Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/12945/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2020 року справа №200/12945/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 р. (у повному обсязі складено 10 грудня 2019 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/12945/19-а (головуючий І інстанції суддя Михайлик А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування вимоги, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивачі) 05.11.2019 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування йому єдиного соціального внеску в сумі 9267, 06 грн. та зобов`язати відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника єдиного соціального внеску шляхом виключення нарахованого єдиного соціального внеску в сумі 9267, 06 грн.; визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача № Ф-115770-47 від 13 травня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 9267, 06 грн.; вирішити питання судових витрат (а.с. 4-10). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у справі № 200/12945/19-а позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо нарахування ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску в сумі 9267,06 грн. Зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області внести зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованого єдиного соціального внеску в сумі 9267,06 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату ОСОБА_1 недоїмки від 13.05.2019 № Ф-115770-47 на суму 9267,06 грн. Вирішено питання судових витрат (а.с. 35-38). Не погодившись з рішення суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача станом на 30.04.2019 року становила 9267,06 грн. На підставі цих даних було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 року № Ф-115770-47. Посилання на Закон України № 1669 вважає безпідставними, оскільки незалежно від розповсюдження на позивача вказаних приписів, ці приписи не звільняють органи доходів і зборів від виконання обов`язку щодо формування вимог про сплату недоїмки на підставі наданої платниками звітності. Частиною 7 ст. 25 Закону № 2464 визначено підстави для списання недоїмки зі сплати єдиного внеску. Жодна з обставин, передбачена ч. 7 ст. 25 Закону, не розповсюджується на позивача. Згідно ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як пенсіонер перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, що підтверджується довідкою останнього від 14.02.2019 № 54/03-1-15. За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач з 28.11.2013 по 30.10.2018 обліковувався фізичною особою-підприємцем за ідентифікаційним номером НОМЕР_1 , місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 . В інформаційній системі органів ДФС відображено нарахування єдиного соціального внеску позивачу 09.02.2018 за рік (термін сплати 09.02.2018) у сумі 8448 грн. та 19.04.2018 (термін сплати 19.04.2018) у сумі 819,06 грн. Станом на 31.12.2018 загальна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за позивачем становить 9267,06 грн. 13.05.2019 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу № Ф-115770-47, якою вимагається до сплати позивачем недоїмка з єдиного соціального внеску, що обліковується станом на 30.04.2019 в сумі 9267,06 грн. За посиланнями позивача ним отримано цю вимогу 30.10.2019 (а.с. 15). Спірним у даній справі є правомірність дій відповідача щодо нарахування позивачу єдиного соціального внеску в сумі 9267, 06 грн. та прийняття вимоги № Ф-115770-47 від 13 травня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 9267, 06 грн. При вирішенні справи суд виходить з наступного. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону N 2464-VI). Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону N 2464-VI). Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону N 2464-VI). Статтею 12 Закону № 2464-VI окреслено, що до завдань центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику віднесено забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску . Недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 статті 1 Закону України № 2464-VІІІ). За змістом пунктів 4, 5 частини першої статті 4 Закону N 2464-VI (у редакції Закону N 77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Редакція частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016, що була чинною до 01.01.2018) передбачала, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Частиною 4 статті 4 Закону N 2464-VI (у редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017, що набрав чинності з 01.01.2018) особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Такі ж самі умови щодо звільнення особи від сплати єдиного соціального внеску визначені Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015. Аналіз статті 4 Закону N 2464-VI в редакції, що діяла в спірний у цій справі період, свідчить про те, що від сплати за себе єдиного внеску звільняються фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, за наявності двох обов`язкових умов: 1 - отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", 2 - отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. У довідці Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14.02.2019 № 54/03-1-15 вказано, що позивач з 14.06.2007 отримує пенсію за вислугу років. Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має право на призначення пенсії за віком у зв`язку з досягненням пенсійного віку (а.с. 13). За статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Із врахуванням викладеного, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досяг віку призначення пенсії за віком у 2004 році. Частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VI встановлено пільги для всіх суб`єктів, які набули право на призначення пенсії за віком, обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску, цією нормою не визначено. Відповідна правова позиція у подібній категорії спорів висловлена Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 814/779/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 814/779/17. Враховуючи набуття позивачем права на призначення пенсії за віком з 30.08.2004, саме з цього часу позивач звільнений від сплати єдиного соціального внеску та міг бути платником внеску лише за умови добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктом 4 Розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 передбачено, що для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно з п. 3 розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Пунктом 4 розділу VI Інструкції передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, визначено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи (пункти 3-5 розділу І); З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників (пункт 1 розділу ІІ). У розділі VII Порядку визначений механізм перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків. Оскільки позивач був звільнений від сплати єдиного соціального внеску, починаючи з 2004 року, відповідачем безпідставно відображено його нарахування в ІКП позивача 09.02.2018 за рік (термін сплати 09.02.2018) у сумі 8448 грн. та 19.04.2018 (термін сплати 19.04.2018) у сумі 819,06 грн. Наведені обставини свідчать про безпідставність включення до складу вимоги від 13.05.2019 № Ф-115770-47 суми боргу єдиного соціального внеску в сумі 9267,06 грн., що виникла у зв`язку зі здійсненням вищенаведених нарахувань, та наявність підстав для проведення відповідних коригувань в Інтегрованій картці платника єдиного соціального внеску шляхом виключення безпідставно відображених нарахувань єдиного внеску за період, нарахування якого здійснені 09.02.2018 за рік (термін сплати 09.02.2018) у сумі 8448 грн. та 19.04.2018 (термін сплати 19.04.2018) у сумі 819,06 грн. Також наведене свідчить про протиправність вимоги від 13.05.2019 № Ф-115770-47 на суму 9267,06 грн. Крім цього, суд вважає за необхідне зауважити на тому, що за змістом пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ (9-3 в редакції Закону № 2464-VIІІ чинній до Закону № 219-VІІІ від 02.03.2015), платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі Закон № 1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Серед обов`язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону України № 2464-VI наявний обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Пункт 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464-VІ є чинним та не скасований на час прийняття спірної вимоги, будь-яких змін, пов`язаних із його дійсністю до цього Закону не вносилося, через що суд вважає безпідставними посилання відповідача на втрату цією нормою чинності через виключення пунктом 28 Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII, що набрав чинності 01.01.2016, підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції. Статтею 1 Закону № 1669-VII встановлено наступне: період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р. "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 1-1 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому також зазначено м. Слов`янськ, де перебуває позивач та м. Маріуполь, де здійснює свої повноваження відповідач, у якому крім іншого позивач перебував на обліку. Отже, з наведених вище нормативно-правових актів вбачається, що на час виникнення спірної суми недоїмки та на час прийняття відповідачем спірної вимоги населені пункти, в яких зареєстрований позивач і де розташований відповідач, де перебував на обліку позивач, включені до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності, із врахуванням змісту частини 1 статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції розпочався. Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не опубліковувався, проведення антитерористичної операції триває. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що починаючи з 14 квітня 2014 року позивач звільнений від обов`язку щодо сплати єдиного внеску у строки, встановлені Законом України № 2464-VI. Формування та направлення вимоги є одним з заходів впливу та стягнення органів доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції та відбувається на підставі статті 25 Закону України № 2464-VI. Проте, за вказівкою частини другої пункту 1 цієї статті положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Разом з тим, позивача звільнено від обов`язку сплачувати єдиний внесок з 14 квітня 2014 року по день завершення антитерористичної операції, а тому до нього не мають застосовуватись заходи впливу та стягнення. Враховуючи викладене вище, заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні. Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що, приймаючи нараховуючи єдиний соціальний внесок та приймаючи спірну вимогу № Ф-115770-47 від 13 травня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 9267, 06 грн, він діяв правомірно. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 р. - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 р. у справі № 200/12945/19-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 11 березня 2020 року. Головуючий суддя Г.М. Міронова Судді Т.Г.Арабей І.В. Геращенко