Постанова 4804 № 263/2769/20

Єдиний унікальний номер 263/2769/20 Номер провадження 22-ц/804/239/21 Єдиний унікальний номер 263/2769/20 Головуючий у 1 інстанції Соляник А.В. Номер провадження 22-ц/804/239/21 Доповідач Корчиста О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 20 квітня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Канурної О.Д., Мальованого Ю.М. за участю секретаря Гуляєва М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу №263/2769/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 20 жовтня 2020 року, встановив: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований 28 вересня 2001 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №790. Від шлюбу сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначав, що спільне життя з відповідачем ОСОБА_2 не склалось з причин різних поглядів на життя, а також на вирішення питань, що постають у їх сімейному житті, шлюбні відносини між ними припинені, через постійні непорозуміння, що виникали між ними, з квітня 2014 року сторони не проживають разом, спільне господарство не ведеться, не має спільного бюджету. Вказував, що тривалий час він проживає з іншою жінкою, яка на час подання позовної заяви до суду була вагітна, у зв`язку з чим він має намір створити іншу сім`ю. Спору про визначення місця проживання спільних з відповідачем дітей немає. Між сторонами досягнуто згоди про утримання їх дітей. Просив розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований у Міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №790. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 20 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зареєстрований 28 вересня 2001 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №790, розірвано. Залишено ОСОБА_2 прізвище « ОСОБА_6 ». КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 20 жовтня 2020 року та відправити справу на новий розгляд. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що встановлені судом першої інстанції обставини у вигляді припинення шлюбних відносин між сторонами з квітня 2014 року не відповідають фактичним обставинам, оскільки позивач та відповідач проживали однією сім`єю до кінця жовтня 2019 року та шлюбні стосунки не припиняли. Також вказує, що її не було повідомлено у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості приймати участь при розгляді справи. Її не було повідомлено судом про часткове задоволення її клопотання про надання строку для примирення та про поновлення провадження по справі, вона була позбавлена можливості скористатись своїми процесуальними правами. Також вказує, що між сторонами не вирішено питання про поділ майна подружжя. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він, посилаючись на те, що доводи, викладені в апеляційній скарзі необґрунтовані, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. а оскаржуване рішення залишити без змін. В обґрунтування доводів відзиву зазначає, що відповідачу ОСОБА_2 було відомо про розгляд справи судом першої інстанції, вона подавала клопотання про надання строку для примирення, яке було частково задоволено судом та надано строк для примирення тривалістю три місяці. Також зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач клопотання про допит свідків, долучення до матеріалів справи письмових доказів або інших клопотань, не заявляла. ПОЯСНЕННЯ СТОРІН У СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримали та просили її задовольнити. В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 не з`явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Подав заяву з проханням розглянути справу без його участі. Апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, рішення суду без змін. Відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , виданим повторно Маріупольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 25 січня 2020 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, який зареєстрований 28 вересня 2001 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №790. Від шлюбу сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково. МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі за наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Сторони сімейних стосунків не підтримують, разом не проживають, спільного господарства не ведуть, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, надання строку для примирення сторонам не призвело до позитивних результатів. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, а також наявним в матеріалах справи письмовим доказам та встановленим обставинам. Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. За положеннями ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно до ч. 1 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно із ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч.1 ст. 110 СК України). Звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу, ОСОБА_1 зазначав, що збереження шлюбу буде суперечити його інтересам та інтересам відповідача, оскільки подружжя не проживає разом, спільне господарство не ведеться, вони не ведуть спільний бюджет. Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. У п.п. 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бут розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитина-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. У рішенні суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дата й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС. Оскільки позивач наполягав на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим. Заперечення ОСОБА_2 проти розірвання шлюбу не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки приписи сімейного законодавства не передбачають можливість примушування жінки або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про встановлення судом першої інстанції часу, з якого припинено шлюбні відносини, а саме з квітня 2014 року, не знайшли свого підтвердження, оскільки, як убачається зі змісту описової та мотивувальної частин оскаржуваного рішення, зазначені обставини судом не встановлювались. Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні констатовано припинення шлюбних відносин сторін без зазначення періоду. Не встановлення судом першої інстанції точного періоду припинення шлюбних відносин сторін не є, в розумінні норм матеріального та процесуального закону, підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду. Доводи апеляційної скарги про невжиття достатніх заходів для примирення подружжя відхиляються, оскільки позов про розірвання шлюбу подано до суду у березні 2020 року, станом на день розгляду справи в апеляційному суді позивач від своїх вимог не відмовився, тобто сторони мали достатньо часу для відновлення сімейних стосунків, чого не відбулось. Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що вона не отримувала копії ухвал про відкриття провадження та призначення справи до розгляду від 30 квітня 2020 року, спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами у вигляді рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що ОСОБА_2 отримала копію ухвали про відкриття провадження та призначення справи до розгляду від 30 квітня 2020 року 14 травня 2020 року, судову повістку про виклик у судове засідання на 29 вересня 2020 року скаржник не отримала, з конверту про направлення судової повістки вбачається, що скаржник відсутня за вказаною адресою, а також скаржником було подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с. 45) Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про не повідомлення у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості приймати участь при розгляді справи, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне. Згідно з положеннями ч.3, 5 статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Повідомлення сторін про час та місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128, 129, 130 ЦПК України. Якщо ж в матеріалах справи немає доказів інформування відповідача про час та місце розгляду справи, то він не може вважатися повідомленим належним чином. Матеріали справи не містять відомостей про повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи станом на час розгляду справи та ухвалення оскаржуваного рішення у вказаному вище порядку. Наявні в матеріалах справи телефонограми, без зазначення дат їх передання відповідачу ОСОБА_2 , не є, в розумінні норм процесуального закону, належним повідомленням. Отже, у суду першої інстанції не було підстав для розгляду справи за відсутності відповідача. Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Оскільки відповідач ОСОБА_2 обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що суд першої інстанції не повідомив її належним чином про час та місце розгляду справи і ця обставина підтверджується матеріалами справи, то оскаржуване судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно п.3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Оскільки відповідач ОСОБА_2 обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що суд першої інстанції не повідомив її належним чином про час та місце розгляду справи і ця обставина підтверджується матеріалами справи, то апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення. Керуючись ст. 7, 19, 369, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 20 жовтня 2020 року скасувати. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити. Шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 28 вересня 2001 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції в Донеецькій області, актовий запис №790, розірвати. Залишити ОСОБА_2 після розівання шлюбу прізвище « ОСОБА_6 ». Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.І. Корчиста Судді: О.Д. Канурна Ю.М. Мальований Повний текст постанови складено 22 квітня 2021 року. Головуючий О.І. Корчиста