Постанова 4803 № 242/2059/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1908/25 Справа № 242/2059/23 Суддя у 1-й інстанції - Черков В.Г. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2025 року м. Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., за участю секретаря Черняєвої С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №242/2059/23 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Киришко Оксана Вікторівна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 жовтня 2024 року, встановив: У грудні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Киришко О.В., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 вересня 2018 року Слов`янський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області зареєстрував шлюб між нею та ОСОБА_2 , про що зроблено відповідний актовий запис №302. Від спільного шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалось через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейне життя та обов`язки з ведення спільного господарства, через що збереження шлюбу неможливим та таким, що суперечить інтересам сторін. Фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені. Спору про поділ майна немає. У зв`язку з викладеним, просила суд розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 14 вересня 2018 року Слов`янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №302, після розірвання шлюбу залишити їй прізвище ОСОБА_4 . Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Шлюб, зареєстрований 14 вересня 2018 року у Слов`янському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 302, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишено шлюбне прізвище « ОСОБА_4 ». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 073,60 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Він категорично заперечує проти розірвання шлюбу. Вважає, що шлюб можливо зберегти, враховуючи, що вони з дружиною разом з дитиною проживають в одному будинку та продовжують вести спільне господарство. Він вчиняє всі необхідні дії для збереження сім`ї. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Киришко О.В., посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 жовтня 2024 року залишити без змін. Наголошує, що вона не має почуттів до відповідача і не бажає перебувати у даному шлюбі, оскільки протягом тривалого періоду часу перебуває в сімейних стосунках з іншим чоловіком, тому збереження сім`ї з відповідачем неможливо. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав. Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. Встановивши, що позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини з відповідачем, збереження шлюбу суперечить її інтересам, та, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, що сторони уклали шлюб 14 вересня 2018 року, який було зареєстровано у Слов`янському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про що зроблено відповідний актовий запис № 302, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 14 вересня 2018 року Слов`янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сім`я фактично розпалась та протягом тривалого часу сторони проживають окремо. Спору про місце проживання дитини на теперішній час немає. Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2024 року судом першої інстанції сторонам було надано сторонам строк для примирення терміном три місяці. Примирення не настало, позивач наполягає на розірванні шлюбу, наполягає, що подальше збереження шлюбу, спільне проживання неможливе та суперечить інтересам позивача. Відповідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Згідно ч. 1ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. У ч. 1ст. 55 СК України вказано, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно ч. 2 ст.104, ч. 3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України. Відповідно ч. 1 ст.110, ст.112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Встановивши, що сімейні стосунки між сторонами не склалися, подружні відносини не підтримуються, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для його розірвання. Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, оскільки в ній не наведено обґрунтованих мотивів, які б свідчили про помилковість висновків суду першої інстанції щодо неможливості збереження шлюбу. Доводи апеляційної скарги не спростовують того, що однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, зокрема, особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції з`ясував узагальнені причини фактичного припинення шлюбу та мотиви, на підставі яких дійшов правильного висновку про те, що збереження сім`ї є неможливим. Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Відповідно п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повне судове рішення складено 30 квітня 2025 року. Головуючий О.І. Корчиста