницький апеляційний суд № 128/3398/19

Справа № 128/3398/19 Провадження № 22-ц/801/577/2020 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2020 рокуСправа № 128/3398/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Берегового О.Ю., Шемети Т.М., секретар Куленко О.В., розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 27 грудня 2019 року про забезпечення позову, постановлену суддею Бондаренко О.І., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації, до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Козловського Миколи Сергійовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними, про визнання протиправним та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування записів про право власності на нерухоме майно, встановив: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила: - визнати протиправними дії АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» щодо набуття у власність об`єкта нерухомого майна: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 244,2 кв.м, житловою площею 140,1 кв.м, та земельної ділянки площею 0,0847 га, яка розташована по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); - визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Козловського М.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасувати запис про право власності на згадані житловий будинок та земельну ділянку. Одночасно із пред`явленням позову ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 27 грудня 2019 року відкрито провадження у даній справі. Також ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 27 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній справі задоволено. Заборонено АТ «Альфа-Банк» вчиняти будь-які дії щодо житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 244,2 кв.м, житловою площею 140,1 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , спрямовані на переоформлення, відчуження, виселення, зняття з реєстрації мешканців цього будинку, вселення до нього інших осіб, укладення договорів оренди, користування тощо з третіми особами. Заборонено акредитованим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі - державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 244, 2 кв. м, житловою площею 140,1 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,0847 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 0520681003:02:004:0221. Не погодившись із вказано ухвалою, АТ «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Скарга мотивована тим, що судом не враховано, що спір у справі носить формальний характер з метою ускладнити банку як кредитору реалізувати своє право на отримання коштів в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору; вжиті судом заходи забезпечення позову не співмірні із заявленими вимогами; суд зобов`язаний був застосувати заходи зустрічного забезпечення позову. Відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшло. У судове засідання учасники справи не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Від представника АТ «Альф-Банк» надійшла заява, у якій просить справу слухати у його відсутність, апеляційну скаргу підтримує повністю та просить задовольнити. Від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання, у якому він просить провести розгляд справи у його відсутність, проти задоволення скарги заперечує у повному обсязі, позиція щодо апеляційної скарги викладена в письмових поясненнях. Від інших учасників справи заяв та клопотань не надходило. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи, тому на підставі ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу у відсутність належним чином повідомлених учасників справи. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 149, 150 ЦПК України, постановою Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9 задовольнив заяву про забезпечення позову, прийшовши до висновку про необхідність та наявність підстав для забезпечення позову. Апеляційний суд частково погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. У п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України зазначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір, предметом якого є визнання протиправними дій АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», щодо набуття у власність житлового будинку та земельної ділянки, а також скасування рішення державного реєстратора про право власності, внаслідок яких змінився власник майна, а саме замість ОСОБА_1 власником є АТ «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфа-Банк»). При цьому, дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується із наявністю реального спору між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк», і не погоджується з твердженням апелянта про те, що спір має формальний характер, так як таке твердження знову ж таки не обґрунтоване і надумане. Нерухомим майном, щодо якого виник спір, право власності на яке перейшло від попереднього власника ОСОБА_1 до нового власника банку, є житловий будинок та земельна ділянка. Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, заявник зазначав, що за час розгляду справи АТ «Альфа-Банк» зможе відчужити спірний будинок із земельною ділянкою, або виселити позивача із дітьми з будинку. На підтвердження чого ОСОБА_1 надано вимогу АТ «Альфа-Банк» від 23.07.2019 про добровільне виселення, у якій зазначено, що ОСОБА_1 разом із своїми малолітніми дітьми має звільнити житлове приміщення, із зняттям всіх мешканців житла з реєстраційного обліку, та звільнити приміщення від особистих речей. У даному випадку заходи забезпечення позову, на думку колегії суддів, є співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки спір виник з приводу права власності на житловий будинок, що є єдиним і постійним місцем проживання позивача та членів її сім`ї, серед яких є неповнолітні діти. Твердження апелянта про неспівмірність заходів забезпечення позову, які просить вжити заявник, вимогам позовної заяви є необґрунтованими, вони ним формально зазначені, так як апелянтом не розкрито зміст цього твердження. Однак, колегія суддів, виходячи із загальних засад цивільного судочинства, вважає, що не може бути задоволена заява ОСОБА_1 про забезпечення позову в частині заборони АТ «Альфа-Банк» вчиняти будь-які дії щодо житлового будинку (переоформлення, відчуження, виселення, зняття з реєстрації мешканців будинку, вселення до нього інших осіб, укладення договорів оренди, користування тощо з третіми особами). Відповідно до Конституції України, власник майна (яким на даний час є банк), має право володіти та розпоряджатися своїм майном, і захищати свої права власника в судовому порядку, а заходи забезпечення позову не можуть обмежувати власника в цьому. Як зазначається в ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається, крім інших випадків, з метою поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У даному випадку позивач, звернувшись з позовом до суду, намагається відновити своє право на нерухомість, тобто поновити порушене право. Тому колегія суддів вважає, що достатнім та необхідним видом забезпечення позову буде заборона вчиняти дії щодо предмета спору, який і був вжитий судом першої інстанції, а саме забороною суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного житлового будинку та земельної ділянки. Інші доводи апеляційної скарги роз`яснюють правомірність дій банку щодо набуття права на нерухомість в позасудовому порядку, але ці обставини досліджуються лише в частині наявності чи відсутності реального спору. Помилковою є позиція апелянта з приводу того, що ухвалою суду про забезпечення позову його фактично позбавлено права власності, оскільки забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження суд встановлює в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Безпідставними є також доводи апелянта про те, що суд зобов`язаний був застосувати заходи зустрічного забезпечення позову, оскільки в силу ч.1 ст. 154 ЦПК України застосування інституту зустрічного забезпечення, окрім передбачених частиною 3 цієї статті випадків, є правом, а не обов`язком суду. Так, у ч. 3 ст. 154 ЦПК України зазначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; а бо 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Підстав, визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення у справі не вбачається, тому АТ «Альфа-Банк» у разі необхідності не позбавлений права звернутись до суду з окремим клопотанням про застосування зустрічного забезпечення у справі. Вжиті заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, діють до набрання рішенням суду по даній справі законної сили та спрямовані виключно на забезпечення можливості виконання такого рішення у майбутньому, не порушуючи законних прав та інтересів відповідача. Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню у зв`язку із порушенням норм процесуального права шляхом відмови у забезпеченні позову в частині заборони АТ «Альфа-Банк» вчиняти будь-які дії щодо житлового будинку. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково. Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 27 грудня 2019 року в частині забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству «Альфа-Банк» вчиняти будь-які дії щодо житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 244,2 кв. м, житловою площею 140,1 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , спрямовані на переоформлення, відчуження, виселення, зняття з реєстрації мешканців цього будинку, вселення до нього інших осіб, укладення договорів оренди, користування тощо з третіми особами, - скасувати, і в цій частині відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. У решті ухвалу залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 березня 2020 року. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.Ю. Береговий Т.М. Шемета