Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/4319/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2020 року справа №200/4319/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року (повне судове рішення складено 04 червня 2020 року у справі № 200/4319/20-а (суддя в І інстанції Михайлик А.С.) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування вимоги, УСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до суду із позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі ГУ ДПС у Донецькій області, податковий орган) про визнання протиправними дій щодо нарахування єдиного внеску, визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-13331-55 від 17.02.2020 на суму 2754,18 грн. В обґрунтування вимог зазначила, що визначення відповідачем недоїмки та прийняття вимоги порушує статтю 4 Закон України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VІ), за змістом частини 4 якої, від сплати єдиного внеску звільнено пенсіонерів за віком та інвалідів, що отримують пенсію або соціальну допомогу. Набуття особою права на отримання пенсії за віком виключає можливість покладення на таку особу обов`язку одночасної сплати єдиного соціального внеску, а тому сформована відповідачем вимога із визначенням в ній суми боргу є протиправною. Позивач зазначила, що на підставі ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року позовні вимоги задоволені. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за даними інформаційної системи органу доходів та зборів за позивачем обліковувалась заборгованість, на підставі чого ГУ ДПС у Донецькій області сформовано спірну вимогу про сплату боргу. Апелянт наголошує, що від сплати єдиного внеску звільнено за статтею 4 Закону № 2464-VІ (ч. 4) пенсіонерів за віком та інвалідів, що отримують пенсію або соціальну допомогу, проте позивач не підпадає під осіб, визначених пенсіонерами згідно Законів України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), оскільки є пенсіонером Російської Федерації. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , громадянка Російської Федерації, згідно посвідки на постійне проживання в Україні позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач є пенсіонером за віком (по старості) з 01.03.2002 згідно з посвідченням, виданим 30.05.2002 органом Пенсійного фонду Російської Федерації. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач з 10.09.2019 зареєстрована як фізична особа-підприємець, місцем проживання позивача за даними реєстру визначено: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку у ГУ ДПС у Донецькій області, Слов`янсько-Лиманському управлінні, Слов`янській ДПІ (м. Слов`янськ). Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування. В інформаційній системі органів ДПС відображено нарахування єдиного соціального внеску позивачу терміном сплати 20.01.2020 в сумі 2754,18 грн. 28.02.2020 позивачем отримано сформовану відповідачем вимогу про сплату боргу № Ф-13331-55 від 17.02.2020, якою вимагається до сплати позивачем недоїмка з єдиного соціального внеску, що обліковується станом на 31.01.2020 в сумі 2754,18 грн. Наведена вимога оскаржена позивачем у досудовому порядку, за наслідком чого ДПС України прийнято рішення від 15.04.2020 № 13455/6/99-00-08-06-01-06 про відмову у задоволенні скарги позивача та залишення вимоги без змін. Вказане рішення ДПС України отримано позивачем 21.04.2020, до суду із цим позовом позивач звернулась 27.04.2020 у строк, передбачений ч. 4 ст. 122 КАС України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464-VI. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону № 2464-VI). Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI). Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI). Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Статтею 12 Закону № 2464-VI до завдань центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику віднесено забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску . Недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 статті 1 Закону № 2464-VІІІ). Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Такі ж самі умови щодо звільнення особи від сплати єдиного соціального внеску визначені Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015. Аналіз статті 4 Закону № 2464-VI свідчить про те, що від сплати за себе єдиного внеску звільняються фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, за наявності двох обов`язкових умов: 1 - отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV, 2 - отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно. Позивачці станом на теперішній виповнилося 67 років, тобто вона досягла віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV, є пенсіонером за віком (по старості) з 01.03.2002 згідно з посвідченням, виданим 30.05.2002 органом Пенсійного фонду Російської Федерації. Місцевий суд дійшов правильного висновку, що доводи ГУ ДПС у Донецькій області щодо відсутності у позивача пільг щодо сплати єдиного внеску, оскільки остання є отримувачем пенсії за пенсійним законодавством іншої країни, є неприйнятними. Згідно зі ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Перебування позивача в Україні на законних підставах, досягнення нею пенсійного віку 60 років та отримання пенсії є достатніми підставами для висновку щодо її звільнення від сплати єдиного соціального внеску. Відтак, оскаржувана вимога є такою, що порушує права позивача, тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню. Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статями 291, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року в справі № 200/4319/20-а залишити без змін. Повне судове рішення 12 жовтня 2020 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко Т. Г. Гаврищук І. Д. Компанієць