Постанова 4852 № 160/9989/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 червня 2021 року м.Дніпросправа № 160/9989/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі № 160/9989/20 (суддя Кучма К.С.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) задоволено: - визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач) щодо несвоєчасного проведення розрахунку при звільненні ОСОБА_1 зі служби. - зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.06.2016 року по 30.08.2016 року у розмірі 26 472,32 грн. Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає що судом першої інстанції невірно розраховано суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Крім того, вказує, що позивач пропустив строк на звернення до суду, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до заробітної плати. Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві вказав, що вважає рішення суду законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування. Апеляційний розгляд справи здійснено за правилами ст.311 КАС України в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати з ухваленням нового про залишення позову без розгляду, з огляду на наступне. З матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу №37 о/с від 18.02.2016 року ОСОБА_1 було прийнято на службу поліцейським батальйону патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. На підставі рапорту та відповідно до наказу №156 о\с від 13.06.2016 року позивача було звільнено за власним бажанням, відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», з 15 червня 2016 року. Як видно з виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 та з довідки УФЗБО ГУНП від 05.10.2020р. №1426, остаточний розрахунок при звільненні з позивачем проведено 30.08.2016 року у розмірі 9 753,06 грн., відповідно до платіжного доручення №1961 від 26.08.2016р. Позивач, вважаючи наявним у нього права на отримання середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку, звернувся до суду з даним позовом. Відповідач подав до суду першої інстанції клопотання про залишення даної позовної заяви без розгляду. Суд першої інстанції в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовив, з посиланням на ч.2 ст.233 КЗпП. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом даного адміністративного спору є нарахування середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. У Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі №4-рп/2012 Конституційний Суд України роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. Слід зазначити, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №815/2681/17, у постанові від 22 січня 2020 року у справі №620/1982/19, у постанові від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20. За правилами частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 цього Кодексу). У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом. Як зазначалося вище, ОСОБА_1 був звільнений зі служби 15.06.2016 року та остаточний розрахунок з ним проведено 30.08.2016 року, проте до суду з цим позовом позивач звернувся лише 18.08.2020 року (згідно поштового штемпелю на конверті) (а.с. 15), тобто більш як через місяць після отримання належних останньому коштів в рахунок компенсації за час затримки розрахунку при звільненні. Слід зазначити, що позивачем при звернені до суду з даним позовом було подано заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду. В обґрунтування заяви позивач зазначав, що на момент повного розрахунку він проходив службу в лавах Збройних Сил України та брав участь в АТО (а.с. 12). Проте, такі доводи колегія суддів не бере до уваги, оскільки позивач був звільнений у запас з лав Збройних Сил України 29.07.2019р., тобто більш як через місяць після отримання належних останньому коштів в рахунок компенсації за час затримки розрахунку при звільненні. Зазначене підтверджується наданою до позову копією трудової книжки позивача (а.с. 6). Зважаючи на обставини цієї справи у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення позову без розгляду, а також зауважує що позивачем не наведено обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду у цій категорії спорів. Слід зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Отже, позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском встановленого процесуальним законом місячного строку. З урахуванням викладеного, зважаючи на обставини цієї справи у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм процесуального права та про наявність підстав для залишення позову без розгляду. Таким чином, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом і наведені у заяві позивача причини пропущення такого строку колегією суддів визнано не поважними, то у відповідності до ч.1 ст.319 КАС України наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позову без розгляду. Керуючись ст.240, ст.311, п.3 ч.1 ст.315, 319, ст.ст.322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі № 160/9989/20 - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без розгляду. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак