Постанова 4804 № 243/11658/19

Єдиний унікальний номер 243/11658/19 Номер провадження 22-ц/804/2929/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Єдиний унікальний номер 243/11658/19 Номер провадження 22-ц/804/2929/20 01 жовтня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Новікової Г.В., Канурної О.Д. за участю секретаря Ротар Я.Б. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 представник позивача: ОСОБА_2 відповідачка: ОСОБА_3 представник відповідачки: ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут в режимі відеоконференції з Дарницьким районним судом міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 липня 2020 року, повний текст якої складено суддею Сидоренко І.О. в м. Слов`янськ в приміщенні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області 01 липня 2020 року, час постановлення ухвали суду не зазначено, - ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Позивач звернувся до суду через свого представника адвоката Савченка А.Ю. з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. В позові зазначив, що шлюб був зареєстрований 28.07.2012 року, від шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Понад півроку сторони не ведуть спільне господарство та не проживають разом, тому подальше життя та примирення неможливо. З урахуванням викладеного, просив розірвати шлюб між ним та відповідачкою. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ 01 липня 2020 року ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу залишено без розгляду. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ 05 серпня 2020 року не погодившись із вказаною ухвалою представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник зазначив, суд першої інстанції прийшов до неправильних висновків щодо обставин справи, порушив норми процесуального права що призвело до постановлення помилкової ухвали. Посилаючись на чинне законодавство, апелянт зазначив, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю, крім того, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 11 вересня 2020 року на адресу апеляційного суду від адвоката Мостовенка Ю.В., який діє в інтересах ОСОБА_3 надійшла заява в якій він просить залишити апеляційну скаргу без розгляду та повернути її апелянту. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що надана представником позивача адвокатом Савченко А.Ю. довіреність від 15.07.2020 року не наділяє його повноваженнями на представництво інтересів довірителя як позивача, та не дає йому право на подачу апеляційних скарг. Також зазначив, що вказана довіреність не містить апостилю, тому не є документом, який дає йому право здійснювати представництво на території України (а.с. 146-149). Того ж дня, від адвоката Мостовенка Ю.В., який діє в інтересах ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому просить апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Посилаючись на чинне законодавство зазначив, що судом першої інстанції правомірно було застосовано приписи ст.255 ЦПК України, оскільки позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений тільки одним із подружжя, сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі. Також зазначає, що представником позивача не долучено до позовної заяви документа, що посвідчує його повноваження, оскільки надана ним довіреність не легалізована в Україні та не містить апостилю. Звернув увагу на те, що 03.07.2020 року відповідачкою ОСОБА_3 було подано заяву про розірвання шлюбу до Окружного суду Гільдестайма у Німеччині, на даний час провадження у зазначеній справі відкрито (а.с.154-159). В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_4 заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Від представника позивача ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі сторони відповідача (а.с.205-206). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено. 06 грудня 2019 року ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області провадження по вищезазначеній позовній заяві було відкрито та справу призначено до підготовчого судового засідання. 15 січня 2020 року ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області було закрите підготовче судове провадження та справу призначено до судового розгляду. 12 травня 2020 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача про залишення позову без розгляду, оскільки позовна заява подана до суду від імені представника позивача, який не має повноважень на ведення справи. Крім того, довіреність представника позивача не є документом, який надає йому право здійснювати таке представництво на території України, оскільки не легалізована на території України. З урахуванням викладеного, просив залишити позов без розгляду. 01 липня 2020 року ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області було задоволено зазначене клопотання, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу залишено без розгляду. Залишаючи без розгляду позовну заяву представника позивача, суд першої інстанції виходив з того, що право на подачу позову про розірвання шлюбу є особистим правом подружжя та не підлягає передорученню. Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з огляду на наступне. Нормою статті 110 Сімейного кодексу України визначено право на пред`явлення одним із подружжя позову в суд про розірвання шлюбу. Оскільки порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано нормами ЦПК України, тому подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням вимог ЦПК України. Частиною 1 статті 58 ЦПК України передбачено право сторони, третьої особи, а також особі, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Загальні вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175 і 177 ЦПК України. Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Відповідно до частин першої, другої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. ЦПК України не містить норм щодо обмеження права представника на подання від імені особи, яку він представляє, позову про розірвання шлюбу. Зазначене узгоджується з правовим висновком, який було зроблено у Верховним Судом у постанові №643/5316/18 від 10 червня 2020 року. За правилами ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до ч.7 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача. Відповідно до ч. 9 ст. 62 ЦПК України довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з статтею 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Для вчинення будь-яких нотаріальних дій, у тому числі, і для засвідчення вірності перекладу та вірності копій, документи, які складено за кордоном, повинні прийматися нотаріусами за умови їх легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами. Існує два способи засвідчення: консульська легалізація та проставлення апостилю. Легалізація документів та/або проставлення апостилю - це процес підтвердження походження документів. Як апостиль, так і легалізація підтверджують справжність підпису особи, що засвідчила документ. Апостиль ставиться для використання документів в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році, згода на обов`язковість якої надана Законом України від 10.01.2002 року "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" та вступила в силу в Україні в 2003 році. Згідно з статтею 1 Гаазької конвенції ця конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів. Отже, у силу приписів пункту "d" частини 2 статті 1 Гаазької конвенції довіреність, видана особою приватного права, є офіційним документом та на неї поширюються вимоги цієї конвенції. Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений. Згідно з положеннями Конвенції, документ, на якому проставлено апостиль, не потребує ніякого додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції. Відповідно до статті 4 Конвенції передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції. Отже, для цілей прийняття документа, складеного в Державі Німеччина та звільнення його від процедури консульської легалізації, він повинен містити апостиль або бути скріпленим з апостилем. При зверненні з позовною заявою до суду першої інстанції представником не було дотримано вищезазначених вимог, проте при поданні апеляційної скарги ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу по довіреності, яка мала апостиль. Отже, підписання позовної заяви представником позивача допускається чинним цивільним процесуальним законодавством за умови долучення до матеріалів позовної заяви належних документів, що підтверджують право представника на вчинення такої процесуальної дії. Доводи представника відповідачки, викладені у відзиві про те, що ОСОБА_6 03.07.2020 року подано заяву про розірвання шлюбу до Окружного суду Гільдестайма у Німеччині, на даний час провадження у зазначеній справі відкрито колегія апеляційного суду не бере до уваги, з огляду на наступне. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо набрали законної сили рішення суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Матеріали справи, не містять рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яке набрало законної сили. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Враховуючи вищезазначене, колегія апеляційного суду не може погодитись з ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 липня 2020 року про залишення позову без розгляду. Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З наведеного вище обґрунтування вбачається, що судом першої інстанції при винесенні ухвали про залишення позову без розгляду були порушені норми процесуального права, що є безумовною підставою для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду від 01 липня 2020 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 липня 2020 року про залишення позову без розгляду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено та долучено до матеріалів цивільної справи 01 жовтня 2020 року. Судді: