Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 823/2363/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/2363/18 Суддя (судді) першої інстанції: Л.В. Трофімова ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій щодо відмови в перерахунку пенсії та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, В С Т А Н О В И В : 18 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом ГУ ПФУ в Черкаській області, в якому просив суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Черкаській області про відмову у перерахунку його пенсії; 2) зобов`язати ГУ ПФУ в Черкаській області перерахувати та виплатити йому пенсію з 01.10.2017, з урахуванням проведених виплат, на підставі п.9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи" з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року; Разом з цим, позивач просив суд зобов`язати ГУ ПФУ в Черкаській області надати звіт про виконання судового рішення у місячний термін з дня набрання рішенням суду законної сили та допустити до негайного виконання рішення суду у межах стягнення пенсії за 1 місяць. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. 18 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року, відповідно до змісту якої просив суд: - рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року у справі №823/2363/18 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю; - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 31 травня 2018 року про відмову в перерахунку його ( ОСОБА_1 ) пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 1 жовтня 2017 року перерахунок та виплату йому ( ОСОБА_1 ) пенсії по інвалідності, ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час участі у військових зборах року, з врахуванням проведених виплат, на підставі ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п.9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплатити різницю між належною та фактично виплаченою пенсією, починаючи з 01 жовтня 2017 року і до дати здійснення перерахунку. Підставою звернення з даною заявою стало встановлення рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 у справі №1-р(ІІ)/2019 неконституційності закону, застосованого судом при вирішенні справи № 823/2363/18. Розглянувши матеріали вказаної заяви позивача, Черкаський окружний адміністративний суд встановив, що вона не відповідає вимогам ст. 364 КАС України, оскільки останнім днем на звернення до суду з даною заявою є 27 травня 2018 року (у той час як позивач звернувся лише 18 березня 2019 року). З огляду на зазначене, ухвалою від 19 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано заявнику строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску. На виконання вимог вказаної ухвали суду заявником було подано клопотання про поновлення строку звернення до суду на підставі п.2 ч.2 ст. 363 КАС України. Разом з цим, у вказаному клопотанні заявником зазначено, що положення п. 4 ч. 1 ст. 263 КАС України застосовується до учасників справи, які звертались зі скаргою до Конституційного Суду України, у той час на всіх інших заявників у всіх інших справах розповсюджуються положення п.2 ч.2 ст. 363 КАС України, якою встановлено 10-річний строк звернення до суду із заявою з дня набрання судовим рішенням законної сили. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року заяву ОСОБА_1 було повернуто заявникові без розгляду разом з усіма доданими до неї матеріалами. Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали його своєчасне звернення за судовим захистом та при цьому не залежали від його волі. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду з заявлених підстав. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою та посилаюсь на помилковість висновків суду першої інстанції внаслідок не правильного трактування судом першої інстанції приписів п. 4 ч. 1 ст. 363 КАС України, просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року та направити справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. У судове засіданні учасники судового процесу, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, явку уповноважених представників не забезпечили та про причини неявки суду не повідомили. За наведених обставин та керуючись приписами п. 2 ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 313 КАС України, колегія суддів ухвалила розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року здійснити у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції на підставі доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. У справі, що розглядається, предметом апеляційного оскарження є правильність застосування судом норм процесуального права при постановленні ухвали, якою повернуто без розгляду заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Підставою залишення без розгляду є відмова в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду. Виключною обставиною є рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2019 у справі №1-р(ІІ)/2019. Пунктом 1 частини 5 ст. 361 КАС України передбачено, що підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини 5 статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України. При цьому, колегія суддів зазначає, що з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що її дія поширюється безпосередньо на учасників справи, які звертаються з заявами про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд про що останнім зазначається, зокрема, в ухвалі від 23 січня 2020 року у справі №357/13414/16-а. Так, у вказаній ухвалі Верховний Суд зазначає, що в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 363 КАС України, тридцятиденний строк для звернення із заявою про перегляд судового рішення слід відліковувати саме від цієї дати - оприлюднення. При цьому, колегія суддів зауважує, що заявник про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі № 357/13414/16-а не був учасником у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19), за результатом розгляду якої Конституційним судом було прийнято Рішення за №7-р (ІІ)/2019 офіційному веб-сайті Суду 13.12.2019, яке слугувало підставою для звернення з відповідною заявою. Щодо посилання апелянта на п. 2 ч. 2 ст. 363 КАС України, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів наведеної норми, з урахуванням положень частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстав, визначених частиною п`ятою статті 361 цього Кодексу, - не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Тобто, вказаної нормою законодавець встановив граничний термін звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами після набрання законної сили рішенням суду безпосередньо у тій справи про перегляд рішення в якій просить заявник. Разом з цим, колегія суддів зауважує, що приписи даної норми розповсюджуються на всі встановлені законодавством підстави для перегляду судового рішення за виключними обставинами, а не лише встановлених п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України. Колегія суддів також зауважує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Також відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Колегія суддів враховує також практику Європейського суду з прав людини, що викладена в ухвалі від 30 серпня 2006 року по справі "Каменівська проти України" Заява № 18941/04, у якій Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. v. France, рішення від 29 липня 1998 року, п. 37). У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Отже, строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов`язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов`язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Частиною 4 статті 366 КАС України встановлено, що крім випадків, визначених статтею 169 цього Кодексу, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами також повертається заявникові без розгляду, якщо заява подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення. Отже, цей строк на подання заяви про перегляд може бути поновлено судом у разі наведення поважних причин його пропуску. Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, та/або були пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, колегія суддів зазначає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2020 року у справі № 536/2248/17. Водночас, як правильно було встановлено судом першої інстанції заявником у клопотанні про поновлення строку не було зазначено жодних причин пропуску встановленого законодавством строку звернення до суду з даною заявою, не зазначено відповідних причин заявником і в апеляційній скарзі. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що обставини наведені заявником у клопотанні про поновлення строку звернення до суду були належним чином оцінені судом першої інстанцій та правильно не прийняті до уваги. Враховуючи наведене, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення. При цьому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявником було пропущено встановлений п. 4 ч. 1 ст. 363 КАС України за відсутності поважних на те причин, у зв`язку з чим така заява підлягає поверненню заявнику без розгляду. Таким чином, колегією суддів встановлено, що доводи апеляційної не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 242-243, 311-313, 315-316, 321-322, 325, 328-329, 361-366 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович