Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/1582/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 280/1582/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційні скарги Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області та ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 р. (суддя Кисіль Р.В.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку і відшкодування моральної шкоди в с т а н о в и В: 06.03.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку і відшкодування моральної шкоди, де просив стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 06.07.2019 р. по 31.07.2019 р. в розмірі 11331,723 грн та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 р. позов задоволено частково, та стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за період затримки розрахунку з 06.07.2019 р. по 31.07.2019 р. в розмірі 12 465 грн, а в іншій частині позову відмовлено. Рішення суду обгрунтоване тим, що позивачу протиправно не здійснено остаточний розрахунок та не виплачена заробітна плата в день звільнення. Не погодившись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, де просили скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 р., та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду є не повним, не обгрунтованим, та при винесенні рішення судом неправильно застосовані норми матеріального права, а висновки, суду не відповідають обставинам справи. На апеляційну скаргу відповідача позивачем надано відзив, де просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, оскільки всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Не погодившись з прийнятим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, де просив змінити рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 р. в частині вирішення адміністративного позову щодо відмови в стягненні моральної шкоди в розмірі 100000 грн і задовольнити позовні вимоги в цій частині в повному обсязі. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що через триваючий судовий розгляд, невиконання добровільно відповідачем вимог позивача, ОСОБА_1 нанесена моральна шкода. Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення. Судом встановлено, що наказом ГУ Національної поліції в Запорізькій області ( по особовому складу) № 239 о/с від 04.07.2019 р., згідно із Законом України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби з поліції за п.7 ч.1 ст. 77 (за власним бажанням) капітана поліції ОСОБА_1 , слідчого слідчого відділення Хортицького відділення поліції Дніпровського відділу поліції, з 05.07.2019 р., підстава: рапорт ОСОБА_1 від 01.07.2019 р., подання т.в.о. начальника Хортицького ВП Дніпровського ВП від 0.07.2019 р. Згідно довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Запорізькій області від 03.02.2020 р. № 251/12/01-2020, грошове забезпечення ОСОБА_1 за два останні місяці перед звільненням складало: -травень 2019 р. - 12 649,94 грн, червень 2019 р. - 12 649,94 грн, Середньомісячне грошове забезпечення - 12 649,94 грн, а середньоденне грошове забезпечення - 414,75 грн.(без включення сум податків та зборів). Відповідно довідки про заробітну плату для розрахунку витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виданої Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Запорізькій області - заробітна плата (грошове забезпечення), на яку нараховано єдиний внесок та/або страхові внески складає: за травень 2019 р. - 12 649,94 грн та за червень 2019 р. - 15 049,94 грн. Як вбачається з апеляційної скарги, заробітна плата позивача за червень 2019 р. складалася із грошового забезпечення в розмірі 12 649,94 грн та 2400 грн матеріальної допомоги до щорічної відпустки позивача в 2019 р., але до матеріалів справи відповідачем ні до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано належних доказів даного факту. Крім того, згідно інформації АТ КБ «Приватбанк» від 25.03.2020 р. встановлено, що на карту ОСОБА_1 надходила заробітна плата 31.05.2019 р. - 13 161,54 грн та 27.06.2019 р. - 15 525,54 грн. Судом встановлено, що в день звільнення 05.07.2019 р. відповідач не розрахувався з позивачем, а остаточний розрахунок відбувся 30 та 31.07.2019 р., а саме, 30.07.2019 р. - виплата одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 6211,36 грн та 31.07.2019 р. - виплата грошового забезпечення за період з 01.07.2019 р. по 05.07.2019 р. в розмірі 3779,20 грн, а всього 9990,6 грн, що підтверджено і матеріалами справи. Як слідує з рішення суду першої інстанції, враховуючи вищезазначені довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Запорізькій області, суд першої інстанції встановив, що середньомісячне грошове забезпечення позивача складає - 13 849,94 грн, кількість робочих днів у травні 2019 р. - 22 дня та в червні 2019 р. - 18 днів, середньомісячна кількість днів - 20 днів, середньоденне грошове забезпечення - 692,50 грн і з таким висновком суду погоджується апеляційний суд, оскільки відповідачем не доведено, чому не потрібно враховувати довідку про заробітну плату для розрахунку витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, видану Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Запорізькій області та чому різняться суми в довідках та інформації банку. Статтею 94 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що «

1. Поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

2. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України». Відповідно Наказу Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016 р. «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» «7. Грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення….13. Виплата грошового забезпечення поліцейським та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання здійснюється щомісяця в останній день місяця за поточний місяць. Виплата грошового забезпечення поліцейським поліції охорони здійснюється щомісяця до 07 числа за минулий місяць….23. Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення». Статтею 116 КЗпП України передбачено, що «При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму». Згідно статті 117 КЗпП України встановлено, що «в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору». За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини. Суд апеляційної інстанції зазначає, що спеціальним законодавством щодо строку, порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. ст. 116, 117 КЗпП України, що не заборонено спеціальним законодавством. У постанові Верховного суду України від 13 березня 2017 року у справі № 6-259цс17 наведені правові висновки, за якими установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності. Як вже встановлено судом та не заперечується учасниками справи, виплата позивачеві усіх належних сум, що підлягали виплаті при звільненні відбулась не у день звільнення та проведення остаточного розрахунку з позивачем затримано. За таких обставин, судом встановлено, що сума середнього заробітку за період затримки розрахунку, що підлягає стягненню з ГУНП в Запорізькій області на користь позивача складає 12 465 грн. При цьому, доводи відповідача щодо необхідності застосування до спірних відносин приписів Порядку № 260 судом до уваги не приймається, оскільки вказані приписи не визначають порядок виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з поліції. Що стосується моральної шкоди, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» «Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору». Як вбачається з матеріалів справи, позивач, зазначаючи про свою хворобу, а також хвороби дітей та дружини, не довів суду наявності таких негативних наслідків, що були спричинені, саме, бездіяльністю відповідача. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області та ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 р. - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова суддя О.М. Лукманова