Постанова 4852 № 160/2770/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 24 березня 2021 року м. Дніпросправа № 160/2770/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Шлай А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року (головуючий суддя: Кадникова Г.В.) по адміністративній справі № 160/2770/20, розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУ НП в Дніпропетровській області) про стягнення з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку (у період з 13.11.2019 по 24.12.2019 у сумі 23 910 грн. 60 коп. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням його прав та законних інтересів при звільненні зі служби з посади старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Кам`янського відділу поліції. У відзиві на позов відповідач зазначає про безпідставність заявлених позивачем вимог, в зв`язку з чим просить у їх задоволенні відмовити. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року адміністративний позов задоволений частково, стягнено з ГУ НП в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку (у період з 13.11.2019 року по 24.12.2019 року) в сумі 16 511грн. 44коп. без врахування податків, зборів (обов`язкових платежів), та судові витрати у розмірі 420 грн. 40коп. В іншій частині позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати в частині стягнення з ГУ НП в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та в цій частині відмовити в задоволенні позову. У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає рішення суду законним та обґрунтований, просить залишити його без змін, а скаргу без задоволення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі колегія суддів зазначає наступне. За приписами ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.1,2,3 ст.242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст.2 та ч.4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року відповідає, в зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, і зазначені обставини не заперечуються сторонами, що ОСОБА_1 проходив службу у Кам`янському відділі поліції ГУ НП в Дніпропетровській області, та наказом ГУ НП в Дніпропетровській області від 11.11.2019 року №362 о/с його звільнено з посади старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Кам`янського відділу поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 12.11.2019 року на підставі рапорту від 07.11.2019 року. Згідно довідки №867 від 06.02.2020 року, після утримання податків, зборів та внесків при звільненні відповідачем нараховано на особовий банківський рахунок ОСОБА_1 29.11.2019 року суму 18 051грн. 28коп. (включає грошове забезпечення за період з 01.11.2019 року по 12.11.2019 року, індексація сум грошового забезпечення за період з 01.11.2019 року по 12.11.2019 року, грошова компенсація за невикористану відпустку), а 24.12.2019 року на особовий банківський рахунок позивача нараховано одноразову грошову допомогу у сумі 36 897грн. 32коп Вважаючи, що відповідачем порушений строк розрахунку при звільненні, передбачений ст.116 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом . Згідно правової позиції Верхового Суду від 03.10.2019 року у справі №825/2150/16, від 28.11.2019 року у справі №580/825/19, від 29.01.2020 року у справі №440/4332/18 питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення), трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Положеннями ст.116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Закріплені у ст.116,117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником. Оскільки звільнення позивача зі служби 12.11.2019 року здійснено без проведення з ним остаточного розрахунку, а саме: нарахування йому одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 36 897грн. 32коп. відбулося 24.12.2019 року, судом першої інстанції вірно встановлено наявність у відповідача обов`язку щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку з 13.11.2019 року по 24.12.2019 року. Розрахунок середнього заробітку правомірно здійснений судом першої інстанції за формулою, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", тобто обрахуванню підлягав період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача, виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов`язана дана виплата. Як вбачається із довідки УФЗБО ГУНП №869 від 06.02.2020 року, за останні два повні календарні місяці перед звільненням позивача йому нараховано грошове забезпечення (заробітна плата) у вересні 2019 року у сумі 12 525грн. 90коп., у жовтні 2019 року в сумі 12 525грн. 90коп. Протягом цих двох місяців позивач відпрацював 44 робочих дня, а тому середньоденний заробіток позивача становить суму 569,36 грн. (12 525, 90 + 12 525, 90 / 44). До стягнення підлягає сума 569,36 грн. х 29 робочих днів = 16 511грн. 44коп., без врахування податків, зборів (обов`язкових платежів). В силу викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку за 29 робочих днів в сумі 16 511грн. 44коп., а не 42 календарних дні, як вважає позивач. Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовуються. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з`ясовано обставини справи та винесено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. 12, 315, 316, 321, 322,325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року по адміністративній справі № 160/2770/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 24 березня 2021 року та оскарженню в касаційному порядку не підлягає на підставі п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук суддя О.О. Круговий суддя А.В. Шлай