Постанова 4823 № 747/164/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 26 жовтня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 747/164/20 Головуючий у першій інстанції - Тіщенко Л. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/925/20 Колегія суддів Чернігівського апеляційного суду у складі головуючого - судді: Бечка Є.М. суддів: Губар В.С., Євстафіїва О.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 28 травня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, дата складання повного тексту рішення, місце його ухвалення - 28 травня 2020 року смт. Талалаївка, В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим підписала заяву від 01.03.2012 року. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Одночасно, дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використанням кредитних коштів, що повністю узгоджується з ч.2 ст.642 ЦК України. Виконання відповідачем договору підтверджується також випискою по рахунку та розрахунком заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування. Позивач зазначає, що відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну кредитного ліміту. В подальшому кредитний ліміт збільшився до 24000 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. АТ КБ «ПриватБанк» зобов`язання за даним договором виконав у повному обсязі, відповідач, в порушення умов кредитного договору, зобов`язання за вказаним договором не виконала та не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим, станом на 12.04.2020 року утворилась заборгованість в сумі 67 565 грн 02 коп, яка складається з: 33 735, 87 грн - заборгованості за тілом кредиту, 33 735, 87 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 11 788, 68 грн - заборгованості за відсотками, нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 18 346, 90 грн - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг - 500 грн. - фіксована частина, 3193, 57 грн - процентна складова. Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 28 травня 2020 року задоволено частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 45 524 грн 55 коп., яка виникла за кредитним договором від 01 березня 2012 року та 1408 грн 34 коп. у відшкодування судових витрат. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за неустойкою, суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію сформульовану Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17), виходив з того, що, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з наданими позивачем разом з позовом Витягом з Тарифів та Витягом з Умов було ознайомлено відповідачку, яка при цьому погодилася з ними, підписуючи Заяву, а тому без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, за відсутності у Заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Водночас, враховуючи, що фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти в добровільному порядку відповідачкою не повернуті, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, тому суд стягнув з відповідачки заборгованість в сумі 45 524 грн 55 коп. Не погоджуючись з вказаним рішенням частково, представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що підписуючи анкету-заяву відповідач ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, щодо умов кредитування, отже відсутність підпису на відповідних Тарифах та Умовах не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Доведеність факту отримання відповідачем кредитної картки із встановленим на ній кредитним лімітом, активне користування карткою, здійснення платежів на погашення заборгованості є свідченням наявності між сторонами кредитно-договірних зобов`язань, підтверджує приєднання Відповідача до запропонованих банком умов та правил надання банківських послуг, а тому висновок суду про відсутність підстав для нарахування пені і штрафу за порушення зобов`язань щодо не своєчасного повернення кредиту, в зв`язку відсутністю підпису на умовах та правилах є незаконним та не відповідає обставинам справи. Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України, справа за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 28 травня 2020 року розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Учасники справи повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) сторін у встановленому законом порядку. У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 не визнає вимоги позивача, які викладені в апеляційній скарзі та вказує, що в анкеті-заяві, що підписана нею 01.03.2012 року, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та визначеного розміру. Крім того, вказує, що умови та правила кредитування, якими керується позивач при подачі апеляційної скарги, не можуть розповсюджуватися на неї, оскільки вона їх не підписувала. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Враховуючи, що АТ КБ «ПриватБанк» оскаржує судове рішення лише в частині відмовлених позовних вимог та урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №186/1743/15-ц, де визначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується, колегія суддів не переглядає судове рішення в частині задоволених позовних вимог. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені та штрафів з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 01.03.2012 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» із анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приват Банку (а.с. 27). Згідно анкети ОСОБА_1 виявила бажання оформити платіжну картку «Кредитка «Універсальна», кредитний ліміт 2000 грн. У анкеті-заяві вказано, що підписанням цієї анкети-заяви відповідач приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті в мережі Інтернет, і які разом з пам`яткою клієнта та тарифами становлять договір банківського обслуговування. Зазначена вище заява не містить відомостей про строк дії кредитного договору, процентна ставка не зазначена. Відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів). Банком додано до позовної заяви Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг без зазначення дат, які відповідачем не підписані (а.с. 28-52). Відповідно до довідки банку відповідачці за кредитним договором було надано кредитні картки №№: НОМЕР_1 (дата відкриття 01.03.2012 з терміном дії - 12/15), НОМЕР_2 (дата відкриття 26.04.2013 з терміном дії - 12/16), НОМЕР_3 (дата відкриття 18.09.2015 з терміном дії 01/18), НОМЕР_4 (дата відкриття 24.12.2015 з терміном дії 01/18), НОМЕР_5 (дата відкриття 23.12.2014 з терміном дії 04/18), НОМЕР_6 (дата відкриття 31.07.2018 з терміном дії 04/22) (а. с. 25). На підтвердження заявленої Банком у позові заборгованості відповідача до позову додано розрахунок заборгованості станом на 12 квітня 2020 року, яка становить 67 565 грн. 02 коп., із яких: 33 735, 87 грн - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 11 788, 68 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 18 346, 90 грн - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг - 500 грн. - фіксована частина, 3193, 57 грн - процентна складова (а.с.7-16). Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 01.03.2012 відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Документ, який би засвідчував отримання та підписання відповідачем пам`ятки, яка містить тарифи і основні умови кредитування, позивачем суду також не надано. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (01.03.2012) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (28.04.2020), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанцій під час вирішення питання щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідачки на користь АТ КБ «ПриватБанк» пені та штрафів у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у заяві від 01.03.2012. Відтак доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно відмовив у стягненні пені та штрафів, не заслуговують на увагу, адже висновків суду не спростовують. Крім того, Витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах цієї справи, не визнаються відповідачем та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 01.03.2012 року шляхом підписання заяви-анкети. Аргументи апеляційної скарги на законність та обґрунтованість рішення суду в оскарженій частині не впливають, правильності висновків не спростовують. Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23). Апеляційний суд констатує, що судом першої інстанції надано повну оцінку доказів, поданих стороною позивача при розгляді справи. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому, відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 28 травня 2020 року без зміни. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3ст.389 ЦПК України. Головуючий: Судді: