Ухвала КАС ВС № 9901/141/20

УХВАЛА 24 вересня 2020 року Київ справа №9901/141/20 адміністративне провадження №П/9901/141/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Жука А.В., суддів: Данилевич Н.А., Дашутіна І.В., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним Указу Президента №405/2018 від 02 грудня 2018 року та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 01 червня 2020 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, як суду першої інстанції, засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Президента України, у якій позивач просить: - визнати протиправним Указ Президента №405/2018 від 02 грудня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим» (далі - Указ №405/2018), яким позивача було звільнено із зазначеної посади згідно з поданою ним заявою; - зобов`язати Президента України звільнити ОСОБА_1 з посади Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим за поданою ним належною заявою про звільнення від 22 листопада 2018 року на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) через невиконання законодавства про працю, умов колективного договору чи трудового договору; - зобов`язати Президента України, як роботодавця, забезпечити сплату ОСОБА_1 середнього заробітку за період чинності Указу №405/2018 до моменту належного звільнення позивача з посади Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим; - винести у цій справі окрему ухвалу щодо грубого порушення службовими особами Адміністрації Президента України порядку підготовки та організації звільнення ОСОБА_1 з посади Постійного Представника Президента України Автономній Республіці Крим. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що Указ №405/2018 схвалений у неналежний спосіб та на неналежних підставах, а саме відповідно до заяви про звільнення, датованої 30 листопада 2018 року, без зазначення в ній даних про підстави звільнення за КЗпП України. Позивач наголошує, що вказана заява від 30 листопада 2018 року є внутрішньо суперечливою за вказаними у ній датами, має ознаки фальсифікації та вкрай ймовірно написана за умов тиску та погроз на особу, яка її підписувала, суперечить належній заяві про його звільнення від 22 листопада 2018 року за статтею 38 КЗпП України та яка у наступному не відкликалася. ОСОБА_1 , посилаючись на положення КЗпП України, Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1950 року, вважає, що спірним Указом №405/2018 порушені його трудові та конституційні права, які мають бути відновлені шляхом задоволення зазначених позовних вимог в повному обсязі. Вирішуючи питання про відкриття провадження у адміністративній справі, Судом з`ясоване наступне. Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2020 року визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до суду із позовною заявою, вказані позивачем в клопотанні про поновлення пропущеного строку, позовну заяву залишено без руху відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Позивачу надано строк, в перебіг якого не враховувався строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), для усунення встановлених судом недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення з позовом із зазначенням інших причин пропуску такого строку та подання доказів їх поважності. Згідно поштового повідомлення (штрих-код 0102930022532) копію ухвали Верховного Суду від 04 червня 2020 року отримано позивачем 09 червня 2020 року. 15 червня 2020 року позивачем надіслано до Верховного Суду заяву, в якій він в порядку усунення недоліків позову, просить поновити пропущений строк звернення до суду з позовною заявою за умов, якщо він є пропущений через поважні причини, зазначені в його заяві, та відкрити провадження у цій справі. Зокрема, ОСОБА_1 зазначає, що саме 30 квітня 2020 року під час розгляду адміністративної справи №420/1736/20 він вперше дізнався про те, що підставою його звільнення та ухвалення спірного Указу №405/2008 була не його належна заява від 22 листопада 2018 року, а неналежна та водночас вкрай ймовірно фальсифікована сторонніми особами заява від 30 листопада 2008 року з вхідним Адміністрації Президента України №303/53510-01. Крім цьому ОСОБА_1 звертає увагу на те, що 09 червня 2020 року ним отримано відповідь Офісу Президента України від 09 травня 2020 року №22/1-09/3008, зміст якої також, на думку позивача, свідчить про очевидну фальсифікацію ключових документів, на підставі яких було ухвалено Указ №408/2008. ОСОБА_1 наголошує, що доведена ним фальсифікація заяви від 30 листопада 2018 року, про яку він не знав та не міг знати відповідно до 30 квітня 2020 року та до 09 червня 2020 року, є безперечними обставинами, які є непереборними та не залежали від його волі у вимірі вимог КАС України щодо поновлення строків позовної давності. В подальшому, 30 червня 2020 року (електронною поштою) та 03 липня 2020 року (засобами поштового зв`язку через ПАТ «Укрпошта») на адресу Верховного Суду позивачем додатково направлено клопотання у справі №9901/141/20, в якому ОСОБА_1 вказує на те, що схвалення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду 18 червня 2020 року постанови у справі №826/17866/18 та ухвали від 17 червня 2020 року у справі №420/7431/19 є також непереборними обставинами, не залежали прямо від волі позивача та є обставинами, які свідчать про поважність причин пропуску звернення до адміністративного суду із даним позовом. Таким чином, ОСОБА_1 , посилаючись на те, що про порушення його законних прав та інтересів при ухваленні спірного Указу №408/2008 стало достовірно з`ясовано лише 30 квітня 2020 року, підтверджено 09 червня 2020 року та безперечно, на його думку, аргументовано відповідними судовими рішеннями Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду, зазначає, що ним не пропущено місячний строк звернення до суду із цим позовом. Розглянувши клопотання про поновлення строку звернення до суду, оцінивши доводи позивача, Верховний Суд звертає увагу на таке. Відповідно до положень статті 55 Конституції України держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Приписами статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Таким чином, служба в органах влади Автономної Республіки Крим - є публічною службою, а спірні правовідносини, що виникли між сторонами, є правовідносинами щодо звільнення позивача з публічної служби. Отже, оскільки предмет заявленого спору стосуються рішення про звільнення позивача з посади державної служби, Суд враховує, що згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Разом з цим, при вирішенні питання щодо поважності пропуску строку звернення до суду із даним позовом, Суд звертає увагу на: - дату ухвалення спірного Указу №405/2018 (02 грудня 2018 року); - дату, яку позивач вважає датою його обізнаності про порушення своїх конституційних прав та свобод у сфері публічно-правових відносин (30 квітня 2020 року) та враховує наведенні ним обґрунтування щодо обізнаності про фактичні підстави його звільнення з посади; - дату звернення до Верховного Суду із даним адміністративним позовом (27 травня 2020 року). Таким чином, оцінивши доводи позивача, які викладені в його заявах (клопотаннях) від 15 червня, 30 червня та 03 липня 2020 року, Суд зазначає, що на стадії відкриття провадження у цій справі Верховний Суд обмежений можливістю з`ясувати всі обставини поважності причин пропущення позивачем строку звернення до суду, а тому станом на час винесення цієї ухвали вважає достатніми обґрунтування ОСОБА_1 про поважність причин його пропуску до суду із даним позовом з огляду на наявність відповідних підстав для його поновлення. При цьому Суд враховує, що відповідно до частини 4 статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. 18 вересня 2020 року позивачем подано до суду клопотання про дотримання судом розумних строків розгляду справи №9901/141/20, в якій ОСОБА_1 , посилаючись на вимоги частини восьмої статті 171 КАС України щодо строків вирішення питання про відкриття провадження у справі, просить Верховний Суд припинити порушення передбачених законодавством України строків розгляду питання відкриття провадження, залишення його позовної заяви без руху, її повернення або відмови у відкритті провадження у цій справі та невідкладно відкрити провадження за його позовною заявою із її задоволенням в повному обсязі з огляду, на його думку, прихованої мети суду щодо протиправного захисту службових осіб Офісу Президента від майбутньої юридичної відповідальності стосовно обставин, описаних в справі №9901/141/20. Верховним Судом з`ясовано, що протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 червня 2020 року визначено склад колегії суддів, а саме: Жук А.В. ( суддя-доповідач), судді: Данилевич Н.А., Дашутін І.В., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М. Суддя - доповідач Жук А.В. з 13 липня до 14 серпня 2020 року перебував у відпустці (наказ від 02 липня 2020 року №89-кв), судді Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М. - з 20 липня до 21 серпня 2020 року (накази від 03 липня 2020 року №91-кв), суддя Данилевич Н.А. - з 13 липня до 17 липня 2020 року ( наказ 09 липня 2020 року № 98-кв), з 17 серпня до 04 вересня 2020 року (накази від 05 серпня 2020 № 126-кв, від 21 серпня 2020 року №145-кв), суддя Дашутін І.В. - з 25 серпня до 18 вересня 2020 року (наказ від 22 липня 2020 року № 64-к). При цьому, Верховним Судом враховано, що підпунктом 2 пункту 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України доповнено пунктом 3 такого змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80,114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18 червня 2020 року (далі - Закон № 731-IX), яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Таким чином, законодавець передбачив обмеження строків, встановлених відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України (в редакції чинній з 02 квітня 2020 року до 16 липня 2020 року), зокрема, для виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, які закінчуються через 20 днів після набрання чинності Закону № 731-IX. Враховуючи те, що Закон № 731-IX набрав чинності 17 липня 2020 року, кінцевим строком виконання вимог ухвали від 04 червня 2020 року про залишення позовної заяви без руху у справі № 9901/141/20 є 06 серпня 2020 року. За таких обставин, враховуючи положення зазначених правових норм та перебування судді-доповідача Жука А.В. та суддів-учасників колегії у відпустках, вирішення питань стосовно даної позовної заяви Верховним Судом здійснюється у відповідності до процесуальних положень КАС України із дотриманням передбачених діючим законодавством процесуальних строків. Також Суд зазначає, що 15 червня 2020 року позивачем подано заяву про відвід судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М. у цій справі. Ухвалою Верховного Суду 18 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М. визнано необґрунтованою та передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви. Ухвалою Верховного Суду 22 червня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж. М. від розгляду адміністративної справи №9901/141/20. Крім цього, 18 вересня 2020 року ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді Касаційного адміністративного суду Жука А.В. у даній справі. Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Жука А.В. визнано необґрунтованою та передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви. Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Жука А.В. від розгляду адміністративної справи №9901/141/20. Згідно з частиною четвертою статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України передбачені статтею 266 КАС України. Отже, відповідно до частини 4 статті 22 та статті 266 КАС України справа підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. З урахуванням положень частини 2 статті 266 та частини 5 статті 262 КАС України України, Суд дійшов висновку про необхідність розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Керуючись статтями 4, 22, 121, 122, 171, 262, 266 КАС України, Верховний Суд -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду за його позовом до Президента України про визнання протиправним Указу Президента №405/2018 від 02 грудня 2018 року задовольнити.

2. Визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду за його позовом до Президента України про визнання протиправним Указу Президента №405/2018 від 02 грудня 2018 року.

3. Відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним Указу Президента №405/2018 від 02 грудня 2018 року.

4. Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів.

5. Справу призначити до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, яке відбудеться о 16 год. 30 хв. 21 жовтня 2020 року в приміщенні суду за адресою: вул. Московська, 8, корпус 5, м. Київ, 01029.

6. Встановити відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.

7. Встановити позивачу триденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив та документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачів.

8. Встановити відповідачам триденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень проти відповіді на відзив і документів, що підтверджують надіслання (надання) заперечень і доданих до нього доказів позивачу.

9. Повідомити сторонам, що відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив та заперечення повинні відповідати вимогам частин другої-четвертої статті 162 КАС України.

10. Повідомити сторонам, що письмові докази, які подаються до суду, повинні бути оформлені відповідно до вимог статті 94 КАС України, зокрема вони подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, а якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... ........................... ........................... А.В. Жук Н.А. Данилевич І.В. Дашутін Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко , Судді Верховного Суду